Рішення № 27418623, 13.11.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/13252/12

№ 2-3758/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року в сумі 23 176,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.10.2006 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23/П/21/2006-980, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 10 000,00 грн. із розрахунку 2,4 % на місяць строком з 02.10.2006 року по 02.10.2008 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Вказує, що за договором поруки від 02.10.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язалися відповідати перед позивачем як солідарні боржники. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем 1 -ОСОБА_1 зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року, а саме: повернути кредит; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеню).

Кредит було отримано відповідачем 1 ОСОБА_1 02.10.2006 року, що підтверджується заявою на видачу готівки (меморіальним ордером) від 02.10.2006 року.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в кредитному договорі, а саме 592 грн. У разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту більш, ніж на два дні, відповідач сплачує позивачу фіксований штраф у розмірі 30,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 23.11.2011 року становить 23 176,92 грн., яка складається з: непогашеного кредиту -8 418,19 грн.; несплачених відсотків -11 327,95 грн.; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань -639,33 грн.; несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу -360,00 грн.; комісії за управління кредитом - 2 431,45 грн.

На підставі вищевикладеного, просив позов задовольнити. Також просив стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 231,77 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Надав суду заяву про застосування позовної давності (а.с. 56). в наступні судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 58). 06.09.2012 року та 25.09.2012 року через канцелярію суду подав заяви про розгляд справи за його відсутності (а.с. 69, 76).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог відносно нього, посилаючись на те, що він дійсно 02.10.2006 року виступав поручителем ОСОБА_1 за кредитним договором № 23/П/21/2006-980. Згідно з договором поруки він, як поручитель, взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1 у повному об'ємі. Зазначив, що відповідально ставився до взятих на себе зобов'язань поручителя, постійно цікавився у позичальника дотримання графіка сплати кредиту, на що останній пред'являв йому квитанції прибуткових ордерів про сплату чергової суми. Приблизно в березні -квітні 2007 року Позичальник став поводитися підозріло, на прохання пред'явити документ про сплату чергового платежу відповідав відмовками і обіцянками зробити це пізніше. На що він змушений був поїхати до Кредитора -у відділення № 21 філії банку «Надра»на Чоколівському бульварі, 18 і попросив ознайомити його зі станом погашення кредиту Позичальником, але про стан сплати кредиту працівники банку його не проінформували. Вказав, що п.п. 2.1 -2.4 пункту 2 договору поруки чітко визначено порядок виконання зобов'язання Позичальником, а саме Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника; повідомлення, що направляється Кредитором Поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі) чи надано особисто Поручителю. Наголосив на тому, що жодного повідомлення від Кредитора він ніколи не отримував ні листом, ні особисто від працівників банку, адреси він не змінював. Крім того, зазначив, що у договорі поруки не встановлений строк припинення поруки, а строк виконання основного зобов'язання закінчився 02.10.2008 року. Протягом шести місяців від цієї дати Кредитор не пред'являв вимоги до нього як Поручителя. Отже, окрім недодержання Кредитором порядку, за яким він набуває права вимоги від Поручителя, зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, Кредитором пропущений строк позовної давності. Надав суду письмові заперечення (а.с. 39-41).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачів, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2006 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23/П/21/2006-980, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 10 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на підставі відсоткової ставки у розмірі 2,4 % на місяць строком з 02.10.2006 року по 02.10.2008 року (а.с. 7-9).

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Кредит було отримано відповідачем 02.10.2006 року, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-1 від 02.10.2006 року (а.с. 18).

Відповідно до умов кредитного договору, зокрема п. 2.3.1, п. 2.3.2, відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 2.3.1 кредитного договору, а саме шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 592 грн.

Згідно п. 3.2.3 кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо відповідач не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 2.3.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань відповідача щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.5 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору, більш, ніж на два дні, відповідач сплачує позивачу фіксований штраф у розмірі 30,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 02.10.2006 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 23/П/21/2006-980, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Судом також встановлено, 02.10.2006 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 23/П/21/2006-980 (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки ОСОБА_2 поручився перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що витікають з Кредитного договору № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року, а саме: повернути кредит; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). При цьому, ОСОБА_2 повинен виконати всі зобов'язання в тому ж порядку, який встановлений для ОСОБА_1 Кредитним договором № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується зібраними у справі доказами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 23.11.2011 року становить 23 176,92 грн., яка складається з: непогашеного кредиту -8 418,19 грн.; несплачених відсотків -11 327,95 грн.; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань - 639,33 грн.; несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу -360,00 грн.; комісії за управління кредитом -2 431,45 грн.

Наявність заборгованості підтверджується даними розрахунків заборгованості по кредиту, наданими позивачем (а.с. 12, 13).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551, ст. 552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Плата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що Кредитором пропущено строк позовної давності та заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, виходячи з такого.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до умов Кредитного договору № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року Позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі на загальну суму 10 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на підставі відсоткової ставки у розмірі 2,4 % на місяць строком з 02.10.2006 року по 02.10.2008 року.

Статтею 264 ЦК України передбачено переривання перебігу строку позовної давності.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, що міститься в матеріалах справи, відповідачем 25.05.2010 року було здійснено платіж за кредитним договором, що свідчить про переривання строку позовної давності, а також визнання відповідачем боргу (а.с. 87, 88), а отже твердження відповідачів, що позивачем пропущено строк позовної давності є такими, що не відповідають вимогам закону.

Підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності, відсутні.

Також слід звернути увагу на те, що з наведених вище доказів, а саме із зазначеного вище розрахунку заборгованості по кредитному договору № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року, наданого позивачем вбачається, що сума нарахованої пені за прострочення строків виконання зобов'язань становить -378,98 грн., що обрахований за рік з моменту подачі позову до суду, та відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (а.с. 87, 88).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань із повного погашення всієї суми заборгованості за договором, чим порушив умови договору, щодо строків повернення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості.

Банк свої зобов'язання по договору щодо надання кредиту виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в зазначеному вище розмірі за кредитним договором № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року з ОСОБА_2, то суд приходить до висновку, що вони є такими, які не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Підпунктами 2.1 -2.4 пункту 2 договору поруки визначено порядок виконання зобов'язання Поручителем, а саме Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині); повідомлення, що направляється Кредитором Поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі) чи надано особисто Поручителю.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених договором платежів, Позивачем не було направлено Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника. Цей факт в судовому засіданні не заперечувався представником позивача.

Відповідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що Кредитором недодержано порядку, за яким він набуває права вимоги від Поручителя виконання зобов'язання, та не спростовуються матеріалами справи, а отже в частині вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в зазначеному вище розмірі за кредитним договором № 23/П/21/2006-980 від 02.10.2006 року з ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, на підставі статей 256-258, 264, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 548-552, 559, 599, 610-612, 625, 629, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»(місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 15, к/р 32002180102 в ГУ НБУ по м. Києву та області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором в сумі 8 418,19 грн., заборгованість по сплаті процентів в сумі 11 327,95 грн., комісію за управління кредитом в сумі 2 431,45 грн., несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу в сумі 360,00 грн., та пеню за прострочення строків виконання зобов'язання в сумі 378,98 грн.

В іншій частині позову до ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»229 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака