Постанова № 27434080, 02.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3927/2012

02 листопада 2012 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Чередняку В.В. зу участю:

представника позивача - Малеванчука І.В.,

представника відповідача - Столяра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ОлПак" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ОлПак" з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 17.09.2012 року №1000182300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00 грн., з яких: 14406,00 грн. - за основним платежем; 3602,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.09.2012 року №1000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат операційної діяльності коштів, сплачених контрагентам за поставку товарів (гофроящики, маркери, плівка поліетиленова, скотч технічний, стрічка самоклеюча, стретч-плівка), та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни вказаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню товарно-матеріальних цінностей, вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу були акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, за результатами яких зроблені висновки про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару з контрагентами-покупцями, оскільки відсутня матеріально-технічна база для здійснення такої діяльності, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "ОлПак" є юридичною особою, що зареєстрована 19.06.2007 року виконавчим комітетом Острозької міської ради Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Здолбунівській об'єднаній державній податковій інспекцій Рівненської області Державної податкової служби з 27.06.2007 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.08.2008 року.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля товарами господарського призначення, роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

У вересні 2012 року на підставі наказу Здолбунівської об'єднаної Державної податкової інспекції Рівненської області від 29.08.2012 року №309, посадовими особами податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "ОлПак" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з Приватним підприємством "Сітал" за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" за грудень 2011 року (акт перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

ч.1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "ОлПак" при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Приватного підприємства "Сітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз";

п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV - Приватним підприємством "ОлПак", завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14406,20 грн. у т.ч.: за грудень 2011 року - 6722,50 грн., березень 2012 року - 4168,75 грн., за квітень 2012року - 3514,95 грн.;

п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Приватне підприємство "ОлПак" включило витрати, які не підтверджені реальністю здійснення операцій на суму 72031,02 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року - 33612,49 грн., 1 квартал 2012 року 38418,53 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 18007,75 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 8403,12 грн., за 1 квартал 2012 року - 9604,60 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у акті від 21.06.2012 року №2012/22-9/21695093 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Сітал" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.05.2012 року, відповідно до якого встановлено, що правочини, укладені Приватним підприємством "Сітал" з контрагентами при придбанню та продажу товарів (робіт, послуг) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховувати сплату податків третіх осіб; у акті від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.09.2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність реального здійснення операцій за серпень, вересень 2011 року враховуючи те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За результатами перевірки, Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 17.09.2012 року №1000182300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00 грн., з яких: 14406,00 грн. - за основним платежем; 3602,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.09.2012 року №1000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З приводу господарських операцій з придбання товарів у Приватного підприємства "Сітал" судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство "Сітал" є юридичною особою, що зареєстрована 18.05.1998 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку Державній податковій інспекцій у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з 28.05.1998 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.01.2004 року.

У лютому 2012 року позивач уклав з Приватним підприємством "Сітал" договір поставки від 01.02.2012 року №1 на поставку непродовольчої продукції, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання щодо поставки товару, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до даного договору за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 року позивач придбавав у Приватного підприємства "Сітал" товар, а саме: гофроящики, маркери, плівку поліетиленову, скотч технічний, стрічку самоклеючу, стретч-плівку на загальну суму 46102,22 грн., в тому числі ПДВ 7683,70 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткові накладні №С-00000288 від 01.03.2012 року на суму 25012,51грн., в тому числі ПДВ 4168,75 грн.; та №С-00000387 від 02.04.2012 року на суму 21089,71грн., в тому числі ПДВ 3514,95 грн., які підписані представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.

Розрахунки за придбаний позивачем товар з Приватним підприємством "Сітал" було здійснено на підставі рахунків-фактур №С-00000162 від 01.03.2012 року та №С-00000213 від 02.04.2012 року, виписаних Приватним підприємством "Сітал". Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Згідно з банківськими виписками з особового рахунку позивача в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "Олпак" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Сітал" наступні кошти: 28.04.2012 року - 3129,00грн., 16.07.2012 року - 13439,55 грн., 25.10.2012 року - 3500,00 грн., 30.10.2012 року - 14230,16 грн. у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Як пояснив позивач, поставка і транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "ОлПак" ОСОБА_3 - Mercedes-Benz, факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами позивача та постачальника №С-00000288 від 01.03.2012 року та №С00000387 від 02.04.2012 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Сітал" податкові накладні №15 від 01.03.2012 року та №10 від 02.04.2012 року на загальну суму 46102,22 грн., в тому числі ПДВ 7683,70 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року. Придбаний товар позивачем було оприбутковано по рахунку 631 за березень-квітень 2012 року. Позивач надав оборотно-сальдову відомість, по якій обліковується продукція (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року.

Також, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Приватного підприємства "Сітал", Приватному підприємству "Квірта", Державному підприємству "Стімекс-Профіль", Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт-Офіс": видаткові накладні від 22.03.2012 року №211, від 27.03.2012 року №225, від 06.03.2012 року №184, від 03.03.2012 року №171; податкові накладні від 21.03.2012 року №47, від 27.03.2012 року №63; та витяг по рахунку 26, по якому обліковується рух готової продукції (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року. Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного товару за ціною більшою за ціну придбання такого товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року витрати на оплату товарів, придбаних у Приватного підприємства "Сітал", включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (7683,70 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством "Сітал", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди (березень - квітень 2012 року).

З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" є юридичною особою, що зареєстрована 02.08.2010 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.02.2011 року.

У червні 2011 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" договір поставки товару від 15.06.2011 року №49, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до даного договору у грудні 2011 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" товар, а саме: плівку поліетиленову, скотч, скобу металеву, клей-олівець, папір факсимільний, гільзу картон, стретч-плівку на загальну суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна №РН-0001623 від 06.12.2011 року на суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн., яка підписана представниками покупця та продавця та скріплена відтисками печаток.

Розрахунки за придбаний позивачем товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" було здійснено на підставі рахунку-фактури №536 від 06.12.2011 року, виписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз". Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Згідно з банківськими виписками з особового рахунку позивача в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "Олпак" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" наступні кошти: 23.12.2012 року - 20000,00 грн., 04.01.2012 року 11000,00 грн., 06.01.2012 року - 8000,00 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Як пояснив позивач, поставка і транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "ОлПак" ОСОБА_3 - Mercedes-Benz, факт поставки товару оформлювався видатковою накладною, що підписувалась уповноваженими особами позивача та постачальника №РН-0001623 від 06.12.2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" податкову накладну №373 від 06.12.2011 року на суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року. Придбаний товар позивачем було оприбутковано по рахунку 631 за грудень 2011 року. Позивач при цьому надав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, по якій обліковується продукція (надходження-реалізація) за період з листопада 2011 року по серпень 2012 року.

Також, позивач подав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", Державному підприємству "Стімекс-Профіль", Приватному підприємству "Рекламна агенція "Нельсон": видаткові накладні від 14.12.2011 року №1208, від 08.12.2011 року №1189; податкові накладні від 14.12.2011 року №52, від 08.12.2011 року №34; витяг по рахунку 26, по якому обліковується рух готової продукції (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року. Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного товару за ціною більшою за ціну придбання такого товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (6722,50 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період (грудень 2011 року).

За поясненням позивача при провадженні господарської діяльності для зберігання продукції позивач використовує складське приміщення відповідно до договору оренди приміщень від 05.05.2010 року №05/05-10, відповідно до якого орендарю - Приватному підприємству "ОлПак" надані в користування вбудовані нежилі приміщення та комунікації для розміщення складу; а також має шість працівників, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати за грудень 2011 року, березень-квітень 2012 року. Крім того, позивач використовує спеціальне технічне обладнання для обробки пакувальних матеріалів для подальшої їх реалізації, фотознімки якого представив суду, на яких зображено складське приміщення та наявна в ньому на зберіганні продукція, а також станок для перемотування плівки, який, як пояснив позивач, безпосередньо використовується в господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу операційних витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування операційних витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у контрагентів - Приватного підприємства "Ситал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат 4 кварталу 2011 року та 1 кварталу 2012 року та податкового кредиту за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані, а тому висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року, та податкового кредиту за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року, та як наслідок заниження податку на прибуток, є безпідставними.

Стосовно тверджень податкового органу щодо невключення Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" податку на додану вартість за господарськими операціями із Приватним підприємством "ОлПак" до податкових зобов'язань звітного податкового періоду та до бази АІС "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та те, що податкові декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства "Сітал" за березень - квітень 2012 року, подані Приватним підприємством "Сітал", та податкова декларація з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" за грудень 2011 року, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", не визнані як податкова звітність, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - Приватне підприємство "Сітал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" мають сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що Приватне підприємство "ОлПак" не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 385,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 385,00 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби:

від 17.09.2012 року №1000182300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00 грн., з яких: 14406,00 грн. - за основним платежем; 3602,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.09.2012 року №1000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державногл бюджету України на користь Приватного підприємства "ОлПак" сплачений судовий збір у сумі 385(триста вісімдесят п'ять) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 листопада 2012 року.