Постанова № 27410565, 07.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8860/11 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М., Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М»(далі ТОВ «Дукат М»або позивач) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ «Дукат М»до державної податкової інспекції в місті Черкаси Черкаської області (далі ДПІ або відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2011 року ТОВ «Дукат М»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ, у якому просить визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003102301, №0003112301 від 18 серпня 2011 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Дукат М»відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ТОВ «Дукат М»посилається на те, що в рішенні суду першої інстанції відсутні докази щодо вчинення посадовими особами ТОВ «Дукат М»протиправних дій при укладені нікчемних правочинів як таких, що порушують публічний порядок, не встановлено вини посадових осіб ТОВ «Дукат М»при укладанні з ТОВ «Евербест»договорів, а відтак висновки суду щодо нікчемності правочинів є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дукат М»з питань дотримання вимог податкового законодавства у правових відносинах з ТОВ «Евербест»за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1996/23-2/33456859 від 08 серпня 2011 року (далі Акт).

Згідно висновків Акту позивач завищив податковий кредит по податку на додану вартість у квітні-травні 2010 року на суму 176 564 грн. 17 коп. та занизив податок на прибуток на суму 220 706 грн. у взаємовідносинах з ТОВ «Евербест».

На підставі Акту 18 серпня 2011 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0003102301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дукат М»по податку на додану вартість на загальну суму 264 847 грн., в тому числі 176 564 грн. основного платежу та 88 283 грн. штрафних санкцій та №0003112301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на загальну суму 331 059 грн., в тому числі 220 076 грн. основного зобов'язання та 110 353 грн. штрафу.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач у встановленому порядку звертався зі скаргами до ДПІ в місті Черкаси та ДПА в Черкаській області, у задоволенні яких йому було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що мотивувальна частина рішень ДПІ в місті Черкаси та ДПА в Черкаській області по результатам розгляду скарг стосовно підстав ухвалення спірних рішень відповідача повністю повторює мотивувальну частину Акту перевірки, а аргументам скарг про законність дій платника податків та незаконність спірних податкових повідомлень рішень правова оцінка вищестоящими інстанціями взагалі не надана, мотиви відхилення скарг в рішеннях податкового органу вищого рівня відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано заявлене податкове відшкодування, оскільки воно носить безтоварний фіктивний характер здійснених операцій. Тому наявність у платника податку виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Згідно висновку суду першої інстанції, з наданих позивачем квитанцій про приймання вантажу для його транспортування залізницею як відправник зазначене ТОВ «Дукат М», а отримувачі -треті особи, тобто вказані квитанції засвідчують подальше переміщення металу, який уже знаходився у володінні та вільному розпорядженні позивача, однак ніяким чином не вказують на те, як даний метал до нього потрапив.

У свою чергу, 06.12.2010 року Ленінською МДПІ у м. Луганську проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Евербест»по взаємовідносинах з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання по декларації з ПДВ за період квітень-травень 2010 року. Висновки перевірки, зафіксовані в акті № 2422/16/35024795 від 06.12.2010 року, де зазначено про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні-травні 2010 року між ТОВ «Евербест»і його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, до матеріалів справи не додано належних доказів фактичного отримання позивачем металу саме від ТОВ «Евербест», оскільки доставка товару від вказаного контрагента позивача не зафіксована жодними документами. Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичне вчинення господарських операцій по отриманню товару є сумнівним і нічим не підтверджене.

Відсутність доказів направлення товарно-матеріальних цінностей згідно договору поставки є причиною, що підтверджує недійсність як укладеного договору поставки зокрема, так і договору купівлі-продажу в цілому через відсутність в ланцюгу передачі металу (предмету договору) самим ТОВ «Евербест».

У разі відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених положень Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Евербест»правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів доставки товару позивачу від ТОВ «Евербест».

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважає обґрунтованим висновок відповідача стосовно того, що відносини між ТОВ «Дукат М»та ТОВ «Евербест»є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Відповідно, операції за виданими ТОВ «Евербест»податковими накладними позбавлені правового значення.

Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту.5.2. статті 5 Закону 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Евербест»укладені три договори щодо: поставки брухту і відходів чорних металів № 2/3/06 від 04.01.2010 року; отримання послуг по переробці металобрухту № 3/3/06 від 04.01.2010 року; купівлі -продажу металобрухту № 4/3/06 від 04.01.2010 року ;

На підтвердження виконання укладених договорів ТОВ «Дукат М»надані акти приймання металів, акти виконаних робіт по переробці лома, квитанції по прийманню та транспортуванню брухту і відходів чорних металів залізницею, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, банківські виписки про оплату товару та докази оплати за метал при його подальшому продажу. Вказані документи оформлені належним чином і зауважень з боку відповідача не мають.

Це факт підтверджений і у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно договору поставки лома та відходів чорних металів № 2/3/6 від 04.01.2010 року ТОВ «Евербест»зобов'язалося поставити і передати у власність покупця (позивача) лом та відходи чорних металів згідно специфікацій, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити його вартість на умовах, визначених даним договором. Відповідно до специфікацій до вказаного договору поставка товару могла бути здійснена автомобільним або залізничним транспортом.

Згідно видаткових накладних ТОВ «Евербест» передало у власність позивача лом чорних металів, згідно специфікацій, а позивач в свою чергу, оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями.

В апеляційній скарзі позивач, спростовуючи твердження відповідача про безтоварність господарських операцій, посилається на наступні документи та обставини.

TOB «Евербест»зареєстровано Луганським міськвиконкомом за номером 1 382 102 0000012789 від 27.03.2007 року. 11.04.2007 року TOB «Евербест»було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100034360, яке не було анульоване в період квітня-травня 2010 року, коли відбувалися спірні господарські операції.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже свідоцтво TOB «Евербест»вважається дійсним щодо операцій TOB «Дукат М»з оподаткування в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року

Крім того, апелянт оскаржує відомості Луганської МДПІ як такі, що не відповідають дійсності, посилаючись на те, прокуратурою міста Луганська було проведено перевірку за зверненням директора TOB «Евербест» Афанасьева A.C., щодо неприйняття поданих TOB «Евербест»податкових декларацій: з податку на додану вартість за березень - вересень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, а також декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, третій квартал 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року.

За результатами перевірки прокурором м. Луганська на адресу Ленінської МДПІ направлений припис № 506с/10 від 15.11.2010 року в якому зазначено, що прокурор вимагає від Ленінської МДПІ м. Луганська негайно вжити вичерпних заходів до усунення порушень вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Прийняти подані товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРБЕСТ»податкові декларації з податку на додану вартість за березень - вересень 2010 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, а також декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, третій квартал 2010 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та свідчить на користь обґрунтування реальності господарських операцій між позивачем та TOB «Евербест», Ленінська МДПІ м. Луганська проводила невиїзну перевірку, тому документи первинного бухгалтерського обліку не досліджувались, що підтверджується наданим відповідачем актом перевірки (а.с.171, т.1).

З наведеного факту випливає те, що на дату винесення податкових повідомлень-рішень ні відповідачем, ні Ленінською МДПІ не вивчалось питання первинного бухгалтерського обліку діяльності контрагента позивача в розрізі їх господарських взаємовідносин, в тому числі не досліджувалися характер та зміст діяльності TOB «Евербест», його взаємовідносини з третіми особами, в тому числі щодо залучення до господарсько-фінансової діяльності орендних активів та підрядників для досягнення мети своєї господарської діяльності. До того ж відсутній висновок про відсутність вказаних активів саме в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року.

Так з інформації, наведеній в акті, вбачається наявність основних фондів у розмірі 12,8 тис. грн., кількість працюючих на підприємстві зазначено 1 особу лише у III кварталі 2010 року, тоді як перевіряємий період ТОВ «Дукат М»склав квітень-травень 2010 року.

У вказаному акті перевірки немає відомостей про відсутність поставок товару TOB «Евербест»у квітні-травні 2010 року, зокрема немає відомостей про те, що саме TOB «Дукат М»у вказаний період не був контрагентом вказаного підприємства.

Оцінюючи в сукупності матеріали прокуратури м.Луганська, які підтверджують факт існування TOB «Евербест за адресою перебування та ставлять під сумнів законність дій Ленінської МДШ м.Луганська щодо анулювання свідоцтва платника податку»та враховуючи, що TOB «Евербест»здійснює господарську діяльність з 2007 року, має ліцензії на оптову торгівлю брухтом чорних та кольорових металів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про фіктивність вказаного підприємства у період квітня-травня 2010 року) є необгрунтованим.

Колегія суддів також констатує реальність поставки металобрухту (металу) позивачу його контрагентом, оскільки наявними у справі документами підтверджено, що вказаний обсяг металобрухту був куплений будучи завантаженим у залізничні вагони. Після чого вказаний товар був оформленим для подальшого транспортування на користь контрагентів-покупців позивача.

Цей факт підтверджується наявним у справі договором з Одеською залізницею про послуги перевезення вантажів, квитанцій про приймання вантажу на перевезення установою залізничного транспорту у вагонах, дата та вага металобрухту в яких кореспондується з вагою і датою, визначеною в актах приймання-передачі вантажу від постачальника TOB «Евербест»з поправкою на засміченість в розмірі 2 % загальної ваги нетто (згідно промислового ДСТУ 4121-2002) та платіжними документами про факт оплати послуг перевезення. Крім того позивачем в обґрунтування апеляційної скарги надано довідку про рух товару та розрахунки від продавця до покупця із обґрунтованим відображенням механізму такого руху товарів (а.с. 60- 68, т.2).

Таким чином поставка товару відбулася без транспортування зі складу продавця на склад покупця. Тому передавання права на металобрухт у визначених розмірах відбулося шляхом складання передавальних документів, якими є накладні та акти приймання передачі товару, з чим, погодився суд першої інстанції.

Крім підтвердження факту реальної наявності товару, позивач довів факт його подальшої реалізації по ланцюгу господарюючих контрагентів. Крім товаросупроводжувальних документів суду були надані договори про поставку товарів покупцями позивача та платіжні банківські документи про оплату останніми одержаного товару.

Наявні у скаржника податкові накладні для підтвердження сум сформованого податкового кредиту свідчать про значні обсяги одержання та наступної поставки товару контрагентам за договорами поставки, що об'єктивно обумовлювало відповідні за величиною витрати на транспортування у скаржника.

Так в рішенні суду першої інстанції зазначається, що згідно видаткових накладних TOB «Евербест»передало у власність позивача лом чорних металів згідно специфікації, а позивач в свою чергу оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями».

Отже, суд першої інстанцій дійшов суперечливого висновку про те, що фактом подальшого транспортування позивач намагається довести факт одержання товару, бо в цьому немає потруби у зв'язку з наявністю у позивача вищезгаданих передавальних документів.

Відсутність транспортування товару від продавця покупцю, яка обумовлена особливістю господарської операції, що відбулася, не спростовує факт його передачі, який доведений як наявністю товару в день його передачі, так і наявність документів первинного бухгалтерського обліку, про які зазначив суд першої інстанцій у власному рішенні.

Таким чином, колегія вважає, що у даній справі сторони правочинів належним чином оформили договірні правовідносини, та, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи бухгалтерської й податкової звітності.

Слід також врахувати, що основними видами діяльності Товариства є оброблення металевих відходів та брухту (КВЕД 37.10.0) на що видана відповідна ліцензія Міністерства промислової політики України від 02.03.06 №270994 серія АБ.

Виходячи з вищевикладеного, Товариство правомірно відобразило в податковому обліку загальну вартість сплачених ним коштів на придбання лома та відходів чорних металів і робіт по переробці металолому, що використані в межах господарської діяльності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблених з порушенням вищезгаданих норма матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М»задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003102301 та № 0003112301 від 18 серпня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.