Рішення № 27409784, 01.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа№ 5015/2610/11

Господарський суд Львівської області у складі

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача: ФОП-ОСОБА_5., м.Львів

третя особа: ВП "Вокзал станції Львів"ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів

про стягнення

ціна позову: 22993,22 грн.

Представники:

від позивача: Парамонов О.С.-представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: ОСОБА_3-представник, довіреність в матеріалах справи;

третя особа: Поровозник Н.О.- представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, за участю третьої особи: ВП "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця", про стягнення; ціна позову:22993,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією договору оренди №4 від 18.01.2010р.; копією розрахунку заборгованості по договору оренди №4 від 18.01.2010р.( за період з 18.01.2010р. по 31.08.2010р.); копією розрахунку заборгованості по договору оренди №4 від 18.01.2010р. (за період з 01.09.2010р. по 31.01.2011р.); копією претензії №11-11-01670 від 17.03.2011р.; копією акту про результати проведення перевірки від 22.09.2010р.; копією акту про результати проведення перевірки від 02-09.2011р.; доказами відправлення позовної заяви Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2610/11 від 17.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 45хв. 30.05.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№5015/2610/11.

За клопотанням Сторони строк розгляду спору продовжено на 15 днів

Представникам Учасників по явці оголошено їх права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по справі №№5015/2610/11, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є довідки з відбитком поштового штемпеля та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 27, 28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; письмові пояснення з додатками; клопотання про продовження строку; а також заява в якій Відповідач визнає факт щодо продажу пива в магазині -буфеті за адресою АДРЕСА_1 з 28.08.2010р. по 22.09.2010р. включно, підписана представником Позивача.

Представник Третьої особи в судове засідання з"явилась, в судовому засіданні подала довіреність на право здійснення представництва.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.01.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №4 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -частини площі буфету №9 вокзалу станції Львів, загальною площею 96,40м2, адресою м.Львів, вул.АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ВП «Вокзал станції Львів»ДТГО «Львівська залізниця»(далі - Балансоутримувач).

Згідно п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (47,3м2), торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (20м2), майстерень з ремонту одягу (11,3м2), взуття (10м2), годинників (7,8м2).

Відповідно до п.5.1 Договору, Орендар зобов'язується використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно п.п.2.1, 2.3, 2.4 Договору, Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору; передача Майна в оренду здійснюється за участю Балансоутримувача; обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір складено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 18.01.2010р. до 15.01.2013р. включно.

Згідно п.3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995р. (далі -Методика).

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

18.03.2011р. Сторонами (Позивачем та Відповідачем) складено акт приймання-передачі майна за Договором.

Відповідно до акту перевірки виконання умов Договору від 22.09.2010р., складеного представниками Позивача, з яким ознайомлений Відповідач, перевіркою встановлено, що в порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.1.2 Договору, Відповідачем об'єкт оренди фактично використовується з наступною метою:

- торгівельний об'єкт з продажу продовольчих товарів, в тому числі товарів підакцизної групи 47,3м2;

- торгівельний об'єкт з продажу промислових товарів, що були у використанні -49,1м2.

Акт перевірки Відповідачем підписано, ні дії по складанню акту ні сам акт не оскаржував ся.

Згідно акту перевірки виконання умов Договору від 02-09.02.2011р., складеного представниками Позивача, з яким ознайомлений Відповідач, перевіркою встановлено, що в порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.1.2 Договору, Відповідачем об'єкт оренди фактично використовується з наступною метою:

- торгівельний об'єкт з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи 47,3м2;

- торгівельний об'єкт з продажу промислових товарів, що були у використанні -49,1м2.

Відповідно до розрахунку плати за оренду майна, згідно Договору, відповідно до акту перевірки від 02-09.02.2011р., розмір плати становить 9851,40рн. (розрахунок проведено за період з 01.09.2010р. по 31.01.2011р.) Згідно розрахунку, проведеного відповідно до акту перевірки від 22.09.2010р., розмір плати становить 13141,82грн. (розрахунок проведено за період з 18.01.2010р. по 31.08.2011р.).

Проте, з приводу наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору, Договір підписано Балансоутримувачем 07.06.2010р.

Також, акт приймання-передачі Майна за Договором Балансоутримувачем підписано 07.06.2010р. Крім того, наведене підтверджується листом Третьої особи (Балансоутримувача) №235 від 10.03.2011р. Наведене підтверджується, в тому числі листом Львівського міжрайонного транспортного прокурора №20 вих.-17 від 10.01.2011р.

Крім того, договір на постачання електричної енергії (№1/432, з Балансоутримувачем) Відповідачем укладено лише 29.07.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно п.п.2.3, 2.4 Договору, передача Майна в оренду здійснюється за участю Балансоутримувача; обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.

Відповідно до п.7.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати за участю Балансоутримувача Орендарю в Оренду майно згідно з чим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з чим Договором.

Враховуючи вищенаведене, Майно передане Орендарю тільки 07.06.2010р., відповідно, тільки з 07.06.2010р. Орендар отримав право фактично використовувати Майно.

Також, дозвіл (№40) на початок роботи надано лише 18.08.2010р., на підставі заяви відповідача від 16.08.2011р.

Відповідно, тільки з 16.08.2010р. Орендар зміг здійснювати діяльність в орендованому Майні. В матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази використання Орендарем орендованого майна в строк до 18.08.2010р.

Враховуючи вищенаведене, розрахунки за актами перевірок могли бути проведені лише з 18.08.2010р. включно.

Відповідачем визнано факт продажу пива в орендованому приміщенні з 28.08.2010р. по 22.09.2010р.

Крім того, як зазначено вище, акти перевірок, проведених Позивачем, не оскаржувались, як не оскаржувались і дії посадових осіб Позивача по проведенню та складанню таких.

Також, щодо доводів Відповідача, зазначених у відзиві (п.VII) щодо того, що пиво не відноситься до товарів, які потребують ліцензування, а відтак, ним можна торгувати без ліцензії в точці роздрібної торгівлі, суд зазначає наступне.

В актах перевірки не зазначається про здійснення Відповідачем без ліцензійної діяльності, а зазначається про здійснення діяльності з торгівлі товарами підакцизної групи.

Щодо пива, - то відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», чинного станом на час проведення перевірки (22.09.2010р.), пиво є підакцизним товаром.

Крім того, відповідно до п.215.1 Податкового кодексу України (чинного на час проведення перевірки 02-09.02.2011р., до підакцизних товарів належить, в тому числі, пиво.

Відповідно до ч.ч..1, 2 ст.773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розрахунок орендної плати проведено відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. N786 (далі -Методика), згідно п.1 якої, за державне майно та пропорції її розподілу, методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведення розрахунків згідно Методики, враховуючи дату, якої Відповідач розпочав діяльність в орендованому Майні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають до задоволення в розмірі 9245,93грн., в частині стягнення 13747,29грню. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.08.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.08.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) 9245,93грн. боргу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 91,97грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22050000) 94,4рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4. В решті позовних вимог первісного позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.