Рішення № 27409355, 06.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13582-2012 06.11.12

За позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Соверен"

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення 3 993,12 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Павленко М.Л.(дов. від 30.12.2011)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Соверен" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 3 993,12 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/13582-2012, розгляд справи призначено на 06.11.2012.

Представник позивача в судове засідання 06.11.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.11.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі № 5011-26/141-2012 було задоволено позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»та стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»30 753,44 гривень страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідно до статті 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, а саме на час настання страхового випадку 16.07.2011), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 1 місяця з дня отримання страховиком відповідної заяви та документів, що обґрунтовують заявлені вимоги.

Матеріали справи свідчать, що заяву позивача на виплату страхового відшкодування відповідачем було отримано 25.10.2011(заява вих. № 1028 від 21.10.2011, повідомлення про вручення поштового відправлення 25.10.2011), то він мав сплатити страхове відшкодування до 25.11.2011 включно.

Однак відповідач не сплатив страхове відшкодування добровільно у строк, передбачений Законом, кошти в рахунок погашення даної заборгованості надійшли на рахунок позивача лише 08.08.2012.

Відповідно до витягу про рух коштів на рахунку страхової компанії «Соверен»за 08.08.2012 на рахунок страхової компанії «Соверен»надійшли кошти в розмірі 41 845,11 гривень, які були стягнуті з відповідача державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві з відповідача. Дані кошти були отримані по 3 виконавчим провадженням, в тому числі 32 164,94 гривень у справі № 5011-26/141-2012 (копії постанов про відкриття даних виконавчих проваджень, з яких вбачається обґрунтування розміру стягнутої заборгованості в матеріалах справи).

Отже, відповідач прострочив виплату страхового відшкодування з 26.11.2011 по 07.08.2012, тобто 256 днів.

Як вбачається з матеріалів справи сума основної заборгованості - 30 753,44 грн. виникла на основі відшкодування шкоди в порядку регресу, що було встановлено в рамках судового розгляду справи № 5011-26/141-2012 та має преюдиційний характер.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Виходячи з цього, пеня, втрати від інфляції грошових коштів та річні проценти підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати страхового відшкодування в порядку регресу і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача, крім іншого, основного боргу у сумі 30 753,44 грн. не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді пеня, 3% річних та індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином свій обов'язок щодо оплати страхового відшкодування в порядку регресу. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 5011-26/141-2012 та в силу ст. 35 ГПК України не потребує доведенню знову. Але з моменту виникнення у відповідача обов'язку оплати -25.11.2011 і до 07.08.2012 відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо сплати боргу в сумі 30 753,44 грн.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Вказане положення узгоджується з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до статті 37.2 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

З 10.08.2010 по 22.03.2012 відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.08.2010 № 377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки становить 7,75% річних, її подвійний розмір - 15,5 % річних; з 23.03.2012 розмір облікової ставки було встановлено 7,5% річних,а її подвійний розмір-15% (відповідно до постанови від 21 березня 2012 року № 102).

Отже, за прострочення виплати страхового відшкодування відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 3285,14 гривень у відповідності до наступного розрахунку:

30 753,44 * 118 * 15,5% річних = 1541,04 гривень, де:

118 - період прострочення з 26.11.2011 по 22.03.2012 (зміна облікової ставки), днів;

30 753,44 * 138*15% річних = 1744,10 гривень, де:

138 - період прострочення з 23.03.2012 по 07.08.2012 (після зміни облікової ставки), днів.

Виходячи з розрахунків, загальна сума пені становитиме 3 285,14 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350). Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов безпідставні внаслідок викладеного.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, які становлять:

3 % річних:

30 753,44 * 256* 3 % річних = 647,09 гривень.

Виходячи з індексів інфляції за весь період прострочення втрати від інфляції становлять:

30 753,44* 100,10%* 100,2%* 100,2%* 100,2%* 100,3%* 100,0%*99,7%*99,7%*99,8%- 30 753,44=60,89 гривень, де

100,10%,....99,8% - відповідно індекси інфляції з листопада 2011 року по липень 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Соверен" задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Соверен" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 24, оф. 5А, код ЄДРПОУ 25264645) пеню у розмірі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 14 коп., збитки від інфляції в розмірі 60(шістдесят) грн. 89 коп., 3% річних в сумі 647(шістсот сорок сім) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 12.11.2012