Постанова № 27433120, 09.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 року Справа № 2а-4937/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко Т.О. (за довіреністю)

від відповідача: Гуща О.Ю. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20 вересня 2012 року № 0000212201 та № 0000202201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийнятні на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «ЕлоЛед»вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «ТВК «Град»правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «ЕлоЛед»грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 18 січня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 094015 (т. 1 а.с. 12).

На податковому обліку ТОВ «ЕлоЛед»перебуває у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 16 по 22 серпня 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 14 серпня 2012 року № 723 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕлоЛед»з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Град»за період з 1 січня 2011 року по 1 серпня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 30 серпня 2012 року № 547/22-2/34837698 (далі -Акт перевірки) (т. 1 а.с. 17-28).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «ЕлоЛед»вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 65980,42 грн. та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 75877,48 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «ЕлоЛед»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град».

На підставі висновків акту перевірки 20 вересня 2012 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ЕлоЛед»з податку на додану вартість на 65980,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 4805,00 грн. (т. 1 а.с. 29), та податкове повідомлення-рішення № 0000202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ЕлоЛед»з податку на прибуток приватних підприємств на 75877,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 1,00 грн. (т. 1 а.с. 30).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2011 року між ТОВ «ТВК «Град»(продавець) та ТОВ «ЕлоЛед»(покупець) укладено договір поставки № 44 (т. 1 а.с. 31-33). Згідно умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «ТВК «Град») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «ЕлоЛед») товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 44 виписано:

- рахунки-фактури: від 15 березня 2011 року № 3151 (т. 1 а.с. 120); від 18 березня 2011 року № 3181 (т. 1 а.с. 121); від 23 березня 2011 року № 3233 (т. 1 а.с. 122); від 13 квітня 2011 року № 4132 (т. 1 а.с. 123); від 15 квітня 2011 року № 4153 (т. 1 а.с. 124); від 19 квітня 2011 року № 4196 (т. 1 а.с. 125); від 21 квітня 2011 року № 4216 (т. 1 а.с. 126); від 25 травня 2011 року № 52510 (т. 1 а.с. 127); від 12 липня 2011 року № 7124 (т. 1 а.с. 128); від 15 липня 2011 року № 7156 (т. 1 а.с. 129); від 19 липня 2011 року № 7196 (т. 1 а.с. 130); від 21 липня 2011 року № 7212 (т. 1 а.с. 131);

- видаткові накладні: від 15 березня 2011 року № 3151 на загальну суму 38165,20 грн., в т.ч. ПДВ 6360,87 грн. (т. 1 а.с. 46); від 18 березня 2011 року № 3181 на загальну суму 27851,30 грн. в т.ч. ПДВ 4641,88 грн. (т. 1 а.с. 47); від 23 березня 2011 року № 3233 на загальну суму 49273,50 грн. в т.ч. ПДВ 8212,25 грн. (т. 1 а.с. 48); від 13 квітня 2011 року № 4132 на загальну суму 31945,50 грн. в т.ч. ПДВ 5324,25 грн. (т. 1 а.с. 49); від 15 квітня 2011 року № 4153 на загальну суму 29784,00 грн. в т.ч. ПДВ 4964,00 грн. (т. 1 а.с. 50); від 19 квітня 2011 року № 4196 на загальну суму 19689,50 грн. в т.ч. ПДВ 3281,58 грн. (т. 1 а.с. 51); від 21 квітня 2011 року № 4216 на загальну суму 35923,00 грн. в т.ч. ПДВ 5987,17 грн. (т. 1 а.с. 52); від 25 травня 2011 року № 52510 на загальну суму 26887,02 грн. в т.ч. ПДВ 4481,17 грн. (т. 1 а.с. 53); від 12 липня 2011 року № 7124 на загальну суму 45021,70 грн. в т.ч. ПДВ 7503,62 грн. (т. 1 а.с. 54); від 15 липня 2011 року № 7156 на загальну суму 29751,10 грн. в т.ч. ПДВ 4958,52 грн. (т. 1 а.с. 55); від 19 липня 2011 року № 7196 на загальну суму 22941,50 грн. в т.ч. ПДВ 3823,58 грн. (т. 1 а.с. 56); від 21 липня 2011 року № 7212 на загальну суму 6441,53 грн. в т.ч. ПДВ 6441,53 грн. (т. 1 а.с. 57);

- податкові накладні: від 15 березня 2011 року № 41 на загальну суму 38165,20 грн., в т.ч. ПДВ 6360,87 грн. (т. 1 а.с. 34); від 18 березня 2011 року № 49 на загальну суму 27851,30 грн. в т.ч. ПДВ 4641,88 грн. (т. 1 а.с. 35); від 23 березня 2011 року № 64 на загальну суму 49273,50 грн. в т.ч. ПДВ 8212,25 грн. (т. 1 а.с. 36); від 13 квітня 2011 року № 101 на загальну суму 31945,50 грн. в т.ч. ПДВ 5324,25 грн. (т. 1 а.с. 37); від 15 квітня 2011 року № 121 на загальну суму 29784,00 грн. в т.ч. ПДВ 4964,00 грн. (т. 1 а.с. 38); від 19 квітня 2011 року № 156 на загальну суму 19689,50 грн. в т.ч. ПДВ 3281,58 грн. (т. 1 а.с. 39); від 21 квітня 2011 року № 175 на загальну суму 35923,00 грн. в т.ч. ПДВ 5987,17 грн. (т. 1 а.с. 40); від 25 травня 2011 року № 233 на загальну суму 26887,02 грн. в т.ч. ПДВ 4481,17 грн. (т. 1 а.с. 41); від 12 липня 2011 року № 150 на загальну суму 45021,70 грн. в т.ч. ПДВ 7503,62 грн. (т. 1 а.с. 42); від 15 липня 2011 року № 196 на загальну суму 29751,10 грн. в т.ч. ПДВ 4958,52 грн. (т. 1 а.с. 43); від 19 липня 2011 року № 233 на загальну суму 22941,50 грн. в т.ч. ПДВ 3823,58 грн. (т. 1 а.с. 44); від 21 липня 2011 року № 256 на загальну суму 6441,53 грн. в т.ч. ПДВ 6441,53 грн. (т. 1 а.с. 45);

- прибуткові накладні: від 15 березня 2011 року № ЕЛ-0000029 (т. 1 а.с. 143); від 18 березня 2011 року № ЕЛ-0000030 (т. 1 а.с. 142); від 23 березня 2011 року № ЕЛ-0000031 (т. 1 а.с. 141); від 13 квітня 2011 року № ЕЛ-0000053 (т. 1 а.с. 140); від 15 квітня 2011 року № ЕЛ-0000054 (т. 1 а.с. 139); від 19 квітня 2011 року № ЕЛ-0000055 (т. 1 а.с. 138); від 21 квітня 2011 року № ЕЛ-0000056 (т. 1 а.с. 137); від 25 травня 2011 року № ЕЛ-0000067 (т. 1 а.с. 136); від 12 липня 2011 року № ЕЛ-0000117 (т. 1 а.с. 135); від 15 липня 2011 року № ЕЛ-0000118 (т. 1 а.с. 134); від 19 липня 2011 року № ЕЛ-0000119 (т. 1 а.с. 132); від 21 липня 2011 року № ЕЛ-0000120 (т. 1 а.с. 132);

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 116-119);

- довідки «Нормативний склад продукції»(т. 1 а.с. 144-155);

- картки номенклатури (т. 1 а.с. 176-237)

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «ТВК «Град»(контрагента ТОВ «ЕлоЛед») є ОСОБА_3.

Саме від імені ОСОБА_3 підписано додані до позовної заяви видаткові та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «ТВК «Град»та ТОВ «ЕлоЛед».

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень від 14 вересня 2011 року, ОСОБА_3 не брав участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «ТВК «Град», договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «ТВК «Град»не підписував, доручень на підписання документів від свого імені не давав. Печатку ТОВ «ТВК «Град»ОСОБА_3 не отримував, де знаходиться підприємство не знає, наміру здійснювати господарську діяльність не мав (т. 2 а.с. 30-31).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «ТВК «Град», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки № 44, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «ТВК «Град», зокрема, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності товарів.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ «ЕлоЛед», зберігання товару на складі та видачі товару із складу для використання у господарській діяльності.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад ТОВ «ЕлоЛед»на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

Надані позивачем копії довідок «Нормативний склад продукції»та карток номенклатури не є належними доказами оприбуткування і зберігання товару на складі ТОВ «ЕлоЛед»за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Чкалова 5, оскільки вказані документи не місять інформації щодо походження продукції та місця її зберігання.

Крім того, позивачем на вимогу суду не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «ЕлоЛед»придбаних у ТОВ «ТВК «Град»товарів. Зокрема, відсутні документи на підтвердження факту наявності у ТОВ «ЕлоЛед»виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу для проведення робіт з електротоварами, подальшої реалізації таких товарів.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як встановлено судом, листом від 28 травня 2012 року № 3409/10/22-5 Броварською об'єднаною державною податковою Інспекцією Київської області було витребувано у позивача пояснення та належним чином завірені копії документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТВК «Град»за весь період взаємовідносин, включаючи: товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що підтверджують оплату транспортних послуг; документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару; накази на призначення матеріально-відповідальних осіб підприємства за відповідний період (т. 1 а.с. 247-249).

У відповідь на запит податкового органу ТОВ «ЕлоЛед»надіслало на адресу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області лист від 19 червня 2012 року № 42, у якому повідомило, що у 2011 році ТОВ «ЕлоЛед»мало фінансово-господарські діяльності із ТОВ «ТВК «Град»на підставі договору поставки від 24 лютого 2011 року № 44. Товар за вказаним договором було доставлено Постачальником (ТОВ «ТВК «Град») на склад ТОВ «ЕлоЛед». При цьому, товарно-транспортні накладні не виписувалися. Позивачем копій товарно-транспортних накладних до листа від 19 червня 2012 року № 42 додано не було (т. 2 а.с. 4-5).

Ураховуючи, що на запит від 28 травня 2012 року № 3409/10/22-5 позивачем не було надано товарно-транспортних накладних та інших документів на підтвердження факту перевезення товару від ТОВ «ТВК «Град»до ТОВ «ЕлоЛед», посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області у акті перевірки від 30 серпня 2012 року № 547/22-2/34837698 зазначено про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших доказів перевезення товару.

11 вересня 2012 року до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від ТОВ «ЕлоЛед»надійшло заперечення на акт позапланової документальної невиїзної перевірки від 30 серпня 2012 року № 547/22-2/34837698 (т. 2 а.с. 17-19). У запереченні проти акту перевірки позивач стверджував, що доставка товару здійснювалась силами постачальника (ТОВ «ТВК «Град») на склад ТОВ «ЕлоЛед»в місті Бровари, про що також зазначено в договорі поставки від 24 лютого 2011 року № 44. Копій товарно-транспортних накладних при поданні заперечень на акт перевірки позивачем також не було надано.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

При цьому, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, протилежні тим, що викладені у листі ТОВ «ЕлоЛед»від 19 червня 2012 року № 42 і запереченні на акт перевірки, та стверджував, що товари було перевезено ТОВ «ЕлоЛед»на власному вантажному автомобілі. В підтвердження вказаної обставини представник позивача надав копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 93-104).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність дій Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо прийняття 20 вересня 2012 року податкових повідомлень-рішень № 0000212201 та № 0000202201. Тому, перевіряючи законність таких дій суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Отже, враховуючи що ТОВ «ЕлоЛед»при проведенні перевірки та оскарженні акту перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та не повідомлено про їх наявність, висновок відповідача про відсутність доказів перевезення товару на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є законним.

Надання позивачем документів щодо перевезення товару вже після проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки (у судовому засіданні) не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період, тому суд не бере до уваги надані представником позивача копії товарно-транспортних накладних.

Слід також зауважити, що операції з продажу товарів ТОВ «ТВК «Град»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, у зв'язку з відсутністю розшифровок до декларацій з податку на прибуток та іншої податкової звітності неможливо зробити висновок про наявність у ТОВ «ТВК «Град»основних засобів, виробничого обладнання, товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 44, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «ЕлоЛед»вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град»законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20 вересня 2012 року № 0000212201 та № 0000202201 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2012 року № 0000212201 та № 0000202201, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «ЕлоЛед»задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2012 року.