Постанова № 27403191, 09.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13017/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Кутенко А.В.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Краматорського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення суми переплати допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Краматорський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення суми переплати допомоги по безробіттю у розмірі 10 751,22 грн.

Позов мотивовано неповідомленням відповідачем про працю на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» (надалі - ТОВ «Краматорський шифер») на підставі договору від 01.04.2010р. під час перебування на обліку у якості безробітного, що є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення у розмірі 10 751,22 грн.

Представник позивача у судовому засіданні від 09.11.2012р. адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого вважає позовну заяву необґрунтованою, посилаючись на недоведеність умислу відповідача та на те, що роботодавець - ТОВ «Краматорський шифер», повинен був повідомити позивача про працевлаштування відповідача, а тому відповідальність у зв'язку із таким неповідомленням покладається на ТОВ «Краматорський шифер».

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні від 09.11.2012р. адміністративний позов у повному обсязі не визнали та просили відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення всієї заявленої позивачем суми, вважаючи, що відповідач має сплатити вказану суми лише частково.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

14.12.2009р. відповідач звернувся до позивача із заявою, якою просив до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно персональної картки №052501509120700002, відповідач зазначений як безробітний, незайнятий до одного року, звільнений з останнього місця роботи 23.11.2009р. Ця персональна картка підписана відповідачем.

Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу, з 14.12.2009р. відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, 28.05.2010р. припинено виплату допомоги по безробіттю з 23.04.2010р. та з 28.05.2010р. відповідача знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин.

29.12.2010р. відповідач звернувся до позивача із заявою, якою просив до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно персональної картки №052501510122200001, відповідач зазначений як безробітний, незайнятий до одного року, звільнений з останнього місця роботи 09.12.2010р., а дата прийому на роботу - 01.05.2010р. Ця персональна картка підписана відповідачем.

Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу, з 29.12.2010р. відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, 18.04.2011р. припинено виплату допомоги по безробіттю з 18.04.2011р. та з 18.04.2011р. відповідача знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням.

22.12.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою, якою просив до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно персональної картки №052511121500004, відповідач зазначений як безробітний, незайнятий до одного року, дата звільнення 02.12.2011р. Ця персональна картка підписана відповідачем.

Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу, з 22.12.2011р. відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, 27.03.2012р. припинено виплату допомоги по безробіттю з 27.03.2012р. та з 27.03.2012р. відповідача знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням.

Згідно наявних у матеріалах справи довідок позивача, за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. відповідачу виплачено 264,00 грн. забезпечення, за період з 29.12.2010р. по 17.04.2011р. відповідачу виплачено 3 957,40 грн. забезпечення, за період з 22.12.2011р. по 26.03.2012р. відповідачу виплачено 6 529,82 грн. забезпечення (всього - 10 751,22 грн.).

Факт отримання вказаних коштів відповідачем не спростовувався.

Позивачем, за наслідками проведеного розслідування щодо факту отримання доходів особою, що перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітна, складений акт №377 від 10.07.2012р. розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що відповідач працював у ТОВ «Краматорський шифер» за договором з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.

До суду надана копія трудової угоди від 01.04.2010р., яка укладена між ТОВ «Краматорський шифер» та відповідачем на термін виконання робіт з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., а також копія акту приймання робіт від 30.04.2010р., за яким до оплати за виконані роботи підлягає 1 525,68 грн.

Таким чином, під час перебування на обліку у якості безробітного у квітні 2010р. відповідач отримував дохід за трудовою угодою від ТОВ «Краматорський шифер», про що не повідомив позивача як під час дії вказаної трудової угоди, так і під час наступних звернень із заявами, якими просив до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У зв'язку зі зазначеним позивачем прийнятий наказ від 07.08.2012р. про повернення відповідачем коштів у загальному розмірі 10 751,22 грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 16.08.2012р. відповідачем отримано претензію від 07.08.2012р. №01-14/3429 щодо повернення виплачених йому 10 751,22 грн.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», встановлено, що до зайнятого населення належать: - працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; - громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Таким чином, на момент отримання допомоги по безробіттю за квітень 2010 року відповідач відносився до зайнятого населення у зв'язку із здійсненням роботи за трудовою угодою за відповідну оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст. 36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення підлягає стягненню на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через порушення відповідачем ч. 2 ст. 36 цього Закону.

При цьому, суд зазначає, що застрахована особа повинна особисто подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг незалежно від можливості отримання центром зайнятості таких відомостей від інших осіб, у тому числі роботодавців.

Частиною першою ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду, про що зазначено в п. 5 ч.2 зазначеної статті.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також, Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи представляють інтереси Фонду в судових та інших органах, про що зазначено в п. 6 ч.2 зазначеної статті.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п. 7 та п. 8 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк - 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Краматорського міського центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Краматорського міського центру зайнятості 10 751 (десять тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривню 22 (двадцять дві) копійки суми переплати матеріального забезпечення на випадок безробіття (рахунок №37173300901059 в ГУДКСУ Донецької області, ЄДРПОУ 23419575, МФО 834016).

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 9 листопада 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 12 листопада 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.