Ухвала суду № 27415749, 31.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-6643/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС-ІНФОРМ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-6643/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС-ІНФОРМ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс - Інформ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Інтертон плюс" (податковий номер 36225526) за листопад 2011 року.

В результаті перевірки складено акт №1418/2204/34015360 від 04.05.2012 року, яким зафіксовано наступні порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємство в результаті завищено податковий кредит на загальну суму 207962,0 грн., у тому числі по періодах: листопад 2011 завищено сума податкового кредиту на 207962,0 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0004622305 від 21.05.2012 року на загальну суму 259952,50 грн., з яких: основний платіж +207962,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 51990,50 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ліс - Інформ" на підставі договорів, укладених з ТОВ "Інтертон плюс" (код ЄДРПОУ 36225526), згідно з податковими накладними в листопаді 2011 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 207962,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, та мають всі реквізити передбачені чинним податковим законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Інтертон плюс" було укладені договори на виконання послуг: від 30.11.2011 року, №3011/01 від 30.11.2011 року, від 28.11.2011 року, від 24.11.2011 року, №2311-01 від 23.11.2011 року, від 21.11.2011 року, №1511/1 від 15.11.2011 року, від 11.11.2011 року, №1011-15 від 10.11.2011 року, від 07.11.2011 року, від 03.11.2011 року.

Відповідно до умов укладених договорів ТОВ "Інтертон плюс" виписано податкові накладні, складено акти здачі - приймання робіт (надання послуг).

Згідно п.3.2 умов, вище зазначених договорів, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Однак колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про правомірність віднесенням останнім сум до податкового кредиту з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з пунктом 2 статті 3, зазначеного вище Закону, фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку і можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненні для отримання цих доходів. при цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, як це передбачено у п.6 ст.8 наведеного Закону.

Відповідно до п.1 і п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Абзацом 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Документ на машинозчитуваному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - створювачем документа на машинозчитуваному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає поняття господарської операції як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з положенням п. 44.1 т. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Приписами п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Так, позивачем до матеріалів справи надані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) від 03.11.2011 року, від 07.11.2011 року, від 10.11.2011 року, від 11.11.2011 року, від 15.11.2011 року, від 21.11.2011 року, від 23.11.2011 року, від 24.11.2011 року, від 28.11.2011 року, від 30.11.2011 року, від 30.11.2011 року (а. с. 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52), які єдині відповідно п. 3.2 договорів укладених між Позивачем та його контрагентом мають підтвердити факт виконання послуг.

Проте, у перелічених актах, відсутні відомості, про те які саме послуги з перелічених в п. 1.1 договору надавалися, окрім того, в актах відсутнє посилання на договір, на підставі якого надавались послуги. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ "Інтертон плюс".

Крім того, слід врахувати той факт, що позивач як на момент перевірки, так і на момент розгляду справи в суді першої інстанції не надав звіти про виконання зобов'язань по укладеним правочинам зі своїм контрагентом. Тобто, не зрозуміло, які роботи були виконані, ким виконувались, в якому обсязі, таким чином, даний факт ставить під сумнів реальність виконання сторонами умов укладених договорів.

Також, Позивачем не надано до суду документів на підтвердження факту оплати за надані послуги, а саме: виписок з банку, платіжних доручень.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" для проведення перевірки документів, які б засвідчили факт понесених витрат при отриманні доходу за перевіряємий період не надав.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

На підставі п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Матеріали справи не містять від позивача заперечень на акт перевірки, (в якому зафіксовано факт не надання документів на підтвердження понесених витрат), з посиланням на первинні документи не після перевірки не до прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного та зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне надання ТОВ "Інтертон плюс" послуг, передбачених договорами від 30.11.2011 року, №3011/01 від 30.11.2011 року, від 28.11.2011 року, від 24.11.2011 року, №2311-01 від 23.11.2011 року, від 21.11.2011 року, №1511/1 від 15.11.2011 року, від 11.11.2011 року, №1011-15 від 10.11.2011 року, від 07.11.2011 року, від 03.11.2011 року, висновки відповідача про безпідставність віднесення сум до податкового кредиту в розмірі 207962,0 грн. є правомірними.

Виходячи зі змісту ст. 198 Податкового Кодексу №2755-VІ правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності товарів/послуг по правовідносинам з ТОВ "Інтертон плюс", колегія суддів погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, та мають всі реквізити передбачені чинним податковим законодавством України.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС-ІНФОРМ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-6643/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2012 р.