Рішення № 27397141, 02.11.2012, Ровенківський міський суд Луганської області

Справа № 2-1386/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі : головуючого судді Ібадової Н.П.

при секретарі Саюк Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ровеньки Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2, третя особа ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк»,»Про поділ спільної сумісної власності подружжя»,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2007 року позивачка звернулася до Ровеньківського міського суду Луганської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, третя особа ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк», «Про поділ спільної власності подружжя», просила суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати та сплачене державне мито й інформаційні послуги. Поділити нажите нею та відповідачем за час їхнього спільного проживання та за час шлюбу майно, що є їхньою спільною сумісною власністю, виділивши в натурі їй:

- салон краси з офісними меблями, розташований за адресою: АДРЕСА_5, вартістю 257 800 гривень.

- обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію) вартістю 164 000 гривень

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з квартирними меблями та обладнанням вартістю 185 000 гривень. Автомобіль марки „Mitsubishi Lancer" 2005 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4 вартістю 50 000 гривень. Статутний фонд приватного підприємства „Ровенькишахтобуд і К" в розмірі 29 850,00 грн.

І того на суму: 686 650,00 гривень.

Відповідачу:

- незавершена будівництвом споруда, розташована за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 1 000 000 гривень.

- будівельні матеріали, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 250 000 гривень.

-Дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, розташовану в садівничому товаристві "Шахтар" вартістю 60 000 гривень.

І того на суму: 1 310 000,00 гривень.

26.08.2011 року позивачка подала уточнену позовну заяву в якій просила суд задовольнити її позовні вимоги, здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та виділити у власність їй - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2: - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з квартирними меблями та обладнанням;

- незавершену будівництвом споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, земельні ділянки, площею 0,1200 га, 0,1000 га розташовані за адресою: АДРЕСА_6.;

- нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5 з офісними меблями.

Виділити у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3:

- нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_7;

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8;

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_7;

- обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію);

- автомобіль марки subishi Lancer»2005 року випуску;

- дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, розташовану в садівничому товаристві «Шахтар».

05.03.2012 року позивачка звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій вказала, що предметом позову є поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності придбаного в шлюбі та під час спільного сумісного проживання (уточнена позовна заява від 30 січня 2012 року), керуючись ст. 27, 31 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог, в частині залишення без розгляду позовної вимоги щодо здійснення поділу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з квартирними меблями та обладнанням.

Таким чином, решта вимог її уточненої позовної заяви від 30 січня 2012 року залишається без змін, вимоги її позовної заяви слід читати в наступній редакції:

- встановити факт, що має юридичне значення, її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з листопада 1999 року по 13 січня 2004 року.

- визнати нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5 їхньою з відповідачем ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та виділити у власність їй ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2:

- незавершену будівництвом споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, земельні ділянки, площею 0,1200 га, 0,1000 га розташовані за адресою: АДРЕСА_6.

- нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5.

- виділити у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3:

- нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8.

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

- обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію).

- автомобіль марки subishi Lancer»2005 року випуску.

- дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, розташовану в садівничому товаристві «Шахтар».

23.03.2012 року позивачка звернулася до суду із уточненою позовною заявою , в якій вказала що вона не згодна, з письмовими доводами відповідача і вважає, що ОСОБА_2 навмисно з метою скрити спільне сумісне майно від розподілу намагався позбавитися вищезазначеного майна. Вважає, що вищезазначене майно вибило з її законного володіння не з її волі що підтверджується наступним.

23 квітня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського округу Луганської області ОСОБА_4 за реєстраційним номером 659 знаходячись в зареєстрованому з нею шлюбі, ОСОБА_2 придбав нежитлову будівлю з належними до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_7. Право власності належним чином було зареєстровано КП Ровеньківське БТІ за ОСОБА_2 в цілій частині, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.07.2004 року, реєстраційний номер 5601367, номер запису: 110 в книзі 1.

29 жовтня 2004 року суддею Ровеньківського міського суду Луганської області Марініним О.В. була винесена ухвала якою була затверджена мирова угода між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до якої право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю з належними до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 визнано за ОСОБА_5

24 вересня 2007 року суддею Ровеньківського міського суду Луганської області Ібадовою Н.П. вищезазначена ухвала судді Марініна О.В. була скасована. В ході судового розгляду було встановлено, що про існування документів, які були підставою для визначення в подальшому права власності за ОСОБА_5 (мирова угода) їй відомо не було. Розписку та мирову угоду вона не підписувала. Вищезазначене рішення набуло чинності.

У 2008 році Ровеньківським міським судом Луганської області у складі ОСОБА_6 на підставі тих саме документів (мирова угода та розписка) вдруге була розглянута цивільна справа № 2-28/08р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежилу будівлю.

За результатами розгляду справи було винесено рішення від 17 червня 2008 року, яким вищезазначений позов було задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 26.08.2004 року нежилої будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідним рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_2 підтверджує факт укладання угоди купівлі-продажу зі ОСОБА_5 тобто що він намагався позбавитися спірного майна.

20 березня 2012 року Апеляційним судом Луганської області було ухвалене рішення яким скасовано рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 17 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежилу будівлю та відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26.08.2004 року нежилої будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання права власності на нежитлову будівлю з належними до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

Вищевикладені факти підтверджують що спірне майно вибуло з її володіння не з її волі та з порушенням вимог чинного законодавства, та підтверджують факт навмисного позбавлення ОСОБА_2 майна. Таким чином, ОСОБА_2 порушив правовий режим майна, що визначений чинним законодавством, як спільна сумісна власність.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження, чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї, чи не на її потреби, або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Те, що ОСОБА_2 знову набув право власності на спірне майно у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Ровеньківського міського округу Луганської області ОСОБА_8 05 березня 2007 року (через два місяці після розірвання шлюбу) за реєстровим номером 174, підтверджує факт того, що відповідач намагався скрити його від розподілу.

Тобто на теперішній час майно не вибуло з володіння ОСОБА_2 та може бути розподіленим.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

У відповідності до частини 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

На підставі вищевикладеного, вважає за необхідне збільшити позовні вимоги. Мотивувальна частина (нормативне обґрунтування правової позиції, факти, викладені в якості підтвердження правової позиції та інше) її позовної заяви від 30.01.2012 року та 05.03.2012 року залишається без змін. Остаточні позовні вимоги слід читати в наступній редакції:

- встановити факт, що має юридичне значення, її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 року.

- визнати нежиле приміщення, вбудоване -офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5 їхньою з відповідачем ОСОБА_2, спільною сумісною власністю.

- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та виділити у власність їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2:

- незавершену будівництвом споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, земельні ділянки, площею 0,1200 га, 0,1000 га розташовані за адресою: АДРЕСА_6.

- нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5.

- 1/2 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_7.

- 1/2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7.

Виділити у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3:

- 1/2 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_7.

- 1/2 земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_7.

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8.

- обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію).

- автомобіль марки subishi Lancer»2005 року випуску.

- дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, розташовану в садівничому товаристві «Шахтар».

30.03.2007 року відповідачем по справі було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позов він визнає частково, оскільки він не згоден із способом поділу їхньої спільної сумісної власності, вказаною вартістю майна та об'ємом об'єктів спільної сумісної власності, визначеного позивачкою.

Вартість об'єктів їхньої спільної власності він оцінює наступним чином:

- Офіс та салон краси з офісними меблями, обладнанням салону краси (для манікюру, педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію), розташований за адресою: АДРЕСА_5 - 1 750 000 гривень.

- Незавершена будівництвом жила споруда, розташована за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 450 000 гривень.

- Квартира з меблями та обладнанням, розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 620 000 гривень.

- Будівельні матеріали, розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_6 - 230 000 гривень.

- Дачна ділянка НОМЕР_5 з будинком , меблями та обладнанням, розташована в садівничому товаристві „Шахтар" - 28 000 гривень.

Крім того, об'єктом їхньої спільної власності є злиток золота вагою 500 гр. вартістю 50 000 гривень, який їм подарували на весілля 13.01.2004 року.

Також під час шлюбу, а саме 14.04.2006 р. ним з АКБСР „Укрсоцбанк" був укладений кредитний договір, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 400 000 гривень до 11.04.2008 р. зі сплатою 18 процентів річних разом із щомісячними траншами, визначеними договором. Вказані кошти він витратив на купівлю будівельних матеріалів та будівництво об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_6, що визнає й сама позивачка в позовній заяві. Вважає зобов'язання по сплаті кредиту їхнім спільним з позивачкою боргом, оскільки всі кошти, отримані в кредит були витрачені в інтересах їхньої сім'ї, а саме на будівництво споруди за адресою: АДРЕСА_6, яка є об'єктом їхньої спільної сумісної власності. Заборгованість по кредиту станом на 26.03.2007 р. складає 247 619 грн., остаточна сума процентів за графіком до кінця строку кредиту складає 26 580 грн., а всього 274 199 грн. На його думку вказані зобов'язання необхідно врахувати при поділі їхнього майна.

Крім того, в лютому 2007 року він продав автомобіль марки „Mitsubishi Lancer" 2005 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4 за 70 000 гривень. Вказані кошти були витрачені ним на погашення кредиту після розірвання шлюбу з позивачкою. За період з 30.12.2006 р. по 26.03.2007 р. погашена заборгованість по кредиту в сумі 57 412 грн., по процентам 12 835 грн., а всього 70 247 грн.

Також визначаючи спосіб та порядок поділу майна, у відповідності із ст. 71 CK України, слід врахувати, що йому не має де жити. На теперішній час він мешкає в офісі за адресою: АДРЕСА_5, який не пристосований для проживання. Квартира, яку позивачка просить виділити їй, розташована на двох поверхах, має два відокремлених входи, окремі санвузли, тобто пристосована для окремого використання й підлягає поділу. Вважає, що враховуючи їхні інтереси, квартиру та квартирні меблі слід поділити між ними в натурі в рівних частках.

Враховуючи їхні інтереси в сфері зайняття професійною діяльністю, та можливістю відокремленого користування офісом та салоном краси, розташованим за адресою: АДРЕСА_5, вважає доцільним вказаний об'єкт з офісними меблями та обладнанням для салону краси поділити між ними в натурі, виходячи із принципу рівності часток в спільної сумісної власності.

Вважав позов таким, що підлягає задоволенню частково. Вважав за можливе поділити нажите ним та позивачкою за час їхнього спільного проживання та за час шлюбу майно, що є їхньою спільною сумісною власністю наступним чином:

- Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 з меблями та обладнанням вартістю 620 000 гривень поділити між ними в натурі в рівних частках.

- Офіс та салон краси з меблями, обладнанням салону краси (для манікюру, педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію), розташований за адресою: АДРЕСА_5 вартістю 1 750 000 гривень поділити між ними в натурі в рівних частках.

- Дачну ділянку НОМЕР_5 з будинком, меблями та обладнанням, розташовану в садівничому товаристві „Шахтар" вартістю 28 000 гривень виділити в натурі йому.

- Незавершену будівництвом жилу споруду вартістю 450 000 гривень та будівельні матеріали вартістю 230 000 гривень, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , 500 000 гривень поділити між ними в натурі в рівних частках.

- Статутний фонд приватного підприємства „Ровенькишахтобуд і К" в розмірі 29 850 гривень виділити в натурі йому.

- Злиток золота вагою 500 гр. вартістю 50 000 гривень виділити в натурі позивачці.

26.12.2011 року відповідачем до суду подано друге письмове заперечення на позовну заяву, в якому він вказав , що позов він визнає частково з наступних підстав:

Нежитлова будівля офісу та салону краси, розташована за адресою: АДРЕСА_5, була придбана ним 19.09.2003 p., що підтверджується договором купівлі - продажу від 19.09.2003 p., тобто до реєстрації шлюбу між ним та відповідачкою. Приблизно в цей же час ним були придбані меблі для офісу та салону краси та обладнання, квитанції, що це підтверджують, знаходяться у позивачки. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, вказане майно є його особистою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Нежитлову будівлю офісу і майстерень та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7, він придбав після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу з відповідачкою, а саме 05.03.2007 pоку, що підтверджується договором купівлі - продажу від 05.03.2007 p.. відповідно вказане майно є його особистою власністю.

Позивачка не надала суду доказів того, що дачна ділянка НОМЕР_5 з будинком , меблями та обладнанням, розташована в садівничому товаристві „Шахтар" та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_8 є їхньою спільною сумісною власністю.

Автомобіль марки „Mitsubishi Lancer" 2005 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4 він продав ще у лютому 2007 р. На теперішній час він не є власником цього автомобілю.

Він визнає те, що 1/2 частка квартири з меблями та обладнанням, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та незавершена будівництвом жила споруда, розташована за адресою: АДРЕСА_6 є їхньою спільною сумісною власністю.

Вважав позов таким, що підлягає задоволенню частково. Вважав за можливе поділити майно, що є його з відповідачкою спільною сумісною власністю, яке складається з 1/2 частки квартири з меблями та обладнанням, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та незавершеної будівництвом жилої споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, між ними в рівних частках, в іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

У судовому засіданні представник позивачки за довіреністю ОСОБА_9 заявив клопотання та подав письмову заяву до суду про залишення позовної заяви без розгляду, в частині позовних вимог, щодо розподілу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, Автомобіля марки tsubishi Lancer" 2005 року випуску.

02.11.2012 року Ровеньківським міським судом було винесено ухвалу про залишення без розгляду позовні вимоги в частині позовних вимог, щодо розподілу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, Автомобіля марки «Mitsubishi Lancer" 2005 року випуску.

В іншій частині представник позивача вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені у в уточненій позовній заяві від 23.03.2012 року та просив суд встановити факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 року.

Визнати нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та виділити у власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2:

- незавершену будівництвом споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_6,

- земельні ділянки, площею 0,1200 га., 0,1000 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_6,

- нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5.

Виділити у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3:

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8,

- обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію),яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_5,

- дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, які в ній знаходяться , розташовану в садівничому товаристві «Шахтар».

Представник третьої особи ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк»у судовому засіданні суду пояснив, що 15.03.2012 року Ровеньківським міським судом Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 «Про звернення стягнення на предмет іпотеки»було постановлено рішення , відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №3 від 05.03.2007р. було звернено стягнення на предмет застави за договором іпотеки від 05.03.2007р., а саме на нерухоме майно:

- А-1-нежитлова будівля офіс і майстерні (камінь обк.цеглою), Б-майстерні (цегла), В-побутова будівля (цегла), Г-гаражі (ш/блок), Д-душ/уборна (ш/блок), Є- навіс (залізо), № 91-4 огорожа, № 5-скважина, 1-замощення загальною площею 718,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_7, розташована на земельній ділянці площею 0,2188 га, розмір якої визначено Державними актами на право власності на земельну ділянку ЯБ № 696374, виданого 22.11.2006 року Ровеньківським міським управлінням земельних ресурсів виконкому Ровеньківської міської ради м. Ровеньки;

- Земельна ділянка, площею 0,2188 га, кадастровий номер: 4412300000:10:001:0217, наданої для обслуговування офісу та майстерень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 696543, виданого Ровеньківським міським управлінням земельних ресурсів 23 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 05 березня 2007 року з гр. ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 174 від 05.03.2007 року в державному реєстрі правочинів за № 1949277. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010740100123 від 23 березня 2007 року, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) права на продаж предмета іпотеки від імені ОСОБА_2 будь-яким способом будь-якій особі-покупцеві з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_3), а також стягнено з ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_3) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату державного мита у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот ) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн., просив прийняти рішення по справі на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала з 2000 року по 2006 рік нянею у родині ОСОБА_2, також вона прибирала в їхній квартирі, робочий час був з 8 години і до невизначеного часу, оскільки ОСОБА_2 могли затриматися в гостях, вона була із дитиною і до 23 години і до 24 години , після чого вони відправляли її до дому на таксі. З 2001 року до 2004 року родина ОСОБА_2 мешкала у батьків, оскільки вони у своїй квартирі робили ремонт, вона там з ними також була, у неї були такі ж самі обов'язки, доглядала за дитиною, гралася з нею, прала, прибирала, допомагала по господарству, коли вони їздили відпочивати, вона також була з дитиною, відпочивали вони частіше влітку, але й взимку також їздили. З 2000 року по 2006 рік позивачка та відповідач завжди були разом, мешкали вони разом на вул.. Леніна, поки не переїхали до батьків, через ремонт в квартирі, у 2004 році вони зареєстрували свій шлюб. Вона готувала їм їсти на усю родину, прибирала в квартирі , відпочивати вони їздили, як родина, сімейна пара, вели спільне господарство, у них усе було разом, вона теж разом із ними та з дитиною їздила відпочивати.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що позивачка дійсно мешкала з 1999 року з відповідачем, до 2004 року вони мешкали у цивільному шлюбі, потім зареєстрували шлюб. Мешкали вони разом, як одна сім'я, ні хто й подумати не міг, що таке може трапитися, вони завжди були разом, у них спільна дитина, коли вони робили ремонт в квартирі, вони мешкали у неї, усі свята вони справляли разом, дитину вони залишали з нянею, а самі їздили відпочивати, з нянею також їздили, продукти, гроші, усе у них було спільне, оскільки вони були однією сім'єю. Салон , його приміщення вони купляли разом, усе в ньому робили разом.

Суд, вислухавши представника позивачки, представника третьої особи, свідків , вважає, що позов підлягає задоволенню цілком з наступних підстав:

Згідно пояснення свідків, позивачка з відповідачем мешкали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з 13 листопада 1999 року, у них народився син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідок ОСОБА_10 була нянькою та доглядала дитину, їздила на відпочинок разом із батьками та дитиною. Позивачка та відповідач разом, до народження дитини і після народження до укладення шлюбу мешкали у батьків позивачки, разом проводили час, відпочивали, тому суд вважає, що позивачка і відповідач жили разом однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 рік, і у них 26.03.2000 року народилася дитина, в свідоцтві якої батьком записаний -ОСОБА_2. (Т.1 а.с.10).

Також суд вважає, що придбане майно за час спільного сумісного проживання , яке позивачка в своєму позові просить суд поділити між нею та відповідачем підлягає розподілу відповідно до вимог, враховуючи доводи представника позивачки та всі зібрані по справі докази, а також з урахуванням наступного:

Відповідно до ст.. 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Ст. 8 СК України передбачено, якщо особисті немайнові та майнові відносини між

подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Ст. 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст.256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів , якщо згідно із законом, вони породжують юридичні наслідки, якщо під час розгляду заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю суд установить , що це пов'язано з наступним вирішенням спору про право власності на нажите за період такого проживання майно , то згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України суд повинен залишити таку заяву без розгляду і роз'яснити заінтересованим особам , що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Позивачка ОСОБА_1 вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя одночасно в своїх позовних вимогах ставить питання про встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачем з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 рік, що як вважає суд є обґрунтованою вимогою при вирішенні вказаного спору.

Відповідно до ППВС України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування »ч. 2 передбачено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження , якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів , що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Суд вважає факт спільного мешкання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та дружини доведено у судовому засіданні поясненнями свідків, письмовими доказами, які знаходяться матеріалах справи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_6, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. (Т.1 а.с.7)

Відповідно до довідки від 15.01.2007 року № 159/170 ОСОБА_1 зареєстрована у ДПІ м. Ровеньки, як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи № 321 від 17.06.2004 року, вона є платником на умовах сплати єдиного податку (Т. 1 а.с.8).

12.01.2007 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 06 (Т.1 а.с.9).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.08.2004 року № 4376023 , нежиле приміщення встроєне -офіс та салон краси за адресою : АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності у частці 1/1 ОСОБА_2, підставою виникнення права власності є договір купівлі -продажу / ВАО / 389252, ВАО / 389253 /19.09.2003 (Т.1 а.с.16)

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2005р., власником транспортного засобу марка - „Mitsubishi Lancer" 2005 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4, є ОСОБА_2.(Т. 1 а.с.19).

Автомобіль марки „Mitsubishi Lancer", держномер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_2, було знято з обліку для реалізації в межах України, 13.02.2007 року (Т.1 а.с.46)

Власником земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_6 є ОСОБА_2, цільове призначення земельної ділянки -обслуговування житлового будинку (Т. 1 а.с.25).

Згідно Державного акту на право власності на земельної ділянки, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою АДРЕСА_6, цільове призначення -будівництво та обслуговування гаражу та літньої кухні. (Т.1 а.с.26).

Згідно відповіді Ровеньківського міського управління земельних ресурсів від 24.04.2007 року № 521 , за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки за наступними адресами: АДРЕСА_7, площею 80м2; АДРЕСА_8, площею 2188 м2, АДРЕСА_6, площею 2200 м2. (Т.1 а.с.64).

Згідно довідки Ровеньківського бюро технічної інвентаризації від 04.01.2012 року № 6225, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_7 зареєстровано за ОСОБА_2 (Т. 2 а.с.21).

Згідно довідки Ровеньківського бюро технічної інвентаризації від 04.01.2012 року № 6226, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_13 (Т. 2 а.с.22).

Земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_8 , площею 0,0080 га на праві власності належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 696564 від 05.04.2007 року за реєстр. № 010740100142, який виданий відповідно до рішення Ровеньківської міської ради № 15/645 від 27.03.2007 року. (Т.2 а.с.25).

Згідно довідки Ровеньківського бюро технічної інвентаризації від 13.03.2012 року № 1007, право власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_7, зареєстровано за ОСОБА_2. (Т. 2 а. с. 82).

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯБ № 696428 від 09.01.2007 року, земельна ділянка площею 0,0080 га за адресою : АДРЕСА_8., належить ОСОБА_2, цільове призначення земельної ділянки -для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. (Т. 2 а.с.167).

Судом встановлено, що вартість педікюрного обладнання, манікюрного обладнання, перукарського обладнання, обладнання для загару, меблі, разом складає 183600,31 грн., яка відповідачем не спростовувалася (Т.2 а.с. 168-169).

Згідно ст..60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст.69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно ст..70. СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст..368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Ст. 387 ЦК України передбачено , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи вище наведені обставини, надані суду письмові докази, з урахуванням пояснень представника позивачки, представника третьої особи, пояснень свідків, письмових заперечень на позов наданих відповідачем, суд дійшов наступного висновку:

Позивачка та відповідач дійсно мешкали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 рік, у них від спільного шлюбу народилася дитина, - син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 13.01.2004 року було укладено шлюб між позивачкою та відповідачем, за час спільного сумісного проживання сторонами було придбано майно, яке підлягає поділу, відповідно до наданих доказів, правовстановлюючих документів, оскільки все майно, було придбано позивачкою та відповідачем за спільні кошти, в період сумісного проживання, а також з урахуванням того, що позивачка займалася підприємницькою діяльністю, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, довідки про сплату податків, мала відповідний дохід та приймала участь разом з відповідачем у купівлі нерухомого майна , яке і є спільною сумісною власністю подружжя.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 57, 70 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 368, 386, 387 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити цілком.

Встановити факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13 листопада 1999 року по 13 січня 2004 року.

Визнати нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та виділити у власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, наступне майно:

1.Незавершену будівництвом споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_6,

2.Земельні ділянки, площею 0,1200 га., 0,1000 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_6,

3.Нежиле приміщення, вбудоване - офіс та салон краси, розташований за адресою: АДРЕСА_5.

Виділити у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, наступне майно:

1.Земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8,

2.Обладнання салону краси (для манікюру та педикюру, перукарське, косметологічне обладнання та обладнання для солярію),яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_5,

3.Дачну ділянку НОМЕР_5 з обладнанням, меблями та іншими речами, які в ній знаходяться , розташовану в садівничому товаристві «Шахтар».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним Судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.П. Ібадова