Ухвала суду № 27435017, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/34045/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

за участю:

представника позивача -Пожидаєва І.В.,

представника відповідача - Сиротіної О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року

у справі №2а-13865/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562302 від 02 вересня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000562302 від 02 вересня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Хімагромаркетинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 4225/23-222-30262667 від 12 серпня 2011 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7903301,00 грн., у тому числі: за квітень 2010 року на суму 6936661,00 грн., за травень 2010 року на суму 14308,00 грн., за вересень 2010 року на суму 916764,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 35568,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Арден Плюс», ТОВ «Сканія плюс», ПП «Оріон+», оскільки згідно бази АІС «Податки» встановлено розбіжності між показниками податкового кредиту позивача та показниками податкових зобов'язань зазначених підприємств, а саме: по ТОВ «Арден Плюс»- у розмірі 6936664,00 грн. за квітень 2010 року, по ТОВ «Сканія плюс»у розмірі 952332,00 грн. за вересень, жовтень 2010 року, по ПП «Оріон+»у розмірі 14308,00 грн. за травень 2010 року. Також у акті перевірки було зазначено, що: ТОВ «Арден Плюс»було визнано банкрутом та скасовано державну реєстрацію юридичної особи 21 березня 2011 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкового органу 23 листопада 2010 року; ТОВ «Сканія плюс»має стан 16 (визнано банкрутом), свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкового органу 20 грудня 2010 року; державну реєстрацію ПП «Оріон+»було скасовано 01 березня 2011 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкового органу 20 грудня 2010 року.

02 вересня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000562302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Хімагромаркетинг»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9879126,00 грн., у тому числі: 7903301,00 грн. -за основним платежем, 1975825,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Хімагромаркетинг» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість у загальному розмірі 7903301,00 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, з урахуванням того, що на момент виконання господарських операцій ТОВ «Арден Плюс», ТОВ «Сканія плюс», ПП «Оріон+»були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з квітня по червень 2010 року ТОВ «Арден Плюс»на підставі договору № А11-09-06-09 від 09 червня 2009 року та додаткових угод до нього поставило ТОВ «Хімагромаркетинг»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (т.1 арк. справи 52-76) та податковими накладними (т.1 арк. справи 77-101), суму податку на додану вартість за якими у розмірі 10616945,50 грн. позивач включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

В свою чергу, позивач за отримані товарно-матеріальні цінності розрахувався з ТОВ «Арден Плюс», що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 102-250, т.2 арк. справи 1-4).

У період з липня по жовтень 2010 року ТОВ «Сканія плюс»на підставі договору поставки №АП-01-07-2010-11 від 01 липня 2010 року та специфікацій до нього поставило ТОВ «Хімагромаркетинг»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (т.2 арк. справи 55-63) та податковими накладними (т.2 арк. справи 64-72), суму податку на додану вартість за якими у розмірі 2293018,00 грн. позивач включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

В свою чергу, позивач за отримані товарно-матеріальні цінності розрахувався з ТОВ «Сканія плюс», що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 73-104).

Також, ПП «Оріон+»поставило ТОВ «Хімагромаркетинг»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (т.2 арк. справи 106) та податковою накладною (т.2 арк. справи 105), суму податку на додану вартість за якими у розмірі 214308,15 грн. позивач включив до складу податкового кредиту травня 2010 року.

В свою чергу, позивач за отримані товарно-матеріальні цінності розрахувався з ПП «Оріон+», що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 107-108).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Твердження ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про те, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на загальну суму 7903301,00 грн., у тому числі: у розмірі 6936664,00 грн. за квітень 2010 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Арден Плюс», у розмірі 952332,00 грн. за вересень, жовтень 2010 року, за податковими накладними, отриманими від по ТОВ «Сканія плюс», у розмірі 14308,00 грн. за травень 2010 року за податковою накладною, отриманою від по ПП «Оріон+», сплачену у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, оскільки податкові зобов'язання вказаних підприємств за операціями з позивачем не були задекларовані, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9879126,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна