Постанова № 27432963, 05.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3481/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В. В.,

за участю представника позивача Щербюка О.Л.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП Транс-Мост» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБП Транс-Мост» (далі -ТзОВ «РБП Транс-Мост») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі -Луцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь № 0000772301 від 18.06.2012 року, № 0000282201 від 10.09.2012 року та № 0000292201 від 10.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ТзОВ «РБП Транс-Мост»з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід»за період 2010-2011 року.

За результатами перевірки був складений акт від 06.06.2012 року № 1612/22-1/35128833.

В акті перевірки встановлено порушення: п.1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп.7.2.6, п.7.2., п.7.3, пп.7.4.1, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, ст. 135, ст. 136, ст. 137, ст. 138, ст. 139, ст. 140, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України).

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000772301 від 18.06.2012 року та № 0000702301 від 18.06.2012 року.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Волинській області від 06.09.2012 року № 3716/10/10-206 податкове повідомлення-рішення № 0000702301 від 18.06.2012 року скасовано, при цьому були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 року № 0000282201 та № 0000292201.

Податкові повідомлення-рішення № 0000772301 від 18.06.2012 року, № 0000282201 від 10.09.2012 року та № 0000292201 від 10.09.2012 року, були оскаржені в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 05.10.2012 року № 3124 повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін, тому просить скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Торгбудком»було зареєстроване виконавчим комітетом Луцької райдержадміністрації 16.05.2007 року № 11871020000000861. Відповідно до статуту ТзОВ «РБП Транс-Мост»затвердженого 17.02.2012 року встановлено, що ТзОВ «РБП Транс-Мост»є правонаступником всіх майнових прав і обов`язків ТзОВ «Торгбудком». У зв`язку зі зміною назви підприємства на ТзОВ «РБП Транс-Мост»відбулась перереєстрація в органах ДПС від 16.03.2012 року № 173, станом на 06.06.2012 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ Волинської області.

Луцькою ОДПІ проведена позапланова перевірка ТзОВ «РБП Транс-Мост»з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід», про що складено акт № 1612/22-1/35128833 від 06.06.2012 року.

В ході перевірки у позивача було встановлено порушення: п.1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп.7.2.6, п.7.2., п.7.3, пп.7.4.1, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, ст. 135, ст. 136, ст. 137, ст. 138, ст. 139, ст. 140, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки № 1612/22-1/35128833 від 06.06.2012 року Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000702301 від 18.06.2012 року, яким позивачу донараховано 23 320 грн. податку на додану вартість та 5 830 грн. штрафних санкцій; та № 0000772301 від 18.06.2012 року, згідно якого позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 63 094 грн..

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені та рішенням ДПС у Волинській області від 06.09.2012 року № 3716/10/10-206 податкове повідомлення-рішення № 0000702301 від 18.06.2012 року -скасоване, а рішення № 0000772301 від 18.06.2012 року -залишено без змін.

При цьому Луцькою ОДПІ прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року № 0000282201 яким ТзОВ «РБП Транс-Мост»зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 12 608 грн., та № 0000292201, яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 71 815 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення № 0000772301 від 18.06.2012 року, № 0000282201 від 10.09.2012 року та № 0000292201 від 10.09.2012 року, були оскаржені в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 05.10.2012 року № 3124 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 року між ТзОВ «Торгбудком»(Орендарем) та ТзОВ «Медео-Захід»(Орендодавець) укладено договір оренди механізмів №15/02-4к, предметом якого є оренда будівельних механізмів, техніки та обладнання.

До договору № 15/02-4к від 01.04.2010 року були укладені додаткові угоди:

- 05.04.2010 року було укладено додаткову угоду № 1 згідно якої, доповнено договір: пункт 1.3. Оренда автомобіля Камаз 5320 (одна маш/год) 124 грн. в т.ч. ПДВ 20,66 грн.;

- 24.09.2010 року було укладено додаткову угоду № 2 згідно якої, доповнено договір: пункт 1.4. Оренда опалубки (універсальна-комплект) -2429,27 грн. в т.ч. ПДВ 404,88 грн. за один календарний день оренди; пункт 4.6 Орендодавець зобов'язується здійснити перевезення опалубки від місця завантаження орендодавця до місця розвантаження Орендаря;

- 27.12.2010 року було укладено додаткову угоду № 3 згідно якої, доповнено договір: пункт 1.5. Орендодавець зобов'язується надати транспортні послуги по перевезенню опалубки від місця завантаження Орендаря до місця розвантаження, вартість наданих послуг становить 11 800 грн в т.ч. ПДВ 1966,67 грн.

01.08.2011 року між ТзОВ «Торгбудком»(Орендар) та ТзОВ «Медео-Захід»(Орендодавець) укладено договір оренди механізмів/обладнання № 02/08, відповідно до якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується надати в оренду будівельну техніку та механізми Орендарю, а Орендар в порядку та на умовах визначених цьому договорі зобов'язується прийняти та оплатити. Вартість оренди згідно даного договору становить:

- оренда автокрана КС3575 (10 ти) -(одна маш/год) 142,80 грн. в т.ч. ПДВ 23,80 грн.;

- оренда компреса СКМ-7 (одна маш/год) 124,80 в т.ч. ПДВ 20,80 грн.;

- оренда будівельного риштування (модульні) 1 комплект, за один календарний місяць 8300 грн. в т.ч. ПДВ 13 833,33 грн.

До договору оренди механізмів/обладнання № 02/08 була укладена додаткова угода № 1 від 01.12.2010 року згідно якої, доповнено договір: пункт 2.1 Оренда автомобіля MAN L 2000 -(одна маш/год) 218 грн. в т.ч. ПДВ 36,33 грн.

Відповідно до договорів оренди № 02/08 та №15/02-4к позивачем було орендовано у ТзОВ «Медео-Захід»: автокран КС 3575, риштування, камаз 5320, опалубки, компресора СКМ-7, автомобіль MAN L 2000.

Виконання договорів № 02/08 та №15/02-4к підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами прийняття-передачі між суб'єктами господарювання.

Також 03.05.2010 року між ТзОВ «Торгбудком»(Покупець) та ТзОВ «Медео-Захід»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 28/04-1, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується сплатити його повну вартість та прийняти товар.

До договору купівлі-продажу № 28/04-1 була укладена додаткова угода № 1 від 01.09.2010 року згідно якої, доповнено договір: пункт 1.3. Продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти пиломатеріали обрізні хвойних порід 50 мм в кількості 100 куб.м.; пункт 6.5. Пиломатеріали обрізні хвойних порід 50 мм за 1 куб.м. 1284 грн. в т.ч. ПДВ 214 грн.; пункт 7.8. Продавець зобов'язується здійснити доставку пиломатеріалів обрізних хвойних порід 50 мм в кількості 100 куб.м. від місця завантаження до місця розвантаження. Здійснити доставку по ціні 1 км.-4,62 грн. в т.ч. ПДВ 0,77 грн.

01.06.2011 року між ТзОВ «Торгбудком»(Покупець) та ТзОВ «Медео-Захід»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 5/06, згідно якого продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар, а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість та прийняти товар.

Згідно договорів купівлі-продажу № 02/08 та №15/02-4к позивачем придбано у ТзОВ «Медео-Захід»: пиломатеріали обрізні, цемент, щебінь, костюми, жилети, круги, чоботи, бур, шпали, цегла.

Виконання договорів № 05/06 та № 28/04-1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, видатковими накладними.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пунктом 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Правильність заповнення цих накладних не оспорюється відповідачем.

Так протягом 2010-2011 років позивачем у ТзОВ «Медео-Захід»було придбано товарно-матеріальних цінностей, отримано послуг оренди на загальну суму 1 162 820, 70 грн. в т.ч. ПДВ 193 803, 46 грн.

Судом встановлено, що саме отримані позивачем за вищевказаними договорами товарно-матеріальні цінності та послуги були використані ТзОВ «РБП «Транс-Мост»в подальшій господарській діяльності, так 01 жовтня 2010 року були укладені договори підряду між ТзОВ «Торгбудком»(Підрядник) та Службою автомобільних доріг у Волинській області (Замовник) № 19/05-03.3/33, № 18/05-03.3/32, № 17/05-03.3/31, № 16/05-03.3/30 відповідно до яких Замовник доручає Підряднику і зобов'язується прийняти і оплатити надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту труб на ділянці дороги місцевого значення та послуг з поточних ремонтів мостів.

Також позивачем були укладені договори субпідряду з:

- ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50»№ 5/09 від 08.09.2011 року (поточний ремонт автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин);

- ПАТ «Луцькавтодор»№ 09/09 від 08.09.2011 року (поточний ремонт автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин);

- Дочірнє Підприємство «Волинський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»№ 92 від 12.08.2011 року (роботи з експлуатаційного утримання а/д Р14 Луцьк-Ківерці-Маневичі-Любешів-Дольськ);

- ВАТ «Уманьавтодор»№ 119 від 09.09.2011 року (поточний ремонт моста при поточному ремонті автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин)

Виконання вказаних договорів підряду та субпідряду підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, підсумковими відомостями ресурсів, подорожніми листами вантажних автомобілів.

Також були укладені договори купівлі-продажу та договори надання послуг між ТзОВ «Торгбудком»та ТзОВ «Підприємство «Маст-Буд», виконання яких підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними.

Видатковою накладною № РН-0000011 від 22.11.2011 року підтверджується факт продажу ТзОВ «Азовська Кабельна Компанія»молота ковальського.

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення з ТзОВ «Медео-Захід»договорів оренди механізмів та договорів купівлі-продажу, позивачем TзOB «РБП «Транс-Мост»досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності - реалізовано товар покупцям, надано послуги та отримано прибуток від даних господарських операцій. Факт того, що позивачем реалізовано придбаний товар та використано орендовану будівельну техніку підтверджується договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, підсумковими відомостями ресурсів, подорожніми листами вантажного автомобіля.

Всього Субпідрядником виконано робіт на загальну суму 1 362 054 грн., з яких одержано коштів як оплату на загальну суму 1 205 936 грн. та надано товари, роботи та послуги Генпідрядниками (Підрядниками) на загальну суму 86 642,66 грн.

Згідно даних декларацій з ПДВ за квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, червень, серпень, вересень, грудень 2011 року та додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»ТзОВ «РБП Транс-Мост»по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід»задекларовано податковий кредит в загальній суму 193 803,46 грн.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже з матеріалів справи вбачається, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», виконані обома сторонами.

Посилання представника податкової інспекції в судовому засіданні на копію постанови про порушення кримінальної справи від 14.06.2012 року по фактах підроблення невстановленими особами податкових документів у вересні 2011 року по взаємовідносинах між ТзОВ «Медео-Захід»та ТзОВ «Техстандарткомплект», та на знаходження директора ТзОВ «Медео-Захід»ОСОБА_5 в період з 23.01.2011 року по 30.06.2011 року під вартою в СІЗО (і підписання договору купівлі-продажу та податкових документів за червень 2011 року) не може бути переконливим доказом визнання укладених ТзОВ «Медео-Захід»договорів нікчемними, оскільки порушення кримінальної справи по факту підроблення невстановленими особами документів не стосується предмета спірних правовідносин в даній адміністративній справі. Податковою інспекцією не подано будь-яких доказів засудження за результатами затримання цієї службової особи та позбавлення її вироком суду права виконання передбачених статутом підприємства організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на певний період, щодо здійснення керівництва трудовим колективом. Крім того, з пояснень представника позивача вбачається, що ОСОБА_5 через свого захисника в СІЗО мав можливість підписувати зазначені документи.

Крім того, з дослідженої судом довідки Державної фінансової інспекції у Волинській області № 730-13/57 від 07.09.2012 року складеної за результатами зустрічної звірки щодо підтвердження виду, обсягу та якості виконаних робіт по договорах субпідряду між позивачем ТзОВ «РБП «Транс-Мост» (через субпідрядника) і ПАТ «Луцькавтодор», ПАТ «Броварське ШБУ № 50», ВАТ «Уманьавтодор»та ТзОВ «Автомагістраль-Південь»(а.с.9, Том 3) за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, яка проводилась з відома позивача (директора ТзОВ «РБП «Транс-Мост»Рицай В. Р.) та в присутності головного бухгалтера Панасюк К. П., підтверджено виконання робіт та надання послуг за актами на загальну суму 1 362 054 грн., при цьому завищення цін на матеріали, вироби чи конструкції не встановлено. Таким чином за позивачем встановлено подальше використання придбаних ТМЦ та послуг з контрагентами по яких за визначенням податкової інспекції вказувалось на нікчемність договорів між ТзОВ «РБП «Транс-Мост»і ТзОВ «Медео-Захід»і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід»вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Медео-Захід»(договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач виконав в повному обсязі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність -це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що такі витрати пов'язані з його господарською діяльністю.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач реалізовував придбані у ТзОВ «Медео-Захід» будівельні матеріали та використовував у подальшій господарській діяльності орендовану будівельну спецтехніку та транспорт, а тому мав право на включення сум до складу валового доходу та на віднесення сум до валових витрат, а тому порушень ТзОВ «РБП «Транс-Мост»в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартал 2010 року в сумі 332 691,10 грн. та за ІІІ-IV квартал 2011 року в сумі 422 214,35 грн. та завищення доходів за III-IV квартал 2010 року в сумі 496 960,68 грн. та за III-IV квартал 2011 року в сумі 831 128,83 грн. судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «РБП «Транс-Мост»спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Медео -Захід»будівельних матеріалів та оренді будівельної спецтехніки, отже валові витрати, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цієї операції підприємством сформовані правомірно. При цьому ТзОВ «РБП «Транс-Мост»підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «РБП «Транс-Мост»висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Медео -Захід»та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат, доходу та податкового кредиту по господарській операції із вказаним контрагентом-постачальником є необґрунтованим та безпідставним.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, порушення вимог чинного законодавства контрагентом, а саме ТзОВ «Медео-захід», щодо ненадання відповіді на письмовий запит податкової інспекції про підтвердження формування податкового кредиту та податкового зобовязання не може свідчити про вчинення порушення ТзОВ «РБП «Транс-Мост».

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медео -Захід».

Тому, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення -рішення Луцької ОДПІ № 0000772301 від 18.06.2012 року, № 0000282201 від 10.09.2012 року та № 0000292201 від 10.09.2012 року, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Представник позивача від позовних вимог про стягнення сплаченого судового збору в судовому засіданні відмовився, тому сплачена сума судового збору не стягується.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 128, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 203, 215, 216, 228, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, на підставі ст. ст. 36, 44, 50, 134, 138, 139, 193, 198, 201 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0000772301 від 18.06.2012 року, № 0000282201 від 10.09.2012 року та № 0000292201 від 10.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич