Ухвала суду № 27409494, 27.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

27.07.12 Справа№ 5015/2741/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П.,

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, м.Пустомити Львівської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», м.Львів;

до відповідача-2: ОСОБА_2, м.Львів;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_3.

про: визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ «Аптека 34»від 09.09.2011р., оформленого протоколом №4; визнання права власності шляхом відновлення запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведеного 28.11.2000р. №1029-Ш, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведеного 02.12.2011р. №17151050006007866 та визнання чинності редакції статуту зареєстрованого 12.07.1997р., номер запису 0330-Ш; усунення перешкод у користуванні власністю - часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», що становить 64,15 % статутного капіталу товариства.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 -представник (довіреність від 16.05.12р.).

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 25.07.12р.).

від третьої особи: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1, м.Пустомити, Львівської області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», м. Львів, відповідча-2: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ «Аптека 34»від 09.09.2011р., оформленого протоколом №4; визнання права власності шляхом відновлення запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведеного 28.11.2000р. №1029-Ш, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведеного 02.12.2011р. №17151050006007866 та визнання чинності редакції статуту зареєстрованого 12.07.1997р., номер запису 0330-Ш; усунення перешкод у користуванні власністю - часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», що становить 64,15 % статутного капіталу товариства.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.07.2012р. призначив розгляд справи на 26.07.2012р.

05 липня 2012р. Позивачем через канцелярію суду було подано заяву про забезпечення позову.

17 липня 2012р. до суду надійшла заява ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, в якій він підтримує позов та зазначає, що був учасником товариства з часткою в розмірі один відсоток статутного капіталу, проте не був повідомлений про проведення позачергових загальних зборів, які відбулися 09.09.2011р.

Ухвалою суду від 26.07.2012р. ОСОБА_3 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

В судовому засіданні 26.07.2012р. представники Позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що заяви від 15.04.11р. (нотаріально посвідчена заява) про вихід із товариства позивач не подавав відповідній посадовій особі, загальні збори товариства питання про виключення позивача з товариства не вирішували. Таким чином, представник позивача вважає, що заява про вихід з учасників товариства у передбачений законом спосіб не подавалася. При скликанні та проведенні зборів ТзОВ «Аптека 34»від 09.09.11р., оформлених протоколом №4 від 09.09.11 були порушені вимоги ст.ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства», оскільки без позивача, частка якого у статутному фонді становила лише 64,15% учасники товариства не мали можливості і не могли провести загальні збори, оскільки не було кворуму. В порушення вимог ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»та п. 13.2 Статуту товариства позивача не повідомили про час, місце та порядок денний загальних зборів товариства від 09.09.11р. Стверджує, що позивач мав намір на загальних зборах відізвати свою заяву про вихід з товариства.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_3 пояснив, що був учасником товариства з часткою в розмірі один відсоток статутного капіталу. В 2002р. подав заяву про вихід з Товариства, однак вважає що мав права учасника до моменту внесення змін до статуту, а відтак не повідомлення його про проведення позачергових загальних зборів, які відбулися 09.09.2011р. є порушенням.

Представник відповідача-2 ОСОБА_2 в судовому засіданні 26.07.2012р. проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивач особисто подав заяву про вихід з товариства від 15.04.11р. Жодних дій на відкликання чи відмову від вказаної заяви не вчиняв. Оскільки, на час проведення загальних зборів 09.09.2011р. трьохмісячний термін повідомлення ОСОБА_1 про вихід закінчився, то станом на 09.09.2011р. Позивач не був учасником Товариства. Позивач, не будучи учасником Товариства, на момент прийняття оскаржуваного рішення не має права оскаржувати таке рішення, оскільки його права вказаним рішенням не порушені. Просить суд провадження в справі припинити, в зв'язку з ліквідацією ТзОВ «Аптека 34».

Судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 27 липня 2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

відповідно до п.7.3. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34» (редакція 1997р.), затвердженого загальними зборами учасників від 14.05.1997р. протокол № 1, учасником ТзОВ «Аптека 34»є: ОСОБА_1 з часткою 123850,50 грн., що становить 61,54% статутного капіталу.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Аптека 34»з заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15.04.2011р., в якій ОСОБА_1 повідомляє про свій вихід зі складу учасників ТзОВ «Аптека 34».

Рішенням загальних зборів ТзОВ «Аптека 34» від 09.09.2012р., що оформлене протоколом № 4 розглядались питання: 1) Про вихід учасників з Товариства; 2) Про прийняття спадкоємців до складу учасників Товариства; 3) Про виключення учасників Товариства; 4) Про перерозподіл часток учасників в статутному капіталі (фонді) Товариства; 5) Про доформування статутного капіталу (фонду) Товариства; 6) Про внесення змін до статуту Товариства шляхом затвердження його в новій редакції.

На загальних зборах учасників 09 вересня 2011р. було прийнято рішення, зокрема, про прийняття заяви про вихід Позивача з Товариства, виплату йому вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі Товариства відповідно до Статуту Товариства, затвердження Статуту Товариства в новій редакції в зв'язку з зміною складу учасників .

Позивач звернувся з даним позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників від 09.09.2011р. посилаючись на те, що рішення ТзОВ «Аптека 34»від 09.09.2011р. є незаконним та повинно бути скасованим з тих підстав, що про проведення загальних зборів позивач взагалі не був повідомлений. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення Товариства не було кворуму для проведення загальних зборів.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до положень ч.1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до положень до ст.10 ч.1 п. «в» Статуту ТзОВ «Аптека 34»(в редакції 1997р.) кожен з учасників має право в будь-який час, але не раніше закінчення формування статутного фонду, вийти з Товариства, повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше як за три місяці до виходу.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

З наведеного слід дійти висновку, що моментом виходу зі складу учасника товариства є дата подачі заяви учасником, і вихід учасника не пов'язується жодним чином з рішенням зборів учасників і не залежить від цього рішення.

З моменту виходу такого учасника у нього припиняються права та обов'язки як учасника товариства, окрім тих, які учасник товариства має у зв'язку з виходом з товариства.

Будь-які посилання позивача на порушення його прав при проведенні загальних зборів 09.09.2011р. є необґрунтовані, оскільки на той час він вже не був учасником ТзОВ «Аптека 34», оскільки вийшов з товариства, тобто на день зборів товариства позивач не мав права брати участь в управлінні товариства.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача в позові на норми ст. 145 ЦК України та ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», мотивуючи тим, що питання про його вихід відноситься до виключної компетенції загальних зборів, оскільки до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено питання щодо виключення учасника з товариства, а не його вихід.

Як слідує з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»питання щодо виходу учасника не повязується з рішенням загальних зборів учасників.

Отже, рішення від 09.09.2011 року, яке оскаржує позивач, повязане з оформленням внесення відповідних змін до установчих та реєстраційних документів ТзОВ «Аптека 34»у відповідності до вимог ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», та в свою чергу жодним чином не порушило права позивача і вказаним рішенням зборів учасників позивач не виключався зі складу учасників, а вносилися зміни до статутних документів товариства, що пов'язані з його виходом на підставі поданої ним нотаріально посвідченої заяви.

Посилання позивача на подальший його намір відкликати свою заяву про вихід з товариства суд вважає таким, що не впливає на волевиявлення на час складення заяви про вихід з товариства. Доказів, що підтверджували б намір відкликати вказану заяву Позивач суду не надав. При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Необгрунтованими є також посилання Позивача на відсутність кворуму на позачергових загальних зборах Товариства, які відбулись 09.09.2011р. Як зазначено в протоколі №4 загальних зборів учасників Товариства від 09.09.2011 року для участі у роботі позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34»зареєструвалися та були присутні учасники Товариства (їх представники), які у сукупності володіють 83,73% голосів. При визначенні правомочності загальних зборів учасників не враховувались голоси осіб, які на момент проведення зборів не є учасниками Товариства, в зв'язку з поданням заяв про вихід та закінченням трьохмісячного терміну повідомлення про свій вихід, не враховувались також при розгляді питання другого порядку денного голоси учасників, які померли.

В аналогічній правовій ситуації Вищий господарський суд України зазначив: «…права і обов'язки учасника товариства визначаються статутом ТОВ …., у разі виходу за поданою заявою учасника товариства він автоматично втрачає свої права та обов'язки, передбачені Статутом товариства, а отже, особи, які надали нотаріально посвідчені заяви про вихід з товариства, не можуть враховуватися при підрахуванні кворуму і не мають права голосу на загальних зборах.»(Постанова ВГС України від 22.02.2012р., справа № 18/1451/11).

Крім того, зазначені позовні вимоги не можуть пред'являтись до відповідача-2 ОСОБА_2, ні як до директора товариства, ні як до учасника. Президія ВГС України в Рекомендаціях від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»п.5.6. зазначила: учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та господарське товариство. Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступені порушень прав позивача(позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників (акціонерів) товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається.

Згідно з ч.2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Тобто, приписи зазначеної норми вказують на припинення провадження у справі (за певних обставин) при встановленні судом, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Аналогічна правову позиції викладено в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2008р., справа № 32/251пн.

Позовні вимоги, що стосуються визнання права власності шляхом відновлення запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведеного 28.11.2000р. №1029-Ш, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведеного 02.12.2011р. №17151050006007866 та визнання чинності редакції статуту 12.07.1997р., номер запису 0330-Ш є похідними від вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів. Відповідно до частини 12 пункту 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду. А відтак, не можуть бути пред'явлені до ТзОВ «Аптека 34»та його учасників з приводу скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів, оскільки скасування записів про державну реєстрацію є компетенцією державних реєстраторів .

Згідно з ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Президія ВГС України в Рекомендаціях від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»(п.1.9) зазначила, що у випадках коли позивач пред'являє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Такими, зокрема є вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів, про внесення змін до установчих документів.

Вимога Позивача про усунення перешкод в користуванні власністю -часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», що становить 64,15% статутного капіталу товариства є такою, що не відповідає встановленим законодавством способам захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, не призведе до відновлення вказаного права у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача від 04.07.2012р. про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може, у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку вбачається відсутність обов'язкового зв'язку між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, а заходи забезпечення позову на думку Позивача мають полягати у забороні державним реєстраторам виконавчого комітету Львівської міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії по виключенню ТзОВ «Аптека 34»з Єдиного державного реєстру, а також перереєстрації товариства в іншу підприємницьку структуру. Однак, в судових рішеннях про визнання недійсним акту ненормативного характеру встановлюється факт відповідності акту вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок відповідача вчиняти певні дії. Такі рішення не мають зобов'язального характеру по відношенню до боржника, оскільки не передбачають примусового виконання. Отже, у випадку задоволення позову та визнання недійсним рішення загальних зборів відповідач не зобов'язаний вчиняти будь-які дії. Таким чином, заходи до забезпечення позову не перебувають у необхідному обов'язковому зв'язку із позовними вимогами, їх предметом.

Заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, стосується не тільки учасників судового процесу, а і осіб, які не беруть участь у справі, є втручанням у господарську діяльність відповідача, зважаючи на відсутність у подальшому підстав вважати утрудненим чи неможливим виконання рішення господарського суду

В аналогічній правовій ситуації Вищий господарський суд України дотримується такої ж позиції (Постанова ВГС України від 04.04.2012р., справа № 11/241/09).

На необхідність (обов'язкового) зв'язку між заходами до забезпечення позову із позовними вимогами, їх предметом звертає увагу також і Верховний Суд України, зокрема в Узагальненнях Практики розгляду судами корпоративних спорів у 2005р. -І півріччі 2007р.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2012 р. в реєстрі перебуває запис №14151110008007566 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34», 22332702 на підставі рішення засновників (учасників) про ліквідацію юридичної особи, що не пов'язано з реорганізацією. Це підтверджується також копією повідомлення державного реєстратора, запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34» м.Львів внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 16.07.2012р.за №14151110008007566.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 34»шляхом його ліквідації під час здійснення провадження унеможливлює подальший розгляд справи в суді. За таких обставин провадження у справі підлягає припиненню.

Аналогічну думку викладено в постанові Вищого господарського суду України від 24.09.2010 р. по справі № 48/27.

Крім того, в силу положень пункту 5 частини 1 статті 7 закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Із пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 р. вбачається, що сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі (ч.1-1, 6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене, сплачена сума судового збору у розмірі 2755 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1.

Керуючись п.п.1-1,6, ст.80, ст.86,87 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі - припинити.

2. Повернути ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2755 грн. судового збору, сплаченого квитанціями №11 від 04.07.2011р., та № 18 від 04.07.2012р.

Суддя Станько Л.Л.