Постанова № 27403128, 15.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2755/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містсервісбуд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Містсервісбуд» (далі - ТзОВ «Містсервісбуд», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2012 року № 0000542201, № 0000552201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Містсервісбуд» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за 2010-2011 роки, про що складено акт № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року.

Перевіркою ТзОВ «Містсервісбуд» встановлено такі порушення:

- частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), договір купівлі продажу № 22 від 15.10.2010 року, договір оренди автомобіля № 10/07 від 10.09.2010 року між ТзОВ «Медео-Захід» та ТзОВ «Містсервісбуд», відповідно до частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону;

- статей 134, 138, 139 Податкового кодексу України (ПК України), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено валові витрати на загальну суму 75810 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ - ІV квартал 2011 року на загальну суму 44730 грн.;

- статей 134, 135, 136, 137 ПК України, статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено валові доходи на загальну суму 108312 грн. та завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ - ІV квартал 2011 року в сумі 54781 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 197, пункту 188.1 статті 188 ПК України, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 та пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результат чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 32679 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 21662 грн., серпень 2011 року на суму 1200 грн., вересень 2011 року на суму 1425 грн., жовтень 2011 року на суму 5916 грн., грудень 2011 року на суму 2475 грн.;

- пункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4 - 201.7 статті 201 ПК України, пункту 7.5, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 24108 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 15162 грн., червень 2011 року на суму 1000 грн., вересень 2011 року на суму 2126 грн., жовтень 2011 року на суму 3463 грн., листопад 2011 року на суму 2357 грн.

На підставі акту перевірки № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 12.06.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004762301 та № 0004752301, які були скасовані за результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у Волинській області.

На підставі рішення № 2869/10/10-206 від 11.07.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 13.07.2012 року були прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0000552201, яким ТзОВ «Містсервісбуд» зменшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 8570,00 грн., та

- № 0000542201, яким ТзОВ «Містсервісбуд» зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 7015,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС України потворна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Порушення податковим органом зафіксовані в зв'язку із встановленням факту нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «Містсервісбуд» та ТзОВ «Медео-Захід». Висновок податкового органу про нікчемність правочину базується на тому, що ТзОВ «Медео-Захід» завищено податкові зобов'язання квітня 2010 року на 166020,00 грн., травня 2010 року на 438673,00 грн., червня 2010 року на 1211039,00 грн., жовтня 2010 року на 2364627,00 грн., лютого 2011 року на 507025,00 грн., серпня 2011 року на 2036749,00 грн., листопада 2011 року на 1385658,00 грн., грудня 2011 року на 762652,00 грн.

Так, в обґрунтування прийнятих рішень відповідач покликається на результати позапланових виїзних перевірок ТзОВ «Медео-Захід», оформлені відповідними актами від 20.01.2012 року № 339/23-3/35594018, від 14.03.2012 року № 46/23-3/35594018 та від 18.04.2012р. № 753/23-3/35594018. Перевірка проводилась в зв'язку із неподанням зазначеним товариством у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження податкового кредиту та податкового зобов'язання. Податковий орган встановив відсутність у зазначеного товариства первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, в зв'язку з чим не встановив фактів придбання товарів та їх послідуючу реалізацію. Відповідно перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Медео-Захід» об'єктів оподаткування, а також відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Вищезазначені висновки податкового органу є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, Цивільного та Господарського кодексів України.

Чинним законодавством закріплена презумпція правомірності правочину. Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Чинним законодавством України передбачено індивідуальну відповідальність платників податків, ТзОВ «Містсервісбуд» жодним чином не несе відповідальності за облік свого контрагента.

Податковим органом взагалі не було надано правової оцінки подальшого використання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), отриманих від контрагента у господарській діяльності товариства. Так, придбаний у контрагента товар був проданий ТзОВ «Торібудком», що підтверджується господарськими договорами, первинними бухгалтерськими документами. Відповідач не ставить під сумнів подані товариством первинні бухгалтерські документи, що свідчать про придбання товару та подальше його використання у господарській діяльності товариства. Надані документи відповідають Положенню про документальне забезпечення запису у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та містять необхідні, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити. Висновок податкового органу про те, що під час перевірки неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ та наданню послуг оренди у ТзОВ «Медео-Захід» є виключно безпідставним судженням останнього.

Позивач, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог (т. 2, а. с. 2), просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС 12.06.2012 року № 0004752301, від 13.07.2012 року № 0000542201, № 0000552201.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 10.09.2012 року № 1140/10/10-007 (т. 1, а. с. 206-207) відповідач адміністративний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.

В ході перевірки було встановлено, що між ТзОВ «Містсервісбуд» і ТзОВ «Медео-Захід» укладено договір оренди автомобіля від 10.09.2010 року № 10/07, згідно з яким ТзОВ «Містсервісбуд» орендувало автомобіль марки Mersedes-Benz Sprint. Однак, на момент перевірки та до матеріалів позивачем не надано технічної документації, документів на право керування технічним засобом, а також в акті здачі-прийняття по договору не висвітлено всіх базисних умов і реєстраційні дані, номер авто. До перевірки ТзОВ «Містсервісбуд» не надано технічної документації (сертифікатів відповідності, паспорти якості) на товари, документи на право керування транспортними засобами, договір на розпиловку половника, доручень на отримання товару, товарно-транспортні документи (ТТН, шляхові листи та інші документи, які б підтверджували факт транспортування товару). У актах здачі-прийняття робіт та договорі не висвітлено базисні умови поставки товару/надання послуг (перевезення товару, реєстраційні дані та номер автомобіля, які б ідентифікували автомобіль, документів на право керування транспортними засобами).

Згідно з поясненнями директора ТзОВ «Містсервісбуд» Рицая В.Р. від 21.05.2012 року операції з купівлі у ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів проводились з метою їх подальшої реалізації, доставка товару проводилась за рахунок продавця, а подальша реалізація (передача товару, доставка) проводилась за рахунок покупців. Розпиловку проводив підприємець ОСОБА_4, транспортування пиловника від ТзОВ «Медео-Захід» до місця переробки проводилось за рахунок продавця, з місця переробки до покупця ТзОВ «Торгбудком» - за рахунок покупця. Щодо орендованого у ТзОВ «Медео-Захід» автомобіля, то він був переданий в суборенду ТзОВ «Торгбудком».

Разом з тим, враховуючи матеріали перевірки ТзОВ «Медео-Захід», те, що правочини, укладені ТзОВ «Медео-Захід» з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями визнано нікчемними, перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «Містсервісбуд» господарських операцій з придбання товарів та послуг у ТзОВ «Медео-Захід».

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог (т. 2, а. с. 2), підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Містсервісбуд» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії В01 № 358034 (т. 1, а. с. 203), знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.09.2010 року № 887 (т. 1, а. с. 139), зареєстроване платником ПДВ з 14.10.2010 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 14.10.2010 року № 100305660 (т. 1, а. с. 140). Згідно із статутом, затвердженим рішенням учасника товариства № 1/10 від 27.09.2010 року, ТзОВ «Містсервісбуд», серед іншого, здійснює діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва, оптової та роздрібної торгівлі, транспортних перевезень вантажним автотранспортом та інше (т. 1, а. с. 121-138).

Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Містсервісбуд» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період 2010 - 2011 роки, про що складено акт № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року (т. 1, а. с. 16-42).

Перевіркою ТзОВ «Містсервісбуд» встановлено такі порушення:

- частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), договір купівлі продажу № 22 від 15.10.2010 року, договір оренди автомобіля № 10/07 від 10.09.2010 року між ТзОВ «Медео-Захід» та ТзОВ «Містсервісбуд», відповідно до частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону;

- статей 134, 138, 139 Податкового кодексу України (ПК України), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено валові витрати на загальну суму 75810 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ - ІV квартал 2011 року на загальну суму 44730 грн.;

- статей 134, 135, 136, 137 ПК України, статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено валові доходи на загальну суму 108312 грн. та завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ - ІV квартал 2011 року в сумі 54781 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 197, пункту 188.1 статті 188 ПК України, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 та пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результат чого ТзОВ «Містсервісбуд» завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 32679 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 21662 грн., серпень 2011 року на суму 1200 грн., вересень 2011 року на суму 1425 грн., жовтень 2011 року на суму 5916 грн., грудень 2011 року на суму 2475 грн.;

- пункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4 - 201.7 статті 201 ПК України, пункту 7.5, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 24108 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 15162 грн., червень 2011 року на суму 1000 грн., вересень 2011 року на суму 2126 грн., жовтень 2011 року на суму 3463 грн., листопад 2011 року на суму 2357 грн.

На підставі акту перевірки № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 12.06.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 525,00 грн. (в т. ч., за основним платежем - 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105,00 грн.) (т. 1, а. с. 13), та

- № 0004752301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1957,00 грн. (т. 1, а. с. 12).

Рішенням ДПС у Волинській області № 2869/10/10-206 від 11.07.2012 року про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 12.06.2012 року № 0004752301 залишено без змін. Разом з тим, вказаним рішенням податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0004762301 скасовано, скаргу задоволено частково: зменшено грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток відповідно на 8570,00 грн. та 7015,00 грн. (т. 1, а. с. 63-69).

В зв'язку з цим, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 13.07.2012 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000552201, яким ТзОВ «Містсервісбуд» зменшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 8570,00 грн. (т. 1, а. с. 15), та

- № 0000542201, яким ТзОВ «Містсервісбуд» зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 7015,00 грн. (т. 1, а. с. 14).

Рішенням ДПС України від 13.08.2012 року № 13901/6/10-415 податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 12.06.2012 року № 0004752301, від 13.07.2012 року № 0000552201, № 0000542201 залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення (т. 1, а. с. 70-75).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент формування позивачем валових доходів та валових витрат протягом 2010 року - І кварталу 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній до набрання чинності ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про безтоварний характер угод, укладених між позивачем та TзOB «Медео-Захід», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 2010 - 2011 років проводив операції з придбання у ТзОВ «Медео-Захід» ТМЦ згідно з договором купівлі-продажу № 22 від 15.10.2010 року (т. 1, а. с. 76-79) та послуг оренди автомобіля за договором № 10/07 від 10.09.2010 року (т. 1, а. с. 184).

Вказані господарські операції оформлені належним чином складеними первинними документами - податковими та видатковими накладними (т. 1, а. с. 82-91, 193), актами приймання-передачі (т. 1, а. с. 187, 190), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а. с. 192), оплата за придбані товари та послуги проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 92-95, 196-199).

Крім того, як слідує із пояснень представника позивача, отримані від ТзОВ «Медео-Захід» ТМЦ та послуги були використані в господарській діяльності позивача.

Так, зокрема, придбані у ТзОВ «Медео-Захід» ТМЦ (будівельні матеріали) були в подальшому реалізовані на ТзОВ «Торгбудком» згідно з договорами купівлі-продажу від 12.10.2010 року № 1, від 14.07.2011 року № 1/07 (т. 1, а. с. 96-99), на підставі видаткових та податкових накладних (т. 1, а. с. 100-113), оплата підтверджується банківськими виписками (т. 1, а. с. 220-235). При цьому, пиловник хвойних порід (кругляк) в кількості 60 куб. м. було перероблено за допомогою розпиловки, в результаті чого отримано пиломатеріали обрізні в кількості 50 куб. м., які в подальшому реалізовані на ТзОВ «Торгбудком», а розпиловку здійснював фізична особа - підприємець ОСОБА_4, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25 від 21.10.2010 року (т. 1, а. с. 202), квитанціями до прибуткового касового ордера (т. 1, а. с. 200-201), а також документами, що підтверджують правовий статус фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та види його діяльності: свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_7 (т. 1, а. с. 203), свідоцтвом про сплату єдиного податку на 2010 рік серії НОМЕР_8 (т. 1, а. с. 204).

Крім того, отриманий від ТзОВ «Медео-Захід» в оренду автомобіль в подальшому був переданий в суборенду ТзОВ «Торгбудком» згідно з договором від 10.09.2010 року (т. 1, а. с. 185-186) на підставі актів прийняття-передачі (т. 1, а. с. 188-189). При цьому, як встановлено судом, в оренду було передано автомобіль Mercedes-Benz Sprint, реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_5 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (т. 2, а. с. 7) та був переданий ТзОВ «Медео-Захід» згідно з договором позички транспортного засобу № 17 від 01.09.2010 року (т. 2, а. с. 3-4) на підставі акту прийняття-передачі (т. 2, а. с. 5).

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товарів та послуг (будівельних матеріалів та оренди автомобіля) від ТзОВ «Медео-Захід» фактично відбулася і товари (послуги) використані в господарській діяльності позивача. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, відповідачем не спростовані доводи позивача про отриманий економічний ефект від здійснення господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» у вигляді отримання прибутку від реалізації товарів та послуг, викладені у бухгалтерській довідці від 20.09.2012 року (т. 1, а. с. 236).

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на акти перевірок Луцької ОДПІ Волинської області ДПС щодо ТзОВ «Медео-Захід», оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження відсутності матеріальних та трудових ресурсів у ТзОВ «Медео-Захід», висновки Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ґрунтуються на аналізі баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини. При цьому, суд також враховує, що відповідачем не надані докази того, що ТзОВ «Медео-Захід» погодилося із висновками вказаних актів та не оскаржувало прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення. Крім того, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не враховано, що підприємство - контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послуг з перевезення вантажів.

На думку суду, відсутність у позивача ТТН на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Медео-Захід», не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки договором купівлі-продажу № 22 від 15.10.2010 року обов'язок з поставки будівельних матеріалів було покладено на контрагента позивача.

Суд також враховує, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Крім того, по операціях придбання позивачем у ТзОВ ««Медео-Захід» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Медео-Захід», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ ««Медео-Захід» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТзОВ «Медео-Захід», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді завищення валових витрат та валових доходів, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 12.06.2012 року № 0004752301, від 13.07.2012 року № 0000542201, № 0000552201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 176,00 грн., сплачений квитанціями № 2760.692.1 від 29.08.2012 року (т. 1, а. с. 2), № 2760.326.1 від 09.10.2012 року (т. 2, а. с. 1).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0004752301, від 13 липня 2012 року № 0000542201, № 0000552201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містсервісбуд» судовий збір в розмірі 176 гривень 00 копійок (сто сімдесят шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх