Ухвала суду № 27395706, 31.10.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2221/1430/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого -судді Ярмолюка О. І.,

суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі: Врублевському П.С.

з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

представника ПАТ КБ "ПриватБанк"

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц/2290/2272/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 6 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі -Банк) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Вказала, що згідно з наказом № 167 від 25.02.2011 року вона працювала на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб у Ярмолинецькому відділенні Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк". 08.06.2012 року керівництво Ярмолинецького відділення Банку повідомило, що вона має з'явитися 11.06.2012 року до Хмельницької філії Банку, де її ознайомили з наказом про звільнення, а також запропонували поставити підпис під заявою про звільнення з роботи за угодою сторін, від чого вона відмовилась, адже свого погодження на звільнення за угодою сторін ні в усному, ні в письмовому порядку не давала. Також позивачу було повернуто трудову книжку з записом про звільнення. На усне прохання надати копію наказу про звільнення їй було відмовлено. Після чого вона звернулася до керівника Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та керівника Ярмолинецького відділення Хмельницької філії Банку в письмовому порядку з проханням надати, зокрема, копії наказів про її прийняття на роботу та звільнення. Проте, станом на день подання цього позову, відповіді на своє звернення вона не отримала. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що звільняючи її з роботи, відповідач виходив з того, що між ними досягнуто взаємної згоди щодо припинення трудового договору відповідно до положень п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, однак жодної письмової згоди на звільнення за

________________

Головуючий у першій інстанції -Кульбаба А.В. Справа № 22ц/2290/2272/12

Доповідач -Власенко О.В. Категорія № 51,53

угодою сторін вона не давала. В той же час, якщо відповідач з власної ініціативи хотів би розірвати з позивачем трудовий договір, йому варто було б керуватися при цьому ст.49-2 КЗпП України, тобто персонально попередити позивача не пізніше ніж за два місяці про звільнення. Позивач стверджує, що у зв'язку з незаконним її звільненням із займаної посади, за даних обставин можливе застосування положення абзацу 1 ст. 235 КЗпП України, а саме поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом. Зі змісту абзацу 2 ст. 235 КЗпП України, випливає, що особа, яку незаконно звільнили, має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, станом на дату підписання цієї позовної заяви -03.07.2012 року, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 2902 грн. 63 коп. Незаконним звільненням їй також заподіяну моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які були викликані тим, що за весь час роботи у Банку вона характеризувалася позитивно, сумлінно виконувала свої трудові обов'язки. Незаконне ж звільнення спричинило стрес позивачу, викликало почуття невпевненості у майбутньому. Вважає, що відповідач повинен компенсувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн.

ОСОБА_1 неодноразово збільшуючи розмір позовних вимог, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № Э.НМ-УВ-2012-213-п від 5 червня 2012 року про її звільнення, поновити її на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк", стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь 9735 грн. 38 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 10000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 6 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що згідно з наказом № 246-о від 11 вересня 2005 року (а.с.66), ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Ярмолинецьке відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на посаду касира -операціониста.

У відповідності з наказом № 167 від 25 лютого 2011 року, ОСОБА_1 була переведена на посаду менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб в тому ж відділенні, вказане підтверджується копією трудової книжки позивачки (а.с.10,11).

Встановлено також, що 25 травня 2012 року позивачка ОСОБА_1 в системі електронного документообігу (СЕД) ПриватДок подала заяву, скріплену електронним підписом, про звільнення за угодою сторін, на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КзпПУ, вказавши останнім робочий день -8 червня 2012 року (а.с.102).

Згідно з поданою ОСОБА_1 заявою, 5 червня 2012 року було видано наказ № Э. НМ-УВ-2012-213-п (а.с.67), про звільнення її із займаної посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпУ України.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін, що мало місце в даному випадку при звільненні ОСОБА_1, тобто діючим трудовим законодавством передбачено, що угода сторін є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника або з ініціативи адміністрації тим, що в цьому випадку потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

З матеріалів справи встановлено (а.с.106-127), що в з`язку із складною організаційною структурою та розгалуженою системою відокремлених підрозділів в ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" створена система електронного документообігу ПриватДок, в якій здійснюється формування наказів, розпоряджень, службових записок та інших документів, проводиться ознайомлення працівників із необхідними у процесі роботи документами та ведеться контроль за своєчасним виконанням кожним із працівників своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", підписувачем електронного документу є особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Із заперечення відповідача на позов ОСОБА_1 (а.с.62-65) встановлено, що у відповідності з вимогами цього Закону кожен працівник має особистий ключ (логін та пароль) у СЕД ПриватДок, за допомогою якого здійснює вхід до системи та має змогу створити документ за відповідним шаблоном, ознайомитися із необхідними документами або, відповідно до обсягу повноважень, висловити зауваження з приводу змісту документа.

Крім цього, нормативними документами банку встановлені обов`язки працівників щодо недопустимості передання особистого ключа (логін та пароль) до системи ПриватДок та інших систем, що функціонують у банку, іншим особам, тому, можливість накладання особистого електронного підпису у електронному документі має лише власник ключа, за винятком вчинення ним порушення у вигляді передачі ключа іншій особі.

У відповідності з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не грунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосований як оригінал у визначених законом випадках.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що запровадження ПАТ КБ "ПриватБанк" у трудових відносинах із ОСОБА_1 електронного документообігу не суперечить вищенаведеному законодавству, а саме: Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронний цифровий підпис", а висновок суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, відповідає вимогам діючого законодавства, доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, оскільки при розгляді питань у сфері трудових відносин визнається належною форма документів в електронному вигляді, засвідчених електронним цифровим підписом, а позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 6 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко