Ухвала суду № 27415622, 17.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/3920/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-1870/3920/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції - відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги норми матеріального та процесуального права, а саме: Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача з 05.03.2012 року по 27.03.2012 року була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" від 03.04.2012 року № 37/22/32367742/4.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями по неналежним чином оформленим первинним документам, у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 84729 грн., в т.ч. за 9 місяців 2010 року в сумі 47188 грн., за 2010 рік в сумі - 84 729 грн.

2) п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 37750 грн., в т.ч. липень 2010 року - 26000 грн., серпень 2010 року - 11750 грн.;

3) п. 2.8 ст. 2, п.п. 3, 5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320 із змінами та доповненнями, саме перевищення ліміту каси на суму 394, 75 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 03.04.2012 року відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення (форма "С") від 18.04.2012 року № 0000142302 про застосування фінансових санкцій за порушення п. 2.8, ст.2, п. 3, 5 ст. 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НДБ від 15.12.2004 року № 637, у розмірі 789,50 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 року № 100/22/0000122300 про збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 37750,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 9437,50 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 101/22/0000112300 про збільшення суми зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 84729,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 21182,00 грн.

Позивач узгодив податкові повідомлення рішення 18.04.2012 року № 0000142302, 18.04.2012 року № 100/22/0000122300, з податковим повідомленням-рішенням 18.04.2012 року № 101/22/0000112300 позивач не погоджується в частині з визначенням зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 3 7500,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 9 375, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Феліс Ко" було укладено договір поставки № 01/12-2010 від 01.12.2010 року (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених Договором Постачальник (ТОВ "Феліс-Ко") передає у власність Покупцеві (ТОВ "Суми дорожня конструкція"), а Покупець приймає та оплачує "Товар", ціна та кількість якого зазначається у видаткових накладних.

Про виконання вищезазначеного Договору, матеріали справи містять копії рахунку на оплату товару № 301 від 22.12.2010 року, № 288 від 30.12.2010 року, видаткову накладну № 301 від 24.12.2010 року, № 288 від 30.12.2010 року, податкову накладну № 301 від 24.12.2010 року, № 288 від 30.12.2010 року.

Позивачем було придбано у ТОВ "Феліс-Ко" наступні товарно-матеріальні цінності: урну в кількості 12 шт., лавку "Паркову" 13 шт., борт дорожній 100 шт., піддони транспортні 400 шт. (22.12.2010 року) та 350 шт. (30.12.2010 року), шину 280 R 508 (Камаз, Зил) 20 шт., барабан тормозний (Камаз) 12 шт., ступила Камаз 4310 в кількості 8 шт.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 133 від 03.03.2011 року, № 105 від 18.02.2011 року, № 134 від 03.03.2011 року, № 71 від 09.03.2011 року.

Крім того придбаний 24.12.2010 року товар, а саме БР100.30.15 (сірий) 100 шт., лавочка "Парковая" 13 шт., урна 12шт. було реалізовано позивачем іншому контрагенту, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав" (м. Київ) по дорученню № 2010/333/1 від 24.12.2010 року згідно видаткової накладної № СД-0000766 від 27.12.2010 року, виписано податкову накладну № 766 від 24.12.2010 року, отримано кошти за проданий товар.

Інші придбані товари, в т.ч. шина 280R508 (Камаз, Зил) були списані на власні потреби по акту списання № СД-0000018 від 28.02.2011 року, № СД-0000057 від 31.05.2011 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 11.2. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлені умови визначення дати формування валових витрат, такими розрахунковими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.

Пунктом 5.11 статті 5 наведеного Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Абзацом 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Документ на машинозчитуваному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - створювачем документа на машинозчитуваному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами.

Відповідно до п. 2. 7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає поняття господарської операції як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як свідчать матеріали справи, товарно-транспортна накладна, договір відповідального зберігання, договір транспортування товару, акти приймання, сертифікати якості під час перевірки позивачем не надані.

Крім того, в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року по справі № 2а-1870/6197/11 (яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-1870/6197/11 залишена без змін) суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару від ТОВ "Феліс Ко" до ТОВ "Суми дорожня конструкція" не здійснювалася, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Феліс Ко" по договору поставки від 01.12.2010 року № 01/12-2010.

Також було зазначено в постанові, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року по справі № 2а-1870/6197/11, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності товарів по правовідносинам з ТОВ "Феліс-Ко", колегія суддів погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-1870/3920/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.