Рішення № 27409730, 06.11.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. Справа № 5024/1302/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, м. Херсон,

до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон,

про стягнення 272848,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Матвійчук Л.Г., ю/к, посвідчення №1527 від 04.08.2010р.

від відповідача - Жук Ю.В., паспорт серія МО № 468127 виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонській області від 06 лютого 1997р.

Суть спору: управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) заборгованості у розмірі 140725,54 грн., з якої: 139138,56 грн. - сума основного боргу та 1586,98 грн. - сума пені. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 1019 Хн на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України від 01.02.2008р., положення ст.ст. 526, 625 ЦК України та положення ст. 193 ГК України.

02.10.2012р. представник позивача через канцелярію суду подав витребувані ухвалою суду від 10.09.2012р. детальний розрахунок суми боргу та пені. Даний розрахунок прийнятий судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Позивач 04.10.2012 року в порядку ст. 22 ГПК України через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшено суму основного боргу з 139138,56 грн. до 209848,32 грн. у зв'язку з виникненням заборгованості відповідача за прийняті послуги в серпні 2012 р. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 209848,32 грн. - сума основного боргу та 1586,98 грн. - сума пені.

В подальшому, позивач 29.10.2012р. в порядку ст. 22 ГПК України через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої збільшено суму основного боргу з 209848,32 грн. до 271261,56 грн. у зв'язку з виникненням заборгованості відповідача за прийняті послуги в вересні 2012р. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 271261,56 грн. - сума основного боргу та 1586,98 грн. - сума пені.

Оскільки заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству, не зачіпають інтересів інших осіб і не порушують охоронювані законом їх права, суд приймає їх до розгляду.

05.11.2012р. представник позивача через канцелярію суду подав до суду витребуванні ухвалою суду від 20.09.2012 р. документи. Дані документи прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2012 р. позовні вимоги з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового засідання, відповідно до відзиву на позовну заяву, суму позову визнав в повному обсязі та заявив клопотання про відстрочку виконання рішення до 01.02.2013 року у зв'язку зі складним фінансовим становищем, надавши звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2008р. між позивачем (охорона) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 1019 Хн на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України від 01.02.2008р. (надалі - договір).

Відповідно до умов договору замовник передає, а охорона приймає під охорону відокремлені приміщення (будівлі), земельні ділянки, майно, що перераховані у Дислокації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, під охорону постів фізичної охорони, а охорона зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цінності об'єкта замовника шляхом відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовника доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, його збереження і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо об'єкта. Замовник зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату (п. 1.1).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.5. договору вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки №№ 2, 3 до договору), відповідно до кількості годин наданих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2. договору на підставі наданих охороною рахунків до 25 числа поточного місяця, або згідно графіку який погоджується сторонами після отримання акту виконаних робіт протягом 10 робочих днів.

У період з червня по вересень 2012 року позивач надав відповідачу послуги з охорони об'єктів останнього, вартість яких становить 271261,56 грн., що підтверджується Актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за червень, липень, серпень, вересень 2012 року.

Оскільки відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, за ним утворилась заборгованість в сумі 271261,56 грн. у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків з 01 червня 2012р. по 30 вересня 2012р., відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у розмірі 271261,56 грн.

Позивачем 29 жовтня 2012 року в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої збільшено суму основного боргу з 209848,32 грн. до 271261,56 грн. у зв'язку з виникненням заборгованості відповідача за прийняті послуги в вересні 2012р. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 271261,56 грн. - сума основного боргу та 1586,98 грн. - сума пені.

Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,

передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову у розмірі 272848,54 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашання заявленої суми основного боргу у розмірі 271261,56 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 271261,56 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму пені за періоди з 25.07.2012р. по 05.09.2012р. у розмірі 1209,22 грн., та за період з 23.08.2012р. по 05.09.2012р. у розмірі 377,76 грн., а всього 1586,98 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за несвоєчасну (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах однорічного строку позовної давності.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого товару та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє цю вимогу частково, у розмірі 1583,68 грн. Сума пені у розмірі 3,30 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, оскільки за обрахунком суду розмір пені за період з 25.07.2012р. по 05.09.2012р. складає 1205,92 грн., а не 1209,22 грн., як заявлено позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 25.07.2012р. по 05.09.2012р. у розмірі 3,30 грн. задоволенню не підлягають.

Нарахована позивачем сума пені за період з 23.08.2012р. по 05.09.2012р. у розмірі 377,76 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у розмірі 272845,24 грн.

З приводу поданої відповідачем заяви про відстрочку виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника, за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурорами його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання рішення суду скрутним фінансовим становищем та неможливістю на даний час виконати рішення суду.

На переконання суду зазначені відповідачем обставини не доводять ускладнення виконання рішення суду, а тому не можуть слугувати підставою для надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду. До того ж відповідачем не обґрунтовано жодними доказами строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду. Також суд зазначає, що відстрочка виконання рішення суду не врівноважує матеріальні інтереси сторін.

Отже, заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеним позовним вимогам, що дорівнює 5456,90 грн.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (73000, м. Херсон, пл. Ю.Тутушкіна, 9, код ЄДРПОУ 03355726) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (73022, м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, код ЄДРПОУ 08597032) суму основного боргу у розмірі 271261,56 грн., суму пені у розмірі 1583,68 грн. та 5456,90 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко