Рішення № 27409504, 06.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12602-2012 06.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Приватного підприємства «Данілов і Ко»

про стягнення 299 643,83 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Далека Т.В. за довіреністю б/н від 31.07.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Данілов і Ко»(далі -відповідач) про стягнення 299 643,83 грн., а саме: 270 413,90 грн. -основного боргу, 5 316,44 грн. -пені, 16 785,93 грн. -штрафу, 7 127,56 грн. -20 % річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім, в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, штрафу, 20 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12602-2012, розгляд справи призначено на 02.10.2012 р.

Представником позивача 02.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12602-2012 від 17.09.2012 р. та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яку ним підтримано в судовому засіданні 02.10.2012 р.

Судом відкладено розгляд зазначеної заяви до встановлення фактичних обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12602-2012 від 17.09.2012 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.10.2012 р.

В судовому засіданні 23.10.2012 р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі, на виконання вимог попередніх ухвал суду подав додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Оскільки неявка повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду перешкоджає розгляду справи по суті, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.11.2012 р.

06.11.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/12602-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.11.2012 р. судом було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в її задоволенні відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, він посилається лише на те, що на його думку, відповідач переводить гроші на інші рахунки, а тому не момент виконання рішення у даній справі будуть відсутні грошові кошти.

Однак, доказів того, що відповідачем вчиняються або готуються дії, спрямовані на погіршення його фінансового становища разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 06.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 173-12 (далі -Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна товару зазначається у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата вартості товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 9.7 Договору він чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним Договором позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних від 08.05.2012 р., № 421642/424010, № 431619/423691, № 430868/424353, № 430890/424425, № 432077/424728, від 15.05.2012 р., № 438450/430807, № 438690/432408, № 438688/430900, № 438689/432407, № 438462/432405, № 438413/432569, № 438463/432406, № 438418/432570, № 438419/432571, № 439292/431539, від 16.05.2012 р. № 440869/432542, № 440867/432541, № 439352/432538, від 18.05.2012 р., № 443473/435617, від 19.05.2012 р. № 444632/436997, № 444321/436978, від 22.05.2012 р. № 446592/438971, № 446286/438970, № 445467/439025, № 445468/439026, № 447203/439028, № 446584/438972, від 23.05.2012 р., № 448782/441538, від 26.05.2012 р. № 452693/444987, № 452657/444986, № 452496/444915, № 453143/444988, № 452596/444985, № 452498/444914, № 452409/445341, № 45510/445318, № 452599/445407, від 29.05.2012 р. № 453811/447325, № 452408/447342, № 452407/447343, № 454905/447328, від 31.05.2012 р. № 456740/449295, № 457801/449575, від 13.07.2012 р. № 504199/494925, від 14.07.2012 р. № 505146/496644, № 504776/496636 на загальну суму 276 744,24 грн.

Відповідач оплату товару здійснив частково на суму 6 330,34 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 270 413,90 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив розрахунку з позивачем за поставлений товар на підставі вказаних накладних, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що оплата здійснюється в наступному порядку: шляхом відстрочки платежу на 60 календарних днів.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач за поставлену йому продукцію позивачем з останнім не розрахувався, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 7.1. Договору 5 316,44 грн. пені та 16 785,93 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, у випадку порушення строків оплати вартості більш ніж на 30 календарних днів штраф у розмірі 7 відсотків від суми боргу.

Здійснивши перерахунок зазначеної суми судом встановлено, що розмір пені становить 5 357,92 грн., розмір штрафу становить 16 794,98 грн. Проте, оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, з відповідача підлягає стягненню 5 316,44 грн. пені та 16 785,93 грн. штрафу згідно з розрахунком позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7 127,56 грн. 20 % річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з п. 9.2 Договору у випадку порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику 20 відсотків річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, нарахував відповідачу в порядку п. 9.2 Договору 7 127,56 грн. 20 % річних.

Здійснивши перерахунок зазначеної суми судом встановлено, що розмір 20 % річних становить 7 143,47 грн.

Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, відсотки річних підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача в розмірі 7 127,56 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, штрафу та відсотків річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за вирішення судом спору по суті покладаються на відповідача.

При цьому, суд покладає на позивача судовий збір за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, сума якого не була ним сплачена при її подачі.

Так, в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" наголошено на тому, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову. Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(03113, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 34532920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35871504) 270 413 (двісті сімдесят тисяч чотириста тринадцять) грн. 90 коп. - основного боргу, 5 316 (п'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 44 коп. - пені, 16 785 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 93 коп. - штрафу, 7 127 (сім тисяч сто двадцять сім) грн. 56 коп. -20 % річних та 5 992 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35871504) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака