Постанова № 27434675, 01.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.12Справа №2а-597/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Єньшиній Н.Б.,

за участю:

представник позивача (Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації) Марчук Михайло Михайлович довіреність № 20/12 від 04.01.12 службове посвідчення НОМЕР_3 від 30.08.2011р;

представник відповідача (Державна податкова інспекція у Гагарінському р-ні м. Севастополя Обухова Алла Вячеславівна довіреність № 21/9/10-025 від 20.03.12 службове посвідчення СВ НОМЕР_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 17 лютого 2012 року № 0000341530 до позивача застосовано фінансові санкції з порушенням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків та зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя проведено позапланову невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасного погашення перед бюджетом узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за період січень-грудень 2009 р.

Повідомлення від 10 січня 2012 року № 64/10/15-332 та копія наказу від 10 січня 2012 року № 19 про проведення позапланової невиїзної перевірки були направлені на адресу позивача поштою перед початком перевірки.

За результатами перевірки складений акт від 2 лютого 2012 року за № 237/15-316/02498725 в якому зафіксовано порушення частин першої, другої статті 17 Закону України "Про плату за землю" та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", що виразилось у затримці сплати сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за вказані періоди більш ніж на 30 календарних днів.

На підставі акту від 17 травня 2011 року, керівництвом державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 лютого 2012 року № 0000341530 про застосування до управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 329 790 гривень 93 копійок, яке було направлено на адресу платника поштою з повідомленням про вручення та отримано позивачем 23 лютого 2012 року, про що свідчить відповідний штамп.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пунктів 79.2, 79.3 статті 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" (закон втратив чинність 01 січня 2011 року) орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів (підпункт 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (частина перша статті 14 цього Закону).

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац перший, другий пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (закон втратив чинність 01 січня 2011 року).

Податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання визнається податковим боргом (недоїмка) (пункт 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

З урахуванням наведеного та відповідно до абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання, тобто цією датою погашається податковий борг та одночасно нараховується пеня на фактично погашену суму.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація (абзац другий підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 1.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 цієї Інструкції).

Судом не приймається до уваги твердження позивача щодо самостійного зарахування протягом 2009 -2010 років податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, оскільки у платіжних документах, приєднаних позивачем до матеріалів справи, не визначено призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, за який сплачується податкове зобов'язання, зазначено тільки за яким договором сплачується податок з орендної плати за землю та строк сплати, тобто реквізит "Призначення платежу" цих платіжних доручень не надає повної інформації про платіж.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано належними чином підстави прийняття рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу та правомірність прийнятого ним рішення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 05.10.2012 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис М.М. Кравченко

З оригіналом згідно.

Суддя М.М. Кравченко