Рішення № 27438672, 08.11.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" листопада 2012 р. Справа № 3/5007/1013/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Агенство Безпеки "Варта-Щит" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (м.Житомир)

про стягнення 33400,00 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Агенство Безпеки "Варта-Щит" (м.Житомир)

про визнання договору №014-ОФ від 01.08.2011р. недійсним

04 вересня 2012 року Приватне підприємство "Агенство Безпеки "Варта-Щит" звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" про стягнення 33400,00 грн. заборгованості за надані охоронні послуги за договором №014-ОФ від 01.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №3/5007/1013/12 та призначено її розгляд на 18.09.2012 р.

Проте, у зв'язку з відсутністю з поважних причин судді Машевської О.П., розгляд справи, призначений на 18.09.2012р., не відбувся (довідка та лист непрацездатності, а.с.39,40). За таких обставин, ухвалою суду від 24.09.2012р. розгляд справи призначено на 04.10.2012 р. (а.с.41).

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та зважаючи на заявлене останнім клопотання про відкладення розгляду справи, суд ухвалив не розглядати справу по суті в судовому засіданні 04.10.2012 р. та відкласти її розгляд на 23.10.2012 р. (ухвала від 04.10.2012 р., а.с.64).

22.10.2012р. від Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" до суду надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" про визнання договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. недійсним.

Ухвалою від 23.10.2012 року зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; призначено засідання суду на 30.10.2012 р. (а.с.75).

За клопотанням сторони, ухвалою господарського суду від 30.10.2012р. продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 08.11.2012 р.

06.11.2012 р. до суду надійшов лист Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради від 05.11.2012р. №11-603 (а.с.100), в якому останнє на вимогу ухвали суду від 30.10.2012 р. повідомило про те, що ПП "Житомироблдрукарня" не узгоджувало з орендодавцем орендованого майна, Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради, визначення юридичною адресою підприємства вул.М.Бердичівська,17 у м. Житомирі до дати проведення державної реєстрації юридичної особи.

В засідання суду 08.11.2012 р. представники сторін не з'явились.

08.11.2012 р. від представника первісного позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням (а.с.101).

Судом розглянуто вказане клопотання та відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Та обставина, що позивач за первісним позовом вважає за необхідне направити представника у відрядження (на підтвердження чого суду не надано жодних доказів), а не в засідання господарського суду, не може бути оцінена судом як об'єктивно поважна причина та підстава для відкладення розгляду справи.

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду позивач за первісним позовом був повідомлений, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як позивача за первісним позовом, так і відповідача за зустрічним позовом, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що ПП "Агентство безпеки "Варта-Щит" мало можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника підприємства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази на підтвердження своїх первісних позовних вимог та у спростування зустрічних позовних вимог ПП "Житомироблдрукарня".

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, в т.ч. зважаючи на клопотання первісного позивача про відкладення розгляду справи, а відсутність представника підприємства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Стосовно неявки в засідання суду представника відповідача за первісним позовом, суд враховує, що повноважний представник Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" у клопотанні від 30.10.2012 р. просив розглядати справу за наявними в ній доказами, без участі представника відповідача (позивача за зустрічним позовом).

З урахуванням викладеного, та обставина, що сторони не скористались своїм правом на участь в судовому процесі, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами. За таких обставин, господарський суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за наявними матеріалами справи, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011р. між сторонами у справі - Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" (замовник) та Приватним підприємством "Агентство Безпеки "Варта-Щит" (виконавець) укладено договір №014-ОФ (а.с.7-10), згідно п.2.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується: 1) здійснити заходи з охорони майна на об'єкті замовника (план території додаток №1 додається), а саме, приміщення друкарні, який розташований за адресою: вул.Мала Бердичівська,17 (об'єкт); 2) оперативно реагувати на правопорушення, що скоюються на території охоронюваного об'єкта.

Відповідно до п.2.2. договору, охорона об'єкту здійснюється шляхом організації роботи одним охоронником та одним постом (план роботи додається) в період з 8год.00хв. (ранку одного дня) до 8год.00 хв. (ранку наступного дня) - щоденно (цілодобово).

В розділах 3 і 4 договору визначено права та обов'язки замовника та виконавця, в п'ятому розділі договору узгоджено відповідальність сторін.

У відповідності до п.8.1. договору, вартість послуг виконавця становить суму 7200,00 грн. у місяць. Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'ятнадцяти банківських днів поточного місяця.

Згідно п.9.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і набирає силу з моменту підписання акту прийому об'єкта під охорону (додаток до договору №3).

Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.9.1. цього договору та діє протягом одного календарного року.

Відповідно до поданих до справи документів, сторонам підписано та скріплено печатками акт прийому об'єкта під охорону та обстеження технічного стану об'єкта - додаток №3 до договору №014-ОФ від 01/08/2011 року (а.с.12).

До даного договору 01.03.2012 р. підписано додаткову угоду №1, згідно якої п.2.2. договору викладено в наступній редакції: "Охорона об'єкту здійснюється шляхом організації роботи одного охоронника та одним постом щоденно та цілодобово в період з 8 год.00 хв. (ранку одного дня) до 8 год.00хв. (ранку наступного дня)". Пункт 8.1. договору викладено в редакції, яка визначала, що вартість послуг замовника не залежить від фактичного часу охорони і становить суму в розмірі 6500,00 грн. за один місяць. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вказаного вище договору та вступає в силу з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками (а.с.13).

Сторонами також підписано акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2012 р. по червень 2012 р. (а.с.14-19), та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.06.2012р., за яким сторонами в т.ч. зараховано в погашення зустрічних однорідних грошових вимог непогашене грошове зобов'язання ПП"Житомироблдрукарня" перед ПП "АБ "Варта-Щит" в сумі 1974,00 грн. за договором №014-ОФ від 01.08.2011 р. про надання охоронних послуг (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що ПП "АБ "Варта-Щит" зверталось до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" з претензією від 06.07.2012 р. №77 про добровільне погашення існуючої заборгованості в сумі 37937,55 грн. (претензія, а.с.23-24, докази направлення - а.с.25).

Залишення вказаної претензії без задоволення й стало підставою для звернення з первісним позовом у даній справі про стягнення з ПП "Житомироблдрукарня" 33400,00грн. заборгованості за договором №014-ОФ від 01.08.2011 р.

Первісний позов мотивований тим, що в порушення умов договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. та додаткової угоди від 01.03.2012 р. до даного договору, Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" вчасно не розрахувалося за надані послуги охорони. Зокрема, за період з січня 2012 року по 30 червня 2012 року ПП "АБ "Варта-Щит" надало, а ПП "Житомироблдрукарня" прийняло охоронні послуги на загальну суму 40400,00 грн.; заборгованість за які станом на момент звернення з позовом до суду становить 33400,00 грн.

В той же час, ПП "Житомироблдрукарня" подало зустрічний позов про визнання недійсним договору №014-ОФ від 01.08.2011 р., обгрунтовуючи позов тим, що станом на дату укладення даного договору 01.08.2011 р. з ПП "АБ "Варта-Щит" не мало права вчиняти будь-які правочини щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17, оскільки не було ні його власником, ні користувачем. Посилаючись на вказане, позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір №014-ОФ від 01.08.2011 р. є таким, що суперечить вимогам закону та відповідно до чинного законодавства має бути визнаний недійсним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, натомість, задовольнити зустрічний позов, виходячи з наступного.

Як зазначено у ст.15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі, в судовому порядку у спосіб, визначений статтею 16 ЦК України, або договором чи іншим законом.

Отже, звернення особи до суду за захистом суб'єктивного права здійснюється нею шляхом подання позову з відповідним йому предметом та підставою.

У чинному Господарському процесуальному кодексі України відсутні визначення понять "підстава" та предмет" позову, незважаючи на те, що у статті 22 ГПК України йдеться про право позивача змінити предмет або підставу позову, а в статті 80 ГПК України про право господарського суду припинити провадження у справі, коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому, при визначенні змісту цих понять, господарський суд керується, насамперед, позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.12 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) стосовно того, що під предметом позову слід розуміти матеріально - правову вимогу позивача до відповідача, яка, до того ж, кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України чи ст. 20 ГК України.

Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

Додатково слід наголосити на тому, що підстава позову має не тільки фактичну, а й правову основу, оскільки юридичні факти, які складають підставу позову, визначаються нормами цивільного й інших галузей права.

Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв'язку, оскільки сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов'язку.

Водночас, за правилами статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Важливою характеристикою зустрічного позову є його взаємна пов'язаність з первісним, що може проявлятися у тому, що:

- обидва позови взаємно пов'язані підставами цих позовів та/або поданими доказами, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, зменшенню обсягу доказової бази;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися;

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову (п. 3.15 Постанови № 18).

Таким чином, первісний та зустрічний позови заявляються двома особами; в цих позовах кожну із сторін зазначено як в якості позивача, так і в якості відповідача, причому кожна із сторін має протилежний статус, а саме: позивач за первісним позовом у зустрічному позові набуває статусу відповідача, а відповідач за первісним позовом у зустрічному - статусу позивача.

Оскільки відповідачем за первісним позовом заперечується дійсність договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. як підстави первісного позову, господарський суд вважає за необхідне насамперед мотивувати висновок суду щодо задоволення вимог зустрічного позову, і зокрема.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. У якості предмета договору виступає конкретний корисний ефект для замовника від вчинення таких дій або діяльності, і результат зобов'язань по наданню послуг невіддільний від діяльності виконавця.

Згідно зі статтею 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Цей процес називається укладанням договору. Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх укладення.

У даному випадку, як встановлено судом, 14.03.2012р. між Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" та Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради було укладено договір оренди нерухомого майна №278, що розташоване за адресою: 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська,17 (а.с.70-71). На підставі вказаного договору ПП "Житомироблдрукарня" прийняло у строкове платне користування нежилі приміщення на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17 (буд. А), нежилі приміщення на першому та другому поверхах в будівлі за адресою: м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17 (буд. Б) та нежилі приміщення на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17 (буд. В), що знаходяться на балансі комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, загальною площею 2012,20кв.м. Майно передано в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

У відповідності до п.2.1. вказаного договору оренди нерухомого майна від 14.03.2012 р. №278, вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акта приймання-передачі вказаного приміщення. Передача приміщення в оренду не передбачає передачу орендареві права власності на орендоване майно, майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2. договору оренди).

Згідно матеріалів справи того ж дня, 14.03.2012р. Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" та Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради підписано акт приймання-передачі орендованого майна (а.с.72, на звороті).

Таким чином, лише з 14.03.2012р. у Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" виникло право користування (за договором оренди) визначеними договором оренди нерухомого майна від 14.03.2012р. №278 приміщеннями за адресою по вул. М. Бердичівська, 17 в м. Житомирі. Тобто, до вказаного моменту жодних речових прав (власності, володіння, користування чи розпорядження) Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" на нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17 - не мало. При цьому, будь-яких доказів погодження ПП "Житомироблдрукарня" укладення договору №014-ОФ від 01.08.2012 р. з особою, уповноваженою діяти від імені власника даного нерухомого майна - Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради, матеріали справи не містять. Натомість, на запит суду КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради, в листі від 05.11.2012 р. №11-603 (а.с.100) повідомило, що ПП "Житомироблдрукарня" не узгоджувало з орендодавцем орендованого майна визначення юридичною адресою підприємства: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17 до дати проведення державної реєстрації юридичної особи.

Слід зазначити, що, як визначено сторонами по справі у договорі №014-ОФ від 01.08.2011 р. у термінах, що застосовуються у цьому договорі (розділ перший), об'єктом є будівля, приміщення, територія та окремо визначене майно, що охороняється виконавцем; охороною є організація та практичне здійснення заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності валютних цінностей, цінних паперів з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх протиправних посягань на майно, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.

З вищевикладеного вбачається, що, у даному випадку, у замовника за оспорюваним договором будь-які повноваження щодо майна, зазначеного у договорі, були відсутні.

Як уже зазначалось, відповідно до п.2.1. оспорюваного договору №014-ОФ від 01.08.2011р., замовник доручає, а виконавець зобов'язується, зокрема, здійснити заходи з охорони майна на об'єкті замовника (план території додаток №1 додається), а саме приміщення друкарні, який розташований за адресою: вул. Мала Бердичівська, 17 - об'єкт.

Водночас, сторонами оспорюваного договору так і не було погоджено та підписано план території, який би визначав об'єкт охорони за даним договором. Тобто, сторонами не було конкретизовано приміщення, будівлі та споруди, охорона яких повинна була здійснюватись на виконання договору №014-ОФ від 01.08.2012р. При цьому, за зазначеною у договорі адресою: вул. М.Бердичівська, 17 у м. Житомирі, знаходиться майновий комплекс, власником якого є територіальна громада Житомирської області; будівлі та приміщення цього комплексу використовуються на праві оренди декількома суб'єктами господарювання, тобто, визначення об'єкту охорони шляхом складення відповідного плану було необхідним.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2009р. №505, які визначають організаційні, кваліфікаційні та особливі вимоги провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, однією з особливих вимог щодо провадження господарської діяльності в галузі охорони є те, що з метою організації та під час здійснення охоронної діяльності забороняється здійснювати за цивільно-правовими договорами заходи охорони майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та охорони громадян без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду. Право власності на нерухоме майно замовника охоронних послуг підтверджується правовстановлювальним документом і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (пп.4.5.2. п.4.5. Ліцензійних умов).

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно абз.1 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Абзацом 1 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як встановлено судом та зазначено вище, на момент укладення оспорюваного договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. у Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" були відсутні будь-які речові права на нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17, та, як наслідок, відсутня правоздатність підприємства на укладення правочинів стосовно даного нерухомого майна, що в свою чергу, суперечить вимогам закону та є підставою для визнання укладеного договору №014-ОФ від 01.08.2011р. недійсним.

Як зазначається у п.5 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена однією із сторін правочину як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В даному випадку, вимога про застосування наслідків недійсності договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. відповідачем як позивачем за зустрічним позовом не заявлялася.

У п.7 вищеназваної Постанови зазначається також про те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Водночас, за приписами статті 83 ГПК України використання судом такого права можливе лише за умови, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, оскільки йдеться про вихід за межі позовних вимог.

Оскільки клопотання заінтересованої сторони про вихід суду поза межі позовних вимог не заявлялось, господарський суд не має підстав для застосування п.2 ч.1 ст.83 ГПК України як процесуальної норми права для застосування ст.216 ЦК України як матеріальної норми права.

Як зазначалось вище, задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.

Визнання цим рішенням договору №014-ОФ від 01.08.2011 р. недійсним спростовує фактичну підставу первісного позову та, як наслідок, правову (ст.ст.11, 509, 526 ЦК України).

Господарським судом також зверталась увага на те, що предмет та підстава позову є його необхідними елементами.

Відсутність підстави позову виключає можливість задоволення самого позову.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відсутність чи припинення підстави позову у процесуальних правовідносинах не припиняє матеріальні правовідносини між сторонами, оскільки недійсність виконаного оспорюваного правочину могла зумовити певні наслідки (збитки, безпідставне збагачення за рахунок іншої особи тощо).

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У застосуванні цієї норми господарський суд виходить з того, що передбачені нею наслідки настають в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи, що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Так, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України). Згідно ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання також має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У статті 13 Цивільного кодексу України (ч.ч. 2 та 3) зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити, зокрема, права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

При укладенні оспорюваного договору, відповідач достовірно знав, що будь-яких речових прав на нерухоме майно по вул. Мала Бердичівська,17 (об'єкт) у м. Житомирі не має. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2009р. №505 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2009 р. за N 1248/17264 є частиною національного законодавства України і їх незнання відповідачем при укладенні оспорюваного договору не звільняє останнього від відповідальності ( ст. 68 Конституції України) в частині сплати судового збору як за первісним, так і за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ч.2 ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним Договір №14-ОФ від 01.08.2011р. про здійснення заходів з охорони на об'єкті, який розташований за адресою: м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17 з моменту укладення.

4. Судовий збір в розмірі 1609,50 грн. за первісним позовом та в розмірі 1073, 00 грн. за зустрічним позовом покласти на Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" ( м. Житомир).

5. Стягнути з Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (10014, м. Житомир, вул.М.Бердичівська,17, ідентифікаційний код 37151728) на користь Приватного підприємства "Агенство безпеки "Варта Щит" (м. Житомир, вул. Перемоги, 18, офіс 5, ідентифікаційний код 36188584) - 1609, 50 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" листопада 2012 р.

Суддя Машевська О.П.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( рек.)

3 - відповідачу ( рек.)