Ухвала суду № 27415158, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4298/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. по справі № 2а-4298/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Лотос"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Лотос", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000032223 від 27.03.2012 р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 373514,00 грн. (в т.ч. основний платіж -330450,00 грн., штрафні санкції - 43064,00 грн.) та № 0000022223 від 27.03.2012 р. яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 323864,75 грн. (в т.ч. основний платіж - 270867,00 грн., штрафні санкції - 52997,75 грн.). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 13.03.2012 р. № 187/23-104/24346246, з посиланням на який було винесене спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковими. Відображених в акті перевірки порушень позивач не вчиняв, суму податку на прибуток та податку на додану вартість обрахував правильно, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства мають бути визнані протиправними та скасовані.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000032223 та №0000022223 від 27.03.2012 року.

Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Дергачівською МДПІ Харківської області проведено планову виїзну перевірку ПП "Лотос" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р.. За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.03.2012 р. № 187/23-104/2434624607.

З посиланням на зазначений акт Дергачівською МДПІ Харківської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032223 від 27.03.2012 р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 373 514,00 грн. (в т.ч. основний платіж -330450,00 грн., штрафні санкції -43064,00 грн.) та № 0000022223 від 27.03.2012 р. яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 323864,75 грн. (в т.ч. основний платіж -270867,00 грн., штрафні санкції -52997,75 грн.).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з посиланням на п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, п.6.1. ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 152.2.3 п. 152, ст. 152, п. 188.1, ст. 188, п.1 розділу 19 прикінцеві положення та розділу ХХ підрозділу 10, Податкового кодексу України, порушення які нібито допустив позивач.

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для винесення спірних рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про реалізацію позивачем товарів (сирів) за цінами нижчими за звичайні.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Аналіз пункту 1.20 статті 1 названого Закону (зокрема підпунктів 1.20.2, 1.20.9) дозволяє зробити висновок, що для визначення справедливої ринкової ціни застосовуються наступні методи в залежності від наявності у податкового органу інформації щодо угод з цього виду товарів на ринку, а саме: метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни; метод ціни перепродажу; витратний метод.

Так, метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону полягає у тому, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За змістом підпункту 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається зі змісту акту перевірки відповідачем для визначення справедливої ринкової ціни було застосовано метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни, виходячи з інформації про інші ціни на аналогічні товари реалізовані позивачем іншим особам.

При встановлені перевіряючими звичайної ціни не враховано, що при здійсненні операцій через різнеі касові апарати, позивач через один апарат здійснював реалізацію дрібних партій товару, а церез інший фактично оптових(обсяг продажу по одному предбанню по даному касовому апарату значно перевищує обсяг одного придбання по першому апарату). Наведене підтверджується як поясненнями представників сторін в суді апеляційної інстанції так і наданими позивачем длдокументами (копія наказу щодо обсягів реалізації через касовий апарат, крпії фіскальних чеків).

При цьому, дані які брались до уваги перевіряючими містили інформацію про ціни на товар сформовані лише одним суб'єктом господарювання,при різних обсягах продажу в той час, як аналогічні товари продаються багатьма іншими суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність у співставних умовах щодо позивача.

Таким чином, можна зробити обґрунтований висновок, що визначення рівня звичайних цін було зроблено відповідачем, без врахування цін які склались на ідентичні товари в цілому на ринку.

Відповідач з незрозумілих причин не врахував, що позивач здійснює оптово-роздрібну торгівлю у різних приміщеннях із застосуванням різних касових апаратів, а саме: в торгівельному залі здійснюється продаж товару за роздрібними цінами, а в приміщенні складу здійснюється оптовий продаж товару за оптовими цінами.

Отже, визначення звичайної ціни товару в даному випадку має відбуватися лише за наслідками вивчення оптово-роздрібного ринку даної групи товарів в цілому, що не було здійснено відповідачем.

Відповідачем при проведенні перевірки та під час розгляду вказаної адміністративної справи не надано жодної конкретизованої інформації на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна продажу товарів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене вище, податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що вартість товарів (сирів) реалізованих позивачем оптом через окремий касовий не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, висновок відповідача про заниження доходу та податкових зобов`язань з податку на додану вартість Приватним підприємством "ЛОТОС" під час реалізації товарів (сирів) оптом, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату їх реалізації є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.

Оскільки висновки перевірки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, прийняті податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки мають бути скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна продажу товарів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, п.6.1. ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 152.2.3 п. 152, ст. 152, п. 188.1, ст. 188, п.1 розділу 19 прикінцеві положення та розділу ХХ підрозділу 10, Податкового кодексу України, є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2012р. по справі № 2а-4298/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.