Ухвала суду № 27418111, 17.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"17" травня 2012 р. Справа № 0670/6153/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Феськовій М.Ю. ,

за участю представника позивача :

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.06.2011р. №0006502320, №0006462320/0, 0006472320/0 ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2011 р. № 0006502320, від 01.06.2011 р. № 0006462320/0, від 01.06.2011 р. № 0006472320/0. Позовні вимоги обгрунтовував тим , що податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року позов було задоволено . Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції в повному обсязі від 01.06.2011р.№ 0006462320/0, № 0006472320/0, від 01.06.2011р. № 0006502320 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 360699грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено , що товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції.

В період з 18.04.2011 р. по 11.05.2011 р. працівниками Новоград-Волинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки Новоград-Волинською ОДПІ було складено акт від 18.05.2011 року № 968/05-53/23-20/34547145.

Перевіркою встановлені порушення пп.4.1.1 п.4.1, п.5.9 ст.5, п.6. ст.6, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.8.3.1 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами доповненнями), в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 255967,00 грн., пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 452355,00 грн. та зменшено від'ємне значення податку на 363663,00 грн. На підставі акту Новоград-Волинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення 01.06.2011 р. №№ 0006502320,0006462320/0,0006472320/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим , що порушення зазначені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справ.

Колегія суддів , погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наспуного.

Як вбачається з матеріалів справи, на рахунку 23 в обліку відображались витрати по оплаті праці працівників позивача, внески на пенсійне та обов'язкове соціальне страхування, амортизаційні відрахування та інші операційні витрати, по яких при включенні їх до складу валових витрат, відповідачем при перевірці не встановлені порушення статей 5 та 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, враховуючи відсутність виробництва, а отже і об'єктів незавершеного виробництва, при списанні сальдо таких витрат з рахунку 23 на фінансові результати діяльності позивача в бухгалтерському обліку, відповідачем помилково кваліфіковано такі кореспонденції як використання незаваршеного виробництва не в господарській діяльності.

Відповідачем невірно застосованно норму п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Неправильне застосування відповідачем вимог п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нарахування податку на додану вартість за неіснуючою операцією з негосподарського використання незаврешеного виробництва. Отже, відповідачем за оскарженим податковим повідомленням-рішенням був нарахований податок на додану вартість на витрати по оплаті праці та амортизаційні відрахування, які відображались в обліку на рахунку 23. Такий об'єкт і база оподаткування ПДВ не передбачена жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем під час перевірки порушено п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Згідно п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Отже, неврахування відповідачем результатів попередньої податкової перевірки, пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України, призвело до заниження відповідачем валових витрат позивача в перевіреному періоді на 2852584,00 грн.

Відповідно до абз.7 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Як вбачається з матеріалів справи , суму уцінки відповідач виключив зі складу валових витрат позивача, тим самим порушивши вимоги абз.7 п.5.9 ст.5 Закону.

Законом України «Про податок на додану вартість» не визначено операцію з уцінки готової продукції в якості об'єкта оподаткування ПДВ і не визначено базою оподаткування ПДВ суму уцінки.

Уцінена готова продукція була реалізована, тобто використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Реалізація готової продукції відбувалась по договірних цінах на рівні переоціненої балансової вартості.

Відлповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином , суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку , що відсутність доказів невідповідності продажу готової продукції рівню звичайних цін, правильність оформлення позивачем уцінки готової продукції, не є підставою для донарахування позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ від суми уцінки.

Щодо висновків відповідача в частині завищення амортизаційних відрахувань суперечать вимогам пп.8.4.5, пп.8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля, при цьому амортизаційні відрахування не нараховуються; у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

В акті перевірки відсутні дані, по яких саме об'єктах основних фондів зменшені амортизаційні відрахування та доказів виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 відповідачем не надано .

Отже, в порушення вимог Закону відповідач в перевіреному періоді зменшив балансову вартість груп основних фондів, що призвело до безпідставного висновку про завищення амортизації.

Окрім того, на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи, встановлено, що запаси невиробничого використання напівфабрикатів і готової продукції були використані в господарській діяльності, а саме для ремонту доріг виробничого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи , на частину запасів, дійсно використаних не в господарській дівяльності, позивач самостійно нарахував податок на додану вартість, що підтверджено податковими накладними, реєстрами виданих податкових накладних та деклараціями з ПДВ.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк

Повний текст складено 21.05.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" вул.Шевченка,25,с.Куліші,Ємільчинський район, Житомирська область,11243

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул.Ушакова, 3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700