Рішення № 27398254, 13.11.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/61/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І., Іващенко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дружбіної А.М., Бушинської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

03.11.2011 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, зазначивши на підтвердження своїх позовних вимог, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах з 16.03.1995 року по 11.04.2011 року.

На день його звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, а саме недоплатив посадовий оклад в розмірі 559,56 грн., персональну надбавку в розмірі 373,45 грн., премію в розмірі 21852,82 грн., а всього 29506,83 грн., чим порушені ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці». Зазначена заборгованість не виплачена йому до теперішнього часу.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні відповідач зобов»язаний був виплатити їй всі суми, що належали їй від підприємства в день звільнення. Не зробивши з ним повний розрахунок в день звільнення, відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов»язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Тому він просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 6721,00 грн.

Вчасно не виплативши йому заробітну плату в повному обсязі, відповідач завдає позивачу моральну шкоду, яка полягає в його душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, через що був порушений його звичайний уклад життя. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 1000 грн. та просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5, представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, також зазначив, що позивачем пропущений тримісячний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, з"ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з відповідачем ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»з 16.03.1995 року по 11.04.2011 року, його було звільнено в зв»язку зі скороченням штату за ст. 40 ч. 1 КЗпП України (а.с. 48-51).

В судовому засіданні встановлено, що у підприємства перед позивачем існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 724, 56 грн., яка не була сплачена йому на день звільнення та залишається несплаченою по теперішній час. Сума заборгованості складається з недоплати до посадового кладу за серпень 2009 року в розмірі 330,00 грн., за грудень 2009 року -в розмірі 229,56 грн., надбавки за серпень 2009 року -в розмірі 165,00 грн. Зазначений розмір заборгованості по заробітній платі підтверджений висновком судово-економічної експертизи від 18.10.2012 року (а.с. 218-227). Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а саме - 724, 56 грн.

Крім того, відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в дні роботи в строки, передбачені колективним договором, але не менш як два рази в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів. Згідно ст. 25 Закону України „Про оплату праці" забороняється будь-яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем наявний спір про розмір заборгованості по заробітної плати, тому у відповідності до ч. 2 ст. 117 КЗпП України якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На підставі п. 1 розділу I и п. 2 розділу II Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, з наступними змінами та доповненнями, середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи (а.с. 218-227) середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяця перед звільненням складає 6721,00 грн.

У відповідності з п.5, п.9 розділу IV Порядку нарахування середньої заробітної платі, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двух місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.

Проте, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з того, що відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 року № 13, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Виходячи з наявності спору про розмір заборгованості по заробітній платі, часткового вирішення спору а користь позивача, а саме, позивач просив стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 29506,83 грн., а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовний вимог в розмірі 724,56 грн., розміру заборгованості по заробітній платі у відповідача перед позивачем на час вирішення спору, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку задовольнити частково, стягнувши на користь позивача суму такої компенсації в розмірі 2000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недоплаченої суми премії в розмірі 21852,82 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідно до ст. 60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Жодних доказів того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість з виплати премії, суду не надано.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки зазначені позовні вимоги були пред»явлені позивачем ОСОБА_5 лише 03.11.2011 року, в той час, як звільнено його було 11.04.2011 року, тобто з порушенням тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Представник відповідача наполягав на застосуванні строку позовної давності в частині цих позовних вимог.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 108, 115, 116, 117, 237-1, 238 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк»в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 724,56 грн. (сімсот двадцять чотири) грн. 56 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі)грн.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк»в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

13.11.2012