Постанова № 27403724, 01.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. № 2а-2093/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.

з участю представників : позивача Ліщинської О.М., відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніко-Захід" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід " звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в уточненій позовній заяві від 19 червня 2012 року , просила позов задовольнити : визнати неправомірними та скасувати податков1 повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Львівської області Державної податкової служби : № 0000142300\1402 від 20 с1чня 2012 року, № 0001572300\252 в1д 21 березня 2012 року , № 0001552300\250 в1д 21 березня 2012 року.

Представник відповідача просить в позові відмовити з мотивів, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. статті №1 Статуту ,зареєстрованого 03.02.2010 року, ТзОВ «Ніко-Захід»є правонаступником всіх прав та обов»зків ДП «Ніко-Захід». Свідоцтво про державну реєстрацію с.А01 № 208454 від 20.01.2010 року.

З 29.07.2011 року по 09.09.2011 року ДПА у Львівській області проводилась виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ЗАХІД»згідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ДПА у Львівській області від 11.07.2011 № 744, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання. Термін проведення перевірки продовжувався з 29.08.2011 по 09.09.2011 на підставі наказу ДПА у Львівській області від 29.08.2011 № 865. По результатах перевірки, ДПА у Львівській області складено акт від 16.09.2011р. № 197/23-2/3248384 на підставі висновків якого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погодився і оскаржив в адміністративному порядку. Згідно з рішенням ДПС України від 27.02.2012 №3498/6/10-2115, прийнятим за розглядом повторної скарги на податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 11 листопада 2011 року № 0003602300/28616 (№0000322300/270 від 03.02.2012) з урахуванням рішення ДПА у Львівській області, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, в загальній сумі 318 589,20 грн. (основний платіж 265491,0 грн., фінансова санкція в сумі 53098,20 грн.) та залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 11 листопада 2011 року № 0003592300/28615 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 230 765,75 грн. (основний платіж 184 611,00 грн., фінансова санкція 46 152,75 грн.). Також прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (за формою «В1») від 20 січня 2012 року № 0000142300/1402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 8 833,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2 208,00 грн.

Позивач посилається на те, що такий акт перевірки наданий для ознайомлення та підписання керівнику та головному бухгалтеру лише 26.09.2011р., чим порушено вимоги пп. 86.3 - 86.5 ст. 86 ПК України.

23 січня 2012 року позивач отримав лист ДПА у Львівській області від № 1660/23-208/39 про внесення змін до акта перевірки від 25.10.2011 № 228/23- 2/32483848 та винесене на підставі цих змін податкове повідомлення-рішення (за формою «В1») від № 0000142300/1402, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 8833,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2208 грн.

Не погоджуючись із зазначеним актом перевірки, позивачем подано заперечення на нього від 29.09.2011р. № 1254/09. По результатах розгляду таких заперечень, комісія по розгляду спірних питань ДПА у Львівській області прийшла до висновку: «...з урахуванням доданих до заперечення додаткових документів на 197 аркушах, комісія по розгляду спірних питань протоколом від 07.10.2011 шляхом голосування вирішила - відповідно до п. 78.1.5. ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ - провести позапланову виїзну перевірку в частині порушень віднесення до складу валових витрат по гарантійних ремонтах, рекламних послугах, консультаційно-інформаційних послугах.»

Відповідно до вимог згаданої норми ПК України, визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча 6 однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, то стали предметом оскарження».

В свою чергу, позивач стверджує про те, що у запереченнях, не посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки, а лише звертав увагу на неправильне застосування перевіряючими норм податкового законодавства. При цьому надано копії документів, які вже досліджувались перевіряючими, але не були взяті ними до уваги. Також не подано додаткових документів, які б не перевірялись перевіряючими в ході планової перевірки. Позивач подав документи, які досліджувались перевіряючими і копії яких їм надавались на їхнє прохання.

З огляду на це, позивач вважає, що підстав для проведення позапланової перевірки не було, однак працівників ДПІ, допущено для проведення перевірки.

П. 1 ст.81 ПК України встановлено ,що непред"явлення платнику податків \його посадовим \службовим \особам або особам ,які фактично проводять розрахункові операції \ направлення на проведення перевірки або пред"явлення направлення ,оформленого з порушенням вимог ,установленого цим пунктом ,є підставою для недопущення посадових \службових осіб\ органу державної податкової служби до проведення документальної виїздної або фактичної перевірки.

Суд вважає,що в разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена,платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби,прийняте за результатами перевірки ,з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 86.8. Податкового кодексу України, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Разом з тим, позивач посилається на те, що серед переліку повноважень, наданих органам державної податкової служби згідно Податкового кодексу України, діючого законодавства України, немає права на внесення змін до акта перевірки.

Відповідно до п. 7 Наказу ДПА від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

З огляду на це, граничним строком для прийняття повідомлення-рішення є десять робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Щодо самих податкових повідомлень-рішень, позивач вважає що застосування санкцій до нього є неправомірним.

Відповідно до п. 2.2.2. акта перевірки від 25.10.2011р. № 228/23-2/32483848 встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат інформаційно-консультаційні та юридичні послуги всього на суму 686 838 грн., в тому числі: у III кварталі 2009р. на суму 61 008 грн., у IV кварталі 2009р. на суму 70 716 грн., у І кварталі 2010р. на суму 118 550 грн., у II кварталі 2010р. на суму 145 191 грн., у III кварталі 2010р. на суму 126 950 грн., у IV кварталі 2010р. на суму 82168 грн., у І кварталі 2011р. на суму 82 255 грн. У зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ та нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які діяли на час спірних правовідносин.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу №94324720 від 05.01.2009р. який укладено з ТзОВ «Порше Україна», отримано інформаційні послуги щодо ремонту та обслуговування автомобілів, з використанням електронної інформаційно-пошукової системи сервісу (ІПСС), як локально, так і в режимі оn-Lіnе. Складові частини ІПСС включають: оновлення до ELSA, оновлення до VАS, Роrtal). Послуги за цим Договором надавались позивачу в електронному вигляді (через Інтернет) або на компакт-дисках.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг (ЕТКА) від 05.01.2009р., який укладено з ТзОВ «Порше Україна», отримано інформаційні послуги у виді довідкових даних з електронного каталогу запчастин (для VW- Audi, VW0Audi-Skoda, VW-Audi-Skoda-Sеаt), включаючи оновлення даних. Послуги за цим договором надавались позивачу за допомогою мережі інтернет; дисків для лазерних систем зчитування; USB-Flash карти за актом приймання-передачі.

В даному випадку, відповідач посилається на те, що відповідно до укладених договорів були складені акти виконаних робіт, в яких не конкретизовано коли і як надавались послуги, немає інформації про фактично понесені витрати для здійснення цих послуг, тобто понесені витрати не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг, а також первинні документи, які б містили відомості про господарські операції. З огляду на це, в акті вказано, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, тому відсутня підставі для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними документами, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами, до складу валових витрат.

В свою чергу, позивач з такою думкою не погоджується, вважає, що в процесі своєї господарської діяльності ТОВ «Ніко Захід»понесені витрати на інформаційні, консультаційні, юридичні та рекламні послуги, а також на придбання ТМЦ, що не суперечить нормам законодавства. Надання послуг та придбання ТМЦ оформлене належним чином, тобто наявні договори та акти виконаних робіт. Такі документи надано до перевірки, проте не взяті до уваги.

Позивач покликається на те, що тільки завдяки цим отриманим інформаційним послугам останній має можливість надавати своїм клієнтам послуги з якісного ремонту, діагностики та обслуговуванню автомобілів марки Audi та здійснювати підбір і замовлення необхідних для такого ремонту запасних частин.

В обґрунтування своєї позиції стверджує, що лише завдяки отриманих вищезгаданих інформаційних послуг, позивачем реалізовано запчастин та аксесуарів Audi на загальну суму 4 036 752,97 грн., без ПДВ та надано послуг СТО по автомобілях Audi на загальну суму 1 634 446,41 грн., без ПДВ.

Стосовно вищезазначених послуг наданих ТзОВ «Порше Україна»загальна сума витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складає 149 543,10 грн., без ПДВ, в т.ч. абонплата за користування електроними базами (ЕLSА, VАS - доступ до міжнародної бази даних по ремонту автомобілів) - 123 193,85 грн., електронною базою (ЕТКА- доступ до електронного каталогу запчастин) - 26 349,25 грн., без ПДВ. Усі надані послуги підтверджені складеними актами виконаних робіт, які не взято до уваги перевіряючими при проведенні перевірки.

Позивач також посилається на те, що копії вищезгаданих договорів та актів дали можливість ДПІ зазначити їх у акті перевірки, в той час, в акті зазначена невідома для позивача сума завищених валових витрат 249 791 грн. (без врахування ПДВ), без посилання на первинні документи.

Як стверджує позивач, загальна вартість всіх отриманих послуг, в т.ч. вартість придбаних необоротних активів та інших товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Порше Україна»за перевірений період складає 188 337,04 грн., без врахування суми ПДВ. Зокрема за користування електронними базами (ЕLSА, VАS, ЕТКА) 149543,10 грн., за оновлення рекламних каталогів взірцями Audi на суму 3 086,85 грн., придбання малоцінних необоротних матеріальних активів на суму 587,50 грн., витрати по придбанню основних засобів та їх модернізація на суму 10 485,90 грн., витрати по придбанню малоцінних та швидкозношувальних предметів та інших товарно-матеріальних цінностей на суму 15 204,07 грн. Позивачем також, за рахунок прибутку, сплачено штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань в розмірі 9 429,62 грн.

В той ж час, сума, яка вказана в акті перевірки від 25.10.2011р. № 228/23-2/32483848 в розмірі 225 052,81 грн., не має відношення до ТзОВ «Порше Україна»і включає суми сплачені ТОВ «Порше Лізинг Україна», ТОВ «Порше Мобіліті», які є окремими юридичними особами, хоч в акті перевірки (стор. 16) зазначено, що позивачем проведено та включено до складу валових витрат інформаційних та рекламних послуг наданих саме ТОВ «Порше Україна»і на загальну суму саме 225 052,81 грн.

Таким чином судом встановлено ,що відповідачем -ДПІ помилково зазначено в Акті перевірки вартість отриманих інформаційних та рекламних послуг в розмірі 225052,81 грн.,а реально вона складає 152629,95 грн.,які занесені на витрати ,що підтверджується кр. 634 рахунку . а на стор.16 Акту за 2-й квартал 2010 року записані зовсім інші витрати позивача по інших юридичних особах .а не по ТзОВ «Порше Україна»

Щодо співпраці з Концерном «Ніко», позивач стверджує, що загальна сума послуг, за перевірений період, складає 409 511,00 грн., без ПДВ. Зокрема, згідно договору б/н від 03.07.2006 р. між Концерном «НІКО»та позивачем та договору № 01-NZ від 01.01.2011 р. між Концерном «НІКО»та позивачем, сума наданих послуг складає - 350 700 грн., без ПДВ. Відповідно до цих договорів, позивач оплатив послуги за надання консалтингових послуг, які передбачають в собі абонплату за надані юридичні, аудиторські, інформаційні та консультаційні послуги, послуги ІТ-департаменту Концерну з виготовлення, постачання та документування стандартного та прикладного програмного забезпечення та інше. Оплата роялті за користування торгівельною маркою »на суму 36000,00 грн. Згідно договору № 090310/13 3909/10 від 09.03.2010р. між Концерном «НІКО»та позивачем та договору № 110124 від 10.01.2011р. між Концерном «НІКО»та позивачем, його працівники пройшли тренінги: «Ефективні продажі. Системний підхід», «Тренінг для керівників СТО», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport», «Технічний тренінг для відділу продажу», «Робота з претензіями на СТО», «Техніки роботи із запереченнями», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport Wagon», інші. У додатках до цих договорів описано теми тренінгів, дата проведення тощо, програми цих тренінгів. За результатами тренінгів, які проводились у Києві, працівники позивача отримали відповідні сертифікати.

В той ж час, в акті перевірки зазначено про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат інформаційних послуг наданих Концерном «НІКО»на загальну невідому нам суму 361 785 грн. Відповідач посилається на бухгалтерське проведення Кт. рах. 634 (стор. 17-18 акта), в той ж час, загальна сума послуг наданих за перевірений період склала 409511,00 грн., без ПДВ, про що свідчить карточка по рах. 634.

У зв'язку із введенням в дію Податкового Кодексу України, відповідно до п.196.1.14, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість інформаційно-консультаційні послуги. Концерн «НІКО»було надано позивачу інформаційно-консультаційних послуг на суму 409 511,00 грн. без ПДВ, в т.ч. 36000 грн. роялті та в І кварталі 2011 року на суму 70 356 грн. без ПДВ. Загальна сума ПДВ з цих операцій, віднесена підприємством до складу податкового кредиту склала 60 631 грн. В той же час, перевіркою безпідставно стверджується про завищення податкового кредиту з операцій з Концерн «НІКО»на суму 72 357 грн.

Згідно з договором № 04/01-10/1 1101/10 від 04.01.2010р., укладеним з ФОП ОСОБА_3, позивач отримав юридичні послуги на загальну суму 100 000,00 грн. Послуги надавались в період січень-червень 2010 року, в той час коли в позивача проведено реорганізацію з Дочірнього підприємства у Товариство з обмеженою відповідальністю, а посада юриста штатним розписом позивача не передбачена.

Перелік усіх наданих послуг зазначений у актах виконаних робіт. Акти містять різний конкретизований перелік наданих послуг, які надавались протягом відповідного місяця, із зазначенням їх замовника та виконавця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в даному випадку покликається на те, що позивач не мав розумних економічних або інших причин придбання таких інформаційних та юридичних послуг.

Відповідно до вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В цей ж час, статтею 11 «Правила ведення податкового обліку»Закону, особливостей щодо форми змісту документів не передбачено.

Згідно з вимогами п.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях повинні мати обов'язкові реквізити, такі як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, оспорюванню перевіркою встановлено, що позивач безпідставно списав запчастини для ремонтів автомобілів, які знаходились на гарантійному обслуговуванню всього на суму 537809 грн., в тому числі: у III кварталі 2009 на суму 274211грн., у І кварталі 2010 на суму 39070 грн., у II кварталі 2010 на суму 26954 грн., у III кварталі 2010 на суму 81237 грн., у IV кварталі 2010 на суму 116337 грн. Виходячи з цього, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ та нараховані штрафні санкції за порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, перевіркою даного питання встановлено, що позивачем допущено порушення законодавства в оформленні документів на проведення гарантійних ремонтів автомобілів, зокрема на листках гарантійного зобов'язання, в окремих випадках відсутні підписи замовника на ремонт автомобіля, в окремих випадках підпис власника автомобіля на замовленні відрізняються від підпису, який вказаний на листку гарантійного зобов'язання, а в окремих випадках на листку гарантійного зобов'язання не вказується ні адреса, ні ПІБ власника. Крім цього, за 2009 рік (III та І квартали), в актах виконаних робіт відсутні підписи Замовника (ТзОВ «Торговий дім «НІКО») та Виконавця (ТзОВ «НІКО-ЗАХІД»)».

Проте, позивач з такою думкою не погоджується, покликається на те, що він є офіційним дилером у Львові та Львівській області двох відомих автомобільних брендів АG, відповідно до Дилерського договору від 01.12.2008р. між ТОВ «Порше Україна»і ТОВ «НІКО- ЗАХІД»та Mitsubishi Motors, відповідно до дилерського договору від 31.12.2010р. між ТОВ «Торговий дім - НІКО»та ТОВ «НІКО-ЗАХІД». Відповідно до дилерських договорів, позивач зобов'язаний здійснювати гарантійне та післягарантійне обслуговування автомобілів Mitsubishi та Audi реалізованих через дилерську мережу. Враховуючи те, що це один з основних видів діяльності позивача, вважає, що надання таких послуг пов'язано з господарською діяльністю.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що замовником здійснення гарантійних ремонтів автомобілів виступають імпортери цих автомобілів, про що згадується і в акті перевірки, які здійснюють компенсацію вартості замінених в результаті здійснених гарантійних ремонтів запчастин та відшкодовують вартість цих ремонтів позивачу. Компенсація понесених витрат на проведення гарантійного ремонту, отримана від імпортера розглядається позивачем як дохід від надання послуг і включається до складу валових доходів. Компенсація відбувається після підписання між позивачем та відповідним імпортером актів передачі-приймання виконаних гарантійних наряд-замовлень.

Порядок гарантійного ремонту автомобілів регулюється «Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. № 721.

Відповідно до п. 24 Порядку, передбачено, що під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт Виконавець у присутності Споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб Виробника або Виконавця (за дорученням Виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та Сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами огляду ДТЗ Виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків. Дата оформлення та номер наряду-замовлення, тривалість і найменування робіт із гарантійного ремонту фіксуються Виконавцем у журналі обліку гарантійних ремонтів ДТЗ.

Про виконання обслуговування та/чи ремонту ДТЗ, в т.ч. і гарантійного, згідно чинного законодавства може звертатись будь-яка особа, яка розпоряджається ДТЗ на законних підставах власник або уповноважена ним особа.

Працівник ТзОВ «Ніко-Захід»перевіряє законність підстав володіння/розпорядження автомобілем, приймає ДТЗ на обслуговування та/чи ремонт, в т.ч. гарантійний, оскільки гарантійні зобов'язання на автомобіль розповсюджуються на транспортний засіб, а не на першого власника автомобіля. У зв'язку з цим, що протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ, такий може бути неодноразово перепроданий, також може бути досить широке коло осіб, що мають право розпорядження цим ДТЗ.

З огляду на це, суд погоджується з думкою позивача про те, що розбіжність в підписах чи різні підписи на проведення гарантійних ремонтів автомобілів виникає через те ,що такі можуть ставитись різними користувачами -довіреними особами власника автомобіля на замовленні та на листку гарантійного зобов'язання (у сервісній книжці). Крім цього, для такого твердження необхідна почеркознавча експертиза, яка не проводилась.

Після виконання робіт із гарантійного ремонту Виконавець робить відмітку в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду - замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт.

Гарантійний ремонт виконується для Споживача безоплатно.

Замовником виконання гарантійних ремонтів, найменування якого зазначено на усіх наряд - замовленнях - є імпортер автомобілів. Після перевірки правомірності проведення гарантійних ремонтів та правильності оформлення усіх документів по їх здійсненню, імпортером, як замовником та платником цих послуг, підписується один загальний акт приймання гарантійних наряд-замовлень зі всім переліком таких нарядів.

Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначив,що в порушення п.5.1.,пп.5.12.1. п.5.2.,п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ,п.п.11.2.1. п.11.2. ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТзОВ „Ніко-Захід" завищило валові витрати на 2349681 грн.,в тому числі :

1.на 1125034 \платежі-роялті\ за використання Торговельної марки „NIKO",оскільки відповідно до угоди № BMR -№ 2Н\008 між Компанією Buymore Ltd- ЛІЦЕНЗІАР та ТзОВ „Ніко Захід" \Ліцензіат\ про надання субліцензії на торгову марку „NIKO",,Ліцензіар володіє виключним правом на використання торговельної марки ,що охороняється свідоцтвом від 15.05.2003 року № 31937 для всіх товарів і послуг для яких зареєстровано відповідний знак на підставі ліцензійного договору ,підписаного 01.09.2006 року,а Ліцензіат бажає отримати ліцензію від Ліцензіара на використання Марок для своїх продуктів,послуг та рекламних матеріалів,виключно у зв"язку з дистрибуцією та продажем Продуктів.

В цій угоді визначення термінів мають наступне значення: «Продукт»- будь-які послуги продукту та рекламні матеріали, надані, вироблені, розповсюджені або продані Ліцензіатом у зв'язку із використанням Марок, використання торговельної Марки»- нанесення її на будь-який товар, для якого вона зареєстрована, упаковку, в якій міститься цей товар, вивіску, нашивку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначенням нанесенням Торговельної марки з метою пропонування для продажу ,застосування її під час пропонування та надання послуг, застосування її в діловій документації чи в мережі Інтернет, в тому числі в доменних іменах. В акті перевірки зазначено, що ТзОВ „Ніко-Захід"при продажі автомобілів та наданню послуг по обслуговуванню автомобілів, в тому числі ремонтів не застосовувало Торгову марку „NIKO", так як при реалізації автомобілів марки Ашіі, МіїаиЬіаЬі та наданню послуг по

слуговуванню автомобілів, використання даного знаку є неможливим, а саме: (нанесення торгової марки на товар, застосування її під час надання послуг) Крім цього, реалізацію автомобілів ТзОВ"Ніко Захід „здійснює за цінами, що встановлюються та контролюються Корпорацією «Ніко»відповідно до прайсів, які надсилаються в електронному вигляді, що і не дає можливості підприємству самостійно вирішувати ціну товару, тобто ТзОВ „Ніко - Захід" не представило до перевірки підтвердження фактичного використання Даної «Марки»з метою одержання доходу. Перевіркою зроблено висновок, що перерахування платежів по роялті на рахунок Ліцензіара та віднесення їх до складу валових витрат є безпідставним;

-на 686838 грн. з вартості інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, наданих в тому числі по взаємовідносинах з :

-"Порше Україна». В акті перевірки зазначено, що між ТзОВ „Ніко - Захід" та ТзОВ «Порше Україна „ укладено наступні договори: 1) від 05.01.2009 №94324720 про надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу, де ТзОВ «Порше Україна»(Імпортер) та ТзОВ „Ніко - Захід" (Дилер). Предметом цього Договору є: Імпортер надає Дилерові інформаційні послуги щодо ремонту та обслуговування без права передачі третім особам, з використанням електронної інформаційно-пошукової системи сервісу \надалі -ІПСС \,як локально, так і в режимі оп - Ііпе. Складові частини ПСС включають: оновлення до ELSA ,оновлення до VAS Portal .Послуги надаються Дилеру у електронному вигляді (через Інтернет) або на компакт дисках. . 2) від 05.01.2009 б\н на надання інформаційних послуг (ЕТКА), де ТзОВ «Порше Україна»Виконавець\ і ТзОВ „Ніко - Захід" (Дилер). За цим договором виконавець надає Замовнику інформаційні послуги у виді і довідкових даних з електронного каталогу запасних частин (для УW-Audi УW-Audi Skoda УW-Audi Skoda Seat\, включаючи оновлення даних, а Замовник сплачує надані послуги на умовах даного договору. До перевірки надано актів виконаних робіт на суму 149 542,10 грн. У зазначених актах вионання робіт не конкретизовано коли і як надавались послуги, немає інформації про фактично понесені витрати при здійсненні цих послуг. Відповідно до бухгалтерських документів (Кт. рах. 634) ТзОВ „Ніко"\ Компанія\ „та ТзОВ „Ніко -Захід \Клієнт\ -проведено та включено до складу валових витрат інформаційних та рекламних послуг, наданих ТзОВ Україна»у сумі 225052.81 грн.; Концерном «Ніко». Укладено договори: 1) від 03.07.2006 про надання послуг, де Концерн «Ніко»\ компанія) та ТзОВ „Ніко - Захід" (Клієнт). За цим договором Компанія надає Клієнту право надавати на платній основі систематично консалтингові послуги включаючи: юридичні послуги, послуги фінансового лізингу, послуги стосовно впровадження інформаційних технологій, послуг що стосуються кадрового консалтингу, Технічний консалтинг, послуги з маркетингу та організації продажу. 2). Договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 09.03.2010 №090310/10, та від 10.01.2011 № 110124, де Концерн «Ніко»\Виконавець\) та ТзОВ „Ніко - Захід" (Замовник). За цими Договорами Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується надавати йому у відповідності до умов даного Договору спеціальну інформацію та кваліфіковані консультації необхідні Замовнику для здійснення господарської діяльності з наступних питань: техніки ведення ефективних переговорів, методи роботи у складних виробничих ситуаціях, основні принципи управління персоналом, стратегії та принципи розвитку дилерського центру, введення системи звітності у сфері маркетингових комунікацій, розробка, координація та проведення навчання для співробітників СТО, відділу продажів аксесуарів, будова автомобілів, особливостей проведення ремонтних та сервісних послуг, проведення атестації спеціалістів і інші послуги пов'язані з веденням господарської діяльності. Замовник та після надання послуг підписують акт прийому - передачі наданих послуг із зазначенням об'єму о послуг. Всього до перевірки представлено актів виконаних робіт на 13 141 грн. без ПДВ (2010 рік 1 кв.2011 року). У актах виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг, в який період, коли і як надавались послуги, тобто понесені витрати не оформлені відповідними документами, які б підтверджували виконання послуг, а також первинні документи, які б містили відомості про господарські операції -Відповідно до бухгалтерських документів (Кт. рах. 634). ТзОВ „Ніко - Захід" проведено та включено до валових витрат 361785 грн.

-фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, з яким укладено договір про надання юридичних послуг від 04.01.2010 №04/01-10/1. За цим договором ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та ТзОВ „Ніко -Захід" \Замовник"\, який доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг для забезпечення діяльності або захисту його прав та інтересів, а також, консультування з питань законодавчого регулювання діяльності з податкового, господарського, цивільного, законодавства та інших галузей права з наданням витягів із чинного законодавства. Оплата здійснюється Замовником на підставі виставлених рахунків та актів передачі-приймання наданих послуг. До перевірки надано актів здачі- приймання наданих послуг на суму 100000 грн., в тому числі на 60000 грн. за І квартал 2010 року, та на 40000 грн. за II квартал 2010 року. Відповідач вказує,що акти однотипні, перелік наданих послуг той самий.. Крім зазначеного великого переліку всіх юридичних послуг, які обумовлені у Договорі, Крім цього в актах не зазначено жодної інформації коли, як, кому надавались послуги.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про і додану вартість" ТзОВ „Ніко - Захід" включило до складу податкового кредиту 117367 грн. ПДВ з вартості інформаційно-консультаційних послуг.

Крім цього, перевіркою встановлено завищення валових витрат на 537809 грн. (вартість списаних запчастин для ремонтів автомобілів, які знаходились на гарантійному обслуговуванню). Перевіркою встановлено, що ації автомобілів марки Міtsubishi ТзОВ „Ніко - Захід" заключало угоди з покупцями на гарантійне обслуговування автомобіля терміном на 3 роки. При цьому, покупцю надається листок гарантійного зобов"язання в якому вказуються дані автомобіля, інформація про власника автомобіля, а саме: прізвище, по-батькові, підпис власника та відмітки про проведення періодичного обслуговування. Перевіркою питання встановлено, що підприємством допущено порушення чинного законодавства в оформленні документів на проведення гарантійних ремонтів автомобілів, а саме: на листках гарантійного зобов'язання, в окремих випадках відсутні підписи замовника на ремонт автомобіля, в окремих випадках підпис власника на замовленні відрізняються від підпису, який вказаний на листку гарантійного зобов'язання, а в окремих випадках на листку гарантійного зобов'язання не вказується ні адреса, ні ПІБ власника. Крім цього, 111 та 1У кварталах 2009 року в актах виконаних робіт відсутні підписи Замовника (ТзОВ «Торговий дім „НІКО" та виконавця (ТзОВ „Ніко - Захід"). Перевіркою зроблено висновок, що надані до перевірки акти списання запчастин на гарантійне обслуговування не підтверджують фактичної сутності та вартості цих послуг ,що не доводить їх зв"язок з господарською діяльністю підприємства. Перелік нарядів замовлень, щоне враховані при перевірці на сторінках 20-22 Акта перевірки.Також у Акті перевірки зазначено ,що в порушення пп.7.4.1.п.7.7,пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" ТзОВ „Ніко Захід" включило до складу податкового кредиту 107561 грн. ПДВ з вартості запчастин,що використані не в господарській діяльності.

. Внаслідок зазначених порушень ,з урахуванням визначення грошових зобов"язань по податку на прибуток та податку на додану вартість з використанням „звичайних цін", внесених змін до Акта перевірки ,визначено заниження на 609709 грн. податку на прибуток,заниження на 233927 грн. ПДВ ,та встановлено завищення бюджетного відшкодування на 8833 грн.ПДВ.

Суд не погоджується з висновками зазначеного Акту перевірки з наступних причин :

По-перше : відповідно до бухгалтерської звітності \Кт рах.634\ загальна сума витрат ,яку проведено та включено до складу валових витрат інформаційних послуг за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складає 149 543,10 грн., без ПДВ, в т.ч. абонплата за користування електроними базами (ЕLSА, VАS - доступ до міжнародної бази даних по ремонту автомобілів) - 123 193,85 грн., електронною базою (ЕТКА- доступ до електронного каталогу запчастин) - 26 349,25 грн., без ПДВ ,та рекламних послуг \поновлення каталогів різними взірцями екстер»єрів та інтер»єрів на суму 3086,85 грн.,без врахування ПДВ

Усі надані послуги підтверджені складеними актами виконаних робіт, які не взято до уваги перевіряючими при проведенні перевірки.

В той ж час, сума, яка вказана в акті перевірки від 25.10.2011р. № 228/23-2/32483848 в розмірі 225 052,81 грн., не має відношення до ТзОВ «Порше Україна»і включає суми сплачені ТОВ «Порше Лізинг Україна», ТОВ «Порше Мобіліті», які є окремими юридичними особами, хоч в акті перевірки (стор. 16) зазначено, що позивачем проведено та включено до складу валових витрат інформаційних та рекламних послуг наданих саме ТОВ «Порше Україна»і на загальну суму саме 225 052,81 грн. Відповідач в судовому засіданні не зміг пояснити допущену помилку , спеціаліст ,який допустив помилку , в судове засідання з»явитись не бажав.

Відповідно відповідачем дощена помилка у визначені ,на його думку ,податкового кредиту. Замість 35781,49 грн. перевіряючи обвинувачують позивача у завищені податкового кредиту на суму 45010 ,56 грн.,з яких 9229,07 грн. по суті є помилкою ,підстави допущення якої відповідач пояснити не міг.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу №94324720 від 05.01.2009р. який укладено з ТзОВ «Порше Україна», позивачем отримано інформаційні послуги щодо ремонту та обслуговування автомобілів, з використанням електронної інформаційно-пошукової системи сервісу (ІПСС), як локально, так і в режимі оn-Lіnе. Складові частини ІПСС включають: оновлення до ELSA, оновлення до VАS, Роrtal). Послуги за цим Договором надавались позивачу в електронному вигляді (через Інтернет) або на компакт-дисках.

Згідно з договором про надання інформаційних послуг (ЕТКА) від 05.01.2009р., який укладено з ТзОВ «Порше Україна», отримано інформаційні послуги у виді довідкових даних з електронного каталогу запчастин (для VW- Audi, VW0Audi-Skoda, VW-Audi-Skoda-Sеаt), включаючи оновлення даних. Послуги за цим договором надавались позивачу за допомогою мережі інтернет; дисків для лазерних систем зчитування; USB-Flash карти за актом приймання-передачі.

Завдяки отриманим інформаційним послугам позивач мав можливість надавати своїм клієнтам послуги з якісного ремонту, діагностики та обслуговуванню автомобілів марки Audi та здійснювати підбір і замовлення необхідних для такого ремонту запасних частин , і .як результат, позивачем реалізовано запчастин та аксесуарів Audi на загальну суму 4 036 752,97 грн., без ПДВ та надано послуг СТО по автомобілях Audi на загальну суму 1 634 446,41 грн., без ПДВ.

Стосовно вищезазначених послуг наданих ТзОВ «Порше Україна»загальна сума витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складає 149 543,10 грн., без ПДВ, в т.ч. абонплата за користування електроними базами (ЕLSА, VАS - доступ до міжнародної бази даних по ремонту автомобілів) - 123 193,85 грн., електронною базою (ЕТКА- доступ до електронного каталогу запчастин) - 26 349,25 грн., без ПДВ. Усі надані послуги підтверджені виданими податковими накладними,складеними актами виконаних робіт по наданню інформаційних послуг та по поставці ТМЦ., тобто запасних частин для автомашин ,які ремонтувало ТзОВ „Ніко-Захід" .

Означене підтверджується Ділерськими договорами ,укладеними ТзОВ „Порше Україна „ „Постачальник" з ДП „НІКО-ЗАХІД" „Ділер" ,згідно яких ТзОВ „Порше Україна „ „Постачальник"передає ДП „НІКО-ЗАХІД" право отримувати ,продавати ,зазначені в додатку продукти договору марки „Ауді»та здійснювати повний якісний сервіс ,що орієнтований на високе задоволення клієнтів.

Крім цього судом оглянуто належно оформлені видаткові накладні ,акти здачі-прийняття робіт \надання послуг\ від ТзОВ „Порше Україна»ТзОВ «Ніко-Захід»,зміст яких підтверджує реальність виконання робіт та надання послуг , вказаних у Договорах.

Таким чином суд вважає,що виконання означених робіт носить реальний характер і результати використовуються у господарській діяльності ТзОВ «Ніко-Захід».

Щодо взаємовідносин позивача з Концерном «Ніко»то судом встановлено,що означеним контрагентам укладено договори:

1) від 03.07.2006 про надання послуг, з додатковими договорами , де Концерн «Ніко»\компанія\ та ТзОВ „Ніко - Захід" (Клієнт). За цим договором Компанія надає Клієнту право надавати на платній основі систематично консалтингові послуги включаючи: юридичні послуги, послуги фінансового лізингу, послуги стосовно впровадження інформаційних технологій, послуг що стосуються кадрового консалтингу, Технічний консалтинг, послуги з маркетингу та організації продажу.

2). Договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 09.03.2010 №090310/10, від 01.01.2011 № 01- №2, від 10 01.2011 р. № 110124 ,де Концерн «Ніко»\Виконавець\) та ТзОВ „Ніко - Захід" (Замовник). За цими Договорами Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується надавати йому у відповідності до умов даного Договору спеціальну інформацію та кваліфіковані консультації необхідні Замовнику для здійснення господарської діяльності з наступних питань: техніки ведення ефективних переговорів, методи роботи у складних виробничих ситуаціях, основні принципи управління персоналом, стратегії та принципи розвитку дилерського центру, введення системи звітності у сфері маркетингових комунікацій, розробка, координація та проведення навчання для співробітників СТО, відділу продажів аксесуарів, будова автомобілів, особливостей проведення ремонтних та сервісних послуг, проведення атестації спеціалістів і інші послуги пов'язані з веденням господарської діяльності. Замовник та після надання послуг підписують акт прийому - передачі наданих послуг із зазначенням об'єму о послуг.

Відповідно до цих договорів, позивач оплатив послуги за надання консалтингових послуг, які передбачають в собі абонплату за надані юридичні, аудиторські, інформаційні та консультаційні послуги, послуги ІТ-департаменту Концерну з виготовлення, постачання та документування стандартного та прикладного програмного забезпечення та інше. Оплата роялті за користування торгівельною маркою »на суму 36000,00 грн. Згідно договору № 090310/13 3909/10 від 09.03.2010р. між Концерном «НІКО»та позивачем та договору № 110124 від 10.01.2011р. між Концерном «НІКО»та позивачем, його працівники пройшли тренінги: «Ефективні продажі. Системний підхід», «Тренінг для керівників СТО», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport», «Технічний тренінг для відділу продажу», «Робота з претензіями на СТО», «Техніки роботи із запереченнями», «Тренінг по моделі Mitsubishi Pajero Sport Wagon», інші. У додатках до цих договорів описано теми тренінгів, дата проведення тощо, програми цих тренінгів. За результатами тренінгів, які проводились у Києві, працівники позивача отримали відповідні сертифікати.

-Відповідно до бухгалтерських документів (Кт. рах. 634). ТзОВ „Ніко - Захід" проведено та включено до валових витрат 361785 грн. У зв'язку із введенням в дію Податкового Кодексу України, відповідно до п.196.1.14, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість інформаційно-консультаційні послуги. Концерн «НІКО»було надано позивачу інформаційно-консультаційних послуг на суму 409 511,00 грн. без ПДВ, в т.ч. 36000 грн. роялті та в І кварталі 2011 року на суму 70 356 грн. без ПДВ. Загальна сума ПДВ з цих операцій, віднесена підприємством до складу податкового кредиту склала 60 631 грн. В той же час, перевіркою безпідставно стверджується про завищення податкового кредиту з операцій з Концерн «НІКО»на суму 72 357 грн. Таким чином і по даній позиції перевіряючи ми допущена помилка у розрахунках на суму 11726 грн.

В судовому засіданні позивач підтвердив реальність проведених господарських операцій з контрагентом „Концерн „НІКО" наступним :

-Актами здачі-прийняття робіт \надання послуг\ ,представленими позивачем, наявними в справі посвідками про відрядження ,як працівників ТзОВ „Ніко-Захід" ,так і працівників Концерну „Ніко" ,які відряджались в ТзОВ „Ніко-Захід" для виконання робіт за зазначеними договорами,звітами про використання коштів на відрядження.

Суд вважає ,що зазначені у актах здачі-приймання робіт \надання послуг\ роботи відповідають умовам Дилерського договору ,укладеного 31.12.2010 року ТзОВ „Ніко-Захід" з ТзОВ „Торговий дім -Ніко" та Дилерського договору,укладеного з ТзОВ „Порше-Україна" і були необхідні для здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо взаємодії ТзОВ „Ніко-Захід" з контрагентом ФОП ОСОБА_3 ,то суд встановив наступне :

Згідно з договором № 04/01-10/1 1101/10 від 04.01.2010р. та Додаткової угоди , укладеним з ФОП ОСОБА_3, позивач отримав юридичні послуги на загальну суму 100 000,00 грн. Послуги надавались в період січень-червень 2010 року, в той час коли в позивача проведено реорганізацію з Дочірнього підприємства у Товариство з обмеженою відповідальністю, а посада юриста штатним розписом позивача не передбачена,що засвідчено наданим штатним розкладом.

Перелік усіх наданих послуг зазначений у актах виконаних робіт. Акти містять різний конкретизований перелік наданих послуг, які надавались протягом відповідного місяця, із зазначенням їх замовника та виконавця.

Зокрема, з Актів вбачається,що „Виконавець"-ФОП ОСОБА_3 в різні місяці надав „Замовнику" -ТзОВ „Ніко-Захід" наступну юридичну допомогу \крім загальних юридичних консультацій з основних галузей права\:

-в січні 2010 року -консультації з цивільного і господарського законодавства з питань законодавчого регулювання порядку проведення реорганізації дочірнього підприємства і перетворення його у ТзОВ, тощо. Ця послуга співпадає в часі з перетворенням ДП „Ніко-Захід" у" -ТзОВ „Ніко-Захід".

-в лютому 2010 року -консультації по виплаті роялті нерезиденту за користування торговою маркою,переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів, по порядок укладення договорів підряду ,поставки, тощо,

- в березні 2010 року -відповіді на адвокатські запити ,заяви клієнтів,заперечення на акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживача,тощо,

-в квітні 2010 року - правова допомога по розміщенню рекламної конструкції, з питань упорядкування документів,здійснення перевірок органами УДАЇ ГУМВС України,укладення та виконання ліцензійних договорів ,тощо,

-в травні 2010 року -питання здійснення гарантійного ремонту транспортних засобів,сплати податку на прибуток,документів на відкриття рахунків у банку,одержання дозволу на утримання та розміщення відході,тощо,

Таким чином в усі періоди ФОП ОСОБА_3 ,як це вбачається з Актів здачі -приймання наданих послуг, надавав абсолютно різні за своїм змістом юридичні консультації, які грунтуються на положеннях цивільного,господарського ,трудового права та інші.

Оскільки консультації стосувались господарської діяльності ТзОВ ,то суд вважає,що за відсутності штатного юрисконсульта означений обсяг роботи був реальним і необхідним для функціонування підприємства. Тобто в тій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо висновків перевірки, що позивач безпідставно списав запчастини для ремонтів автомобілів, які знаходились на гарантійному обслуговуванню всього на суму 537809 грн., в тому числі: у III кварталі 2009 на суму 274211грн., у І кварталі 2010 на суму 39070 грн., у II кварталі 2010 на суму 26954 грн., у III кварталі 2010 на суму 81237 грн., у IV кварталі 2010 на суму 116337 грн. Виходячи з цього, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ та нараховані штрафні санкції за порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначено ,що позивачем допущено порушення законодавства в оформленні документів на проведення гарантійних ремонтів автомобілів, зокрема на листках гарантійного зобов'язання, в окремих випадках відсутні підписи замовника на ремонт автомобіля, в окремих випадках підпис власника автомобіля на замовленні відрізняються від підпису, який вказаний на листку гарантійного зобов'язання, а в окремих випадках на листку гарантійного зобов'язання не вказується ні адреса, ні ПІБ власника. Крім цього, за 2009 рік (III та І квартали), в актах виконаних робіт відсутні підписи Замовника (ТзОВ «Торговий дім «НІКО») та Виконавця (ТзОВ «НІКО-ЗАХІД»)».

В цьому спорі суд погоджується з позицією позивача про те , що він є офіційним дилером у Львові та Львівській області двох відомих автомобільних брендів АG, відповідно до Дилерського договору від 01.12.2008р. між ТОВ «Порше Україна»і ТОВ «НІКО- ЗАХІД»та Mitsubishi Motors, відповідно до дилерського договору від 31.12.2010р. між ТОВ «Торговий дім - НІКО»та ТОВ «НІКО-ЗАХІД». Відповідно до дилерських договорів, позивач зобов'язаний здійснювати гарантійне та післягарантійне обслуговування автомобілів Mitsubishi та Audi реалізованих через дилерську мережу. Враховуючи те, що це один з основних видів діяльності позивача, то надання таких послуг пов'язано з господарською діяльністю.

Замовником здійснення гарантійних ремонтів автомобілів виступають імпортери цих автомобілів, про що згадується і в акті перевірки, які здійснюють компенсацію вартості замінених в результаті здійснених гарантійних ремонтів запчастин та відшкодовують вартість цих ремонтів позивачу. Компенсація понесених витрат на проведення гарантійного ремонту, отримана від імпортера розглядається позивачем як дохід від надання послуг і включається до складу валових доходів. Компенсація відбувається після підписання між позивачем та відповідним імпортером актів передачі-приймання виконаних гарантійних наряд-замовлень.

Порядок гарантійного ремонту автомобілів регулюється «Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. № 721.

Відповідно до п. 24 Порядку, передбачено, що під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт Виконавець у присутності Споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб Виробника або Виконавця (за дорученням Виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та Сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами огляду ДТЗ Виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків. Дата оформлення та номер наряду-замовлення, тривалість і найменування робіт із гарантійного ремонту фіксуються Виконавцем у журналі обліку гарантійних ремонтів ДТЗ.

Про виконання обслуговування та/чи ремонту ДТЗ, в т.ч. і гарантійного, згідно чинного законодавства може звертатись будь-яка особа, яка розпоряджається ДТЗ на законних підставах власник або уповноважена ним особа.

Працівник ТзОВ «Ніко-Захід»перевіряє законність підстав володіння/розпорядження автомобілем, приймає ДТЗ на обслуговування та/чи ремонт, в т.ч. гарантійний, оскільки гарантійні зобов'язання на автомобіль розповсюджуються на транспортний засіб, а не на першого власника автомобіля. У зв'язку з цим, що протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ, такий може бути неодноразово перепроданий, також може бути досить широке коло осіб, що мають право розпорядження цим ДТЗ.

З огляду на це, суд погоджується з думкою позивача про те, що розбіжність в підписах чи різні підписи на проведення гарантійних ремонтів автомобілів виникає через те ,що такі можуть ставитись різними користувачами -довіреними особами власника автомобіля на замовленні та на листку гарантійного зобов'язання (у сервісній книжці). Крім цього, для такого твердження необхідна почеркознавча експертиза, яка не проводилась.

Після виконання робіт із гарантійного ремонту Виконавець робить відмітку в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду - замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт.

Гарантійний ремонт виконується для Споживача безоплатно.

Замовником виконання гарантійних ремонтів, найменування якого зазначено на усіх наряд - замовленнях - є імпортер автомобілів. Після перевірки правомірності проведення гарантійних ремонтів та правильності оформлення усіх документів по їх здійсненню, імпортером, як замовником та платником цих послуг, підписується один загальний акт приймання гарантійних наряд-замовлень зі всім переліком таких нарядів.

У п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст.З Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: „Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Згідно п.2.15 п.2 цього Положення: „Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників".

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення "забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року, із внесеними змінами та доповненнями: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені на час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 999-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) є первинні та зведені облікові документи, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг.

Судом встановлено ,що позивачем надано належно оформлені документи ,які підтверджують реальність понесення валових витрат.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд приходить до висновку ,що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту визначені ним суми по вищеописаних господарських операціях , і цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення .

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за наведеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд вважає,що зазначені вище правочини мали реальний характер і проводились в межах господарської діяльності позивача .

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином суд вважає ,що позов підлягає до задоволення і слід визнати неправомірними та скасувати податков1 повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченк1вському районі Львівської області Державної податкової служби : № 0000142300\1402 в1д 20 с1чня 2012 року, № 0001572300\252 в1д 21 березня 2012 року , № 0001552300\250 в1д 21 березня 2012 року.

Суд вважає,що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України понесені судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-12, 14, 69-71, 86, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Львівської області Державної податкової служби : № 0000142300\1402 від 20 січня 2012 року, № 0001572300\252 в1д 21 березня 2012 року , № 0001552300\250 від 21 березня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко -Захід" судові витрати в розмірі 2146 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Дем'яновський Г.С.