Ухвала суду № 27404985, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К-23079/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову та ухвалуГосподарського суду Полтавської області від 24.06.2008 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 рокуу справі№ 3/249за позовомГоспрозрахункового підприємства «Заготівельник»районного споживчого товариства «Козельщина»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.06.2008 року у справі № 3/249, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 18.09.2007 року № 0000192301/0/2157 та від 22.10.2007 року № 0000192301/1/2401, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 26 772,00 грн., в тому числі 19 177,00 грн. основний платіж та 7 595,00 грн. штрафна санкція; від 22.10.2007 року № 0000222301/1/2402, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 667,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. пп. 7.4.1., 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки госпрозрахункового підприємства «Заготівельник»споживчого товариства «Козельщина»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року складено акт від 06.09.2007 року № 538/23-120/30891070, зафіксовано порушення з боку позивача пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до заниження податку на прибуток за 2006 рік на загальну суму 19 177,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2006 року на суму 6 245,00 грн., за 2 кв. 2006 року -325,00 грн., за 3 кв. 2006 року -5 797,00 грн., за 4 кв. 2006 року -6 810,00 грн., та завищення податку на прибуток у 1 кварталі 2007року на 1 867,00 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2007 року № 0000192301/0/2157, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 26 772,00 грн., в тому числі 19 177,00 грн. основний платіж та 7 595,00 грн. штрафна санкція у розмірі 50%, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами оскарження цього податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2007 року №0000192301/1/2401 аналогічне первинному, № 0000222301/1/2402 стало додатковим донарахуванням позивачу податку на прибуток в вигляді штрафної (фінансової) санкції в 667,00 грн., яка помилково не була нарахована первинно при прийнятті рішення від 18.09.2007 року.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (підпункт 1.20.2).

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 цього Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач надав суду акти про недопущення до реалізації продукції, складені лікарем ветеринарно-санітарної експертизи. Вказана продукція підлягала утилізації (знищенню). З метою недопущення балансових збитків позивач реалізовував відбраковану м'ясну продукцію для годівлі тварин (собак), при цьому за ціною, що не була меншою собівартості її виготовлення.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Оскільки судами встановлено, що відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено порушення формування валового доходу, визначеного позивачем у податкових деклараціях за спірний період, що пов'язане із застосуванням цін, що нижчі за звичайні, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що суми коштів, отримані від реалізації відбракованої м'ясної продукції, правомірно включені до складу валових доходів.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів, оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів, оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відбракована м'ясна продукція у І кварталі 2007 року на суму 19 211,00 грн. оплачена, але з причин, які не залежали від волі позивача не відвантажена покупцю за договором,

Враховуючи наведене, фактичні запаси м'ясної продукції на кінець І кварталу 2007 року обґрунтовано визначені позивачем, відображені у податковій декларації з податку на прибуток та складали на суму 39 603,00 грн.

Також судами обґрунтовано вказано, що облік приросту (убутку) балансової вартості запасів у позивача за станом на 01.04.2007 року не вплинув на висновки за результатами перевірки, що оформлені актом № 538/23-210/30891070 від 06.09.2007 року та лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на прибуток, оскільки податковий орган зазначає в акті перевірки (стор. 21) про заниження валових витрат за 1 кв. 2007 року на суму 26 679,00 грн., а в розділі «Висновок»(стор. 31) про завищення податку на прибуток за 1 кв. 2007 року на суму 1 867,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують і підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 24.06.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 року у справі № 3/249 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак