Постанова № 27433862, 06.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. 14:40, м. Львів № 2а-7662/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.

представника позивача Кожушко Л.В.

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0000872300, № 0000882300, № 0000892300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження та завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток та ПДВ, у зв'язку із укладенням договорів та проведенням господарських операцій з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс", не відповідають дійсності. Зазначає, що товари, отримані від вказаних суб'єктів, безпосередньо пов'язані з його підприємницькою діяльністю та використані в роботі підприємства, реалізовано іншим суб'єктам господарювання. Реальність одержання товарів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання та реалізацію з метою отримання прибутку, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагентів позивача продати та поставити обладнання, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

ДПІ вважає вимоги ТзОВ "Велпласт-Т" необгрунтованими та незаконними. Вважає правочини між ТзОВ "Велпласт-Т" та ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" щодо купівлі-продажу, поставки обладнання нікчемними, оскільки в ході проведення перевірок щодо цих юридичних осіб, встановлено обставини, що свідчать про неможливість здійснювати підприємницьку діяльність. Зокрема, відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, розбіжності між задекларованими показниками податків покупця та продавця, відсутність документів, які свідчать про рух товару від продавця до покупця. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що операції з поставки товарів фактично не відбувалися, а первинні документи складені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарський взаємовідносин між сторонами. Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалось купівля-продаж, поставка товару (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності.

З наведених обставин податковому органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ТзОВ "Велпласт-Т" та ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Велпласт-Т" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс", про що складено акт від 02.08.2012 р. № 637/22-0/34279297.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Велпласт-Т" пп.134.1 ст. 134, пп. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 459 759,37 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по безтоварних операціях в сумі 846 743,28 грн., ч.5 ст. ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 ЦК України.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1,2 ст. 215, п.1,5 ст. 203, п. 1 216, ст. 228, ст. 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0000872300 за платежем податок на прибуток на суму 973 054, 61 грн., № 0000882300 за платежем ПДВ на суму 1 246 995,42 грн., № 0000892300, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 15413 грн.

ТзОВ "Велпласт-Т" не погодилось з фактичними та правовими підставами за яких винесено податкові повідомлення-рішення, тому звернулось до суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

19.05.2011 р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ПП "Віндекс Проджект Україна" (Продавець) було укладено договір № 190511 купівлі-продажу, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Загальна сума договору 265 324,56 грн. (ПДВ 44 220,76 грн.).

Про продаж товару свідчать видаткова накладна № 19-05/2011від 19.05.2011 р. на суму 265 324,56 грн. (ПДВ 44 220,76 грн.) та відповідна їй податкова накладна № 70 від 19.05.2011 р. З накладних вбачається, що предметом поставки були труби, муфти терморезисторні, коліно стикове, коліно, буртова втулка, труба питтєва. Про факт поставки товару від покупця до продавця свідчить ТТН № 190501. Перевезення товару з м. Києва до м. Львова, вул.. Б. Хмельницького, 121 здійснював водій ОСОБА_4 Камазом НОМЕР_1 за замовленням ТзОВ "Велпласт-Т".

25.05.2011 р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ПП "Віндекс Проджект Україна" (Продавець) було укладено договір № 250511, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Загальна сума договору 2 133 420,00 грн. (ПДВ 355570,00 грн.).

Про продаж товару свідчать видаткова накладна № 27-05/2011від 27.05.2011 р. на суму 2 133 420,00 грн. (ПДВ 355570,00 грн.) та відповідна їй податкова накладна № 82 від 27.05.2011 р. З накладних вбачається, що предметом поставки були ГРПб 183/40-213-100К РВЕ 1832, ГРПб 50-213-80К РВЕ 1832 «КУРС»01, ШРП-401/40-100к, ШРП-401/40-2Н. Про факт поставки товару від покупця до продавця свідчить ТТН № 2705011. Перевезення товару з м. Києва до м. Львова, вул.. Б. Хмельницького, 121 здійснював водій ОСОБА_4 Камазом НОМЕР_1 за замовленням ТзОВ "Велпласт-Т".

Платіжними дорученнями від 26, 27 та 30 травня 2011 р. здійснювалась оплата за товар, всього сплачено 1118803,56 грн. Станом на 31.05.2011 р. сальдо по розрахунках становить 1279941,00 грн. Суму ПДВ, сплачену в ціні товару на підставі податкових накладних ТзОВ "Велпласт-Т" віднесло до складу податкового кредиту.

Представник ТзОВ "Велпласт-Т" пояснив, що придбаний в ПП "Віндекс Проджект Україна" товар згодом було реалізовано ТзОВ «Альфагазінвест»та ДТГО «Львівська залізниця». Надав первинні документи про це, такі були досліджені і під час перевірки. Це договір купівлі-продажу від 01.01.2011 р. № 12, укладений з ТзОВ «Альфагазінвест»та від 01.01.2011р. № 3. Однак лише в травні 2011 р., після отримання товару від ПП "Віндекс Проджект Україна", товар було поставлено ТзОВ «Альфагазінвест» та ДТГО «Львівська залізниця». Факт купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними від 31.05.2011 р. на суму 1330833,33 грн. без ПДВ та від 19.05.2011 р. на суму 587231,48 грн. без ПДВ. Товар видано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за дорученнями. Поставка зі Львова до Сімферополя товару оформлялась товаро-транспортними накладними. Вартість реалізованого товару віднесено до складу витрат підприємства.

11.11.2011 р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ПП "Західбудстиль" (Продавець) було укладено договір № 40, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних.

Про поставку товару свідчать видаткові та відповідні їм податкові накладні: від 15.11.2011 р. № 1511011 на суму 233000,00 грн., від 18.11.2011 р. № 181101 на суму 163000,00 грн., від 21.11.2011 р. № 211101 на суму 566106,47 грн., від 24.11.2011 р. № 241101 на суму 40130,00 грн., від 28.11.2011 р. № 281101 на суму 331900,00 грн., від 15.12.2011 р. № 151211 на суму 200 000,00 грн., від 15.12.2011 р. № 151202 на суму 143 000.00 грн., 16.12.2011 р. № 161211 на суму 371314,48 грн., від 19.12.2011 р. № 191201 на суму 241 300,00 грн., від 20.12.2011 р. № 201201 на суму 46163,00 грн. Всього поставлено товар на суму 2 335 913,95 грн. Розрахунки проведено повністю, сальдо відсутнє. З накладних вбачається, що предметом поставки були газорегуляторні установки, зварювальні апарати, труби, муфти, коліно, поліетиленові гільзи, наконечники, тощо.

Товар доставлявся ПП «Західбудстиль»шляхом замовлення послуг вантажного таксі та вантажних транспортних засобів, які були орендовані у приватних фізичних осіб, з якими розрахунок здійснювався готівкою. Товаро-транспортні накладні не виписувалися.

Представник ТзОВ "Велпласт-Т" пояснив, що товар, який він придбав в ПП "Західбудстиль", він реалізував ТзОВ «Альфагазінвест» на підставі згадуваного договору № 12 від 01.01.2012 р. та КП «Черкасигазбуд ім. Бабанського»на підставі договору від 01.01.2011 р. № 17. Первинні документи (видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товару, ТТН) про це надані до перевірки. Собівартість придбаних та реалізованих товарів в сумі 1946594,96 грн. ТзОВ "Велпласт-Т" віднесло до валових витрат.

12.12.2011 р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ТзОВ "Дельта-принт" (Продавець) було укладено договір № 45, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Ціни обумовлються сторонами.

За умовами цього договору ТзОВ "Дельта-принт" поставило ТзОВ "Велпласт-Т" товар (муфта, лента ПЕ, відвід д 159в/д) на суму 79416,66 грн., ПДВ 15 883,33 грн., про що видано видаткову накладну від 14.12.2011 р. № 141207 та податкову накладну № 141207. Вартість придбаного товару сплачено 14.12.2011 р., заборгованість відсутня. ТзОВ "Велпласт-Т" суму витрат віднесло на балансовий рах.28 та включило вартість сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Товар доставлявся ТзОВ «Дельта-принт», для чого було орендовано транспортний засіб у приватної особи. Розрахунок з перевізником здійснювався готівкою. Товаро-транспортні накладні не виписувалися.

До перевірки надано документи, що підтверджують продаж ТзОВ "Велпласт-Т" придбаного в ТзОВ "Дельта-принт" товару ТзОВ «Альфагазінвест»на підставі згадуваного договору № 12 від 01.01.2012 р. Всього поставлено товару на суму 99216,00 грн. в т.ч. ПДВ., що підтверджується накладними. Найменування проданого товару відповідає тому ж, що було придбано в ТзОВ "Дельта-принт". Товар за довіреністю отримав ОСОБА_7 Про перевезення товару свідчать товаро-транспортні накладні.

09.12.2011 р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ТзОВ "Фірма Аква Транс" (Продавець) було укладено договір № 44, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Ціни обумовлються сторонами.

В грудні 2011 р. ТзОВ "Фірма Аква Транс" продало ТзОВ "Велпласт-Т" товар (ковер, аноїдний заземлювач, опора дорожніх знаків, кабель, відвід, фланець) на суму 250500,00 грн. в т.ч. ПДВ 41750 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладною від 12.12.2011 р. № 121215. Суму ПДВ віднесено позивачем до складу податкового кредиту. Заборгованість по оплаті товару відсутня.

Той самий за найменуванням товар, отриманий від ТзОВ "Фірма Аква Транс", з націнкою було реалізовано ТзОВ «Альфагазінвест», що підтверджується видатковою та податковою накладною від 15.12.2011 р. на суму 259 386,00 грн., ПДВ 43231,00 грн. Від ТзОВ «Альфагазінвест»товар за дорученням отримав ОСОБА_7, про перевезення товару свідчать товаро-транспортні накладні.

В судовому засіданні представник ТзОВ "Велпласт-Т" всі господарські операції з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" є реальними, спрямовані на отримання прибутку внаслідок наступного продажу цього товару іншим контрагентам. Первинні документи оформлені належно, податкові зобов'язання ТзОВ "Велпласт-Т" також задекларувало. Статус юридичної особи ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" не скасовано, свідоцтво платника ПДВ не анульовано.

Крім того, зазначив, що взаємовідносини ТзОВ "Велпласт-Т" з ПП "Віндекс Проджект Україна" були предметом судового розгляду, і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. (справа 3 2а-708/12/1270) позовні вимоги ТзОВ "Велпласт-Т" було задоволено. Доказів набрання постановою законної сили не надано.

ТзОВ "Дельта-принт" також оскаржувало дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при проведенні перевірки 27.04.2012 р. та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 р. вимоги платника задоволено частково, а саме визнано дії під час перевірки протиправними, зобов'язано визнати подану податкову звітність за грудень 2011 р., січень-лютий 2012 р. Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 р. (2а-8570/12/2070) позовні вимоги ТзОВ "Дельта-принт" задоволено та скасовано рішення ДПІ у Дзержинському райні м. Харкова про анулювання реєстрації платника ПДВ від 16.05.2012 р. , визнано неправомірними дії ДПІ по проведенню зустрічної перевірки, оформленої актом від 10.08.2012 р., зобов'язано поновити дані, задекларовані ТзОВ "Дельта-принт" за жовтень-листопад 2011 р., березень-травень 2012 р. Однак вказані судові рішення не набрали законної сили.

ТзОВ "Фірма Аква Транс" оскаржувало до суду дії Індустріальної МДПІ м. Харкова щодо відмови у прийнятті уточнюючої податкової звітності за листопад-грудень 2011 р., січень 2012 р. та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 р. задоволено вимоги платника. Постанова набрала законної сили 25.09.2012 р. Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. (справа № 2а-7415/12/2070) задоволено позовні вимоги ТзОВ "Фірма Аква Транс" і визнано неправомірними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова щодо проведення зустрічних перевірок ТзОВ "Фірма Аква Транс" за періоди з 01.12.2011 р. -31.12.2012 р., результати якої оформлено актом перевірки від 18.04.2012 р., з 01.01.2012 р. -31.01.2012 р., результати якої оформлені актом перевірки від 28.04.2012 р., з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., результати якої оформлено актом перевірки від 19.06.2012 р. Постанова від 20.07.2012 р. залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. і набрала законної сили.

З акту перевірки від 02.08.2011 р. вбачається, що зазначені вище договори та накладні, доручення, ТТН, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по взаємовідносинах з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" були надані до перевірки. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТзОВ "Велпласт-Т" даного виду товару від інших осіб, ніж зазначені контрагенти, ДПІ також не висловлювало сумнівів в спроможності позивача здійснювати підприємницьку діяльність.

В основу висновку про порушення податкового законодавства ТзОВ "Велпласт-Т" та нікчемності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс". Крім того, в акті перевірки зазначено, що висновки про порушення сформовані також з урахування того, що відсутні товаро-транспортні накладні про рух товару від продавців - ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" до покупця - ТзОВ "Велпласт-Т". Директор ТзОВ "Велпласт-Т" визнав, що ТТН відсутні. Також податковий орган покликається на результати проведених податкових перевірок відносно вказаних платників.

ТзОВ "Велпласт-Т" не погодившись з фактичними та правовими підставами акту перевірки від 02.08.2012 р. та податковим повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в судовому порядку.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТзОВ "Велпласт-Т" з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс".

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ст.ст. 134, 138, 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток та зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ. З акту перевірки від 02.08.2012 р. вбачається, що такі висновки про порушення позивачем податкових зобов'язань зроблені виходячи з порушення ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ "Велпласт-Т" та ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс".

Податковий орган вважає, що ці юридичні особи фактично не придбали, частково й неспроможні придбавали від інших постачальників обладнання, а тому й не могли його продати та поставити, не могли надавати послуги в сфері господарської діяльності; господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Актом перевірки від 15.11.2011 р. № 934/2305/360332854 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "Віндекс Проджект Україна" встановлено: свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.09.2011 р.; працюючих 12 осіб; директор ОСОБА_8 ухиляючись від надання повних пояснень, є необізнаним у веденні господарських операцій; за юридичною адресою підприємство відсутнє, а фактичне встановити не можливо.

Оцінюючи такі доводи, Суд не вбачає в них підстав для визнання господарських операцій з позивачем безтоварними. Згідно з Довідкою з ЄДР станом на 15.03.2012 р., ІП "Віндекс Проджект Україна" зареєстровано в м. Харкові, пр. Леніна, 5. Податковий орган підтверджує наявність офісу за вказаною адресою, місцезнаходження директора також відоме і він надавав пояснення. Будь-яких доказів про відсутність необхідних для здійснення підприємницької діяльності ресурсів не надано. Господарські операції між, ІП "Віндекс Проджект Україна" та ТзОВ "Велпласт-Т" відбулись лише в травні 2011р., а свідоцтво платника ПДВ анульовано у вересні 2011 р. Крім того, товаро-транспортні накладні про поставку товару від продавця до покупця наявні, із них з зрозуміло як і звідки поставлено товар.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено перевірку ПП "Західбудстиль", оформлену актом від 08.06.2012 р., яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу незначної чисельності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність за місцезнаходженням.

Однак такі доводи також відхиляє. На даний час за пошуком в ЄДР ПП "Західбудстиль" має статус юридичної особи та не перебуває в процесі припинення, зареєстроване в м. Києві, вул.. Артема, 21. Доказів про відсутність за місцезнаходженням, чи пошук платника за іншим місцезнаходженням не надано взагалі, не надано письмових доказів про відсутність можливостей здійснювати господарську діяльність. Директор ПП "Західбудстиль" Смоков В.С., письмово пояснив, що поставка товару від нього до ТзОВ "Велпласт-Т" відбувалась за допомогою вантажного таксі, яке бралось на замовлення. Відстані не великі, тому ТТН не оформлялась.

Обгрунтовуючи безтоварність операцій між ТзОВ "Велпласт-Т" та ТзОВ "Дельта-принт", відповідач покликається на таке. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провело зустрічну перевірку ТзОВ "Дельта-принт" з питань підтвердження господарських відносин з платниками за період з грудня 2011 р. по лютий 2012 р., про що складено акт від 27.04.2012 р. Встановлено відсутність персоналу, основних фондів, транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням. Однак доказів такого Суду не надано, тому в Суду відсутні підстави брати наведено до уваги та розгляду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що скасовано рішення ДПІ про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ "Дельта-принт", визнано неправомірними дії ДПІ по проведенню зустрічної перевірки ТзОВ "Дельта-принт", оформленої актом від 10.08.2012 р., зобов'язано ДПІ поновити в базі задекларовані дані податкових зобов'язань ТзОВ "Дельта-принт" за жовтень-листопад 2011 р., березень-травень 2012 р. Зазначені обставини підтверджуються рішення суду, що набрало законної сили (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 р. справа № 2а-8570/12/2070).

В судовому засіданні позивач також покликався на це рішення, оскільки тим самим суд встановив, що до уваги не можна приймати запис в акті перевірки ТзОВ "Велпласт-Т" від 02.08.2012 р. щодо встановлення розбіжностей на суму 15883,53 грн. по податковому зобов'язанню ТзОВ "Дельта-принт" та податковому кредиту ТзОВ "Велпласт-Т" за грудень 2011 р.

Директор ТзОВ "Дельта-принт" Рось В.А. письмово підтвердив договірні відносини з ТзОВ "Велпласт-Т", пояснив, що поставка була незначною, для перевезенню товару орендувався транспортний засіб у фізичної особи, а накладні не оформлялись.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази про безтоварність операцій між ТзОВ "Велпласт-Т" та ТзОВ "Фірма Аква Транс", Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Податковий орган покликається на розбіжності податкових зобов'язань задекларованих позивачем (віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 41750,00 грн.) та задекларованих ТзОВ "Фірма Аква Транс". Враховуючи те, що один платник податків не може відповідати за податкові зобов'язання іншого платника, то такий доказ не можна брати до уваги, а сам по собі такий факт не свідчить про відсутність договірних зобов'язань взагалі.

При проведенні перевірки позивача, ДПІ покликається на акт перевірки ТзОВ "Фірма Аква Транс", проведеної Індустріальною МДПІ у м. Харкові Харківської області. Однак, Суд звертає увагу відповідача на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено неправомірність дій Індустріальної МДПІ у м. Харкові Харківської області що проведення зустрічних перевірок ТзОВ "Фірма Аква Транс", зокрема, з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., результати якої оформлені актом від 18.04.2012 р., на який і покликається відповідач.

Директор ТзОВ "Фірма Аква Транс" Чижов О.С. письмово підтвердив господарські взаємовідносини між ним та ТзОВ "Велпласт-Т", пояснив, що перевезення вантажу здійснювалось орендованим автомобілем в супроводі представника від підприємства.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що його господарська діяльність пов'язана з оптово-роздрібною торгівлею будівельними матеріалами, матеріалами водо та газопостачання. Первинні бухгалтерські документи про це суду надано, а наявність ТТН не встановлена як обов'язкова вимога законодавства.

Щодо твердження податкового органу про те, що відсутні товарно-транспортні накладні, які мали б підтвердити поставку обладнання, то Суд вважає такі безпідставними.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ) не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Крім того, відсутність у підприємств документа про перевезення товару (ТТН) не може вплинути на правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, якщо сторони правочину можуть доказати його справжність іншими способом, чим ТТН, а посилання податкового органу на інші нормативні акти, які регламентують перевезення товару не заслуговують на увагу.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" свідчить те, що отримані від цих контрагентів товари були реально реалізовані іншим підприємствам.

На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в суду в реальності придбання, їх поставки обладнання немає.

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо звітності ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТзОВ "Велпласт-Т". Крім того, висновок ДПІ у Жовківському районі про нікчемність угод ґрунтується на висновку іншого податкового органу, самостійно цього питання ДПІ не досліджувала.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Велпласт-Т" і контрагентами ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ "Велпласт-Т" на укладення договорів з контрагентом ПП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу, поставки товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним продажем та поставкою товару іншим суб'єктам. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Велпласт-Т" податкового законодавства в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ та з податку на прибуток. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 16 серпня 2012р. № 0000872300, № 0000882300, № 0000892300.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т»судові витрати у розмірі 2146 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.