Рішення № 27431314, 01.11.2012, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 1515/3842/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2012смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді - Вінської Н.В. при секретарі - Піщевській О.А.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно забудоване майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на самочинно забудоване майно. В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги зазначивши третьою особою ОСОБА_3

В судовому засіданні позивачка її представник підтримали позовні вимоги посилаючись на неможливість вирішення питання у позасудовому порядку та на те, що земельна ділянка під будинком належить третій особі ОСОБА_3, так як позивачка 14.09.2011 року її подарувала.

Представник відповідача по справі в призначене судове засідання не з'явився, будучи повідомленим своєчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, але надав суду заяву, якою просив справу розглянути за його відсутністю.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Розглянувши поданий позов, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог виходячи з такого.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 24 жовтня 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га розташовану на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОС «Степове» вул. 36-а ділянка НОМЕР_1 (а.с.12).

На вказаній земельній ділянці позивачка самовільно збудувала садовий будинок (1994 року забудови) з господарськими будівлями та спорудами (а.а.48- 56).

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки суд виходив з того, що 14 вересня 2011 року між позивачкою та третьою особою ОСОБА_3 укладено договір дарування вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 Відповідно до абз. 2 п.2.1. вказаного договору дарувальник та обдарована засвідчували про відсутність на вищезгаданій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації (а.с.28).

Судовим розглядом встановлено, що на момент укладення договору дарування на вказаній земельній ділянці були розташовані об'єкти нерухомого майна, які були побудовані в 1994 році (а.с.54-55).

Відповідно до ч. 1,ч. 3, ч. 4 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особами. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на час звернення до суду власницею земельної ділянки є третя особа ОСОБА_3 про що свідчить напис приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 14.09.2011 року та відомості про реєстрацію у поземельній книзі від 16.09.2011 року відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області (а.с.12 на звороті).

Згідно зі ст. 376 п.5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Земельні ділянки, відповідно до ст. 181 ЦК України належать до нерухомих речей право власності на які підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Перелік документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав встановлений ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та додатком 2 відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ухвалюючи рішення по справі суд вважає недоведеними позивачкою умов додержання санітарних та екологічних норм при здійсненні будівництва вказаного садового будинку, так як відсутні будь-які докази про відповідність самочинно забудованого майна екологічним нормам та правилам. Крім того у листі Комінтернівської районної санітарно-епідеміологічної станції, визначено що даною установою обстеження садового будинку на відповідність санітарним нормам не проводилось (а.с.8).

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При прийнятті рішення суд не бере до уваги як доказ відсутності порушення прав третіх осіб, які представленні у вигляді ксерокопії заяв ОСОБА_6 (а.с.10) та ОСОБА_7(а.с.11), так як вказані особи не є сторонами, третіми особами або свідками по справі, крім того відповідно до державного акту землями суміжного користувача є землі гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.12 на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 62 ЦПК України та ч. 1 ст. 63 ЦПК України сторони треті особи та їх представники за їх згодою можуть бути допитані про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка - це повідомлення про відому йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі викладеного відповідно до вимог ст.ст. 181, 375, 376, 392 ЦК України, ст. 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-64, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно забудоване майно - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Н. В. Вінська