ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
"09" листопада 2012 р. Справа № 5004/2314/11
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вояві"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24 січня 2012 р.у справі№ 5004/2314/11 господарського суду Волинської областіза позовомпрокурор Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністраціїдо третя особаВолинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" Світязька сільська радапровизнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, стягнення шкодиВ С Т А Н О В И В :
Касаційна скарга від 17.02.2012 (ВГСУ вх.№ 20832/2012 від 07.11.2012) не відповідає вимогам розділу ХІІ1Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до приписів частин 4 ст. 111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно оскаржуваних рішення господарського суду Волинської області від 29.11.2011 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. предметом спору є вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, стягнення шкоди.
За змістом частини третьої ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Касаційна інстанція вважає, що при визначені ставки судового збору в частині вимог майнового характеру слід враховувати нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та стягувану суму грошей, стягнення якої заперечує скаржник, за судовим рішенням на момент вирішення спору та ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що за касаційне оскарження судового рішення в частині вимог про повернення земельної ділянки та стягнення шкоди справляється судовий збір за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру; в частині вимог про визнання договору оренди землі недійсним - за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.
Згідно з підпунктом "1" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору з позову майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на судове рішення сплачується 50 відсотків ставки, що обчислюється, виходячи з оспорюваної суми.
Згідно з підпунктом "2" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674 I ставка судового збору з позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення сплачується 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. № 4282-VI мінімальна заробітна плата на 2012 р. з 01.01.2012р. встановлена на рівні 1073 грн.
Як вбачається з касаційної скарги до неї додано квитанцію № 21313.530.1 від 17.02.2012р. як доказ про сплату 1555 грн. 85 к. судового збору, що, з огляду на предмет спору в частині вимог майнового характеру, не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставин скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.
Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Отже, сплачений заявником 1555,85 грн. судового збору підлягають поверненню.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 46, 86, 107, 108, п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. у справі № 5004/2314/11 господарського суду Волинської області не приймати до розгляду і повернути.
Повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку -820019, код за ЄДРПОУ-38004897, 1555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 85 коп. судового збору.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун
Судове рішення № 27408997, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 09.11.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 5004/2314/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: