Ухвала суду № 27404991, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2012 р. м. Київ К-54663/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 рокуу справі№ 2-а-21753/08/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Агро»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харковапровизнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року у справі № 2-а-21753/08/2070 позовні вимоги задоволено. Визнано частково нечинним повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002302302/0 від 19.09.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 77 299,00 грн., з яких 51 533,00 грн. за основним платежем та 25 766,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002312302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58 861,00 грн., з яких 39 241,00 грн. за основним платежем та 19 620,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного від 28.04.2009 року у справі № 2-а-21753/08/2070 змінено, викладено резолютивну частину в такій редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002302302/0 від 19.09.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 77 299,00 грн., з яких 51 533,00 грн. за основним платежем та 25 766, 00грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002312302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58 861,00 грн., з яких 39 241,00 грн. за основним платежем та 19 620, 00 грн. за штрафними санкціями».

Не погоджуючись із судовим рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Ленінському районі міста Харкова планової виїзної перевірки ТОВ «Крокус-Агро»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року складено акт № 4806/23-506/32437793 від 11.09.2008 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002302302/0 від 19.09.2008 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 91 896,00 грн. (основний платіж -61 264,00 грн. та штрафні санкції -30 632,00 грн.), № 0002312302/0 від 19.09.2008 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 70 539,00 грн. (основний платіж -47 026,00 грн. та штрафні санкції -23 513,00 грн.).

Підставою для винесення відповідачем спірних рішень став факт продажу позивачем у III кварталі 2005 року квартири АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_4 за ціною 76 200,00 грн., в тому числі ПДВ -12 700,00 грн., яка на думку відповідача значно нижче звичайної ціни, яка склалася на ринку, та факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Фарез», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване та яке визнано банкрутом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, відповідач не довів факти порушень позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом належними доказами не підтверджено невідповідність ціни договору купівлі-продажу рівню звичайної ціни.

Посилання скаржника на звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 №20/03/02, проведений ТОВ «Дельта-Консалтинг», колегія суддів відхиляє, оскільки він був предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, що обґрунтовано зазначили, що оцінка здійснена станом на 09.03.2005 року, а договір купівлі-продажу укладено 27.07.2005 року. Крім того, метою оцінки було визначення вартості об'єкту оцінки для прийняття управлінського рішення, а не для реалізації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Фарез»позивачу в січні 2008 року поставлено запасні частини на суму 11 904,00 грн. та в березні 2008 року виконано вантажно-розвантажувальних робіт на суму 61 130,00 грн.

Відповідач стверджує про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат вказаних сум, оскільки ТОВ «Фарез»07.08.2008 року визнане банкрутом та 18.03.2008 року анульоване свідоцтво платника ПДВ. Крім того, вказані обставини, на думку податкового органу свідчать про недійсність угоди між позивачем та спірним контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди обґрунтовано виходили з того, ТОВ «Фарез»в січні 2008 року поставило позивачу запасні частини на суму 11 904,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 984,00 грн.), в березні виконало вантажно-розвантажувальні роботи на суму 61 130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 188,33 грн.), тобто до анулювання свідоцтва платника ПДВ та до визнання вказаного контрагента банкрутом.

Визнання юридичної особи банкрутом та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також судами встановлено реальне виконання вказаних господарських операцій.

Вищенаведене спростовує доводи податного органу про порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі № 2-а-21753/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак