Постанова № 27403061, 08.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/10800/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Чеховський М.М. - довір. від 19.03.2012 року № 06-7/451

від відповідача - Оксаніченко А.С. -довір. від 26.04.2012 року № 12/12

від третьої особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь»

третя особа Макіївський міський центр зайнятості

про стягнення адміністративно - господарських санкцій в сумі 75119 грн.

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» про стягнення адміністративно - господарських санкцій в сумі 75119 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечене працевлаштування інвалідів у 2011 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на нього покладений обов'язок нарахувати та сплачувати фінансово - господарські санкції.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем адміністративно - господарські санкції в розмірі 75119 грн. у добровільному порядку не сплачені, просить стягнути зазначену суму.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» у 2011 році надавало до центру зайнятості звітність про наявність вільних робочих місць, де були зазначені усі вільні посади для працевлаштування інвалідів, інформацію до Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів та Товариства інвалідів Червоногвардійського району м. Макіївки «Оптимист» про створення робочих місць для інвалідів, розміщувало оголошення у засобах масової інформації щодо запрошення інвалідів на роботу, тобто, як зазначає відповідач, здійснювало усі передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходи для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи наведене, вважає, що підстав для стягнення адміністративно - господарських санкцій немає.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував з підстав, викладених в запереченнях, просив в задоволенні позовної заяви відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ТОВ «Сладкая жизнь» - є юридичною особою, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 30936954), знаходиться за юридичною адресою: 86123, м. Макіївка, вул. Тайгова, б. 1/К, корпус 1.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «Сладкая жизнь» за 2011 рік № 10-ПІ від 13.02.2012 року, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 619 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 18, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 25 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 6487 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 10480 грн.(т. 1 - а.с. 8)

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало ТОВ «Сладкая жизнь» адміністративно - господарські санкції та нарахувало пеню в загальній сумі 75119 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Сладкая жизнь» протягом 2011 року регулярно щомісяця надавало звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Макіївського міського центру зайнятості, на ТОВ «Сладкая жизнь» створена атестаційна комісія по створенню умов праці інвалідів та проведена атестація робочих місць для інвалідів, протягом 2011 року ТОВ «Сладкая жизнь» повідомляло Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів та Товариству інвалідів Червоногвардійського району м. Макіївки «Оптимист» про створення робочих місць для інвалідів, ТОВ «Сладкая жизнь» розміщувало оголошення в газеті «Вечерняя Макеевка» про запрошення інвалідів на роботу (том 1 - а.с. 36 - 89, 24 - 32, 90 - 138, 139 - 148).

Згідно листів Макіївського міського центру зайнятості від 12.09.2012 року № 02-23/6425 та від 26.10.2012 року № 04-11/7456 протягом 2011 року на вакансії, надані ТОВ «Сладкая жизнь» видано 9 направлень особам з інвалідністю, жодна особа не працевлаштована, ТОВ «Сладкая жизнь» відмовило у працевлаштуванні 6 інвалідам з результатом «не відповідає вимогам» (т. 1 - а.с. 159, т. 2 - а.с. 228).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно - господарські санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в сумі 75119 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоовленню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацем першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчить звіт ТОВ «Сладкая жизнь» за 2011 рік № 10-ПІ від 13.02.2012 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 619 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 25 осіб, працевлаштовано - 18 осіб.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач протягом 2011 року регулярно щомісяця надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Макіївського міського центру зайнятості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Згідно п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості протягом 2011 року надавалась вчасно.

Наряду з викладеним, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, протягом 2011 року на вакансії, надані ТОВ «Сладкая жизнь», центром зайнятості видано 9 направлень особам з інвалідністю, при цьому, жодна особа не працевлаштована, відповідач відмовив у працевлаштуванні 6 інвалідам з результатом «не відповідає вимогам».

Тобто, відповідач в порушення норм законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відмовив у працевлаштуванні 6 особам з інвалідністю.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи наведене та те, що відповідач відмовив в працевлаштуванні 6 особам з інвалідністю, суд вважає позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Сладкая жизнь» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році такою, що підлягає задоволенню в частині стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 6 інвалідів в сумі 62878 грн. 86 коп. та пені в сумі 1509 грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 2, ст. 7 - 14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», третя особа Макіївський міський центр зайнятості про стягнення адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в сумі 75119 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (ЄДРПОУ 30936954, юридична адреса: 86123, м. Макіївка, вул. Тайгова, б. 1/К, корпус 1) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ у Донецькій області ЄДРПОУ 38033949 МФО 834016 код платежу 50070000) суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в розмірі 64387 грн. 95 коп., в тому числі адміністративно - господарські санкції в сумі 62878 грн. 86 коп. та пеня в сумі 1509 грн. 09 коп.

В задоволенні іншої частини позовної заяви - відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 08.11.2012 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 13.11.2012 року.

Суддя Давиденко Т.В.