Рішення № 27409534, 05.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2450/2012

За позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо";

до відповідачів: 1. державного підприємства "Одеська залізниця";

2. публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля";

про стягнення 2648.8грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Яцук Е.В. -довіреність;

від відповідача 2: Шиян Є.І. - довіреність;

В судовому засіданні 07.11.2012р. приймали участь представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Яцук Е.В. -довіреність;

від відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо", звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до державного підприємства "Одеська залізниця" та публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 2648,8 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2012 року, порушено провадження у справі № 5017/2450/2012, із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012, розгляд справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач 1 в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає, та просить суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання, окрім 24.09.2012р., не з'явився, проте надав відзив на позов, відповідно якого проти позову заперечує та просить суд визнати вимоги позивача відносно ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вантажовідправником при завантаженні спірного вантажу було вжито усіх заходів необхідних для його збереження під час перевезення, між тим, за думкою ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", встановлені у комерційному акті обставини свідчать, що втрата вантажу відбулась при перевезені, отже, відповідальність за нестачу вантажу має бути покладена на перевізника - ДП "Одеська залізниця". Крім того, ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля" надано письмові пояснення з відповідними документами, в яких відповідач зазначає, що вартість 1 тони вугільної продукції марки ДГР 0-200 з врахуванням якісних характеристик складає 420,41 грн. без урахування ПДВ ( з урахуванням ПДВ 504,49грн.).

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд встановив.

09.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна фірма „Тера" та Відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" було укладено договір постачання №1-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до протоколу №15 від 10.09.2010р. ВАТ "Вінницяоблпаливо" було змінено на ПрАТ "Вінницяоблпаливо".

20.02.2012р. по залізничній накладній №46095436 на адресу Піщанського паливного складу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" поступив вагон вугілля марки ДГР 0-200 №67155861, вантажовідправником якого є ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля".

Постачальником вказаного вугілля за договором поставки є ТОВ „Торгівельна фірма „Тера".

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1 договору та на підставі рахунку №5 від 13.02.2012р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням: №17514 від 13.02.2012р. , №17576 від 14.02.2012р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 150000 грн. за поставку вугілля.

З прибуттям напіввагону на станцію Павлоград -1 Придніпровької залізниці на підставі акту загальної форми №2311 від 16.02.2012р. ст. Павлоград -1 було проведено комісійне перевантаження вагону.

При перевантаженні вагону №67155861 була виявлена недостача вантажу у розмірі 3700кг., про що згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України складено комерційний акт АА №043723/3/2 від 16.02.2012р. В розділі Д зазначеного акту зазначено, по документам значиться вантаж вугіль кам'яний марки г -газовий ДГР 0-200, поверхня маркована, нетто 69000кг., тара -22500кг. (спосіб визначення не вказаний). В дійсності виявилось: вантаж вугіль кам'яний, брутто -87800кг., тара з бруса -22500кг., нетто 65300кг., менше ваги по документам на 3700кг. Перевантаження проводилось двічі, вага брутто 87800кг. не змінилась. Навантаження в вагоні нижче бортів 0,4м., скоса до торцевої частини вагону 0,3м. Ліворуч над 1-4 люками поглиблення довжиною 7,0м, шириною 2,0м., глибиною 0,3м. Вантаж не маркований. Місце поглиблення промарковане вапном, маркування не пошкоджено. Вагон справний, люка щільно закриті, слідів течі вантажу немає.

Із зазначених у залізничній накладній №46095436 даних вбачається, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно, вантаж марковано вапном.

Згідно залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи (наданого позивачем розрахунку заборгованості) розрахунок понаднормативної нестачі складає: 3,7т-0,69т = 3,01, де, 0,69т та сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, становить 1% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах: 69т х 1%: 100% = 0,69т. Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження значення маси нетто становить 2648,80грн.:880грн. х 3,01т = 2648,80грн.(де 880грн. -ціна однієї тони вугілля з урахуванням ПДВ)

Так, з посиланням на факт виникнення нестачі, встановлений в комерційному акті, позивач був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно п. 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу і затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542, у разі навантаження у вагоні відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється.

З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Із зазначених у залізничній накладній № 46095436 даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано: вантаж розміщено і закріплено згідно пунктів 1-6,9р. 2 Технічних умов правильно; вантаж марковано.

Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту Залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту Залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля" було завантажено, розміщено і закріплено вантаж правильно, однак в процесі його перевезення Одеська залізниця не вжила заходів щодо його зберігання, що призвело до нестачі вантажу у розмірі 3700 кг., на яку вказують обставини, відображені у комерційних актах, а саме заглиблення на поверхні вантажу, тобто мала місце крадіжка в процесі перевезення вантажу, оскільки інші докази втрати вантажу в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Загальна кількість вугілля, що була прийнята Одеською залізницею складає 69000 кг, про що зазначено у накладній № 46095436, яка по суті є договором перевезення вантажу та згідно умов якої відправником є ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля".

Як встановлено судом розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 880 грн. за 1 тону ( з урахуванням ПДВ), проте згідно довідки наданої ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля" щодо вартості спірного вантажу, ціна вугілля за 1 т. перевезеного в вагоні №67155861 по залізничній накладної №46095436, з урахуванням якісних характеристик складає 504,49 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, суд, перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме не врахував, що було завантажено змішаний вантаж, пересипання вологого вугілля з сухім, в зв'язку з чим при визначені норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто) має застосовуватись 2% відсотків від маси, тоді як позивачем застосовано -1%.

Отже, на підставі вищезазначеного, суд зробив власний розрахунок вартості нестачі вантажу та встановив, що вартість відповідної нестачі становить -1170,42 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 1170,42 грн. на Державне підприємство "Одеська залізниця".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача - Державне підприємство "Одеська залізниця" пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 01071315) на користь приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код. 01880670) 1170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 42 коп. вартості нестачі вантажу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Павлоградвугілля" -звільнити від відповідальності.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.11.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.