Рішення № 27409283, 08.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/11433-2012 08.11.12

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського

району»

до Закритого акціонерного товариства «Шевченківський універмаг»

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. (довіреність № 41-Д від 18.07.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні 08.11.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Шевченківський універмаг»(надалі ЗАТ «Шевченківський універмаг», відповідач) 168 423, 21 грн. (із них основного боргу -163 699, 59 грн., вплив від інфляційних втрат - 1 013, 30 грн., 3% річних -3 710, 32 грн.).

В ході розгляду справи, при проведеному перерахунку у грудні 2010р. по загальній сумі 30 435 грн., позивачем подані уточнення позовних вимог (вих. № 5421/юр від 26.10.2012р.) згідно з якими, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 163 423, 21 грн. (із них основного боргу - 158 699, 59 грн., вплив від інфляційних втрат -1 013, 30 грн., 3% річних 3 710, 32 грн.).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного 01.02.2008р. договору № 66/1 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, рахується заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 158 699, 59 грн.. З посиланням на положення Цивільного кодексу України, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач позову не визнав, у відзиві на позов зазначив про безпідставність вимог позивача, оскільки в позовній заяві та додатках до неї не міститься методика проведення розрахунків, до того ж позивач жодним чином не вказав об'єм спожитих комунальних послуг та не надав суду жодного акту про виконані роботи по наданню комунальних послуг.

Окрім того, відповідачу незрозуміло яким саме чином нараховувалося інфляційне збільшення суми боргу та 3% річних та на підставі чого вони були обрані, оскільки в договорі пеня та штрафні санкції прямо не передбачені. Незрозумілим для відповідача є і ті обставини чому позивач не виявив бажання розірвати договір після закінчення строку дії договору та інше.

Клопотання відповідача від 02.11.2012р. про відкладення розгляду справи судом відхилене, оскільки матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову, при вирішенні спору суд обмежений процесуальними строками, а зазначені причини неявки в судове засідання не є поважними, відповідачем у справі є ЗАТ «Шевченківськтй універмаг», а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.08.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є позивач, та ЗАТ «Шевченківський універмаг»укладено два договори:

- № 66 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна;

- № 66/1 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Зазначені договори різняться предметом, а спір у справі стосується заборгованості відповідача по договору № 66/1, яка за даними позивача обліковується в сумі 158 699, 59 грн. та виникла за період з 01.01.2010р. по 01.07.2012р. при проведених нарахуваннях щомісячно, на загальну суму 189 134, 59 грн. із врахуванням перерахунку у грудні 2010р. по сумі 30 435 грн..

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.1 договору № 66/1, сторона-1 (позивач у справі) здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 (відповідач у справі) комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягає та за тарифами, визначеними в додатку 1 до договору…, у п. 1.3 визначено найменування комунальних послуг: - постачання холодної води /згідно табуляграм АК «Водоканал»/ 3,75 грн. за 1 м.куб;

- центральне опалення /згідно табуляграм АК «Київенерго»/ 1Гкал/171, 62 грн..

До матеріалів справи, позивачем представлені: договір № 8242071 від 01.10.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, табуляграми фактичного споживання послуг у періоді з жовтня 2010р., якими підтверджено отримання позивачем послуг по будинку за адресою вул. О. Теліги 15 у м. Києві, та виходячи з яких і здійснювалось нарахування вартості послуг споживання за опалення та гаряче водопостачання по приміщенню належному відповідачу у вказаному будинку.

Документів, які підтверджують неотримання послуг, які є предметом договору № 66/1 у спірному періоді, відповідачем суду не представлено, а доводи відповідача з цього приводу судом відхиляються, як такі що не спростовують дані позивача при наведених обсягах споживання із визначеною часткою вартості наданих послуг, що підлягають сплаті на умовах договору.

В силу положень договору (п. 3.1.4) відповідач наділений правом вимагати від сторони-1 (позивача у справі) інформацію про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг, натомість, відповідачем не представлено доказів направлення позивачу відповідних вимог, не надано документів, які б свідчили, що у вказаному праві позивачем було відмовлено та не представлено відповідного документального підтвердження.

Суми належні до сплати щомісячно за опалення та гаряче водопостачання зазначені у рахунках на оплату, які містять у графі «кількість»об'єми споживання у метрах кубічних (гаряче водопостачання) та Гкал (опалення). Зазначені рахунки № 2265 від 29.10.2010р., № 751 від 30.11.2010р., № 5638 від 23.12.2010р., № 862 від 24.01.2011р., № 2922 від 16.02.2011р., № 6694 від 25.03.2011р., № 10580 від 20.04.2011р., № 13645 від 13.05.2011р., № 14392 від 08.06.2011р., № 17695 від 18.07.2011р., № 18999 від 08.08.2011р., № 22743 від 16.09.2011р., № 23911 від 12.10.2011р., № 30424 від 04.11.2011р., № 35721 від 15.12.2011р., № 2140 від 13.01.2012р., № 6600 від 15.02.2012р., № 9553 від 29.02.2012р., № 16813 від 30.03.2012р., № 33250 від 18.04.2012р., № 38269 від 29.05.2012р., № 52829 від 30.06.2012р., містять суму нарахувань за гаряче водопостачання та опалення, однак виставлені позивачем із посиланням на договір № 66 від 01.02.2008р., до предмету якого сплата вказаних послуг не входить.

При вирішенні спору, судом враховується, що відповідачем, можливо і на підставі саме цих рахунків (оскільки їх отримання відповідачем не заперечується а факт направлення підтверджується матеріалами справи -поштовими чеками, списками рекомендованих відправлень), здійснювались оплати, які зараховувались позивачем по договору № 66 від 01.02.2008р., предметом якого є відшкодування відповідачем витрат виконавця (експлуатаційних витрат) пропорційно займаної площі в будівлі.

У платіжних дорученнях, наданих до справи відповідачем від 30.11.2010р. на суму 10 450 грн., від 25.02.2011р. на суму 30 000 грн., від 16.03.2011р. на суму 30 000 грн., від 25.05.2011р. на суму 3 000 грн., № 22 від 27.08.2010р. на суму 8 600 грн., № 27 від 05.10.2010р. на суму 15 000 грн., № 30 від 07.10.2010р. на суму 10 000 грн., № 33 від 15.10.2010р. на суму 10 000 грн., № 40 від 02.11.2010р. на суму 10 000 грн., № 45 від 16.11.2010р. на суму 15 000 грн., № 55 від 30.11.2010р. на суму 4 100 грн., № 59 від 17.01.2011р. на суму 6 180 грн., № 60 від 24.01.2011р., № 64 від 31.01.2011р. на суму 25 000 грн. призначенням платежу вказувалось «сплата зг. дог. № 66 від 01/02/08», а не сплата відповідного рахунку, у зв'язку з чим в суду відсутні підстави вважати проведеною відповідачем оплату послуг, що надавались згідно договору № 66/1 від 01.02.2008р..

Зазначені у цих платіжних дорученнях суми платежів, зараховувались позивачем як оплата по договору № 66 від 01.02.2008р. згідно призначення платежу вказаного платником, а питання розрахунків за таким договором не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до положень п. 5.1 договору сторони погодились, що договір діє з моменту укладення по 31 січня 2009р., а згідно з п. 5.4 договору, у разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що надання послуг здійснювалось у строк дії договору, а сам договір був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п. 3.1.1) погоджено, що сторона-2 (відповідач у справі) зобов'язується в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону-1 (позивача у справі) в зазначений термін.

Умова договору щодо здійснення розрахунків після надходження платіжного доручення (квитанції) не є подією яка неминуче має настати, оскільки як надіслання платіжного доручення, так і отримання такого відповідачем залежить від сторін, їх дій, волевиявлення та можливостей.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ним не отримувалися рахунки виставлені з посиланням на договір № 66/1 від 01.02.2008р., не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження таких рахунків (квитанцій), строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки вказані положення договору передбачають саме порядок розрахунків, а строк оплати чітко визначений відповідним днем -20 числом місяця, наступного за розрахунковим. Неотримання платіжних доручень (квитанцій) відповідачем не звільняє останнього від виконання обов'язку щодо сплати коштів у строк обумовлений договором.

З урахуванням наведеного, строк оплати за надані послуги у відношенні боргу щодо якого вирішується спір у справі: за договором № 66/1 від 01.02.2008р. по періоду виникнення з 01.10.2010р. по 01.07.2012р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, у зв'язку з чим, виходячи з відсутності доказів погашення заборгованості в розмірі 158 699, 59 грн. (опалення, гаряче водопостачання), вимоги про стягнення зазначеної суми визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приведеного позивачем розрахунку суми інфляційної складової боргу при врахуванні від'ємного значення індексу інфляції, збитки у позивача за період прострочення відповідачем сплати боргу, що виник у періоді з 01.10.2010р., відсутні (розраховане значення інфляційної складової боргу є від'ємним), оскільки положення ст. 625 ЦК України передбачають сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто і з урахуванням періодів в яких індекс інфляції був менше 100 (квітень, травень, червень, липень 2010р., липень, серпень 2011р., травень, червень, липень 2012р.).

За прострочення в перерахуванні коштів щомісячно в періоді з 01.10.2010р. станом на 01.07.2012р. за договором № 66/1 від 01.02.2008р., сума нарахованих 3% річних становить 3 710, 32 грн., та є підтвердженою наданим суду розрахунком.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 (справі 4/720 (3-11гс10)), а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Обов'язку додатково погоджувати сплату зазначених нарахувань в умовах договору, чинне законодавство не передбачає, у зв'язку з чим доводи відповідача з цього приводу судом не приймаються.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 3 334, 77 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Шевченківський універмаг»(юрид. адреса: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги 17, ідент. код 01564957) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(03190, м. Київ, вул. Кирпоноса 10/8, ідент. код 31731838) 158 699, 59 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 59 копійок) суми основного боргу, 3 710, 32 грн. (три тисячі сімсот десять гривень 32 копійки) 3% річних, 3 334, 77 грн. (три тисячі триста тридцять чотири гривні 77 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 12.11.2012

Суддя Р.І. Самсін