Постанова № 27404348, 07.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6529/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача -Потапової І.В.,

представника відповідача -Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Екопол» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2012 року Приватне підприємство «Екопол» (далі - позивач, ПП «Екопол») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавській області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2012 року №№0003182310, 0003172310, 0003001702, 0003192310.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кетон Сол»(далі -ТОВ «Кетон Сол»), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3.), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4.) контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали право здійснювати господарську діяльність на власний розсуд та ризик, у тому числі укладання договорів з іншими особами, при цьому не обмежені в залученні додаткового майна, і майнових працівників, підрядників, транспортних засобів, вибору способу і засобу здійснення діяльності. Посилання податкового органу на відсутність документів по господарським правовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 позивач спростовував тим, що звертався до правоохоронних органів із заявою прийняти до відому факт зникнення документів. Прізвище керівника та бухгалтера ТОВ «Кетон Сол»в первинних документах бухгалтерського обліку зазначено неправильно внаслідок помилки комп'ютерній програмі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.05.2007 ПП «Екопол»зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Полтавської міської ради /арк. с. 16/, з 21.05.2007 перебуває на обліку платника податків за №9466 та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.06.2007 №100051003).

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі положень вищевказаних норм Податкового кодексу України, відповідно до направлень №847, 846, 849 від 22.06.2012, виданих ДПІ у м. Полтаві , на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві №968 від 21.06.25012, у період з 22.06.2012 по 04.07.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Екопол»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012.

У ході перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 96 898 грн (ІV квартал 2010 року), заниження податку на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 77 518,00 грн (жовтень 2010 року). Перевіркою також визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12252,00 грн (12030,00 грн у 2010 році, 222,00 грн у ІІ кварталі 2011 року). Крім того у ході перевірки встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтвердив сплату покупцем готівкових коштів на суму 54 710,19 грн.

За результатами перевірки складено акт №1860/22/5/35107640 від 10.07.2012 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пункту 3.1, 3.2, 7.39, 7.41, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 /арк. с. 80-112/.

24 липня 2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення №0003182310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 96898,00 грн, з яких: 77518,00 грн -за основним платежем, 19380,00 -штрафні (фінансові) санкції, №0003172310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 121123,00 грн, з яких: 96898,00 грн -за основним платежем, 24225,00 грн -штрафні (фінансові) санкції; №0003001702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 15 315,00 грн, з яких: 12252,00 грн - за основним платежем, 3063,00 грн -штрафні (фінансові) санкції; №0003192310, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54710,19 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2012 року №№0003182310, 0003172310, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 77 518,00 грн та податку на прибуток на загальну суму 96 898,00 грн стали господарські операції позивача з ТОВ «Кетон-Сол».

01.10.2010 між позивачем, в особі директора ОСОБА_5, та ТОВ «Кетон-Сол», в особі директора ОСОБА_6, укладено договори купівлі-продажу №№ 01/10-1, 01/10-2, 01/10-3 за умовами якого останній зобов'язався поставити пічне пальне, мазут та запчастини.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Кетон-Сол»позивачем надано договори, виписку по особовим рахункам, квитанції до прибуткового ордеру, рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні /арк. с. 20-79/.

На підставі зазначених господарських операцій позивачем віднесено до валових витрат 7 643 018,00 грн та сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді у розмірі 77 518,00 грн.

У розумінні пункту 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. зазначеного закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наданих позивачем договорів, укладених між ним та ТОВ «Кетон-Сол»вбачається, що директором ТОВ «Кетон-Сол»є ОСОБА_6 тоді, як відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником зазначеного підприємства є ОСОБА_7 /арк. с. 18, 20, 186/.

Також, із наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку вбачається, що у накладних, виданих ТОВ «Кетон Сол», не зазначено прізвища та імена осіб покупця, відповідальних за здійснення господарської операції /арк. с. 36, 39,42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66/.

Враховуючи те, що первинні документи бухгалтерського обліку, надані позивачем, не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а також те, що договори, укладені з ТОВ «Кетон Сол»підписані неуповноваженою особою, суд приходить до висновку про відсутність в дійсності господарських операцій між ПП «Екопол»та ТОВ «Кетон Сол».

За викладених обставин висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 96 898 грн (ІV квартал 2010 року), заниження податку на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 77 518,00 грн (жовтень 2010 року) є обгрунтованими, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2012 року №№0003182310, 0003172310, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0003192310, суд встановив наступне.

Підставою для нарахування податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 54710,19 грн стало проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтвердив сплату покупцем готівкових коштів на суму 54 710,19 грн по господарським операціям з ТОВ «Кетон Сол», що є порушенням пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі -Положення №637).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3,2 Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Пунктами 7.39, 7.41 Положення №637 визначено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Судом встановлено, що згідно зі звітом ПП «Екопол»про використання коштів від 31.01.2011 за №1 у загальній сумі 54710,19 грн, надані квитанції до прибуткових касових ордерів, а саме: квитанція до прибутковий к/о №7 від 17.01.2011 року на сплату ТОВ «Кетон-Сол»коштів в сумі 10000,00 грн. (згідно рахунку № 102927 від 29.10.2010); №8 від 18.01.2011 на сплату коштів сумі 10000,00 грн (згідно рахунку № 102927 від 29.10.2010); №11 від 20.01.2011 на сплату ТОВ «Кетон-Сол»коштів в сумі 10000,00 грн (згідно рахунку №102927 від 29.10.2010); №12 від 21.01.2011 на сплату коштів в сумі 10000,00 грн (згідно рахунку №102927 від 29.10.2010); №17 від 25.01.2011 на сплату коштів в сумі 10000,00 грн (згідно рахунку № 102927 від 29.10.2010); №18 від 27.01.2011 на сплату ТОВ «Кетон-Сол»коштів в сумі 4710,19 грн. (згідно рахунку № 102927 від 29.10.2010), що підписані згідно розшифровки підпису в них головним бухгалтером в особі ОСОБА_6 та касиром в особі ОСОБА_6 тоді, як керівником та бухгалтером підприємства є ОСОБА_7.

Зважаючи на те, що квитанції до прибуткових ордерів підписані не уповноваженою особою, суд вважає обгрунтованим висновок податкового органу про проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтвердив сплату покупцем готівкових коштів на суму 54 710,19 грн, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0003001702 неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0003001702, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 12 252,00 грн стали господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

Перевіркою встановлено, що у 2010 році ПП «Екопол»перерахувало на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_3 у лютому 2010 року кошти в загальній сумі 70000,00 грн та ФОП ОСОБА_4 у листопаді 2010 року кошти у загальній сумі 10200,00, в серпні 2011 року кошти у розмірі 1480,00 грн.

Так згідно наданих позивачем у ході судового розгляду документів, судом встановлено, що 01.07.2009 між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг №3-ф за умовами якого, останній зобов'язувався надати ПП «Екопол»консультаційні послуги у сфері фінансів /арк.с. 215-217/.

01.07.2009 між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір за умовами якого, останній зобов'язувався надати ПП «Екопол»юридичні послуги /арк. с. 221/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 позивачем надано договори, акти прийому наданих послуг /арк. с. 215-218, 221-222/.

Як вбачається з акту перевірки /арк. акту 24/, перевіряючими зафіксовано відсутність на момент документальної перевірки ПП «Екопол»документів по господарським правовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 Директор підприємства пояснив, що 23.04.2010 витребувані документи було викрадено та надав копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи /арк. с. 103/.

Згідно копії зазначеної постанови 23.04.2010 директор ПП «Екопол»ОСОБА_5 звернувся до Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області із заявою про зникнення із його автомобіля сумки з первинними документами бухгалтерського обліку за період з 2007-2009.

26.04.2010 постановою Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області відмовлено у порушенні кримінальної справи /арк.с. 155, 156/.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Таки чином, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків відновити втрачені документи.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивач не надав суду доказів звернення до податкового органу щодо втрати документів, обов'язок, визначений статтею 44 Податкового кодексу України та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не виконав, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним посилання позивача на постанову в порушенні кримінальної справи.

Відповідно до підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 зазначеного Закону, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Підпунктом 9.12.2. пункту 9.12. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до положень пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положеннями статті 164 Податкового кодексу України визначено що, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом. д) виключено

На підставі вищевикладеного, суд вважає висновок податкового органу щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 12 252,00 грн обгрунтованим, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2012 року №0003001702 неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 7-11, 71, 94-95, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Екопол» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя К.І. Клочко