Рішення № 27409893, 13.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.11 справа№ 5015/3012/11

за позовом Перемишлянської районної ради

до відповідача 1 суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1

відповідача 2 приватне підприємство «Поліграф Україна»

про стягненя заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди

ціна позову: 131855,06грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

позивача -Горинецька Г.Є. (застуник голови), Григоришен Р.В. (начальник відділу), довіреності в матеріалах справи;

від відповідача 1 -не з'явився;

від відповідача 2 -не з'явився

Суть спору:

Перемишлянська района рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та приватного підприємства «Поліграф Україна»про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди; ціна позову 121980,34грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3012/11 від 02.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 00хв. 21.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р., 30.06.2011р., 07.07.2011р.

За ініціативою суду в судових засіданнях з 30.06.2011р. здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Судом відмовлено в забезпеченні позову, про що зазначено в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р. та від 27.06.2011р.

Адресування позовних вимог Відповідачу 2 підтверджується клопотанням Позивача від 30.06.2011р. (вих.№407 від 29.06.2011р.) про вихід за межі позовних вимог, письмовим поясненням зазначення Відповідача 2 в якості відповідача (вих.№405 від 29.06.2011р.), та заявою про збільшення позовних вимог (скерованої Відповідачам згідно наявним у матеріалах справи фіскальних поштових чеків, описів вкладення у цінні листи, листів №427 та №428 від 07.07.2011р.).

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процессуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; копії супровідних листів з фіскальними поштовими чеками та описами вкладення від 07.07.2011р. про надіслання Відповідачам письмових пояснень зазначення Відповідача 2 в якості відповідача, клопотання про вихід за межі позовних вимог та заяви про збільшення розміру позовних вимог; довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію довідки управління державного казначейства №06-06/63 від 12.07.2011р.; довідки про включення Відповідачів в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; клопотання про надання копій технічного запису; клопотання про вихід за межі позовних вимог; заяву про вжиття заходів для забезпечення позову від 23.06.2011р.; копію інформації державної адміністрації по Відповідачу 2; копія повідомлення органу Пенсійного фонду України №2732/04-31 від 29.06.2011р.; копія наказу-розпорядження Відповідача 2 №5 від 14.02.2011р.; копію листів слідчих органів; копію протоколу інвентаризації орендованого майна від 31.05.2011р.; уточнення до заяви про вжиття запобіжних заходів; копію протоколу №16 засідання комісії районної ради від 21.08.2009р.; копії рішень Перемишлянської районної ради №345 від 15.10.2009р. та №75 від 26.05.2011р.; клопотання про звільнення від сплати державного мита (в клопотанні відмовлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі від 21.06.2011р.); заяву про вжиття запобіжних заходів від 20.06.2011р. (у вжитті відмовлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р.); копії свідоцтв про державну реєстрацію Сторін; копію договору оренди; квитанцію №233 від 14.06.2011р.; розрахунки заборгованості; інформацію по справі; супровідний лист №424 від 06.07.2011р. з долученням наступних документів: довіреностей на право здійснення представництва; листа Позивача з підтвердженням про надіслання Відповідачеві 1 за вказною ним поштовою адресою копії позовної заяви; примірник заяви про збільшення розміру позовних вимог з долученням підтверджуючих документів про надіслання; заяву про вжиття заходів до забезпечення позову; копію акту звірки розрахунків; копію рішення Перемишлянської районної ради №8 від 02.12.2011р.; витяг з протоколу від 26.05.2011р.; стенограмму витягу з аудіозапису сесії від 26.05.2011р.; копії листів працівників Відповідача 1 до Позивача; копії листів переписки між Позивачем , прокуратурою та слідчими органами; копію листа Відповідача 2 Позивачу №39 від 05.07.2011р.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судові засідання 21.06.2011р., 07.07.2011р. та 13.07.2011р. не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

30.06.2011р. від Відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надіслання документів по справі за вказаною ним поштовою адресою. Розгляд справи вілкадено. Зобов'язано Позивача надіслати Відповідачеві 1 копію позовної заяви за вказаною ним поштовою адресою, зазначена вимога суду Позивачем виконана, докази наявні в матеріалах справи. Всі подальші документи надсилались Відповідачеві 1 в подальшому за вказаною ним поштовою адресою. Крім того, відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процессуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Враховуючи те, що на час подання позовної заяви до суду поштової адреси відповідача 1 суду відомо не було, ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою Відповідачеві 1, оскільки надіслана за підтвердженою матеріалами справи адресою місцезнаходження згідно даних ЄДРПОУ.

07.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. В клопотання відмовлено з причин необгрунтованості, оскільки до клопотання не додано жодного доказу відрядження Відповідача 1. Проте, 07.07.2011р. розгляд справи вікладено.

12.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу госпоадсрького суду Льввіської області по даній справі про порушення провадження у справі. Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.07.2011р. апеляційну скаргу повернуто з причин та підстав, зазначених в ухвалі.

Також, 12.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 1 про зупинення провадження у справі у зв'язку з подачею ним апеляційної скарги на ухвалу про порушення провадження у справі. Враховуючи те, що відповідно до вимог ст.106 Господарського процессуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі не підлягає окремому оскарженню від рішення суду та підлягає поверненню, враховуючи вимоги ст.79 Господарського процессуального кодексу України, судом відмовлено в задоволенні клопотання за відсутності підстав, які б вказували не наможливість продовження розгляду справи.

Крім того, 05.07.2011р. згідно заявленного клопотання Відповідач 1 ознайомився з матеріалами справи.

Відповідач 2 явку повноважного предсавника в судові засідання 21.06.2011р., 07.07.2011р. та 13.07.2011р. не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

30.06.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 2 про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи з метою підготовки відзиву, та надати час для звернення за правовою допомогою. Розгляд справи відкладався. Правом на ознайомлення з матеріалами справи Відповідач 2 не скористався. Докази скерування відповідачу 2 копії позовної заяви наявні в матеріалах справи (додані до позовної заяви).

07.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про виключення Відповідача 2 з числа Відповідачів. У клопотанні відмовлено з причин відсутності законних підстав для виключення з числа відповідачів.

Також, 07.07.2011р. до гсоподарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника Відповідача 2 ОСОБА_4 з'явитися в судове засідання через перебування у відпустці. В клопотанні відмовлено з причин необгрунтованості, в тому числі з наступних:

- клопотання про відкладення підписано із зазначенням підпису ОСОБА_4, проте, до клопотання додано копію довіреності Відповідача 2 на ОСОБА_4, в якій у графі: «зразок підпису ОСОБА_4 _____ засвідчую»відсутній зразок підпису ОСОБА_4;

- копія наказу №01/24 адвокатської компанії «Укрзахідюрсервіс»жодним чином не посвідчена, а тому не може вважатися доказом на підтвердження доводів клопотання. Згідно ж ст.36 Господарського процессуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до положень Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 04.04.2003р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів „Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи;

- при цьому суд також зазначає, що згідно представленої непосвідченої копії вищеописаного наказу, ОСОБА_4 перебуває у відпустці з 29.06. по 21.07.2011р. Проте, клопотання 07.07.2011р., згідно відмітки на штампі, подано 07.07.2011р. до господарського суду Львівської області особою на прізвище ОСОБА_4.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем 1 (Орендар) укладено договір оренди (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня», розташованого за адресою: 81200, Львівська область, м.Перемишляни, вул.Ковча, 4 (надалі -Орендоване майно).

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 25 років, що діє з 24.12.2009р. до 24.12.2034р. включно.

Згідно п.п.3.1, 3.2, 3.3, 5.3; 5.11 Договору, розмір орендної плати становить 6405,29грн. за грудень 2009р., орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним; Орендар зобов'язується своєчасно і в поному обсязі сплачувати орендну плату до бюджету Перемишлянського району; Орендар зобов'язується щомісячно до 20 числа надавати Орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує Орендаря).

Відповідно до п.п.б п.12.2 Договору, Сторони домовились про те, що після укладення цього Договору Орендар зобов'язаний в двомісячний термін створити юридичну особу -правонаступника усіх прав та обов'язків реорганізованого КП «Перемишлянська районна друкарня», та прийняти на баланс Орендоване майно.

Згідно п.5.1 Договору, Орендар зобов'язується провести реєстрацію юридичної особи на території Перемишлянського району.

Відповідно до п.1.5 Договору, Орендоване майно обліковується окремо від іншого майна створеної Орендарем юридичної особи.

Згідно п.6.1 Договору, Орендар має право визначати і здійснювати напрями використання Орендованого майна у межах, визначених статутом створеної ним юридичної особи, чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»від 21.01.2010р. (далі -Акт приймання-передачі), затвердженого головою Перемишлянської районної ради, з однієї сторони Позивач, та з іншої -Відповідач 2, від імені якого згідно п.4 Статуту Відповідача 2 діє засновник ОСОБА_1, та члени комісії, в тому числі Відповідач 1, уклали акт про те, що Позивач передає, а Відповідач 2 приймає відповідно до п..5.1 Договору (від 24.12.2009р.) в строкове платне користування Орендоване майно. В Акті приймання-передачі також зазначено, що передача цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»проводиться згідно з Договором оренди (від 24.12.2009р.). Акт приймання-передачі підписано та скріплено відбитками печаток Позивача та Відповідача 2, також, Акт приймання-передачі підписано членами комісії, в тому числі Відповідачем 1.

Відповідно до статуту Відповідача 2, зареєстрованого 09.09.2009р. №1403102000000570, засновником підприємства є ОСОБА_1 Наведене підтверджується, в тому числі, листом Перемишлянської районної адміністрації №1/20-1560 від 29.06.2011р.

Також, відповідно до інформації управління Державного казначейства у Перемишлянському районі №06-06/18 від 01.03.2011р., надходження від орендної плати Відповідача 2 становлять 8719,02грн. (29.03.2010р. -6446,20грн., та 17.02.2010р. -2272,82грн.), інших надходжень від Відповідача 1 та Відповідача 2 не було.

Враховуючи вищенаведене, Відповідач 2 взяв на себе зобов'язання за Договором щодо сплати орендної плати, підтвердженням чого є положення п.п.1.5, 5.1, 6.1, 12.2 Договору, прийняття в строкове платне користування Орендованого майна згідно Договору за Актом приймання-передачі, та часткове виконання зобов'язань Відповідачем 2 за Договором щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.627, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.4 ст.145 Господарського кодексу України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди); за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди; орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Розпорядженням голови Перемишлянської районної ради №15 від 02.03.2011р., створено комісію для перевірки виконання умов Договору.

Відповідно до листа Відповідача 1 Позивачу, Відповідач гарантував виконання п.п.5.3, 5.10 Договору.

Проте, відповідно до акту перевірки виконання умов Договору, комісією рекомендовано погасити заборгованість по орендній платі та звернути увагу на необхідність виконання Акт перевірки затверджено головою Перемишлянської районної ради.

Рішенням Перемишлянської районної ради №75 від 26.05.2011р. вирішено вжити заходів до розірвання Договору та примусового стягнення всієї суми заборгованості по орендній платі.

Позивач складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, який Відповідачами, в порушення вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, не підписано та не зазначено інших сум заборгованості чи відсутності такої (не проведено звірку).

Крім того, відповідно до листа управління Державного казначейства України у Перемишлянському районі Львівської області №06-06/63 від 12.07.2011р., надходжень від орендної плати до районного бюджету від Відповідача 2, чи від Відповідача 1, за період з 01.01.2011р. по 12.07.2011р. не було.

Відповідно до розрахунку розміру заборгованості по орендній платі, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, борг зі сплати орендної плати за період з грудня 2009р. по травень 2011р. становить 110454,39грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідач 2 взяв на себе за Договором та частково виконував зобов'язання щодо сплати орендної плати, в тому числі як балансоутримувач, що є підтвердженням визнання взятих на себе згідно Договору зобов'язань, враховуючи також те, що в матеріалах спарви відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу зі сплати орендної плати в розмірі 110454,39грн. чи здійснення повної або часткової сплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 110454,39грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення боргу з Відповідача 1 суд зазначає, що, як зазначено у вищеописаній ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. В матеріалах ж справи наявні докази передання майна згідно Договору Відповідачеві 2 та використання ним майна, та відсутні докази чи доводи передання майна Відповідачеві 1. Враховуючи вищенаведене, обов'язку щодо здійснення орендної плати за Договором у Відповідача 1 не виникло. Відтак, позовні вимоги в цій частині до Відповідача 1 до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення 11632,46грн. пені, 2164,08грн. 3% річних та 7604,13грн. інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

В додатку до заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивачем наведено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період з моменту виникнення боргу по 01.07.2011р. (для пені та 3% річних), по травень 2011р. (для інфляційних нарахувань).

Відповідно до п.3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Перемишлянського району, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що пеню Позивачем розраховано невірно, з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, чим завищено періоди розрахунку; крім того, Позивачем невірно розраховано вихідні дані (основний борг) при розрахунку пені за січень 2010р. Внаслідок здійсненої перевірки розрахунку пені, суд приходить до висновку, що за вказаний Позивачем період розмір пені становить 7684,85грн.

Крім того, внаслідок невірного розрахунку вихідних даних для розрахунку інфляційних нарахувань за лютий 2010р. та 3% річних за період з 16.01.2010р. по 15.03.2010р., сума розрахованих 3% річних та інфляційних нарахувань є меншою, аніж одержавна внаслідок перерахунку. Проте, за відсутності відповідного клопотання щодо цих позовних вимог, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача 2 на користь Позивача підлягає 2164,08грн. 3% річних, 7604,13грн. інфляційних нарахувань та 7684,85грн. пені.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, борг зі сплати орендної плати за Договором виник за січень 2010р. -травень 2011р., при чому, відповідно до представлених Позивачем актів звірки розрахунків та листа управління Державного казначейства України у Перемишлянському районі Львівської області №06-06/63 від 12.07.2011р., надходжень від орендної плати до районного бюджету від Відповідача 2, чи від Відповідача 1, за період з 01.01.2011р. по 12.07.2011р. не було.

Рішенням Перемишлянської районної ради №75 від 26.05.2011р. вирішено вжити заходів до розірвання Договору та примусового стягнення всієї суми заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ч.1 ст.621 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п.3.8 Договору, несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців від дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.5.13 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язується повернути Орендодавцеві Орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення суду, відповідно до акту приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»від 21.01.2010р. (далі -Акт приймання-передачі), затвердженого головою Перемишлянської районної ради, з однієї сторони Позивач, та з іншої -Відповідач 2, від імені якого згідно п.4 Статуту Відповідача 2 діє засновник ОСОБА_1, та члени комісії, в тому числі Відповідач 1, уклали акт про те, що Позивач передає, а Відповідач 2 приймає відповідно до п..5.1 Договору (від 24.12.2009р.) в строкове платне користування Орендоване майно. В Акті приймання-передачі також зазначено, що передача цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»проводиться згідно з Договором оренди (від 24.12.2009р.). Акт приймання-передачі підписано та скріплено відбитками печаток Позивача та Відповідача 2, також, Акт приймання-передачі підписано членами комісії, в тому числі Відповідачем 1.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення суду щодо наявності боргу зі сплати орендної плати понад три місяці, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо розірвання Договору та зобов'язання Відповідачів щодо повернення Орендованого майна.

При цьому суд враховує, що Орендоване майно згідно Акту приймання-передачі за Договором передавалось згідно вимог п.п.1.5, 5.1, 6.1, 12.2, та п.2.1 Договору створеній Відповідачем 1 юридичній особі -Відповідачу 2. Проте, Договір укладався безпосередньо з Відповідачем 1 та Орендоване майно передавалось згідно Акту приймання-передачі Відповідачу 2 за участю Відповідача 1, відтак, Орендоване майно повинно повертатись у той же спосіб, в який воно передано. Крім того, зобов'язання обидвох Відповідачів повернути Орендоване майно унеможливить передачу Відповідачем 2 Відповідачу 1 за актом прийому-передачі Орендованого майна, а відтак, забезпечить належне виконання рішення суду.

Крім того, щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову №426 від 06.07.2011р., яка надійшла до господарського суду Львівської області 07.07.2011р. та розгляд якої відкладено до судового засідання 13.07.2011р., суд зазначає наступне.

У заяві, окрім доводів, зазначених у попередніх заявах Позивача про забезпечення позову та у позовній заяві, Позивач зазначає про прийняття Позивачем рішення №75 від 26.05.2011р., згідно якого передбачено вжити заходів до Відповідача 1 щодо розірвання Договору та стягнення заборгованості. Також, Позивач зазначає, що є усі підстави побоюватись, що майно Відповідачів може бути відчужене за час судового розгляду або передано під заставу у кредит, який планує брати засновник та єдиний власник Відповідача 2 ОСОБА_1, підтвердженням чого є лист ОСОБА_1 від 16.05.2011р. та виступ ОСОБА_1 на сесії районної ради 26.05.2011р.

У заяві Позивач просить суд проявити власну ініціативу та заборонити вчиняти певні дії (витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум, передача майна у заставу) з майном, що передано Відповідачу 2 згідно Акту приймання-передачі, та майном, що належить Відповідачам на праві власності і знаходиться на ЦМК КП «Перемишлянська районна друкарня».

Розглянувши заяву про забезпечення позову та уточнення до неї, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З наведеної норми Закону вбачається, що необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Аналогічну позицію висловлює і Вищий Господарський Суд України у п.3 Роз'яснення від 23.08.1994р. N02-5/611 (з наступними змінами) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", в якому, зокрема, зазначається, що: "Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.".

У заяві про забезпечення позову, та в матеріалах справи загалом відсутні, та Позивачем не наведені доводи та не подані докази обгрунтування припущення, що майно та грошові суми, які знаходяться у Відповідачів на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Також, відповідно до ч.1 ст.576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Згідно ж умов укладеного між Сторонами Договору, до Відповідачів не перейшло та не повинно перейти право власності на Орендоване майно (п.2.2 Договору), що унеможливлює як передання такого у заставу, так і його витрачання чи відчуження. Тобто, заборона вчиняти дії щодо Орендованого майна, про які просить Позивач, встановлена Законом, і не потребує окремого вираження.

Крім того, суд зазначає, що у зазначеному листі ОСОБА_1 від 16.05.2011р. та виступі ОСОБА_1 на сесії районної ради 26.05.2011р. (стенограма у матеріалах справи) ОСОБА_1 не повідомлялось про намір взяти кредит під заставу орендованого майна.

Крім того, додатково щодо вимоги про заборону вчиняти дії щодо майна, яке належить Відповідачам на праві власності і знаходиться на ЦМК КП «Перемишлянська районна друкарня», суд зазначає, що Позивачем не вказано, яке саме майно Відповідачів знаходиться на ЦМК КП «Перемишлянська районна друкарня»і чи знаходиться на ЦМК КП «Перемишлянська районна друкарня» майно Відповідачів взагалі, і які є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову саме до цього майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.66 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає про відсутність правових підстав до застосування заходів забезпечення позову з ініціативи суду.

При цьому суд зазначає, і дану позицію висловлює Вищий Господарський Суд України у п.4 Роз'яснення від 23.08.1994р. N02-5/611 (з наступними змінами) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини; тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.07.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за первісним позовом покласти на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому врахувати, неповну сплату Позивачем державного мита з врахуванням розміру заявлених позовних вимог згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог та здійснення надлишкової оплати державного мита в розмірі 8,5грн. та 8,5грн. Позивачем, також врахувати задоволення позовної вимоги щодо розірвання договору та повернення майна щодо обидвох Відповідачів.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.121, 129 Конституції України, ст.ст.,43, 4-7, 33, 34, 38,43, 49, 66, 75, 83, 85, 232, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 145, 173, 193, 230, 232, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 549, 576, 611, 612, 621, 625, 627, 628, 653, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 3, 13, 18, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Поліграф-Україна»(81200, м.Перемишляни,, Львівська обл., вул.О.Ковча, буд.4, ідентифікаційний код- 36650036) на користь Перемишлянської районної ради (81200, м.Перемишляни, Львівська обл., вул.Привокзальна, буд.3, ідентифікаційний код-22402992) 110454,39грн. боргу, 2164,08грн. 3% річних, 7604,13грн. інфляційних нарахувань, 11632,46грн. пені, 1321,57грн. державного мита, 228,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати договір оренди цілісного майного комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»від 24.12.2009р., укладеного між Перемишлянською районною радою (81200, м.Перемишляни, Львівська обл., вул.Привокзальна, буд.3, ідентифікаційний код-22402992) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1.

4. Зобов'язати ОСОБА_1 суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа підприємець(79068, АДРЕСА_1, реєстраційний номер- НОМЕР_1) та приватне підприємство "Поліграф Україна" (81200, м.Перемишляни,, Львівська обл., вул.О.Ковча, буд.4, ідентифікаційний код- 36650036) повернути орендоване згідно договору оренди цілісного майного комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»від 24.12.2009р., укладеного між Перемишлянською районною радою (81200, м.Перемишляни, Львівська обл., вул.Привокзальна, буд.3, ідентифікаційний код-22402992) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, та передане за актом приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Перемишлянська районна друкарня»від 21.01.2010р. майно.

5. Стягнути з ОСОБА_1 суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа підприємець(79068, АДРЕСА_1, реєстраційний номер- НОМЕР_1) на користь Перемишлянської районної ради (81200, м.Перемишляни, Львівська обл., вул.Привокзальна, буд.3, ідентифікаційний код-22402992) 42,5грн. державного мита.

6. Стягнути з Перемишлянської районної ради (81200, м.Перемишляни, Львівська обл., вул.Привокзальна,буд.3, ідентифікаційний код-22402992) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 81,75грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.