Рішення № 27406478, 13.11.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №812/4993/12

Пр.№2/812/2611/12

рішення

Іменем України

15 серпня 2012 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Нікончик А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гури О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/4993/12 за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1968 року по 21 грудня 1998 року він перебував у трудових відносинах з Запорізьким заводом «Спецзалізобетон», де працював формовщиком по 4-му розряду. Починаючи з 1998 року позивач часто хворіє, неодноразово звертався за медичною допомогою, але стан його здоров'я не покращився. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03 вересня 1998 року встановлено, що професійне захворювання позивача виникло в результаті комбінованого поєднання фізичного навантаження та дії вібрації, яких він зазнавав під час виконання трудових обов'язків. З 15 лютого 2008 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, безстроково. У зв'язку з професійним захворюванням позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 70000 гривень та просить суд стягнути її з відповідача.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди на час її отримання та ліквідацію юридичної особи -роботодавця позивача, без правонаступництва, про що надав суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (запис №7 від 23 січня 1968 року) ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Запорізького заводу з/б труб та опор, який на час звільнення позивача з роботи, був перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод спецзалізобетону»(запис №14 від 25 червня 1998 року) (а.с.6-7).

Після служби в Радянській Армії позивач був прийнятий на завод формовщиком по 4-му розряду (запис №11 від 25 червня 1971 року), де він пропрацював до 21 грудня 1998 року, що підтверджується записом №15 у трудовій книжці позивача (а.с.6-7).

До звільнення позивача з роботи, а саме у 1998 року йому було вперше встановлено професійне захворювання, що підтверджується Повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 21 серпня 1998 року, за реєстраційним номером 483 (а.с.12).

13.10.1998 року ОСОБА_1 було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності, що підтверджується актом огляду МСЕК №127 від 13.10.1998 року. Зазначена обставина встановлена рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.05.2001 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького заводу «Спецзалізобетон»про відшкодування шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання (а.с.35-36).

Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі Повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 21 серпня 1998 року СЕС Запорізької лінійної дільниці на Придніпровській залізниці був складений Акт розслідування професійного захворювання від 03 вересня 1998 року (а.с.9-10).

Згідно п.6 зазначеного акту дата та час події визначені як 20 серпня 1998 року.

Відповідно до п.14 зазначеного акту на підставі результатів розслідування, комісією встановлено, що даний випадок професійного захворювання виник в результаті довгострокового (27 років) комбінованого впливу фізичного навантаження та вібрації. Порушення встановленого режиму праці та відпочинку, не систематичне застосування працівниками засобів індивідуального захисту.

Термін довгострокового (27 років) комбінованого впливу фізичного навантаження та вібрації, яких позивач зазнавав виконуючи трудові обов'язки, узгоджується з записами №11-15 в трудовій книжці позивача, коли він працював формовщиком по 4-му розряду у період, з 1971 по 1998 роки (а.с.6-7).

Таким чином судом встановлено та сторонами справи визнано, що стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у відношенні позивача вперше встановлена 13 жовтня 1998 року.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце.

Кодекс законів про працю України був доповнений Законом №1356-ХІV від 24 грудня 1999 року статтею 237-1, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої працівникові при виконанні ним трудових обов'язків, станом на 13 жовтня 1998 року, передбачене не було.

Крім того, відповідно до інформації, наданої відділом реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради лист №Н-34 від 03 грудня 2002 року, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод спецзалізобетону»(код за ЄДРПОУ 00282458) 02 липня 2001 року виключено з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, номер реєстраційного запису -0010060. Правонаступники товариства відсутні (а.с.52).

Згідно п.3 розділу ХІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника -Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Суду не надані докази на підтвердження заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод спецзалізобетону»на час його ліквідації перед позивачем, яка має бути виплачена йому відповідачем згідно п.3 розділу ХІ «Прикінцеві положення»Закону.

Таким чином, відповідач у справі не є відповідальним за зобов'язаннями (окрім невиплаченої заборгованості) ліквідованого Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод спецзалізобетону», з яким позивач перебував у трудових відносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим в задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, п.3 розділу ХІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, -відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков