Постанова № 27433910, 07.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р. № 2а- 11874/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Горшковій А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Крицька Ю.О.,

представника відповідача - Буряківський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінктехсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень, визнати протиправними дії Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі Західна МДПІ) щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс», в результаті якої було складено акт перевірки № 424/22-417/37461181 від 26.09.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Західною МДПІ не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс»через те, що при проведенні перевірки взагалі не досліджувалася первинна документація по взаємовідносинам ТОВ «Лінктехсервіс»з його контрагентами, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами. Оскільки ТОВ «Лінктехсервіс»не було належним чином повідомлене про проведення перевірки, то це призвело до неправильного висновку щодо порушення приписів Податкового кодексу України, яке полягало в тому, що дані податкової звітності ТОВ «Лінктехсервіс»документально не підтверджені. Також, позивач вважає дії податкового органу, що полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки товариства протиправними, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, перевірка була проведена всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки була призначена без наявних для цього підстав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову. Повідомив, що про проведення перевірки, за результатами якої було складено акт позивач дізнався після складення акту, запит про подання інформації та її документального підтвердження з підстав, що визначені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України не отримував так само як і наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Лінктехсервіс»та складання акту вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи відповідача діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому, підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2012 року було складено акт № 424/22-417/37461181 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з січня 2011 року по червень 2012 року.

У висновках акту встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінктехсервіс»з 01.08.2011року по 30.06.2012 року.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

При проведенні перевірки відповідач посилається на п. п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на прийняте рішення начальника Західної МДПІ.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст. 79 податкового кодексу України, якою визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 79 п.п.79.2 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Тобто, платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки.

В протилежному випадку, у разі недотримання цих вимог, податковий орган позбавлений законного права на здійснення перевірки такого платника податку. При фактичному здійсненні перевірки всупереч вимог закону, як у даному випадку, дії податкового органу щодо видання наказу на проведення перевірки та безпосередньо щодо проведення перевірки, й складання за її наслідками акту є неправомірними.

Зі змісту акту перевірки від № 424/22-417/37461181 від 26.09.2012 р. вбачається, що такий наказ на проведення перевірки взагалі виданий не був, а позивач, відповідно, його копії письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не отримував, що свідчить про недотримання податковим органом порядку, встановленого п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Крім того, пунктом 78.1 статті 78 Кодексу передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких податковий орган в праві приступити до проведення позапланової перевірки платника податків.

Судом під час розгляду встановлено, що в акті перевірки відповідач взагалі не посилається на жодну норму податкового законодавства, яка передбачає проведення документальної невиїзної перевірки. Тому встановити, яка саме підстава для проведення перевірки була обрана податковим органом не є можливим.

Однак, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що перевірка позивача проводилась на підставі контрольного завдання щодо відпрацювання суб'єктів господарювання та на підставі не надання позивачем відповіді на запит № 5484/10/22-409 від 06.08.2012 року та № 5179/10/15 від 01.08.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо результатів операції по господарських відносинах із постачальниками та покупцями за період 2011 р. - 2012 р., у зв'язку з чим вважає, що перевірка проведена з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Але суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.78 Податкового кодексу України відсутність відповіді платника податків на письмовий запит податкового органу є однією з підстав для призначення перевірки діяльності платника податків.

Частина четверта пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлює, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.42 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Доказів направлення або вручення позивачу письмових запитів № 5484/10/22-409 від 06.08.2012 року та № 5179/10/15 від 01.08.2012 року, відповідачем до суду не подано, в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що такі докази відсутні, отже станом на момент проведення перевірки та прийняття рішення про її призначення у відповідача було відсутнє документальне підтвердження про направлення або вручення письмового запиту ТОВ "Лінктехсервіс".

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Отже, вищевказаними нормами Податкового кодексу України визначено імперативний порядок здійснення податковими органами податкового контролю та повноваження податкових органів щодо його здійснення, а, зокрема, порядок проведення перевірки, види інформації, яка може використовуватися податковим органом при її проведенні, порядок здійснення запитів з метою отримання інформації, а також імперативний порядок та строки оформлення результатів перевірки.

Дані автоматизованих інформаційних систем ДПА України самі по собі не можуть бути доказом встановленого порушення платником податку вимог податкового законодавства без документального обґрунтування податковим органом встановлення у мережі постачання, починаючи з другої та третьої ланки підприємств із незадовільним станом (прийняте рішення про припинення, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження підприємства, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням або запит на встановлення місцезнаходження, визнано банкрутом, припинено (ліквідовано, закрито).

За таких умов, дані співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та його контрагентів не передбачені статтями 73 та 78 Податкового кодексу України як самостійна підстава для призначення та проведення позапланової документальної перевірки та як беззаперечний доказ вчинення платником податків порушень податкового законодавства.

Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій також встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки, за наявності таких обставин:

-у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);

-у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

- у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Лінктехсервіс», за результатами якої складено акт від 26.09.2012 року № 424/22-417/37461181 належним чином не довів, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінктехсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінктехсервіс" в результаті якої було складено акт перевірки № 424/22-417/37461181 від 26.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінктехсервіс" (м.Харків, пров. Океанський, буд. 9) судовий збір с розмірі 33 (тридцять три) грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено 12.11.2012р.

Суддя С.О. Чудних