Рішення № 27408975, 07.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2012 р. Справа 7/61/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000",

м.Лубни, Полтавська область

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бар, Вінницька область

про стягнення 9 040,80 грн. згідно договору №16 від 27.01.2012 року

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Павлова Т.С.

Представники :

позивача: Бондаренко А.С., довіреність № б/н від 23.04.2012 року, паспорт НОМЕР_3 виданий Балаклійським РВ ГКМВС України в Харківській області 29.02.2008 року.

відповідача: не з'явився.

інші: ОСОБА_3, посвідчення водія КІА НОМЕР_2 виданий ДАІ ГУ-УМВС України 02.07.2005 року.

ВСТАНОВИВ :

22.10.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000", м.Лубни, Полтавська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бар, Вінницька область про стягнення 10 744,65 грн., з яких 9 172,38 грн. борг, 655,04 грн. пеня та 917,23 грн. штраф згідно договору №16 від 27.01.2012 року.

Ухвалою від 24.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/61/2012/5003 та призначено до розгляду на 07.11.2012 року.

В судове засідання 07.11.2012 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 24.10.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - АДРЕСА_1.

Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ № 14967953 станом на 24.10.2012 року місцезнаходженням відповідача значиться територія цукрового заводу, буд. АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 року № 1149 свідчить про її отримання останнім.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

07.11.2012 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача 8 582,64 грн. основного боргу, 458,16 грн. пені. Також в заяві останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 917,32 грн.. Одночасно у вказаній заяві останній зазначає що наслідки відмови йому зрозумілі.

Заява про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та пені, а також заява про відмову в частині штрафу приймаються судом до розгляду як такі, що не суперечать приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

27.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-3000" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки товару № 16 (а.с.13-14, т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах договору.

Згідно п.1.2 Договору предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів (товар), найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в заяві Покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.

Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній Постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації та є невід'ємною частиною договору (п.1.3 Договору).

Найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних які є невід'ємною частиною договору. Кількість та асортимент товару по кожній окремій партії товару по кожній окремій партії поставки визначаються згідно з заявками Покупця та вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар. Якість товару, що поставляється, повина відповідати ТУ, ДСТУ та ГОСТам на даний товар і підтверджується сертифікатами якості та/або паспортами якості чи іншими документами які необхідні для товару даного виду (п.п.2.1-2.3 Договору).

Відповідно п.3.1 Договору ціна на товар у Постачальника встановлюється у гривнях і фіксуються в рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партія товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну товару.

Згідно п.3.3 орієнтована сума договору на момент його укладення становить 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) в тому числі ПДВ.

Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар (п.3.4 Договору).

Оплата товару Покупцем проводиться в національній валюті України на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.6 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "ИНКОТЕРМС - 2010") склад Постачальника: (адреса) м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34. Умови поставки можуть бути змінене за домовленістю сторін (п.4.2 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Автотехцентр-3000" (Постачальник) згідно видаткових накладних поставив товар на підставі договору від 27.01.2012 року № 16 з огляду на посилання у видаткових накладних на вказаний договір відповідачу на суму 19 035,56 грн., а саме згідно видаткових накладних:

- № 501/7 від 16.03.2012 року на суму 1 289,76 грн. - строк оплати до 27.03.2012 року;

- № 514/7 від 19.03.2012 року на суму 1 938,72 грн. - строк оплати до 30.03.2012 року;

- № 515/7 від 19.03.2012 року на суму 115,22 грн. - строк оплати до 30.03.2012 року;

- № 521/7 від 20.03.2012 року на суму 2 991,18 грн. - строк оплати до 31.03.2012 року;

- № 538/7 від 21.03.2012 року на суму 140,40 грн. - строк оплати до 01.04.2012 року;

- № 541/7 від 21.03.2012 року на суму 217,32 грн. - строк оплати до 01.04.2012 року;

- № 539/7 від 21.03.2012 року на суму 247,80 грн. - строк оплати до 01.04.2012 року;

- № 570/7 від 23.03.2012 року на суму 102,00 грн. - строк оплати до 03.04.2012 року;

- № 592/7 від 26.03.2012 року на суму 58,62 грн. - строк оплати до 06.04.2012 року;

- № 591/7 від 26.03.2012 року на суму 296,52 грн. - строк оплати до 06.04.2012 року;

- № 624/7 від 29.03.2012 року на суму 187,80 грн. - строк оплати до 09.04.2012 року;

- № 758/7 від 10.04.2012 року на суму 1 059,30 грн. - строк оплати до 21.04.2012 року;

- № 773/7 від 11.04.2012 року на суму 168,00 грн. - строк оплати до 22.04.2012 року;

- № 774/7 від 11.04.2012 року на суму 620,40 грн. - строк оплати до 22.04.2012 року;

- № 775/7 від 11.04.2012 року на суму 669,30 грн. - строк оплати до 22.04.2012 року (а.с15-29, т.1).

Відповідач за поставлений товар провів частково розрахунок грошовими коштами на суму 6 655,88 грн., а також повернув товар на суму 3 797,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, виписками банківських установ, видатковими накладними на повернення товару та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року наявними в матеріалах справи.

Також факт проведення розрахунків відповідачем на вказані вище суми, а також хронологія господарських операцій між сторонами підтверджується довідкою за підписом керівника і головного бухгалтера № 310 та № 311 від 01.11.2012 року.

Таким чином борг відповідача становить 8 582,64 грн. (19 035,56-10 452,92).

10.09.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 224 з вимогою оплати заборгованості за поставлений товар.

За твердженнями позивача відповіді на претензію відповідачем надано не було.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 27.01.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 8 582,64 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 458,16 грн. пені нарахованої за період з 31.03.2012 року по 17.10.2012 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 7.2 Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договір, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені судом в результаті перерахунку отримано більші значення ніж вказав позивач у своєму розрахунку в зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірах визначених позивачем.

Також суд розглянувши заяву позивача заяву про відмову від позовних вимог в частині штрафу в сумі 917,32 грн. дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 917,32 грн. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_2 у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № б/н від 23.04.2012 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення штрафу в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

При цьому в частині вимог відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу згідно приписів ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

07.11.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, територія цукрового заводу, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000", вул.І.Франка, 1, м.Лубни, Полтавська область, 37500 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30568711) -8 582 грн. 64 коп. -основного боргу, 458 грн. 16 коп. - пені, 1 461 грн. 24 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 917 грн. 32 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30568711) судовий збір в розмірі 148 грн. 26 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 6561 від 16.10.2012 року.

6. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр - 3000" - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30568711) судового збору в розмірі 148 грн. 26 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 6561 від 16.10.2012 знаходиться в матеріалах справи 7/61/2012/5003 (а.с.7, т.1).

7. Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 листопада 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. І.Франка, 1, м. Лубни, Полтавська область, 37500.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1