Постанова № 27433219, 12.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 2a-2791/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача -Данюк І.В.,

відповідача -Змінчак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»

до державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000282351, 0004121700, 0004131700,-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2011 року державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»(надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (надалі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000292351. У ході розгляду даної адміністративної справи, відповідно до заяв про зміну та уточнення позовних вимог, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0004121700, 0004131700.

15.05.2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до цього ж відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2012 року №0000282351. За цим позовом судом відкрито провадження в справі №2а-1325/12/0970.

Ухвалою суду від 08.06.2012 року були об'єднані в одне провадження адміністративний позов у справі №2а-1325/12/0970 з адміністративним позовом у справі №2а-2791/11/0970.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Сколівський військовий лісгосп є структурним підрозділом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»і не є юридичною особою, тому не являється платником окремих видів податків. Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»не погоджується з винесеними державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000282351, 0004121700, 0004131700 та вважає їх незаконними виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення рішення приймається керівником податкового органу протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку передбаченому статтею 58 цього Кодексу. Однак, всупереч цьому, відповідачем винесено податкове повідомленнями-рішення від 22.07.2011 року за №0000272351 на підставі акту перевірки від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630. При цьому, вказаний акт не був направлений платнику податків, у зв'язку з чим, порушено право платника податку на подання заперечення, що повинні враховуватись податковим органом при винесенні податкових повідомлень-рішень. Зазначене вище оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане позивачем лише 28.07.2011 року.

Окрім вказаного, відповідно до поданих у ході судового розгляду даної адміністративної справи заяв про уточнення позовних вимог та позовної заяви від 10.05.2012 року за вих. №396 (вхідний №1326 від 15.05.2012 року), позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями 22.07.2011 року за №№0000282351, 0004121700, 0004131700, винесеними на підставі акту перевірки від 08.07.2011 року №103/23-0/24981630. Оскільки, вказані рішення податкового органу прийняті на підставі акту, який суперечить вимогам податкового законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. Так, усі господарські операції належним чином підтверджені документально первинними господарськими документами. Контрагентами позивача надавалися послуги та виконувалися роботи по розробці лісосік реально. При цьому, окремі порушення у веденні бухгалтерського обліку, встановлені податковим органом у ході перевірки, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Крім того, державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»вважає, що податковим органом неправомірно застосовано до Сколівського військового лісгоспу штрафну санкцію в розмірі 50%, оскільки частиною 1 статті 126 Податкового кодексу України не передбачено застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 50%.

Також, позивач вважає, що державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області не мала права застосовувати до Сколівського військового лісгоспу санкції за порушення, відповідальність за які передбачена Податковим кодексом України, враховуючи те, що перевірка проводилась з 01.07.2008 року по 21.12.2010 року, а норми Податкового кодексу України почали діяти тільки з 01.01.2011 року. Тому, до набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність за такі податкові порушення встановлювалася Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III. Крім того, оскільки, Сколівський військовий лісгосп не є юридичною особою, а структурним підрозділом, застосування до нього штрафних санкцій за порушення вищевказаного Закону є неправомірним, так як, він не може бути платником податків, зокрема, податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві та уточненнях до неї. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснила суду, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у Сколівському районі правомірно, на підставі акта перевірки від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630. Підстав для їх скасування немає, тому просила суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»(надалі -ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат») 22.06.1993 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №029969 від 12.05.2011 року. Підприємство засноване на державній формі власності, діє на основі статуту та належить до сфери управління Міністерства оборони України (а.с. 19 т.1).

Сколівський військовий лісгосп є структурним підрозділом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»та здійснює свою господарську діяльність на підставі Положення від 01.09.2009 року, затверджене директором підприємства (а.с. 20-25 т.1).

Лісгосп взятий на податковий облік ДПІ у Сколівському районі Львівської області 13.01.2005 року за №155 та станом на момент перевірки перебував на обліку у вказаному податковому органі.

Протягом періоду, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.01.2005 року за №18595889 Сколівський військовий лісгосп (індивідуальний податковий номер -249816313284) зареєстрований платником податку на додану вартість з 13.01.2005 року по 31.12.2008 року, тобто, до моменту анулювання свідоцтва платника цього податку за його заявою з підстав «інші випадки, передбачені законодавством».

У березні та червні 2011 року Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області (надалі -ДПІ у Сколівському районі) проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 08.07.2011 року №103/23-0/24981630 (а.с. 46-118 т.1).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2 акта перевірки за період, що перевірявся, позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 16571533,00 грн. та валові витрати в сумі 15756722,00 грн. При цьому, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу не встановлено його заниження або завищення. Натомість, встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1292084,00 грн. (а.с. 51, 54 т.1).

Згідно пункту 3.2.1 акта перевірки з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року Сколівським військовим лісгоспом задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 451554,00 грн. та не встановлено завищення або заниження цих зобов'язань (а.с. 73 т.1).

За період з 01.07.2008 року по 31.12.2088 року лісгоспом задекларовано податкового кредиту з ПДВ у сумі 150620,00 грн. та встановлено його завищення (заниження податкових зобов'язань) всього на суму 67737,00 грн. (а.с. 80, 101 т.1). Перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року встановлено безпідставне включення головним підприємством -ДП «Івано-Франківській військовий ліспромкомбінат»до складу податкового кредиту, сформованого у зв'язку з придбанням послуг по розробці лісосік, інших послуг, придбання товарів з метою використання їх у господарській діяльності Сколівського військового лісгоспу, всього на суму 170994,00 грн. (а.с. 95-101 т.1).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 323021,00 грн., в тому числі за 3-й квартал 2008 року на суму 85604,00 грн., за 4-й квартал 2008 року на суму 82351,00 грн., за 3-й квартал 2009 року на суму 14826,00 грн., за 1-й квартал 2010 року на суму 75775,00 грн., за 2-й квартал 2010 року на суму 9284,00 грн., за 3-й квартал 2010 року на суму 55181,00 грн.;

- неподання розрахунку збору податку на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами за 1-й квартал 2009 року. Порушено підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III. Відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-YI;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97/ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість: за липень 2008 року в сумі 6210,00 грн.; за серпень 2008 року в сумі 16995,00 грн.; за вересень 2008 року в сумі 9915,00 грн.; за жовтень 2008 року в сумі 13882,00 грн.; за грудень 2008 року в сумі 20735,00 грн.;

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (із змінами і доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам на суму 477,08 грн.;

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (із змінами і доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам на суму 289789,34 грн.

- підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III (із змінами та доповненнями), пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України платником Сколівським військовим лісгоспом, несвоєчасно сплачено 26960,39 грн. (а.с. 116-117 т.1).

На підставі акта перевірки від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року за №0000272351, згідно з яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 403776,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 323021,00 грн. і 80755,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 17 т.1, 92 т.14).

Крім того, за результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року за №0000282351, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 84671,00 грн., в тому числі, за основним платежем -на 67737,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -на 16934,00 грн. (а.с. 144 т.14).

Також, на підставі цього ж акта перевірки ДПІ в Сколівському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року за №0004131700, відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 290266,42 грн. та за штрафними санкціями в сумі 72566,61 грн. (а.с. 43, 91 т.14) та податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року за №0004121700, відповідно до якого до позивача застосована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50% суми боргу, що становить 13480,23 грн. (а.с. 93 т.14). При цьому, судом установлено, що податковим органом помилково вказана дата податкового повідомлення-рішення №0004131700 -09 червня 2011 року, тому, слід вважати датою винесення вказаного рішення -22.07.2011 року, яка зазначена у його корінці (а.с. 43 т.14).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що висновки ДПІ в Сколівському районі Львівської області про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті планової перевірки від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630, не в повній мірі відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі -Закон № 2181) встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядок формування валових витрат і валових доходів підприємства та правовідносини позивача зі сплати податку на прибуток були регламентовані діючим на той момент Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97 (надалі -Закон №283/97), із змінами та доповненнями.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №283/97 визначено, що валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону).

4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону №283/97, валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР визначено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР містить вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Так, зокрема, підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пункту 5.9 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Нормами пункту 8.3.1 статті 8.3 вказаного Закону визначено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі -розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом установлено, що підставою для встановлення зобов'язань позивача зі сплати податку на прибуток в сумі 403776,00 грн., в тому числі, за основним платежем -в сумі 323021,00 грн. та за штрафними санкціями -в сумі 80755,00 грн. слугував висновок, зроблений податковим органом у ході перевірки про те, що Сколівським військовим лісгоспом безпідставно віднесено до складу валових витрат послуги, надані приватними підприємцями по заготівлі лісопродукції, акти виконаних робіт по яких оформлені неналежним чином або відсутні. Зокрема, наступними виконавцями робіт: фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_35, ОСОБА_9, ОСОБА_36, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_39 , ОСОБА_18, ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_37 , ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_38, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, а також наступними юридичними особами: ПП «Ремелектромонтаж», ПП «Сорохман компані», ПП «Вікос ЛТД», ПП «Ольга», ТОВ «Елокс», ТОВ науково-виробниче підприємство «Сіріон», ТОВ спільне українсько-польське підприємство «Еколісбуд», ТОВ «Промелектромонтаж», ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», ТОВ «Новобуд-СК», ТОВ «Смерічка», ТОВ «Українські телерадіокомунікації», ТОВ «Петрус», державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Львівлісозахист»(а.с. 57-65 т.1).

Разом з тим, дослідженими судом первинними господарськими документами встановлено, що вказаний вище висновок податкового органу не відповідає фактичним обставинам справи. Суд не заперечує того, у ході господарської діяльності позивача та веденні ним бухгалтерського обліку, зокрема, оформленні первинних документів щодо закупівлі в контрагентів послуг з розробки лісосік та лісозаготівельних робіт, були допущені порушення. Однак, ці порушення не спростовують закупівлю цих робіт (послуг) позивачем, оскільки, крім актів виконаних робіт вони підтверджуються іншими письмовими документами, роботи були виконані (послуги надані) реально. При цьому, самим податковим органом факт закупівлі позивачем робіт (послуг) та їх реальне виконання не оспорюється.

Так, у судовому засіданні були досліджені первинні господарські документи по кожному з вказаних вище суб'єктів господарювання -фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. При цьому встановлено, що виконання контрагентами позивача лісозаготівельних робіт з розробки лісосіки підтверджується: лісорубними квитками; письмовими угодами між позивачем та відповідними суб'єктами господарювання; актами приймання-передачі лісосіки для розробки; довідками про сортиментну та товарну структуру лісосік; графіками-специфікаціями на освоєння і виконання робіт на лісосіках та поставку лісопродукції по сортах на нижній склад Сколівського лісгоспу; розрахунками вартості послуг, наданих виконавцями; актами здачі-приймання робіт; актами звірки; товарно-транспортними накладними; документами про оплату виконаних робіт (наданих послуг) тощо (а.с. 227-249 т.1; 1-159, 221-245 т.2; 1-247 т.3; 1-246 т.4; 1-246 т.5; 1-248 т.6; 1-248 т.7; 1-255 т.8; 1-250 т.9; 1-247 т.10; 1-248 т.11; 1-241 т.12; 1-249 т.13).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно встановлено позивачу зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 403776,00 грн., в тому числі, за основним платежем -в сумі 323021,00 грн. та за штрафними санкціями -в сумі 80755,00 грн.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача протягом періоду, що перевірявся податковим органом, були регламентовані нормами діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закону № 168), із змінами та доповненнями.

Статтею 7 Закону №168/97-ВР встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за

договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову

накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно пункту 7.2.3 податкова накладна складається у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій,що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України,та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчу є факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 року за №0000282351, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 84671,00 грн. стало встановлене в ході перевірки завищення Сколівським військовим лісгоспом показників у рядку 10.1 декларації з ПДВ на суму 67737,00 грн. (а.с. 83 т.1).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказана в акті перевірки сума завищення цього податку суперечить оглянутим в судовому засіданні документам первинного бухгалтерського обліку та встановленим судом фактичним обставинам даної справи.

Так, зокрема, дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ.

За серпень 2008 року: 2932,07 грн. (по взаєморозрахунках з ПП «Сорохман і компані»), 5046,29 грн. та 6349,97 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9), 2666,38 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11); за вересень 2008 року: 736,77 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12), 828,40 грн. (по взаєморозрахунках з ТОВ «Сіріон»), 4824,01 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9), 644,91 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11), 1496,79 грн. (по взаєморозрахунках з ПП «Ремелектромонтаж»), 1384,02 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3); за жовтень 2008 року: 2152,92 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17), 3813,74 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3), 4155,31 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9), 2534,09 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11), 1226,24 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_40); за листопад 2008 року: 2633,33 грн. (по взаєморозрахунках з ПП «Промелектромонтаж»), 2601,90 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9); за грудень 2008 року: 2931,72 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9), 2398,97 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17), 1599,31 грн. (по взаєморозрахунках з ТОВ «Елокс»), 2694,92 грн. (по взаєморозрахунках з ПП «Промелектромонтаж»), 2281,54 грн. (по взаєморозрахунках з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25).

Фактичне виконання лісозаготівельних робіт вказаними вище контрагентами позивача, по яких лісгоспом включені суми ПДВ до складу податкового кредиту, підтверджено оглянутими судом первинними бухгалтерськими документами. При цьому, на думку суду, окремі недоліки в оформленні бухгалтерських документів не можуть бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулася та слугувати підставою до невключення до складу податкового кредиту з ПДВ відповідних сум. Оскільки, як встановлено судом, спірні господарські операції підтвердженні іншими, крім неналежно оформлених (на думку податкового органу) актів виконаних робіт, первинними бухгалтерськими документами, зазначеними в даній постанові вище при дослідженні правомірності встановлення позивачу зобов'язань зі сплати податку на прибуток. Тому, посилання відповідача на норми статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV є безпідставним.

Також, позивачем правомірно включено до кладу податкового кредиту суму 5328,24 грн. за грудень 2008 року по господарських взаємовідносинах з ПП «Промелектромонтаж», оскільки, як зазначалося судом вище, надання лісозаготівельних послуг цим приватним підприємством підтверджується первинними бухгалтерськими документами, документами про оплату коштів за надані послуги, актами взаємозвірок тощо. Висновок податкового органу про нікчемність угоди, укладеної з ПП, викладений в акті ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 31.12.2010 року за №698/23-2/32703995 є безпідставний, так як відповідне судове рішення з цього приводу відсутнє. Такий висновок суперечить нормам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та позиції, висловленій в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Окрім вказаного, у судовому засіданні відповідачем не подано доказів правомірності виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ сум 6209,92 грн. та 3593,44 грн. (за господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25 в липні 2008 року, податкова накладна №37 та в грудні 2008 року, відповідно).

Також, суд зазначає, що позивач не може нести юридичної відповідальності за можливі порушення вимог податкового чи іншого законодавства його контрагентами, так як нормами права нашої держави встановлена індивідуальна відповідальність особи, в тому числі юридичної, за порушення нею вимог того чи іншого закону.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ДПІ у Сколівському районі неправомірно збільшила позивачу суму грошових зобов'язань з ПДВ на 84671,00 грн., в тому числі, за основним платежем -на 67737,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -на 16934,00 грн.

Підстави та порядок стягнення податку з доходів фізичних осіб на момент спірних правовідносин були регламентовані нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (із змінами і доповненнями).

Так, відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку -отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону).

Порушення позивачем норм, передбачених підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (із змінами і доповненнями), у результаті чого податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам на суми 477,08 грн. та 289789,34 грн. підтверджено письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону і є правомірним.

Так, вказаний вище висновок податкового органу підтверджується довідкою від 20.06.2011 року за №9/93/17-2/24981630 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування Сколівського військового лісгоспу та актом планової перевірки позивача від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630 (а.с. 37-38, 45-48 т.14, 111-113 т.1).

Згідно довідки, податковим органом установлено, що відповідачем утримані з працівників та не сплачені до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб в розмірах 477,08 грн. та 289789,34 грн.

Посилання представника позивача на те, що податковим органом повторно стягується податок з доходів фізичних осіб в розмірі 70349,46 грн. по рішенню Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року (справа №2а-755/09/0970), свого підтвердження не знайшли та є безпідставними.

Крім того, сам позивач визнав зазначені вище суми боргу з податку на доходи фізичних осіб, подавши до Сколівської ДПІ заяву про розстрочення податкового боргу від 27.01.2012 року (вх. №1581) з розрахунком боргу з цього виду податку (а.с. 206-207 т. 2).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що податковим органом правомірно встановлені грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 290266,42 грн. та штрафними санкціями в сумі 72566,61 грн.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання в сумі 26960,46 грн. в розмірі 50%, що становить 13480,23 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 року за №0004121700 суд установив наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, ДПІ у Сколівському районі податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2011 року за №0004121700 неправомірно застосувала до позивача штрафну (фінансову) санкцію за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50%.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом в судовому засіданні не доведено правомірності встановлення позивачу податкових зобов'язань зі сплати: податку на прибуток в сумі 403776,00 грн. (в тому числі, за основним платежем -в сумі 323021,00 грн. та штрафними санкціями -в сумі 80755,00 грн.). з ПДВ на 84671,00 грн. (в тому числі, за основним платежем -на 67737,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -на 16934,00 грн.) та застосування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50%, в сумі 13480,23 грн.

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм, встановлених податковим та іншим законодавством України, що діяло на момент спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що висновки ДПІ в Сколівському районі Львівської області про порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті планової перевірки від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630, зокрема, в частині: порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 323021,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97/ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 67737,00 грн. та застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50%, в сумі 13480,23 грн., - суперечать фактичним обставинам справи та нормам закону. Тому, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000282351, 0004121700 слід визнати протиправними та скасувати.

Судом установлено, що податковим органом правомірно встановлені порушення позивачем підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (із змінами і доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам на суму 477,08 грн. та 289789,34 грн. Тому, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі Львівської області від 22.07.2011 року за №0004131700 винесено правомірно і скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»до ДПІ у Сколівському районі Львівської області підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000282351, 0004121700. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 637,59 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області від 22.07.2011 року за №№0000272351, 0000282351, 0004121700.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 08033772) судовий збір в сумі 637 (шістсот тридцять сім) грн. 59 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі 17.09.2012 року.