Рішення № 27429839, 09.11.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/5266/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" листопада 2012 р. Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про захист честі й гідності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2012 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, який уточнила та остаточно просила зобов'язати відповідача особисто в усній формі спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що її, ОСОБА_1, родина здійснила крадіжку належних відповідачу ОСОБА_2 воріт та що син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не є рідним сином її чоловіка ОСОБА_4, перед її сусідом ОСОБА_5 та членами родини позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на протязі двох днів з моменту набрання рішенням суду законної сили. Також просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та понесені нею витрати щодо сплати судового збору в сумі 322 грн. (а.с.48).

Ухвалою від 09.11.2012р., суд, на підставі заяви позивачки, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати поширену нею вищезазначену недостовірну інформацію перед її сусідами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протягом вказаного строку, залишив без розгляду (а.с.56).

У обґрунтування своїх уточнених позовних вимог зазначила, що вона разом зі своєю родиною проживає у квартирі АДРЕСА_1. По сусідству з нею, у будинку АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_2 19.05.2011р. позивачка перебувала на вулиці біля входу до свого двору разом із дільничним інспектором міліції ОСОБА_11, до якого звернулась за допомогою у вирішенні проблеми із відповідачкою, ворота якої перехилилися у бік хвіртки позивачки та заважали її нормальному функціонуванню. Відповідач у присутності дільничного інспектор міліції почала стверджувати, що нібито позивачка та члени її родини причетні до викрадення половинки її воріт, даючи свідомо неправдиву інформацію, оскільки крадіжка воріт була вже розкрита та відповідач точно знала хто викрав її ворота, як і про непричетність до цієї крадіжки позивачки та членів її родини. Таким чином, слова відповідача про причетність позивачки та її членів сімї до цієї крадіжки були наклепом та мали на меті опорочити честь позивачки та нанести шкоду її гідності. Окрім того, в цей же день після уходу дільничного інспектора, відповідач перебуваючи на загальній вулиці, у присутності сусідів та неповнолітніх дітей почала лаятися на позивачку та всіляко її принижувати. Також відповідач сказала, що чоловік позивача не є батьком її сина та публічно назвала її, ОСОБА_1, повією, що можуть підтвердити сусіди ОСОБА_5 та син позивача ОСОБА_3, оскільки усі вони були свідками цього. Усі ці неправдиві слова відповідачки, що принизили честь і гідність позивача, чули члени її родини: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також сусід ОСОБА_5

Вказаними діями відповідачка принизила честь і гідність позивача перед всіма членами її родини та сусідом, що перебував у цей час у себе на подвір'ї. Неправомірними діями відповідача також заподіяно позивачці моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідач принизила її перед іншими людьми та стосовно неї поширила відомості про те, що вона нібито скоїла злочин та зраджувала своєму чоловіку. Через це позивач постійно хвилювалася та не могла спокійно спати, а її чоловік через таку образу став себе погано почувати, оскільки йому через хворобу не можна нервувати та хвилюватися. Також позивачці довелося декілька разів пояснювати сусідам, що її родина не причетна до крадіжки воріт відповідачки та відстоювати своє добре ім'я. Це все заподіяло їй велику моральну шкоду, яку вона оцінює у 15000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_12 уточненні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача за угодою ОСОБА_13 в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На підставі ч.2 ст. 169 ЦПК України суд визнав неявку представника з неповажних причин та розглянув справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги визнала частково, а саме: визнала повністю позов в частині зобов'язання її особисто в усній формі спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що родина позивачки ОСОБА_1 здійснила крадіжку належних їй, ОСОБА_2, воріт та що син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не є рідним сином її чоловіка ОСОБА_4, перед її сусідом ОСОБА_5 та членами родини позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на протязі двох днів з моменту набрання рішенням суду законної сили. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з неї на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 15000 грн. та понесені позивачкою витрати щодо сплати судового збору в сумі 322 грн., просила відмовити.

Відповідачу ОСОБА_2, у зв'язку з визнанням нею в частині уточнених позовних вимог, роз'яснені наслідки визнання позову, передбачені ст. 174 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

До уточнення позивачкою позовних вимог в редакції позовної заяви від 01.10.2012р. (а.с.48), судом були допитані в якості свідків громадяни ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_8

Оскільки після визнання відповідачем вказаної вище частини уточнених позовних вимог, фактичні обставини справи в цій частині сторонами не оспорюються, то і судом в цій частині в подальшому не досліджуються.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими

главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися

також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу

його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 особисто в усній формі спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що родина позивачки ОСОБА_1 здійснила крадіжку належних їй, ОСОБА_2, воріт та що син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не є рідним сином її чоловіка ОСОБА_4, перед її сусідом ОСОБА_5 та членами родини позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на протязі двох днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач вважає, що вищевказаними неправомірними діями відповідачки їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 15000 грн., відповідач в цій частині позовні вимоги не визнала, але погодилась в добровільному порядку спростувати інформацію, яка є предметом розгляду по цій справі, визнавши позов в цій частині.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів особою, яка її завдала, за наявності її вини. Судом встановлена винна поведінка відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховував роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001р. N 5 та від 27.02.2009р. № 1).

Пунктом 9 цієї ж постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З урахуванням вищезазначених вимог, при визначенні розміру спричиненої позивачу по даній справі моральної шкоди, суд виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності, а також врахував часткове визнання відповідачем позову, і вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки компенсацію за спричинену нею моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Питання про судові витрати судом повинно бути вирішено у відповідності до вимоги ст. 88 ЦПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до наданих квитанцій з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати, понесені ним на сплату судового збору на загальну суму 322 грн. (а.с.1, 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 62, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 94, 275, 277, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 57-60, 81, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про захист честі й гідності та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 особисто в усній формі спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що родина ОСОБА_1 здійснила крадіжку належних ОСОБА_2 воріт та що син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не є рідним сином її чоловіка ОСОБА_4, перед її сусідом ОСОБА_5 та членами родини позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на протязі двох днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та понесені нею витрати щодо сплати судового збору в сумі 322 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня отримання рішення суду в повному обсязі.

Суддя: О.Г. Пахоменко