Постанова № 27403843, 07.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6237/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Шулик Н.І.,

за участю:

представника позивача - Намінаса О.В.

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0001262301/156.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289, складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки господарські правовідносини позивача з його контрагентами протягом всього періоду, що перевірявся, є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Зазначав, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Зауважував, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що збиткова господарська діяльність, не є господарською, а тим більше на етапі формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Єристівського гірничо-збагачувального комбінату /том І, а.с. 5/. У періоді, що перевірявся, у відповідності до програми розвитку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" займався створенням виробничих потужностей, допоміжних об'єктів інфраструктури та одночасно здійснював промислову розробку Єристівського родовища для подальшого видобутку залізної руди. ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до виходу підприємства на планові потужності видобутку залізної руди буде планово збитковим /том І, а.с. 6/.

Також, позивач зазначав, що на момент проведення перевірки відповідач був обізнаний та мав у наявності всі довідки і акти перевірки та судові рішення, які підтверджували правомірність визначення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди /том І, а.с. 7/. Податковий орган, на думу позивача, не мав законних підстав на отримання документів, необхідних для проведення перевірки, оскільки не мав достатніх підстав для її проведення /том І, а.с. 9/

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010-2012 роках. При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" заснована на меті отримання податкової вигоди, шляхом відшкодування ПДВ без сплати даного податку до державного бюджету.

При цьому, відповідачем не заперечується право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на формування податкового кредиту, однак право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Тому у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 193341280,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 14 липня 2008 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35713283, про що видано свідоцтво серії А00 №648972, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 113/.

З 24 липня 2008 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130216 серії НБ №094098 /том І, а.с. 116/.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 29 серпня 2012 року по 30 серпня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289 /том І, а.с. 16-97/, у якому відображено порушення вимог:

- пунктів 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 4788176,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 1178198,00 грн., за листопад 2010 року на суму 3609978,00 грн.;

- підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 126678170,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року на суму 5322392,00 грн., за липень 2011 року на суму 7742426,00 грн., за серпень 2011 року на суму 8857753,00 грн., за вересень 2011 року на суму 8633948,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 28339825,00 грн., за листопад 2011 року на суму 12788280,00 грн., за грудень 2011 року на суму 22052056,00 грн., за січень 2012 року на суму 21021066,00 грн., за лютий 2012 року на суму 11920424,00 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" виникло у зв'язку із придбанням основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість /том І, а.с. 84/. У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010-2012 роках. При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України /том І, а.с. 85/.

Разом з тим, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" має право на формування податкового кредиту згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", але право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто, використати від'ємне значення по податку на прибуток можливо лише у періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах /том І, а.с. 85-86/.

Тому, на думку податкового органу, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 193341280,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0001262301/156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 193341280,00 грн., у тому числі 131466346,00 грн. - за основним платежем, 61874934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 13/.

Однак, позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби при проведенні перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" було подання підприємством уточнюючої декларації про прибуток підприємства від 09 серпня 2012 року № 9047688992 /том І, а.с. 236-239/.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 цього ж Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року №2016 "Про проведення позапланової перевірки" призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року /том І, а.с. 98/.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки /абзац 2 пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України/.

Пунктом 78.5. статті 78 зазначеного Кодексу встановлено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, статтею 81 Податкового кодексу України визначено, що 81.1. посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією направлення на перевірку від 29 серпня 2012 року №3756/00756, виданого на підставі наказу від 29 серпня 2012 року №2016, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 29 серпня 2012 року №2016 /том V, а.с. 18-19/.

Тобто, позивача було повідомлено про призначення виїзної позапланової перевірки 29 серпня 2012 року.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки /абзац 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України/.

Досліджені у судовому засіданні завірені належним чином копії наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України /том V, а.с. 18-19/.

Таким чином, з огляду на той факт, що наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку оформлено без порушень, а позивач не скористався наданим абзацом 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України правом недопуску до проведення перевірки та не оскаржував зазначені рішення або дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки, слід вважати, що сумнівів у позивача стосовно легітимності перевірки не було.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У позовній заяві та наданих під час судового засідання письмових поясненнях як на одну з підстав для скасування податкового повідомлення - рішення представник позивача посилався на невірне зазначення у Акті виду перевірки.

Дійсно, суд погоджується з доводами позивача, що на титульній сторінці Акту перевірки від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289 зазначено вид перевірки "виїзна планова перевірка".

Однак, із пояснень представника відповідача поданих у судовому засіданні встановлено, що при оформленні Акту перевірки від 30 серпня 2012 року №3355/22-209/35713289 ревізором допущено технічну помилку, а саме: замість "позапланова" зазначено "планова".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що незначні недоліки при оформленні Ату перевірки, а саме, допущення описки у зазначенні виду перевірки, не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Стосовно неподання позивачем на перевірку витребуваних податковим органом документів, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, 29 серпня 2012 року позивачу було повідомлено про проведення виїзної документальної позапланової перевірки, що підтверджується підписом головного бухгалтера Захарченко Л.В. на примірнику направлення, що залишився у відповідача /том V, а.с. 18/.

Відповідач, листом від 30 серпня 2012 року №24878/10/22, який отримано підприємством позивача 30 серпня 2012 року, повідомив позивача про необхідність надання на перевірку документів згідно переліку /том V, а.с. 20-21/.

Однак, позивач зазначає, що у нього відсутній обов'язок щодо надання документів на перевірку Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби, зазначених у листі, мотивуючи зазначене тим, що на момент проведення перевірки відповідач був обізнаний та мав у наявності усі необхідні документи, які, на думку позивача, підтверджували правомірність визначення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди, оскільки суми які підлягають бюджетному відшкодуванню вже раніше перевірені Кременчуцькою ОДПІ та підтверджені згідно актів перевірки /том І, а.с. 7/ про що зазначено представником позивача у поясненнях, наданих під час судового засідання та у позовній заяві .

Разом з тим, зазначені доводи позивача суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

З огляду на зазначене, акт або довідка, що складені за результатами перевірки є лише оформленням результатів перевірки, які містять факти встановлені перевіряючими під час проведення перевірки і не можуть призводити до правових наслідків щодо можливості на їх підставі здійснювати відшкодування ПДВ.

Таким чином, суд вважає передчасними висновки позивача про наявність усіх необхідних документів, які, на думку позивача, підтверджують правомірність визначення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи за результатами попередніх щомісячних виїзних позапланових документальних перевірок з питань встановлення обгрунтованості відшкодування наявні довідки та акти перевірок /том І, а.с. 7/, що в свою чергу не можуть слугувати належним доказом правомірності визначення позивачем сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню за відповідні періоди.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що на момент проведення перевірки вже існували встановлені факти щодо правомірності формування позивачем сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню за відповідні періоди.

Оскільки, під час проведення перевірки у відповідача були відсутні документи необхідні для проведення перевірки, перевірка проводилася по наявних матеріалах та з урахуванням попередніх документальних перевірок.

Разом з тим, суд не може перебрати на себе повноваження органу ДПС, до компетенції якого входить перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків та фактично досліджувати документи, які позивачем не надані на перевірку та, відповідно, не були досліджені відповідачем при проведенні перевірки. Як вказано в Акті перевірки, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача здійснено виключно за підстав отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010-2012 роках. При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України /том І, а.с. 84-87/.

Оскільки, відповідач не доводив, що відомості, включені до податкових накладних, не відповідають дійсності та не заперечував фактичне здійснення операцій поставки товарів, то у суду не має належних підстав на свій розсуд наполягати на необхідності надання додаткових документів та ставити під сумнів факт отримання товарів.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19 вересня 2012 року №0001262301/156, суд зазначає наступне.

З Акту перевірки встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010-2012 роках.

Крім того, у позовній заяві позивачем не заперечується, що до виходу ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на планові потужності видобутку залізної руди, підприємство буде планово збитковим /том І, а.с. 6/.

При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України /том ІІ, а.с. 38-234; том ІІІ, а.с.1-251; том ІV, а.с. 1-239/.

Доводи представника позивача, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості /том І, а.с. 5/ суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, який був чинним на день виникнення правовідносин, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Суд зауважує, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи позивача не спростовують висновків податкового органу щодо відсутності економічної вигоди від господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких обґрунтованих причин позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненням представників позивача в судовому засіданні наведено не було.

Згідно з підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Аналіз вказаної законодавчої норми дозволяє стверджувати, що податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих сум, які в подальшому використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, за відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не повинні відображатися у складі податкового кредиту платника податку на додану вартість.

При цьому, відповідачем не заперечується право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на податковий кредит та бюджетне відшкодування, однак зазначене право виникає лише при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами податкового органу, що у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 193341280,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і заявлені позивачем вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова