Постанова № 27404097, 17.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2012 р. № 2-а- 10084/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000260172 від 20.04.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки, викладені в акті Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 23.05.2012 року №621/17-19329800031 такими, що зроблені безпідставно, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення №0000260172 від 20.04.2012 року підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що посилання відповідача на порушення СПДФО ОСОБА_1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий, березень 2012 року на загальну суму 66.452,00 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню для сплати в бюджет по декларації за лютий, березень 2012 року на суму 66.452,00 грн. є безпідставними та незаконними, оскільки СПДФО ОСОБА_1 при веденні господарської діяльності дотримано всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними. Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи документами. Контрагент позивача - ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», мав право у лютому, березні 2012 року виписувати на адресу позивача податкові накладні, а СПДФО ОСОБА_1, відповідно до п.201.8 ст.208 Податкового кодексу України, мав право на нарахування податку та включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс».

За таких підстав, позивач вважає дії ДПІ по складанню акту перевірки неправомірними та незаконними, а спірне податкове повідомлення - рішення №0000260172 від 20.04.2012 року просить скасувати.

Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, на підставі наданих суду документів.

Представник відповідача - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, прибув у судове засідання, надав суду заяву, в якій вказав, що заперечує проти позову у повному обсязі, а також просить суд розглядати справу без участі представника ХОДПІ в порядку письмового провадження.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що відповідно до наказу від 15.05.2012 р. № 139 та п.п.75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.2. ст. 79 Податкового Кодексу України податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (код за ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.02.2012р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.05.2012р. № 621/17-1938800031. Перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 66.452,00 грн. Відповідач стверджує, що ФО-П ОСОБА_1 в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом - ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. Посилаючись на довідки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податковим органом встановлено, що підприємство - ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за вказаною адресою не знаходиться та на час виписки податкових накладних на адресу позивача не мав статусу платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач неправомірно задіяв суми по взаємовідносинам з даним контрагентом в складі податкового кредиту, а судові рішення про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо поновлення статусу ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» як платника ПДВ самі по собі не поновлюють даного статусу підприємства на дату виписки податкових накладних на адресу позивача.

За таких підстав, в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку з урахуванням проведеної перевірки його контрагенту не підтверджено фактичне придбання товарів, а також його зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс». З урахуванням викладеного, податковий орган просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківською області 24.07.2003 року №24710170000003410, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1.

З 31.07.2003 року за №7681 підприємець узятий на облік в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції, правонаступником якої є Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківської області Державної податкової служби. Позивач має свідоцтво платника ПДВ від 06.10.2003 року № 80994121, видане Харківською ОДПІ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1 (т.1.а.с.32-37).

На підставі службового посвідчення, виданого Харківською ОДПІ, та на підставі наказу Харківської ОДПІ "Про надання дозволу на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки " від 15.05.2012 № 139, відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1. ст75, п.п.78.1.1. п.78.1. ст. 78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних та юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Харківської ОДПІ Горбань Лілією Борисівною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Ф-ОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з питання взаємовідносин з ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" (ЄДРПОУ 37093546) за період: лютий-березень 2012 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки оформлені актом від 23.05.2012 року №621/17-1939800031 (т.1.а.с.22-31).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, податковою встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1: п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 66.452,0 грн., в тому числі по періодах: лютий 2012 року у сумі 26.627,0 грн., березень 2012 року - у сумі 39.825,0 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 19.06.2012 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000260172, яким СПДФО ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 116.291,00 грн., з яких 66.452 грн. - основний платіж, 49.839 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1,а.с.6).

Не погодившись з вказаним рішенням, СПДФО ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 23.05.2012 року №621/17-19329800031 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - СПДФО ОСОБА_1, мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ „Бізнес консалтинг плюс", код ЄДРПОУ 37093546.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року №17 та додаткової угоди від 26.12.2011 року, укладеного між ТОВ „Бізнес консалтинг плюс"-(продавець) та СПДФО ОСОБА_1-(покупець), продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, відповідно до рахунків-фактур: сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору (т.1.а.с.38-41).

Фактичне укладання та виконання умов вказаного договору підтверджується виписаними ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" на адресу позивача податковими накладними: від 29.02.2012 року №133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.44), від 16.02.2012 року №81 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.48), від 10.02.2012 року №57 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.52), від 02.03.2012 року №9 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.56), від 15.03.2012 року №27 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.60), від 16.03.2012 року №34 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.64), від 29.03.2012 року №49 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.68).

Також, реальність здійснення договору купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними від 29.02.2012 року №БК00000133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.43), від 16.02.2012 року №БК00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.47), від 10.02.2012 року №БК00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.51), від 02.03.2012 року №БК00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.55), від 15.03.2012 року №БК00000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.59), від 16.03.2012 року №БК00000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.63), від 29.03.2012 року №БК00000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.67), рахунками-фактури від 29.02.2012 року №БК00000133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.42), від 16.02.2012 року №БК00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.46), від 10.02.2012 року №БК00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.50), від 02.03.2012 року №БК00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.54), від 15.03.2012 року №БК00000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.58), від 16.03.2012 року №БК00000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.62), від 29.03.2012 року №БК00000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.66).

Транспортування товару проводилося автомобілем ГАЗ - 3302-14 (держ.№АХ4054КХ) на підставі договору оренди автотранспорту від 01.01.2012 року, укладеного між СПДФО ОСОБА_1-(орендар) та ОСОБА_3-(орендодатель) (т.2.а.с.207), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.02.2012 року №ТТН0000133 (т.1.а.с.45), від 16.02.2012 року №ТТН00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.49), від 10.02.2012 року №ТТН00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.53), від 02.03.2012 року №ТТН00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.57), від 15.03.2012 року №ТТН0000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.61), від 16.03.2012 року №ТТН0000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.65), від 29.03.2012 року №ТТН0000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.69).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 01.02.2012 року №608 на суму 24.000,00 грн., від 06.02.2012 року №615 на суму 14.400,00 грн., від 12.02.2012 року №625 на суму 15.500,00 грн., від 14.02.2012 року №626 на суму 11.300,00 грн., від 15.02.2012 року №629 на суму 13.300,00 грн., від 23.03.2012 року №638 на суму 17.000,00 грн., від 27.02.2012 року №648 на суму 21.600,00 грн., від 27.03.2012 року №707 на суму 42.200,00 грн., від 21.03.2012 року №699 на суму 45.800,00 грн., від 12.03.2012 року №678 на суму 40.000,00 грн., від 05.03.2012 року №671 на суму 20.000,00 грн., від 28.02.2012 року №654 на суму 15.000,00 грн., (т.1.а.с.70-81).

Придбаний позивачем товар у ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" в подальшому був реалізований ТОВ «Ларєв», ПП «ВТФ «Легіон Центр», ПП «Орхідея-Суми», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Виробничо кондитерська група «Лісова Казка», ТОВ «Альфа-Рітейл», ТОВ «Союз супермаркетів Харкова», ТОВ «Восторг», СУАП «Європоль» ТОВ НВПП «Стінг», а саме: на підставі договорів на поставку товару від 01.01.2011 року №22 (т.1.а.с.94-98), від 01.01.2012 року №35 (т.1.а.с.99-104), від 01.01.2011 року №28 (т.1.а.с.119-124), від 08.02.2011 року №27 (т.1.а.с.140-145), від 29.04.2011 року №СТМ/14 (т.1.а.с.157-162), від 31.05.2011 року №ЛС-361 (т.1.а.с.196-198), від 10.06.2010 року №1102-0340 (т.1.а.с.211-218), від 01.01.2012 року №674, від 01.01.2011 року №493 (т.2.а.с.1-7), від 01.01.2009 року №867 (т.2.а.с.47-51), від 01.01.2011 року №18, від 02.01.2012 року №120 (т.2.а.с.108-114), від 01.01.2012 року №305 (т.2.а.с.159-165).

Виконання сторонами вказаних договорів підтверджується податковими накладними від 15.02.2012 року №72, від 29.02.2012 року №127 (т.1.а.с.105-106), від 12.03.2012 року №50 (т.1.а.с.108), від 22.03.2012 року №100, від 28.02.2012 року №126 (т.1.а.с.110-111), від 24.04.2012 року №99 (т.1.а.с.113), від 04.04.2012 року №16, від 31.05.2012 року №95, від 22.05.2012 року №56, від 07.05.2012 року №6 (т.1.а.с.115-118), від 16.02.2012 року №77 (т.1.а.с.126), від 01.03.2012 року №4 (т.1.а.с.129), від 16.03.2012 року №68 (т.1.а.с.132), від 29.03.2012 року №141 (т.1.а.с.134), від 20.04.2012 року №95 (т.1.а.с.136), від 21.05.2012 року №49 (т.1.а.с.138), від 17.02.2012 року №87 (т.1.а.с.147), від 02.03.2012 року №16 (т.1.а.с.149), від 16.03.2012 року №69, від 23.02.2012 року №111, від 30.03.2012 року №140, від 06.04.2012 року №34, від 30.05.2012 року №78, від 18.05.2012 року №50, від 11.05.2012 року №23, від (т.1.а.с.151-156), від 16.02.2012 року №74 (т.1.а.с.164), від 23.02.2012 року №102 (т.1.а.с.167), від 01.03.2012 року №2 (т.1.а.с.170), від 08.03.2012 року №33 (т.1.а.с.173), від 22.03.2012 року №80 (т.1.а.с.176), від 19.04.2012 року №80 (т.1.а.с.179), від 12.04.2012 року №56 (т.1.а.с.182), від 05.04.2012 року №24 (т.1.а.с.185), від 24.05.2012 року №71 (т.1.а.с.188), від 17.05.2012 року №41 (т.1.а.с.191), від 10.05.2012 року №11 (т.1.а.с.194), від 27.02.2012 року №121 (т.1.а.с.200), від 06.03.2012 року №22 (т.1.а.с.203), від 25.04.2012 року №110 (т.1.а.с.206), від 14.05.2012 року №24 (т.1.а.с.209), від 14.02.2012 року №57 (т.1.а.с.220), від 14.02.2012 року №58 (т.1.а.с.222), від 21.02.2012 року №88 (т.1.а.с.224), від 28.02.2012 року №122 (т.1.а.с.226), від 06.03.2012 року №18 (т.1.а.с.228), від 13.03.2012 року №48 (т.1.а.с.230), від 20.03.2012 року №82 (т.1.а.с.232), від 27.03.2012 року №112 (т.1.а.с.234), від 18.04.2012 року №64 (т.1.а.с.236), від 10.04.2012 року №37 (т.1.а.с.238), від 03.04.2012 року №6 (т.1.а.с.240), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.242), від 22.05.2012 року №52 (т.1.а.с.244), від 15.05.2012 року №30 (т.1.а.с.246), від 08.05.2012 року №10 (т.1.а.с.248), від 14.02.2012 року №71 (т.2.а.с.9), від 24.02.2012 року №115 (т.2.а.с.12), від 02.03.2012 року №14 (т.2.а.с.15), від 09.03.2012 року №38 (т.2.а.с.18), від 17.03.2012 року №72 (т.2.а.с.21), від 23.03.2012 року №104 (т.2.а.с.24), від 30.03.2012 року №137 (т.2.а.с.27), від 27.04.2012 року №111 (т.2.а.с.30), від 20.04.2012 року №83 (т.2.а.с.33), від 13.04.2012 року №57 (т.2.а.с.36), від 06.04.2012 року №25 (т.2.а.с.39), від 23.05.2012 року №63 (т.2.а.с.42), від 18.05.2012 року №47 (т.2.а.с.45), від 14.02.2012 року №65 (т.2.а.с.53), від 17.02.2012 року №84 (т.2.а.с.55), від 21.02.2012 року №90 (т.2.а.с.57), від 21.02.2012 року №91 (т.2.а.с.59), від 24.02.2012 року №114 (т.2.а.с.61), від 28.02.2012 року №125 (т.2.а.с.63), від 07.03.2012 року №27 (т.2.а.с.67), від 13.03.2012 року №53 (т.2.а.с.69), від 13.03.2012 року №54 (т.2.а.с.71), від 17.03.2012 року №75 (т.2.а.с.73), від 20.03.2012 року №88 (т.2.а.с.75), від 23.03.2012 року №103 (т.2.а.с.77), від 28.03.2012 року №118 (т.2.а.с.79), від 30.03.2012 року №138 (т.2.а.с.81), від 27.04.2012 року №116 (т.2.а.с.83), від 24.04.2012 року №97 (т.2.а.с.85), від 20.04.2012 року №86 (т.2.а.с.87), від 18.04.2012 року №68 (т.2.а.с.89), від 13.04.2012 року №60 (т.2.а.с.91), від 11.04.2012 року №42 (т.2.а.с.93), від 06.04.2012 року №31 (т.2.а.с.95), від 04.04.2012 року №8 (т.2.а.с.97), від 29.05.2012 року №83 (т.2.а.с.99), від 25.05.2012 року №72 (т.2.а.с.101), від 18.05.2012 року №44 (т.2.а.с.103), від 11.05.2012 року №19 (т.2.а.с.105), від 08.05.2012 року №8 (т.2.а.с.107), від 14.02.2012 року №69 (т.2.а.с.116), від 22.02.2012 року №96 (т.2.а.с.119), від 02.03.2012 року №15 (т.2.а.с.122), від 09.03.2012 року №36 (т.2.а.с.125), від 15.03.2012 року №58 (т.2.а.с.128), від 23.03.2012 року №98 (т.2.а.с.131), від 28.03.2012 року №124 (т.2.а.с.133), від 25.04.2012 року №98 (т.2.а.с.136), від 18.04.2012 року №71 (т.2.а.с.139), від 11.04.2012 року №44 (т.2.а.с.142), від 04.04.2012 року №13 (т.2.а.с.145), від 31.05.2012 року №87 (т.2.а.с.148), від 23.05.2012 року №62 (т.2.а.с.151), від 15.05.2012 року №35 (т.2.а.с.154), від 11.05.2012 року №17 (т.2.а.с.157), від 14.02.2012 року №70 (т.2.а.с.167), від 22.02.2012 року №97 (т.2.а.с.170), від 02.03.2012 року №8 (т.2.а.с.173), від 09.03.2012 року №37 (т.2.а.с.176), від 15.03.2012 року №59 (т.2.а.с.179), від 20.03.2012 року №90 (т.2.а.с.181), від 29.03.2012 року №122 (т.2.а.с.184), від 26.04.2012 року №107 (т.2.а.с.187), від 18.04.2012 року №73 (т.2.а.с.190), від 13.04.2012 року №52 (т.2.а.с.193), від 05.04.2012 року №15 (т.2.а.с.196), від 23.05.2012 року №61 (т.2.а.с.199).

Видатковими накладними від 12.03.2012 року №Ко00050 (т.1.а.с.107), від 22.03.2012 року №Ко00100 (т.1.а.с.109), від 24.04.2012 року №Ко00099 (т.1.а.с.112), від 04.04.2012 року №Ко00016 (т.1.а.с.114), від 16.02.2012 року №Ко00077 (т.1.а.с.125), від 01.03.2012 року №Ко00004 (т.1.а.с.128), від 16.03.2012 року №Ко00068 (т.1.а.с.131), від 29.03.2012 року №Ко00141 (т.1.а.с.133), від 17.02.2012 року №Ко00087 (т.1.а.с.146), від 02.03.2012 року №Ко00016 (т.1.а.с.148), від 16.03.2012 року №Ко00069 (т.1.а.с.150), від 16.02.2012 року №Ко00074 (т.1.а.с.163), від 23.02.2012 року №Ко00102 (т.1.а.с.166), від 01.03.2012 року №Ко00002 (т.1.а.с.169), від 08.03.2012 року №Ко00033 (т.1.а.с.172), від 22.03.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.175), від 19.04.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.178), від 12.04.2012 року №Ко00056 (т.1.а.с.181), від 05.04.2012 року №Ко00024 (т.1.а.с.184), від 24.05.2012 року №Ко00071 (т.1.а.с.187), від 17.05.2012 року №Ко00041 (т.1.а.с.190), від 10.05.2012 року №Ко00011 (т.1.а.с.193), від 27.02.2012 року №Ко000121 (т.1.а.с.199), від 06.03.2012 року №Ко00022 (т.1.а.с.202), від 25.04.2012 року №Ко00110 (т.1.а.с.205), від 14.05.2012 року №Ко00024 (т.1.а.с.208), від 14.02.2012 року №Ко00057 (т.1.а.с.219), від 14.02.2012 року №Ко00058 (т.1.а.с.221), від 21.02.2012 року №Ко00088 (т.1.а.с.223), від 28.02.2012 року №Ко00122 (т.1.а.с.225), від 06.03.2012 року №Ко00018 (т.1.а.с.227), від 13.03.2012 року №Ко00048 (т.1.а.с.229), від 20.03.2012 року №Ко00082 (т.1.а.с.231), від 20.03.2012 року №Ко00082 (т.1.а.с.231), від 27.03.2012 року №Ко00112 (т.1.а.с.233), від 18.04.2012 року №Ко00064 (т.1.а.с.235), від 10.04.2012 року №Ко00037 (т.1.а.с.237), від 03.04.2012 року №Ко00006 (т.1.а.с.239), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.241), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.241), від 22.05.2012 року №Ко00052 (т.1.а.с.243), від 15.05.2012 року №Ко00030 (т.1.а.с.245), від 08.05.2012 року №Ко00010 (т.1.а.с.247), від 14.02.2012 року №Ко00071 (т.2.а.с.8), від 24.02.2012 року №Ко00115 (т.2.а.с.11), від 02.03.2012 року №Ко00014 (т.2.а.с.14), від 09.03.2012 року №Ко00038 (т.2.а.с.17), від 17.03.2012 року №Ко00072 (т.2.а.с.20), від 23.03.2012 року №Ко00104 (т.2.а.с.23), від 30.03.2012 року №Ко00137 (т.2.а.с.26), від 27.04.2012 року №Ко00111 (т.2.а.с.29), від 20.04.2012 року №Ко00083 (т.2.а.с.32), від 13.04.2012 року №Ко00057 (т.2.а.с.35), від 06.04.2012 року №Ко00025 (т.2.а.с.38), від 23.05.2012 року №Ко00063 (т.2.а.с.41), від 18.05.2012 року №Ко00047 (т.2.а.с.44), від 14.02.2012 року №Ко00065 (т.2.а.с.52), від 17.02.2012 року №Ко00084 (т.2.а.с.54), від 21.02.2012 року №Ко00090 (т.2.а.с.56), від 21.02.2012 року №Ко00091 (т.2.а.с.58), від 24.02.2012 року №Ко00114 (т.2.а.с.60), від 28.02.2012 року №Ко00125 (т.2.а.с.62), від 02.03.2012 року №Ко00012 (т.2.а.с.64), від 07.03.2012 року №Ко00027 (т.2.а.с.66), від 13.03.2012 року №Ко00053 (т.2.а.с.68), від 13.03.2012 року №Ко00054 (т.2.а.с.70), від 17.03.2012 року №Ко00075 (т.2.а.с.72), від 20.03.2012 року №Ко00088 (т.2.а.с.74), від 23.03.2012 року №Ко00103 (т.2.а.с.76), від 28.03.2012 року №Ко00118 (т.2.а.с.78), від 30.03.2012 року №Ко00138 (т.2.а.с.80), від 27.04.2012 року №Ко00116 (т.2.а.с.82), від 24.04.2012 року №Ко00097 (т.2.а.с.84), від 20.04.2012 року №Ко00086 (т.2.а.с.86), від 18.04.2012 року №Ко00068 (т.2.а.с.88), від 13.04.2012 року №Ко00060 (т.2.а.с.90), від 11.04.2012 року №Ко00042 (т.2.а.с.92), від 06.04.2012 року №Ко00031 (т.2.а.с.94), від 04.04.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.96), від 29.05.2012 року №Ко00083 (т.2.а.с.98), від 25.05.2012 року №Ко00072 (т.2.а.с.100), від 18.05.2012 року №Ко00044 (т.2.а.с.102), від 11.05.2012 року №Ко00019 (т.2.а.с.104), від 08.05.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.106), від 14.02.2012 року №Ко00069 (т.2.а.с.115), від 22.02.2012 року №Ко00096 (т.2.а.с.118), від 02.03.2012 року №Ко00015 (т.2.а.с.121), від 09.03.2012 року №Ко00036 (т.2.а.с.124), від 15.03.2012 року №Ко00058 (т.2.а.с.127), від 23.03.2012 року №Ко00098 (т.2.а.с.130), від 28.03.2012 року №Ко00124 (т.2.а.с.132), від 25.04.2012 року №Ко00098 (т.2.а.с.135), від 18.04.2012 року №Ко00071 (т.2.а.с.138), від 11.04.2012 року №Ко00044 (т.2.а.с.141), від 04.04.2012 року №Ко00013 (т.2.а.с.144), від 31.05.2012 року №Ко00087 (т.2.а.с.147), від 23.05.2012 року №Ко00062 (т.2.а.с.150), від 15.05.2012 року №Ко00035 (т.2.а.с.153), від 11.05.2012 року №Ко00017 (т.2.а.с.156), від 14.02.2012 року №Ко00070 (т.2.а.с.166), від 22.02.2012 року №Ко00097 (т.2.а.с.169), від 02.03.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.172), від 09.03.2012 року №Ко00037 (т.2.а.с.175), від 15.03.2012 року №Ко00059 (т.2.а.с.179), від 20.03.2012 року №Ко00090 (т.2.а.с.180), від 29.03.2012 року №Ко00122 (т.2.а.с.183), від 26.04.2012 року №Ко00107 (т.2.а.с.186), від 18.04.2012 року №Ко00073 (т.2.а.с.189), від 13.04.2012 року №Ко00052 (т.2.а.с.192), від 05.04.2012 року №Ко00015 (т.2.а.с.195), від 23.05.2012 року №Ко00061 (т.2.а.с.198).

Перевезення товару за вказаними правочинами здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних від 16.02.2012 року №ТТН00077 (т.1.а.с.127) від 01.03.2012 року №ТТН0004 (т.1.а.с.130), від 29.03.2011 року №ТТН00141 (т.1.а.с.135), від 20.04.2012 року №ТТН00095 (т.1.а.с.137), від 21.05.2012 року №ТТН00049 (т.1.а.с.139), від 16.02.2012 року №ТТН00074 (т.1.а.с.165), від 23.02.2012 року №ТТН00102 (т.1.а.с.168), від 01.03.2012 року №ТТН00002 (т.1.а.с.171), від 08.03.2012 року №ТТН00033 (т.1.а.с.174), від 22.03.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.177), від 19.04.2012 року №ТТН00080 (т.1.а.с.180), від 12.04.2012 року №ТТН00056 (т.1.а.с.183), від 05.04.2012 року №ТТН00024 (т.1.а.с.186), від 24.05.2012 року №ТТН00071 (т.1.а.с.189), від 17.05.2012 року №ТТН00041 (т.1.а.с.192), від 10.05.2012 року №ТТН00011 (т.1.а.с.195), від 27.02.2012 року №ТТН000121 (т.1.а.с.201), від 06.03.2012 року №ТТН00022 (т.1.а.с.204), від 25.04.2012 року №ТТН00110 (т.1.а.с.207), від 14.05.2012 року №ТТН00024 (т.1.а.с.210), від 14.02.2012 року №ТТН00071 (т.2.а.с.10), від 24.02.2012 року №ТТН00115 (т.2.а.с.13), від 02.03.2012 року №ТТН00014 (т.2.а.с.16), від 09.03.2012 року №ТТН00038 (т.2.а.с.19), від 17.03.2012 року №ТТН00072 (т.2.а.с.22), від 23.03.2012 року №ТТН00104 (т.2.а.с.25), від 30.03.2012 року №ТТН00137 (т.2.а.с.28), від 27.04.2012 року №ТТН00111 (т.2.а.с.31), від 20.04.2012 року №ТТН00083 (т.2.а.с.34), від 13.04.2012 року №ТТН00057 (т.2.а.с.37), від 06.04.2012 року №ттн00025 (т.2.а.с.40), від 23.05.2012 року №63 (т.2.а.с.43), від 18.05.2012 року №ТТН0047 (т.2.а.с.46), від 14.02.2012 року №ТТН00069 (т.2.а.с.117), від 22.02.2012 року №ТТН00096 (т.2.а.с.120), від 02.03.2012 року №ТТН00015 (т.2.а.с.123), від 09.03.2012 року №ТТН00036 (т.2.а.с.126), від 15.03.2012 року №ТТН00058 (т.2.а.с.129), від 28.03.2012 року №ТТН00124 (т.2.а.с.134), від 25.04.2012 року №ТТН00098 (т.2.а.с.137), від 18.04.2012 року №ТТН00071 (т.2.а.с.140), від 11.04.2012 року №ТТН00044 (т.2.а.с.143), від 04.04.2012 року №ТТН00013 (т.2.а.с.146), від 31.05.2012 року №ТТН00087 (т.2.а.с.149), від 23.05.2012 року №ТТН00062 (т.2.а.с.152), від 15.05.2012 року №ТТН00035 (т.2.а.с.155), від 11.05.2012 року №ТТН000017 (т.2.а.с.158), від 14.02.2012 року №ТТН00070 (т.2.а.с.168), від 22.02.2012 року №ТТН97 (т.2.а.с.171), від 02.03.2012 року №ТТН00008 (т.2.а.с.174), від 09.03.2012 року №ТТН00037 (т.2.а.с.177), від 15.03.2012 року №ТТН00059 (т.2.а.с.179а), від 20.03.2012 року №ТТН00090 (т.2.а.с.182), від 29.03.2012 року №ТТН00122 (т.2.а.с.185), від 26.04.2012 року №ТТН00107 (т.2.а.с.188), від 18.04.2012 року №ТТН00073 (т.2.а.с.191), від 13.04.2012 року №ТТН00052 (т.2.а.с.194), від 05.04.2012 року №ТТН00015 (т.2.а.с.197), від 23.05.2012 року №ТТН00061 (т.2.а.с.200).

Для здійснення господарської діяльності СПДФО ОСОБА_1 укладено договір з компанією «Овин» ТОВ про сумісну діяльність від 20.01.2003 року та додаткову угоду до договору оренди виробничого приміщення від 01.11.2008 року, за яким компанія «Овин» ТОВ зобов'язується надати свої виробничі приміщення, право використання торгової марки підприємства, проводити сумісні рекламні акції продукції підприємства, загальний контроль по якості товару, розробка санітарних, гігієнічних, технічних та інших норм, стандартів та правил встановлених діючим законодавством, а також передає в орендне користування приміщення під виробництво кондитерських виробів, а також виробниче устаткування за адресою: АДРЕСА_2 (т.2.а.с.204-206).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На підтвердження факту виконання договорів позивачем надані суду податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Харківська ОДПІ у Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку щодо неправомірності віднесення сум до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» податкових накладних слугувало рішення ДПІ у Жовтневого району м. Харкова від 31.01.2012 року за №9/15-02-36 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» та виключення даного підприємства з Реєстру.

Однак, вказані посилання відповідача в акті перевірки суд не бере до уваги, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року по справі № 2-а-1558/12/2070 визнано дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість за №100291948, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс (код ЄДРПОУ 37093546) - неправомірними. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 31.01.2012 року за №9/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за №100291948, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546). Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податків на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року залишено без змін.

Вказані судові рішення в силу ст. 254 КАС України набрали законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до абз.3,4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 р., у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи та іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Оскільки, СПДФО ОСОБА_1 належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Бізнес консалтинг плюс", а також правомірність віднесення сум до податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів СПДФО ОСОБА_1, позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000260172 від 20.04.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко