Постанова № 27415664, 27.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2012 р. Справа № 1622/2а-8470/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на Октябрського районного суду м. Полтава від 15.11.2011р. по справі № 1622/2а-8470/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради , Центру по нарахуцванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2011 р. позов задоволено частково:

-визнано протиправною відмову відповідачів у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у відповідності зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2011 рік;

-зобов'язано відповідачів нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням отриманих виплат;

-зобов'язано відповідачів з врахуванням сплаченого, донарахувати й виплатити позивачу одноразову компенсацію за встановлення 2 групи інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент проведення виплати.

-зобов'язано відповідачів вчинити дії по контролю за виплатою нарахованих позивачу сум.

Відповідач, не погодившись з рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2011 р. з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову в позові.

На підставі ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 15-16).

02.06.2011 р. позивач звернувся до відповідачів із заявою щодо виплати одноразової компенсації, як інваліду 2 групи, та щорічної допомоги на оздоровлення (а.с.7).

Відповідями від 09.06.2011 р. та 23.06.2011 р. Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради у перерахунку коштів на користь позивача відмовлено (а.с. 8-11).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку про незаконність дій відповідача з приводу ненарахування та невиплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік і одноразової компенсації за встановлення інвалідності.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796).

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України N 796, є безпідставним.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України ще у 2006 році доповнила Закон N 796-XII статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Згідно з ч.1 ст.48 Закону №796 розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

В 2011 році до ч.1 ст.48 Закону №796 зміни не вносилися.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України у 2011 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України в 2011 році не приймалася постанова про визначення розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону №796. Тобто, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано надане йому право на встановлення розміру соціальних виплат, що визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Однак, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають різну юридичну силу та по різному встановлюють розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок чорнобильської катастрофи, а саме: ч.1 ст.48 Закону №796 та Постанова КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", в редакції від 25.04.2007р., яка діяла на час виплат та не була скасована.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом N 796 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 9 КАС України та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен проводити виплати позивачу в розмірах, встановлених ч.1 ст. 48 Закону N 796-XII із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Судом встановлено, що сума одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності нарахована позивачу 08.06.2011 р. та виплачена в сумі 284,40 грн., що менше за, встановлену ч. 1 ст. 48 Закону N 796-XII.

Отже, в частині вимог позову про зобов'язання відповідачів відносити порушені права позивача на отримання одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності у розмірі, встановленому законом, підлягають задоволенню. З цього приводу суд першої інстанції прийшов до вірних висновків.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок і виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат колегія суддів суд першої інстанції задовольнив безпідставними.

Так, відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом всебічного, об'єктивного і повного розгляду й вирішення адміністративних справ.

В розумінні вказаної статті до адміністративного суду може бути звернено вимоги про відновлення прав, свобод чи інтересів, що вже зазнали порушення і потребують відновлення у судовому порядку.

Судом встановлено, що за 2011 рік допомога на оздоровлення позивачу на момент звернення до суду першої інстанції не призначалася та не виплачувалася (а.с. 9), що так само стверджується позивачем у позовній заяві.

Оскільки на момент звернення з адміністративним позовом у суду були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у майбутньому неодмінно відповідачами буде порушено, судова колегія вважає позовну вимогу про зобов'язання УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок і виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат заявленою передчасною, та такою, що задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції з даного приводу прийшов до помилкового висновку, неправильно застосувавши норми права, тому в цій частині позовних вимог постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 197 п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.11.2011р. по справі № 1622/2а-8470/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням отриманих виплат.

Прийняти нову постанову, якою у цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2011р. по справі№ 1622/2а-8470/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Калитка О. М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.