Постанова № 27433597, 24.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-3099/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мирошниченка В.С.

за участю секретаря судового засідання - Поцелуйко А.І.

за участю представника позивача - Лещенко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Олександрійський цукровий завод" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000701520 від 10.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 404948 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 269965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 111512 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000991510 від 10.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14295 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14295 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем незаконно зроблено висновки, що первинні документи по операціях позивача з ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_2 не відповідають вимогам ст.9 ЗУ „Про бухгалтерського облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіна України від 24.05.1995р. №88, оскільки дане твердження не відповідає дійсності, адже в акті перевірки не наведено жодного доказу цього. Також в акті перевірки відповідач посилався на пп.1, 5 ст.203 ЦК України, стверджуючи, що дані правочини суперечать інтересам держави та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Про те, реальність даних операцій підтверджуються первинними документами, відповідачем не надано доказів встановлення протиправного умислу в діях посадових осіб позивача, що укладали такі правочини, що полягав би у вчиненні правочинів завідомо суперечним інтересам держави та суспільства.

У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України позивач операції по формуванні податкового кредиту та валових витрат здійснив на підставі даних, підтверджених первинними документами виписаними контрагентами. Тому, рішення позивача щодо кваліфікації ним власних господарських операцій та відповідне їх відображення в податковому обліку (включно з податковим кредитом) повинно розглядатися відповідачем як правомірне. Окрім того, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду подані письмові заперечення, в яких вказувалося, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначених Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Операції між позивачем та з ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, свідчать про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, операції по формуванню витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту ТОВ „Олександрійський цукровий завод" за рахунок контрагентів є нікчемними.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовільнити враховуючи наступне.

?ТОВ „Олександрійський цукровий завод" зареєстровано Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа 28.09.1993р.(а.с.12)

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача є: виробництво цукру; розподілення та постачання електроенергії; збирання, очищення та розподілення води; збирання і оброблення стічних вод; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с.13).

З 16 по 22 серпня 2012 р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП „Нік-Провайд" за червень, липень 2011 року; з ТОВ „Полімер-Столиця" за травень 2011 року; СПД ФО ОСОБА_2 за лютий, березень, липень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2012 року № 203/22-50/00372109 (а.с.33-57), яким встановлено порушення:

1) ст.203,215,216,627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаним правочинам, не були передані в порушення ст.652,655 та 656 ЦК України.

2) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 301900,98 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року на 50531,41 грн., за ІІ квартал 2011 року на 252369,57 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості товарів в сумі 1316960,80 грн., отриманих по нікчемних правочинах, а саме по ТОВ „Полімер-Столиця" (за ІІ квартал 2011 року на 62151,35 грн.) та ПП „Нік-Провайд" (за ІІ квартал 2011 року на 157550,45 грн., за ІІІ квартал 2011 року на 1097259,00 грн.).

3) п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 269965,49 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на 1850,00 грн., за березень 2011 року на 1153,33 грн., за травень 2011 року на 12430,27 грн.. за червень 2011 року на 31510,09 грн., за липень 2011 року на 223021,80 грн. внаслідок завищення податкового кредиту по ПДВ в результаті включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг), отриманих по нікчемним правочинам, а саме по ТОВ „Полімер-Столиця" (за травень 2011 року на 12430,27 грн.) та ПП „Нік-Провайд" (за червень 2011 року на 31510,09 грн., за липень 2011 року на 219451,80 грн.) та ФОП ОСОБА_2 (за лютий 2011 року на 1850,00 грн., за березень 2011 року на 1153,33 грн., за липень 2011 року на 3570,00 грн.)

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000701520 від 10.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 404948 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 269965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 111512 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000991510 від 10.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14295 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14295 грн. (а.с. 82,83).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності позивачем укладено договір з ПП„Нік-Провайд" від 01.04.2011р. №01-04 про поставку вугілля АКО, камінь вапняковий (а.с. 87-88,89-99). Позивачем при укладанні договору отримано копію довідки з ЄДРПОУ ПП„Нік-Провайд", свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. (а.с.187-189)

У червні та в липні 2011 року позивач отримав від ПП „Нік-Провайд" вугілля АКО, камінь вапняковий на суму 1505771,39 грн., у т.ч. ПДВ 250961,89 грн., на підставі первинних документів: специфікацій, накладних, залізничних накладних, платіжних доручень, податкових накладних, що зафіксовано актами приймання-передачі (а.с.100-124, 125-126,127-130,224-228).

Поставка здійснювалася залізничним транспортом, вантажовідправником зі ст. Дроново виступав експедитор за договором про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів укладеним з ТОВ „Укргранітінвест", у якого ПП „Нік-Провайдер" придбавав товар для позивача, також аналогічно зі ст.Розсипна вантажовідправником був експедитор за договором з ТОВ „ВУГЛЕЕНЕРГОСНАБ", що підтверджується листом ПП „Нік-Провайдер" від 18.10.2012р. №18-НП. (а.с.225)

Придбане вугілля АКО в кількості 1056,026 тон на суму 1206 824,35 грн. знаходиться на балансі позивача станом на 01.09.2012р., що підтверджується оборотом рахунка 203 за 2011 р. та довідкою комерційного директора ТОВ „Олександрійський цукровий завод" (а.с.131-133).

Позивачем на підставі отриманих від ПП „Нік-Провайд" податкових накладних віднесено суми ПДВ до податкового кредиту: в червні 2011 року - 31510,09 грн., липень 2011 року -219451,80 грн.

24.03.11р. між позивачем та ТОВ „Полімер-Столиця" укладено договір поставки №24/03-11 (а.с.136), згідно якого продавець зобов'язаний передати товар (насоси, насосне обладнання, електродвигуни, запчастини) Покупцю зі складу Продавця в кількості, асортименті та по ціні, вказаним в накладних, підтвердження факту передачі товару являється підписи уповноважених на те осіб в накладних, які являються невід'ємною частиною договору. Позивач отримав від ТОВ „Полімер-Столиця" у травні 2011 року електроматеріали на суму 74581,63 грн., в т.ч. ПДВ 12430,27 грн., на виконання договору виписано податкову накладну та видаткову накладну, рахунок-фактура, оплата відбувалася у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення (а.с.137-140). Товар доставлявся позивачеві водієм ТОВ „Полімер-Столиця" ОСОБА_3 на автомобілі "газель" НОМЕР_1, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 17.05.2011р.(а.с.155)

Позивачем на підставі отриманої від ТОВ „Полімер-Столиця" податкової накладної віднесено суму ПДВ до податкового кредиту: в травні 2011 року на суму 12430,27 грн. та віднесено до валових витрат на суму 62151,36 грн., у т.ч. за ІІ кв. 2011 р. у сумі 62151,36 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості електроматеріалів, отриманих по вказаному правочину від ТОВ „Полімер-Столиця".

Також, позивач перебував у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 У лютому, березні, липні 2011 року позивач отримав від ФОП ОСОБА_2 гідроциліндри та послуги з ремонту гідроциліндрів на суму 39439,98 грн., в т.ч. ПДВ-6573,33 грн., в т.ч.

-у лютому 2011р. позивач отримав послуги з ремонту на суму 11100,00 грн., у т.ч. ПДВ 1850,00 грн., про що виписано податкову накладну №24 від 15.02.11р.(сума ПДВ 740 грн), №23 від 22.02.11р. (сума ПДВ 1110 грн.) (а.с.147)

- у березні 2011 року отримало послуги по ремонту на сум 6919,98 грн., у т.ч ПДВ 1153,33 грн., про що виписано податкову накладну №17 від 15.03.11р. (а.с.152)

-у липні отримало гідроциліндри на суму 21420 грн., у т.ч. ПДВ 3570 грн., про що виписано податкову накладну №30 від 19.07.11р. (а.с.150)

Отримання позивачем гідроциліндрів та вказаних послуг по ремонту гідроциліндрів підтверджується копіями рахунків, актами здачі-прийомки виконаних робіт, накладними (а.с.144-146,149,148,151,153). Оплата здійснена в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.141,148,151).

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості ТМЦ придбаних у ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_2

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

П.п.138.2. ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_2 правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними, що встановлювалося в актах перевірки вказаних контрагентів за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг. Висновку про нікчемність правочинів податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що для перевірки не надано документальних доказів факту отримання товару від постачальників та факту дійсності здійснення перевезень вантажу (а.с.164-175).

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказані акти, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ПП „Нік-Провайд", ТОВ „Полімер-Столиця", СПД ФО ОСОБА_2, оскільки судом на підставі доказів зібраних у справі достовірно встановлено, що вказані підприємства є реально існуючими суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність в розумінні ст. 3 ГК України.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вказаними контрагентами суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та суми по яких сформовані витрати, в т.ч. за ІІ квартал 2011 році по правочину з ТОВ „Полімер-Столиця".

Суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не були спростовані.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

За таких обставин рішення відповідача є необґрунтованими та протиправними, а тому їх належить скасувати, а позов необхідно задовільнити.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від №0000701520 від 10.09.2012р., яким ТОВ „Олександрійський цукровий завод" збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 404948 грн., у тому числі за основним платежем -2699653 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -111512 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від №0000991510 від 10.09.2012р., яким ТОВ „Олександрійський цукровий завод" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14295 грн., у тому числі за основним платежем -14295 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Олександрійський цукровий завод" судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 29.10.2012 р.

Суддя В.С. Мирошниченко