Рішення № 27399442, 13.11.2012, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-6091/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі судового засідання Теслав А.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись 22 вересня 2011 року до суду, просить поділити майно, що є їх спільною із колишнім чоловіком - відповідачем по справі ОСОБА_3 сумісною власністю подружжя, а саме - мікроавтобус марки MERCEDES-BENZ 410D, 1999 року випуску, номер кузова: WDB9044632P921777, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відступивши від засад рівності часток подружжя, та визнати за нею право особистої приватної власності на 2/3 ідеальних частки, а за відповідачем визнати право особистої приватної власності на 1/3 ідеальну частку вказаного транспортного засобу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що після розірвання шлюбу, яке мало місце 02 червня 2011 року, між нею та відповідачем не було досягнуто взаємної згоди щодо способів та порядку поділу вищевказаного майна, набутого ними 12 січня 2006 року як подружжям за час шлюбу. Вказує, що у шлюбі з ОСОБА_3 перебувала з 06 лютого 2004 по 12 червня 2011 року й у цей час в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання якого, після розірвання шлюбу, судом було визначено місце проживання матері, тобто її, позивачки по справі, а тому, оскільки дитина перебуває на її вихованні та повному утриманні, просить суд відступити від засад рівності часток подружжя, визнавши за нею право власності на 2/3 ідеальних частки спірного автомобіля.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та з мотивів, наведених нею у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позову за безпідставністю позовних вимог, зокрема з мотивів, наведених ним у письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.30 - 33).

З`ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

На підставі поданих сторонами як письмових доказів копій документів (а.с.8 - 13, 34 - 39) судом встановлено, що у період з 06 лютого 2004 по 12 червня 2011 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу, а саме - 12 січня 2006 року сторони придбали у кредит в сумі 9900 доларів США, а також у розмірі 3037,50 доларів США на сплату страхових платежів, мікроавтобус марки MERCEDES-BENZ 410D, 1999 року випуску, номер кузова: WDB9044632P921777, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з одночасною заставою банку зазначеного транспортного засобу.

Кредитний договір №ROHIAE00000013 від 12.01.2006 р. та договір застави рухомого майна №ROHIAE00000013 від 12.01.2006 р. було укладено із ЗАТ КБ ПриватБанк на імя відповідача ОСОБА_3 Крім того, між вказаним банком та поручителем ОСОБА_6 12 січня 2006 року було укладено договір поруки №ROHIAE00000013/1, за яким ОСОБА_6 виступив поручителем за виконання боржником ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором №ROHIAE00000013 від 12.01.2006 р.

Хто із подружжя, коли та яким чином здійснював погашення поточних щомісячних платежів за кредитним договором, на виконання пункту 1.1 цього договору, судом не встановлено й позивач це документально не підтвердила, тим самим не довівши тієї обставини, що й вона як працездатний член сімї брала участь у погашенні заборгованості за кредитом.

Разом з тим, відповідач документально підтвердив і це вбачається з поданих ним копій документів (а.с.40 - 45), що вищевказаний транспортний засіб придбавався у січні 2006 року для здійснення ОСОБА_3 підприємницької діяльності, так як з 05 січня 2006 року відповідач зареєстрований у виконавчому комітеті Рівненської міської Ради як фізична особа - підприємець, а з 01 лютого 2006 року надає послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом (внутрішні перевезення пасажирів автобусами) спірним мікроавтобусом марки MERCEDES-BENZ 410D, 1999 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що вбачається, відповідно, з ліцензій та ліцензійних карток до них, виданих на імя ОСОБА_3 Міністерством транспорту та звязку України.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.1 ст.61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 29 постанови №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст.52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Таким чином, оскільки спірне майно було придбане ОСОБА_3 за кредитні кошти, то він, здійснюючи шляхом експлуатації мікроавтобуса свою підприємницьку діяльність, погашав заборгованість за кредитним договором №ROHIAE00000013 від 12.01.2006 р. коштами, отриманими як прибуток від цієї діяльності.

Позивач просить захистити її майнове право як колишнього подружжя шляхом визнання за нею права приватної власності на 2/3 ідеальних частки спірного автомобіля, однак такий спосіб поділу спільного сумісного майна подружжя не передбачений чинним Сімейним кодексом України, адже в контексті положень статей 70, 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі у рівних частках, за певними винятками, передбаченими цими нормами закону, а у разі неможливості поділу в натурі - шляхом присудження другому з подружжя за його згодою грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, виходячи з наведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошенняможе бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: