Рішення № 27409986, 06.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/12634-2012 06.11.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання

«Медапаратура»

До Фізичної особи-підприємця Гіляровської Ірини Григорівни

Про стягнення 5 619,59 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Білецький Ю.А. представник за довіреністю № 13 від 24.01.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура»(далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця Гіляровської Ірини Григорівни (далі -відповідач) про стягнення 5 619,59 грн., а саме: 5 000,00 грн. -основного боргу, 372,25 грн. -пені, 205,34 грн. -3% річних, 42,00 грн. -збитків від інфляції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендних платежів за Договором оренди № 303/09 від 01.09.09., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Гіляровської Ірини Григорівни виникла перед Товариством з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура»заборгованість, що зумовило нарахування позивачем пені, збитків від інфляції та 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12634-2012, розгляд справи призначено на 04.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами в повному обсязі вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 5011-30/12634-2012 відкладено на 06.11.12.

В судовому засіданні 06.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.12. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12364-2012.

В судовому засіданні 06.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.09. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № 303/09 (Договір) відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду без права викупу офісне приміщення площею 17,5 кв.м, яке розташоване по Московському проспекту, 21, 4-й поверх АПК.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Орендодавець передає Орендарю в оренду приміщення по акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято офісне приміщення на 4 поверсі АПК, призначення -господарська діяльність, площею 17,5 кв.м в задовільному стані, про що між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі (додаток № 1) від 01.09.09. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 6.1 Договору сторонами погоджено, що він укладений з 01.09.09. по 31.08.10. При цьому, додатковою угодою № 1 до Договору, строк його дії продовжено до 31.12.11.

Приписами п. 3.1 Договору визначено, що за вказані в п. 1.1 приміщення Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за погодженими сторонами ставками. За один кв.м 80,00 грн. з врахуванням ПДВ. Сума орендного платежу може переглядатись з ініціативи Орендодавця, в зв'язку зі зміною рівня ринкових цін та рівня інфляції, але не частіше одного разу в квартал, шляхом оформлення протоколу узгодження ціни з Орендарем. Вказані платежі проводяться щомісячно до 20-го числа поточного місяця за наступний місяць

Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату та оплату інших послуг (п. 4.3 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено орендні платежі за Договором частково за січень 2011 року та в повному обсязі за лютий, травень, червень 2011 року на загальну суму 5 000,00 грн. При цьому, позивачем надано рахунки фактури, за спірний період (наявні в матеріалах справи).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідачем 21.03.11. здійснено часткову проплату за січень 2011 р. в розмірі 600 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі за січень, лютий, травень, червень 2011 року становить 5 000,00 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати передбачених Договором орендних платежів, позивач на підставі ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 372,25 грн. -пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 зазначеного Закону).

Таким чином, з наведеного вбачається, що штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасне сплату позивачу орендної плати останнім не доведено, вимоги про стягнення пені в сумі 372,25 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 205,34 грн. -3% річних та 42,00 грн. -збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 205,34 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним, внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця Гіляровської Ірини Григорівни на користь позивача підлягає стягненню вказана сума.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що позивачем не враховано індекси інфляції, за період, в якому нараховувались збитки від інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, становить 24,60 грн., внаслідок чого в частині стягнення 17,40 грн. збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гіляровської Ірини Григорівни (04210, м. Київ, Оболонський район, вул. Малиновського, б. 25-А, кв. 28; ідентифікаційний номер 2741723909) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура»(04655, м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, 21; ідентифікаційний код 14312269) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. -основного боргу, 205 (двісті п'ять) грн. 34 коп. -3% річних, 24 (двадцять чотири) грн. 60 коп. -збитків від інфляції, 1 497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко