Постанова № 27414426, 03.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1670/170/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-1670/170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "Діорит", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд:

-визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000422301/2237, від 12.10.2011 року № 0001032301/199 та частково скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001042301/200 від 12 жовтня 2011 року в розмірі 151381,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 3552/23-209/31529741 від 01.06.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 № 0000422301/2237 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з них за основним платежем -220391 грн., штрафні (фінансові) санкції-55097,75 грн. Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПА у Полтавській області від 22.09.2011 року № 2735/10/25-016 скарга позивача залишена без задоволення та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення на суми зменшеного перевірками від'ємного значення ПДВ на суми 541544 грн. та 329998 грн. Кременчуцькою ОДПІ на виконання рішення ДПА у Полтавській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 000103 2 3 01/199 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку в розмірі 329998 грн. та №0001042301/200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку в розмірі 211546 грн. Як зазначає позивач спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001032301/199 від 12 жовтня 2011 року.

В інший частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" витрати по сплаті судового збору в розмірі 32,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Діорит" та Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби подано апеляційні скарги.

ТОВ "Діорит" в апеляційній скарзі просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про визнати нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001042301/200 від 12 жовтня 2011 року в розмірі 151381,52 грн.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п4.1, п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Діорит" підлягає задоволенню, апеляційна скарга Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення від 08.04.2011 № 1470/001470, державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" (код 31529741) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

-п.1.32. ст.1, п.4.1, п.п.4.1,1,п.п.4.1.2 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 Іп.5.5 ст.5, п.п.6.1 п.6 ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

-п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1, пп. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ".

За результатами перевірки складено акт № 3552/23-209/31529741 від 01.06.201 Іроку.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000422301/2237 від 06.07.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з них за основним платежем -220391 грн., штрафні (фінансові) санкції-55097,75 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Полтавській області від 22.09.2011 року № 2735/10/25-016 скарга позивача залишена без задоволення та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення на суми зменшеного перевірками від'ємного значення ПДВ на суми 541544 грн. та 329998 грн. Кременчуцькою ОДПІ на виконання рішення ДПА у Полтавській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0001032301/199 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку в розмірі 329998 грн. та №0001042301/200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку в розмірі 211546 грн.

Позивачем було повторно подано скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПА у Полтавській області від 01.11.2011 у задоволенні скарги відмовлено, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що при реалізації позивачем - ТОВ "Діорит" товару за перівіряємий період контрагенту - ТОВ "Славутич - Руда - Україна" договірна ціна товарів відрізнялася від звичайної ціни, крім того за даний період реалізація здійснювалася в тому числі і іншим контрагентам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001032301/199 від 12 жовтня 2011 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам п.1.20, п. 1.26 ст.1, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.8 ст.1, п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу позивач здійснював реалізацію продукції ТОВ "Славутич - Руда - Україна", директор якого володіє 20% статутного фонду ТОВ "Діорит" за цінами нижчими за собівартість виготовленої продукції, що є порушенням п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.2 п.7.5, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " , тому база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проводячи перевірку правильності визначення бази оподаткування, податковий орган мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, повинен був базу оподаткування в таких операціях визначити за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки від 01.6.2011 року податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність умов для застосування звичайних цін, оскільки взагалі не збиралася та не аналізувалася інформація про укладені на момент придбання позивачем товарів договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Фактично позивачем збиралася лише інформація щодо господарських операцій самого позивача з ТОВ "Славутич - Руда - Україна" та без врахування співставності умов таких господарських операцій та ідентичності самих товарів з іншими контрагентами. В акті перевірки відсутній розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, здійснений за звичайними цінами. Представником позивача такий розрахунок до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає, що при розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно виходив з договірної вартості товару. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що податковим органом не доведено, що при реалізації позивачем - ТОВ "Діорит" товару за перівіряємий період контрагенту - ТОВ "Славутич - Руда - Україна" договірна ціна товарів відрізнялася від звичайної ціни, крім того за даний період реалізація здійснювалася в тому числі і іншим контрагентам.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001032301/199 від 12 жовтня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001042301/200 від 12 жовтня 2011 року в розмірі 151381,52 грн. прийнято податковим органом у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону України від 25.03.2005р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, вставленою п.6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткуванні операціях у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічна зі змістом норма викладена у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п.п.7.7.1., п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судовим розглядом встановлено, що 27 листопада 2009 року Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби була проведена перевірка з питань дотримання законодавства за період з 27.11.2009 року по 31.03.2009 року та валютного законодавства за період з 01.04.2006 року по результатам якої було складено акт № 6126/23-209/21529741, у висновку якого зазначено, що ТОВ "Діоріт" завищено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 371 722 грн. Податкове повідомлення - рішення податковим органом не приймалось.

21.02.2011 працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 17/15-321/31529741.

У ході перевірки виявлено, зокрема, завищення залишку суми від'ємного значення на суму 371 772 грн.

Відповідно до п.5.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за N250/2054 рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Позивачем 21.03.2011 року була подана декларація з ПДВ за лютий 2011 року, де в рядку 23.4 (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) була вказана сума 371 772 грн.

Також, судовим розглядом встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 31.12.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 3552/23-209/31529741 від 01.06.2011 року.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: 0001042301/200 від 12.10.2011 року на суму 211 546 грн. та № 00004223014/2237 від 06.07.2011 року на суму 220 391 грн.

Сторонами по справі не заперечується, що по податковому повідомленню - рішенню № 0001042301/200 від 12.10.2011 року на суму 60164 грн. позивачем зменшено податковий кредит по уточнюючий декларації по податку на додану вартість за березень 2012 року № 9009598842.

Таким чином, по зазначеному податковому повідомленню - рішенню сума дорівнює 151381,00 грн., яка складається з суми 211 543,00 грн. (згідно податкового повідомлення рішення № 0001042301/20 від 12.10.2011 року) мінус 60 164,00 грн. (сума, на яку підприємство зменшило податковий кредит).

Отже, згідно декларації по податку на додану вартість за лютий 2011 року № 9001502862 від 23.01.2011 року ТОВ "Діорит" був зменшений податковий кредит на суму 371772,0 грн. ( 151381,00 + 220391,00 грн. (сума грошового зобов'язання, згідно податкового повідомлення -рішення № 0000422301/2237 від 06.07.2011 року).

Як вбачається з пояснень представника відповідача, даними під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ревізорами, які здійснювали перевірку помилково не враховано факт самостійного зменшення ТОМ "Діорит" податкового кредиту на суму 371 772 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0001042301/200 від 12 жовтня 2011 року в розмірі 151381,52 грн. прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання..

Приймаючи до уваги, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом допущені порушення норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи по суті , колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" задовольнити.

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-1670/170/12 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та від 06.07.2011 року № 0000422301/2237, а також від 12.10.2011 року № 0001042301/200 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Діорит" розміру від'ємного значення суми податку в розмірі 151381,52 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.12 року по справі 2а-1670/170/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 09.10.2012 р.