Рішення № 27418472, 09.11.2012, Селидівський міський суд Донецької області

2/543/1256/2012

543/3749/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Павленко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»про зміну формулювання причини звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.08.2012 р. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»про зміну формулювання причини звільнення. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 06.10.2008 року працював у відповідача електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання 5 розряду. Його було звільнено з підприємства наказом від 26.07.2012 року за прогули без поважної причини 06.07.2012 року.

Вважає своє звільнення незаконним та просить суд постановити рішення, яким змінити причину його звільнення з підприємства з 16.07.2012 року за його заявою за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням умов його трудового договору та законодавства про працю, зобов'язати відповідача оплатити йому листок непрацездатності та сплатити компенсацію при звільненні згідно законодавства.

Позивач 16.08.2012, 28.08.2012 та 12.10.2012 року надав суду доповнення до позову, в яких значив, що він бажає визнати отримані ним захворювання, пов'язаними з виробництвом та стягнути з відповідача на його користь 1800 грн., які складаються з поштових витрат, витрат на придбання ліків, витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що він працював у відповідача з 2008 року у якості слюсаря чергового по ремонту обладнання. Наряд на працю він отримував зранку. 05.07.2012 року сталася аварія на підприємстві. Він виконував роботу по наряду за усним нарядом механіка дільниці, зняв електродвигун з робітником ОСОБА_7. Близько о 11 год. йому було видано письмовий наряд, який він також виконав.

06.07.2012 року о 7 год. він прийшов на наряд, на якому були присутні механік та енергетик дільниці. Вони йому почали пред'являти претензії з приводу того, що він нібито нічого не робив 05.07.2012 року. Він написав пояснення та пішов до токарного цеху. Близько о 10 год. він прийшов до медичного пункту, де спілкувався з медичною сестрою. Потім він ходив по території, не знав, що робити. Він також цього дня заходив до директора, а близько о 12 годині пішов додому. Його робочий день триває до 16 години, але того дня він на роботу не повертався, тому що механік та енергетик сказали йому, що не допустять його до роботи.

09.07.2012 року він сходив до адвоката, той рекомендував йому звернутись до керівника підприємства. 09.07.2012 року близько о 10 год. 30 хв. він пішов до керівника підприємства, але керівник повідомив, що звільнить його за прогули. Потім він пішов до медичного пункту, де йому зміряли тиск та рекомендували звернутись до лікаря. До сімейного лікаря Селидівської ЦМЛ він звернувся близько о 15 годині. Йому видано було лікарняний з 09.07.2012 року по 17.07.2012 року, а лікарняний підприємством було не зареєстровано та йому не оплачено.

Вважає, що відповідачем було порушено нарядну систему і тому його необхідно звільнити за п. 3 ст. 38 КЗпП України, а не за прогули, оскільки він 05.07.2012 року не розписувався у книзі нарядів. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь понесені ним матеріальні витрати у сумі 2088 грн. 20 коп. -які складаються з вартості проведеного ним 07.11.2012 року лікування, відмовившись від позовних вимог про стягнення 1800 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено з підприємства наказом від 26.07.2012 року за прогул без поважних причин 06.07.2012 року.

06.07.2012 року позивачеві було запропоновано пройти медичне обстеження з приводу виявлення алкогольного стану, але він відмовився. Близько о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 покинув робоче місце. 09.07.2012 року близько о 11 год. ОСОБА_1 прийшов на фабрику у чистому одязі, він пішов до медичного пункту, де йому зміряли тиск, який був підвищений. Потім ОСОБА_1 пішов. У позивача по графіку відгулу не було і підстав для його надання -теж. ОСОБА_1 неодноразово було викликано до профкому з приводу розгляду питання про звільнення ОСОБА_1. Про дату, час та місце розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 його було попереджено заздалегідь, але він не прийшов. 26.07.2012 року було проведено засідання профкому, на якому було надано згоду на звільнення ОСОБА_1.

Просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він працює в якості механіка ЦЗФ «Селидівська». Позивача він знає близько чотирьох років, оскільки ОСОБА_1 був його підлеглим. 05.07.2012 року після аварії на підприємстві проводилися роботи по заміні двигуна. Позивач був відсутній приблизно дві години на робочому місці разом з іншим працівником. Свою відсутність він пояснив тим, що прибирав інструмент. 06.07.2012 року під час проведення наряду він запропонував позивачеві ,з приводу його відсутності на робочому місці 05.07.2012 року, надати письмові пояснення, але ОСОБА_1 відмовився. Оскільки позивач поводився збуджено, йому було запропоновано пройти медичне обстеження у медпункті з приводу виявлення ознак сп'яніння, але він теж відмовився. Тоді він запропонував ОСОБА_1 написати заяву на звільнення, але той відмовився, склав інструмент і пішов, не повідомивши куди. Робоче місце позивача -енергоцех. Приблизно о 10 год. 30 хвилин ОСОБА_1 пішов зі свого робочого місця і більше на своєму робочому місці того дня не з'явився.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він працює головним енергетиком ЦЗФ «Селидівська», протягом двох років знає ОСОБА_1, відносини нормальні. 06.07.2012 року на наряді ОСОБА_1 було запропоновано написати пояснення щодо 05.07.2012 року, коли сталася аварія на підприємстві, а ОСОБА_1 2 години був відсутній на робочому місці. ОСОБА_1 був відсутній зі своїм підлеглим. ОСОБА_1 надати письмові пояснення відмовився. Йому було запропоновано пройти медогляд з приводу алкогольного сп'яніння, тому що він себе поводив агресивно, але ОСОБА_1 відмовився теж та мовчки пішов додому. Це сталося близько 10 години. Приблизно о 10 год. 30 хв. 06.07.2012 року позивача механік не допустив до роботи, хоча на наряд він з'явився своєчасно. Він бачив - як ОСОБА_1 покинув територію ЦЗФ. Цього дня на робочому місці ОСОБА_1 не було. Наступного разу він побачив ОСОБА_1 17.07.2012 року, коли він приніс лікарняний. 06.07.2012 року він попередив ОСОБА_1, перед тим як ОСОБА_1 зібрався додому про те, що його буде звільнено, якщо він самовільно покине робоче місце. Але ОСОБА_1 відповів, що йому байдуже.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»у якості слюсаря чергового по ремонту 5 розряду та його звільнено 06.07.2012 р. на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 359/к від 26.07.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 та копією наказу № 359/к від 26.07.2012 р., яким ОСОБА_1 було звільнено у зв,язку з прогулом згідно протоколу профкому № 9 від 26.07.2012 року.

На підставі витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»№ 9 від 26.07.2012 року було надано дозвіл на звільнення електрослюсаря ОСОБА_1 за прогули без поважних причин 06.07.2012 року.

Позивач був відсутній 26.07.2012 року на засіданні профспілкового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»щодо його звільнення, хоча був належно повідомлений про дату час та місце розгляду цього питання, що не оспорювалось ним у судовому засіданні.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов,язків цивільного характеру або встановлюють обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів тощо.

Судом встановлено, що дійсно 06.07.2012 року позивач покинув своє робоче місце і взагалі -територію Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»після 11 години і більше до роботи протягом робочого дня не приступав, що не оспорювалось сторонами у судовому засіданні та підтверджується копією рапорту на погодинні роботи за липень 2012 року та копією книги нарядів за 06.07.2012 року, де взагалі відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання інструктажу з безпеки проведення робіт.

Суд знаходить неспроможними ствердження позивача з приводу того, що 06.07.2012 року ним було використано відгул, оскільки позивачем не було надано доказів того, що цей відгул у нього дійсно був та те, що він погоджував його використання з керівництвом підприємства.

Позивач отримав лист непрацездатності 09.07.2012 року, тобто після скоєння прогулу 06.07.2012 року, тому вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача оплатити йому листок непрацездатності є необгрутнованою.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин щодо порушення відповідачем законодавства про працю та умов колективного чи трудового договору, що є підставою для звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, на які він послався як на підставу своїх вимог. При звільненні ОСОБА_1 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»було дотримано вимоги законодавства про працю.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних витрат у сумі 2088 грн. 20 коп., які складаються з вартості проведеного ним 07.11.2012 року лікування та компенсації при звільненні є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі -за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави судовий збір у сумі 321 грн. 90 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 40 КЗпП України, ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувана фабрика «Селидівська»про зміну формулювання причини звільнення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одна) гривна 90 коп. на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя