Постанова № 27434146, 22.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.08.12Справа №2а-595/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка") Савенко Євгеній Євгенійович довіреність № 350 від 16.05.12 на підставі посвідчення водія;

представник відповідача (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя) Гінтєр Крістіна Федорівна довіреність № 1330/10/19-038 від 14.08.12 на підставі посвідчення;

представник третьої особи (Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в м. Севастополі) Салійова Ірина Олександрівна довіреність № 659/9/21-050 від 29.05.12 на підставі посвідчення;

представник третьої особи (Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в м. Севастополі) Уварова Каріне Хачатурівна довіреність № 856/9/21-050 від 20.06.12 на підставі посвідчення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, третя особа - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000522301 від 02.12.2011 р., № 0000492301 від 02.12.2011 р., та № 0000512301 від 02.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані повідомленя-рішеня були винесені податковим органом з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю та просив його задовільнити з підстав викладених в позовній заяві, поясненнях і доповненнях позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, ввважаючи його необґрунтованим, а оскаржувані рішення, такими, що прийняті у відповідності до норм законодавства.

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, ввважаючи його необґрунтованим, а оскаржувані рішення, такими, що прийняті у відповідності до норм законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін, третьої особи, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що у період з 25 липня 2011 року по 05 вересня 2011 року бригадою співробітників Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, Державної податкової адміністрації у місті Севастополі, Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» з питань дотримання податкового законодавства, за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 19 вересня 2011 року № 622/23-030/32158858 (далі Акт).

Вказаним актом, серед іншого, були зафіксовані нарахування та списання позивачем втарт при розливі готової продукції - вин тихих в споживчу тару типу «Bag in box» місткістю 3,0 л та 10,0 л по базисних нормах 0,82 % до кількості (об'єму) для вин столових сухих та напівсолодких і 0,57 % для кріплених вин, у кількості 171,0 дал.

Також у вказаному акті були були зафіксовані нарахування та списання позивачем втарт - при виробництві вин шампанських та ігристих по нормам 2,92 % до кількості (об'єму), що поступили на дану операцію, у кількості 11855,0 дал.

На піставі цього, оскільки встановлені витрати вважалися Товариством нормативними та включалися у собівартість виробленої продукції, перевіркою було зроблено розрахунок виробничої собівартості одиниці продукції незавершеного виробництва, та на думку перевіряючих посадових осіб, визначено фактичні понаднормативні витрати у виробництві тихих та ігристих вин на підставі бухгалтерського обліку підприємства. Також на підставі наданих до перевірки розрахунків матеріальної складової у незавершеному виробництві, визначено відсоток матеріальної складової та зроблено перерахунок приросту/убутку балансової вартості запасів у незавершеному виробництві по видах продукції поквартально і вчинено запис, що в порушення п. 5.1., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» занизило приріст балансової вартості запасів, що призвело до заниження валових доходів. В результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 169 459,00 гривень.

На думку перевіряючих - використання ТМЦ не в господарській діяльності в частині понаднормативних витрат по видах продукції призвело до завищення податкового кредиту у складі понаднормативних витрат на 27 899,00 грн. ПДВ, чим порушено вимоги п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, в порушення ст. 2, 6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», п. 2.14.6 ст. 214 Податкового кодексу України (в подальшому ПКУ), ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» в результаті допущення наднормативних втрат алкогольних напоїв не нарахувало акцизний податок у сумі 335 998,48 гривень..

На підставі Акту ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000312301 від 30.09.2011 р., № 0000322301 від 30.09.2011 р., № 0000282301 від 30.09.2011 року, які позивач оскаржив в досудовому порядку до ДПА у м. Севастополі, якими були донараховані податкові зобов'язання позивача, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції.

До прийняття ДПА у м. Севастополі рішення за скаргою позивача, останній погодився з частиною податкових зобов'язань та санкцій і на виконання податкового повідомлення-рішення № 0000312301 від 30.09.11 року, своєчасно, в межах 10-денного строку, передбаченого статею 57 ПКУ, платіжним дорученням № 5398 від 10.10.11 р. узгодив та сплатив податкове зобов'язання у частині заниження податку на прибуток, що не пов'язаний з понаднормативними втратами у виробництві, у розмірі 134 584, 74 грн., та нараховані на ці зобов'язання штрафні санкції у розмірі 28 794,00 грн., разом у сумі 163 378,74 грн.

За результатами результатами розгляду скарги до ДПА у м. Севастополі, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийняло нові податкові повідомлення-рішення № 0000522301 від 02.12.2011 р., № 0000492301 від 02.12.2011 року та № 0000512301 від 02.12.2011 року.

Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000522301 від 02.12.2011 року ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» порушило підпункт 1.22.1 п. 1.22 ст.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1. п. 5 та п.п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст.49 розділ 2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 205 383,25 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 169 459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 924,25 гривень.

Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000512301 від 02.12.2011 року ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» порушило п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 33 604,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 27 899,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 705,00 гривень.

Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000492301 від 02.12.2011 року ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» порушило ст. 2.6 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та ст.ст. 214, 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-V1, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного збору на 403 418,88 коп., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем - 335 998,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 420,40 гривень.

Як видно підставами для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій в оскаржуваних рішеннях (за виключенням донарахованого податку на прибуток, який не пов'язаний з понаднормативними втратами у виробництві та розрахованих на його підставі штрафних санкцій) слугувало, те що на думку відповідача та третьої особи, ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» під час виробництва тихих та шампанських вин включало до собівартості продукції понаднормові втрати продукції.

Такі висновки відповідач та третя особа зробили у зв'язку з відсутністю розроблених та затверджених у встановленому чинним законодавством порядку нормативів втрат продукції.

Але з такими висновками погодитися не можна.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», норми втрат і виходу алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

В період, за який проводилася перевірка, порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 186 «Про деякі питання державного регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», згідно з частиною 2 якої, норми виробничих втрат і виходу щодо виноробної продукції, затверджуються Міністерством фінансів за поданням Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості. Головною організацією з розроблення цих норм визначено Державне науково-виробниче підприємство "Плодвинконсерв" (м. Київ).

Суд не може прийняти доводи відповідача та третьої особи, про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» був змінений порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 лише був створений Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у складі ДПА України, і визначено повноваження цього Департаменту. При цьму до Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 ніяких змін у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 не вносилося, а сам порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв не змінювався.

Проте суд погоджується з доводами позивача, що Постанова КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940 не містить повноважень державної податкової адміністрації затверджувати норми втрат і виходу виноробної продукції. Такі повноваження у відповідності до частини 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 повинно здійснювати Міністерством фінансів України.

Пункт 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940, в редакції, яка діяла з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, викладений наступним чином «9. Державній податковій адміністрації забезпечити виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації, зокрема:…затвердження норм втрат та виходу спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, порядку їх розроблення і застосування, погодження стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво зазначеної продукції…»

Тобто державна податкова адміністрація реалізуючи державну політику і проводячи міжгалузеву координацію, повинна була забезпечити затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв, та порядку їх розроблення і застосування. Однак забезпечення затвердження норм не наділяє державну податкову адмінстрацію повноваженнями здійснювати таке затвердження самостіно. Це у відповідності до законодавста є прерогативою іншого органу.

Суд також не приймає до уваги посилання третьої особи на пункт 3.4 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», який розроблено ДП «НВП «Плодвинконсерв», погоджено Відділом розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Міністерства аграрної політики України та затверджено Першим заступником Міністерства аграрної політики України, стосовно того що цим пунктом Порядку, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у ДПА України наділений повноваженнями затверджувати норми втрат для підакцизних товарів.

Цей пункт «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» стосується розроблення середньогалузевих норм витрат, що не може бути застосовано до правовідносин у виготовленні шампанських та ігристих вин, для яких у відповідності до пункту 3.7 цього ж Порядку повинні розроблятися індивідуальні норми витрат сировини на 1000 пляшок готової продукції в зв'язку з визначною оснащеностю обладнанням, використанням сировини та допоміжних матеріалів від різних постачальників, якість яких суттєво впливає на норму, та відмінними методами виробництва.

Департамент, в період за який проводилася перевірка, був підрозділом у складі ДПА, повноваження якого законодавчо визначені Постановою КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940.

До того ж, як вже зазначалося, порядок затвердження норм втрат і виходу виноробної продукції визначений частиною 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186, на виконання ст. 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно пункту 1.1 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», останній розроблений на виконання вказаних закону та Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186, тому не може їм суперечити, має ніжчу юридичну силу по відношенню із Законом та Постановою КМУ, а також визначає саме розроблення норм виробничих втрат і витрат виноробної продукції і не може визначати порядок затвердження таких норм, бо це є виключна прерогатива Кабінету міністрів України.

При цьому суд зауважує, що ні у відповідача, ні у третьої особи не виникає сумніву стосовно чинності «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», хоча він і не був затверджений ДПА.

Таким чином суд звертає увагу на різне трактування зі сторони відповідача та третьої особи, пункту 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940, яким, крім забезпечення органами ДПА відповідного затвердження норм втрат та виходу алкогольних напоїй, передбачено також забезпечення органами ДПА затвердження порядку розроблення таких норм.

Це вказує на те, що в такому разі необхідно застосовувати п. 56.21 статті 56 ПКУ, згідно з яким у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Констуції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 також передбачено, що до затвердження норм виробничих втрат і виходу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів діють раніше встановлені норми.

Позивачем був наданий «Акт проведения работ по определению фактического расхода сырья и боя бутылок при производстве шампанского резервуарним способом в совхоз заводе «Золотая Балка»» від 26 червня 1987 року, у відповідності до якого для позивача були розроблені наступні норми втрат сировини 2.92 дал та відходів 1.08 дал на 1000 бутилок при виробництві шампанських вин.

Після цього нові норми для позивача не встановлювалися та не змінювалися, тому враховуючи частину 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 ці норми є чинними до розроблення та затвердження нових норм виробничих втрат і виходу при виробництві шампанських та ігристих вин.

До розроблення нових норм використовувати раніше встановленні норми втрат і виходу при виробництві шампанських та ігристих вин, що були розроблені згідно з Актом від 26 червня 1987 року рекомендувало своїм листом № 93 від 17 серпня 2010 року ДП «НВП «Плодвинконсерв», яке у відповідності до частини 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 є головною організацією з розроблення цих норм.

Листом № 84 від 15 червня 2012 року ДП «НВП «Плодвинконсерв» уточнилося та пояснило, що в листі № 93 від 17 серпня 2010 року, мова йшлася про рекомендоване користування нормами витрат при виробництві шампанських та ігристих вин, в тому числі втрат і відходів, що повністю підтверджує правомочність нарахування та списання позивачем втрат та відходів в межах норм 1987 року.

Відповідач та третя особа, погодилися з тим що для позивача дійсно у 1987 були розроблені такі норми, але вказали на їх давність і на те що після прийняття Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940 ці норми не були затверджені державною податковою адмінстрацією.

Суд не приймає такі твердження до уваги, виходячи з того що закон не має зворотної дії. Відповідачем не було доведено те, що норми втрат та витрат при виробництві шампанських вин були встановленні з порушенням існуючого порядку чи втратили чинність. Щодо затвердження їх державною податковою адміністрацією, то суд констатує відсутність у держваної податкової адміністрації таких повноважень. Крім того, навіть за їх наявності це стосувалося б виключно нових норм, і ніяким чином не могло стосуватися норм виданих до набрання чинності постанови КМУ, які були розробленні у відповідності до чинного на той час законодавства.

Пункт 3.3 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» містить вказівки на можливість надання пропозиції, але тільки щодо змін існуючих норм втрат та виходу продукції виноробства, без зазначення того, хто саме повинен чи може робити такі пропозиції. При цьому, цим же пунктом визначено, що такі пропозиції розглядаються в спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробста. Таким чином зміна існуючих норм втарт та витрат виноробства можливо виключно після попереднього розгляду пропозицій про їх зміну відповідними державними органами, тому звернення для перегляду існуючих норм до ДП «НВП «Плодвинконсерв» не може ототожнюватися з пропозицією таких змін, які подаються до органів влади, а не до ДП «НВП «Плодвинконсерв».

У пункті 3.4 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» взагалі зазначається залежність методу розроблення галузевих норм втрат від кількості підприємств, які надали пропозиції по їх зміні. Однак враховуючи пункт 3.7 цього Порядку при виготовленні шампанських та ігристих вин розробляються індивідуальні норми втрат та витрат при виробництві. Крім того, до того як такі пропозиції будуть враховані розробником норм, вони, у відповідності до пункту 3.3, повинні бути розглягуті в спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробства. При цьму відсутність чи недостатність таких пропозицій є підставою для встановлення чи перегляду норм втрат та витрат виноробної продукції застосовуючи звітно-статистичний метод замість дослідного, але це не виключає можливості перегляду норм втрат та витрат виноробної продукції за вітсутністю пропозицій.

До того ж пунктом 3.5 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» визначено, що норми втрат сировини, матеріалів та продукції, по яким не надійде ніяких пропозицій щодо змін, перезатверджуються в установленому порядку без змін в діючи норми.

Таким чином законодавчо не встановлено обов'язку позивача звертатися до ДП «НВП «Плодвинконсерв» за розробленням для нього норм втрат та відходів при виробництві шампанських та ігристих вин. Пропозиції до спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробста про зміни норм втрат та відходів також носять диспозитивний характер і не є обов'язком, а виключно правом позивача.

Суд не може приняти до уваги такі аргументи.

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд також зауважує, що у відповідності до пункту 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940, в редакції, яка діяла з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, саме на Державну податкову адміністрацію було покладено обов'язок забезпечення: здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечення здійснення контролю за додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво виноматеріалів, алкогольних напоїв; а також забезпечення погодження стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво виноробної продукції.

Тому відсутність нових розроблених норм втрат та витрат шампанських та ігристих вин, так само і не здійснення перегляду таких норм в сроки передбачені пунктом 3.2 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», не може вважатися провиною позивача, так як контролювати ці питання повинен був відповідний орган державної влади.

Враховуючи п. 56.21 статті 56 ПКУ суд погоджується правомірністю нарахування та списання позивачем втарт при розливі готової продукції - вин тихих, оскільки норми втарт при розливі готової продукції - вин тихих містяться в Збірнику «Втрати сировини при виробництві виноробної продукції», від 12.04.2004 року. Суд залишає поза увагою пояснення третьої особи зазначила про те, що цей збірник не містить упаковку типу «Bag in box», а стосується лише втрат при розливі у пляшки. Зазанчений збірник містить об'єми тари при розливі, тому, можливо розрахувати втрати при розливі в упаковку типу «Bag in box», виходячи з об'єму такої упаковки.

Крім того позивачем були надані Норми втрат продукції при розливі вин та коньяків на підприємствах виноробної продукції, від 12 січня 2011 року, які крім іншого затвердженні директором Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїх і тютюнових виробів ДПА України, і які не були враховані під час проведення перевірки, у зв'язку з тим, що вищестоячий орган третьої особи не повідомив про це саму третю особу та відповідача.

У відповідності до цих Норм втрат продукції при розливі вин та коньяків на підприємствах виноробної продукції, від 12 січня 2011 року вітсоток втрат при розливі тихих вин в пляшки та в упаковку типу «Bag in box» є однаковим і складає 0,33 відсотка від об'єму вина, що надійшло на дану операцію.

Судом також встановлено, що до вказаної перевірки, органами податкової служби проводилися інші планові виїзни перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, в яких з'ясовувалися тіж самі питання стосовно нарахування та списання позивачем втарт при розливі готової продукції - вин тихих, а також при виробництві шампанських та ігристих вин, при цьому порушень виявлено небуло, хоча позивач постіно нараховув та списував такі втрати.

З цим погодився відповідач та третя особа. Остання пояснила, що минулі перевірки проводилися без залучення спеціаліста у виноробній галузі, тому і не знайшли порушень, а в цій перевірці приймав участь такий спеціаліст.

Суд критично відноситься до таких пояснень, тому що НКУ взагалі не передбачає можливості залучення спеціалістів під час проведення перевірок податковими органами. Крім того в акті перевірки про це не міститься ніяких записів.

Все це свідчить про правомірність включення позивачем у собівартість виробленої продукції вищезазначених втрат та витрат і відсутність з його боку порушень стосовно їх нарахування, та вказує на неправомірність донарахування відповідачем сум податків, акцізного збору та штрафних санкцій, пов'язаних з такими втратами.

Суд також приймає доводи позивача стосовно погодження та сплати податкового зобов'язання на виконання податкового повідомлення-рішення № 0000312301 від 30.09.11 року, у частині заниження податку на прибуток, що не пов'язаний з понаднормативними втратами у виробництві, у розмірі 134 584, 74 грн., та нараховані на ці зобов'язання штрафні санкції у розмірі 28 794,00 грн., разом у сумі 163 378,74 грн.

У відповідності з пунктом 57.3 статті 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Позивач сплатив узгоджену суму у розмірі 163 378,74 грн. в 10-денний термін після отримання повідомлення-рішення у частині заниження податку на прибуток, що не пов'язаний з понаднормативними втратами у виробництві, а також в частині нарахованих на ці зобов'язання штрафних санкцій. Однак зазначена сума не була врахована під час винесення нового повідомлення рішення за цими ж самими зобов'язаннями, які контролючий орган повинен був врахувати підчас прийняття нових рішень.

Крім того у відповідності до пункту 60.1 статті 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

ПКУ не містить заборони про часткове узгодження та відкликання рішення.

Як вже зазначалося у відповідності до п. 56.21 статті 56 ПКУ, згідно з яким у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, відповідач не зміг пояснити на підставі чого ним при прийняті оскаржуваних повідомлень-рішень не враховані здійснені позивачем оплати вказаного узгодженого зобовязання у розмірі 163 378,74 грн., однак зазначив, що на цей час ці суммі врахованні як погашення зобов'язань позивача у частині заниження податку на прибуток, що не пов'язаний з понаднормативними втратами у виробництві, а також в частині нарахованих на ці зобов'язання штрафних санкцій.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав докази щодо правомірності своїх дій.

Суд також зазначає, що у наданих до суду витягах з Акту перевірки та наданого для огляду суду оригіналу примірника позивача Акта перевірки з додатками, відсутні підписи двох перевіряючих осіб, а саме відсутній підпис Старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя - Щавінської С.М., та відсутній підпис Заступника начальника відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА Закорпатської області - Соломон В.І..

Це є порушенням пункту 86.3 статті 86.3 ПКУ та частини 2 розділу 4 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у відповідності до яких Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Оскаржувані повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі статей 54, 58 ПКУ за результатми перевірки, тобто на підставі складеного акту такої перевірки.

На думку суду не належне оформлення акту перевірки вказує на протиправність прийняття відповідачем повідомлень-рішень, із-за відсутності результатів такої перевірки - належним чином оформленого та підписаного акту перевірки.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи згідно зі ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач та третя особа під час складання Акту перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень діяли всупереч нормам законодавства та визначеним повноваженням.

Доказів правомірності відповідачем до суду не надано.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача, які виявилися у неналежному оформленні результатів перевірки, а також прийнятті за цими результатами податкових повідомленнь-рішеннь, за якими позивачу необґрунтовано донараховані податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, нараховані фінансові санкції, не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі закону, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 22 серпня 2012 року. Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України 28 серпня 2012 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 150 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000522301 від 02.12.2011 р., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000492301 від 02.12.2011 р., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000512301 від 02.12.2011 року.

Повний текст постанови виготовлений 28.08.2012 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис М.М. Кравченко

З оригіналом згідно.

Суддя М.М. Кравченко