Постанова № 27404623, 06.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.11.12Справа №2а-2384/12/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Маненковій А.І.,

за участю: представника відповідача (Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі) Яковенко Н.А. (довіреність № 15-32/8445 від 11.09.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Севастопольського апеляційного господарського суду, Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольського апеляційного господарського суду, Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що позивач перебуває на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду. У 201 році в період з січня по грудень 2011 року згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду з щомісячного грошового утримання позивача було стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 14 948,81 грн. Вважає, що сума податку була помилково нарахована, стягнута та перерахована до місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя.

Просить визнати неправомірним утримання податків з доходів фізичних осіб у розмірі 14 948,81 грн., зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі повернути з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя до Севастопольського апеляційного господарського суду незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 948,81 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_3

Ухвалою від 12 жовтня 2012 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового розгляду. Ухвалою від 24 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

23 жовтня 2012 року (вх. № 9458) від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.23).

Відповідач -Севастопольський апеляційний господарський суд, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не відомі (а.с.37).

Представник відповідача -Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, відповідно до Положення «Про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі», затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 105, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби», органи казначейської служби не розпоряджаються державними коштами, а організують і здійснюють виконання Державного бюджету України. Виділення і доведення коштів з державного бюджету для головного розпорядника коштів і територіальних органів Державного казначейства здійснюється лише в межах обсягів асигнувань, передбачених Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Вказує, що Севастопольський апеляційний господарський суд, виконував функції розпорядника коштів третьої ступені, головним розпорядником коштів якого є Державна судова адміністрація України. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі не несе відповідальності за дії органів державної влади та не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору. Нарахування та утримання податку з доходу фізичних осіб з працюючого судді було здійснено безпосередньо Севастопольський апеляційним господарський судом. Вважає, що залучення Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі в якості відповідача, є безпідставним, необґрунтованим. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його законних прав та інтересів не порушувало, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між завданими витратами та діями Головного управління ДКСУ в м. Севастополі. Виконання повноважень щодо обслуговування Державного бюджету України не є підставою для залучення Головного управління ДКСУ у м. Севастополі в якості відповідача. Отже законних підстав для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Севастополі відсутні.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника відповідача Севастопольського апеляційного господарського суду за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне: ОСОБА_3 перебуває на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду, та за стажем праці на даній посаді до 2011 року їй нараховувалося і сплачувалося щомісячне грошове утримання без нарахування та стягнення податків.

У період з січня по грудень 2011 року, згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду з щомісячного грошового утримання позивача було стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 14 948,81 грн. (а.с.5).

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У 2011 році питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулювалось постановою Кабінету міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року № 865 (далі -Постанова № 865).

Відповідно до пункту 3.1 Постанови № 865 судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

Підпунктом «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу № 2755) передбачено, що сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. № 18-рп/2011 за наслідками розгляду справи № 1-33/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України дійшов висновку про те, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Отже, підстав для утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання не було.

Згідно частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно статті 43 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України: розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, законодавством віднесено до компетенції органів Державної казначейської служби України, у даному випадку до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

З урахуванням вищевказаного, виходячи з аналізу вказаних нормативно-правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Севастопольського апеляційного господарського суду по утриманню з ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 948,81 грн., протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022916) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Севастопольського апеляційного господарського суду незаконно утриману з ОСОБА_3 суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 948,81 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 81 копійка).

4. Стягнути з Севастопольського апеляційного господарського суду на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриману суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 948,81 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 81 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак