Ухвала суду № 27391464, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3780/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мургі С.С.

представника позивача Старостіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-3780/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Приват TV"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. адміністративний позов ТОВ "Телекомпанія "Приват TV" задоволено/

Cкасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова № 0002252302 від 07.03.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у позові, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Телекомпанія Приват ТV" з питань правильності визначення , повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-агроремпоставка" за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р., ТОВ "Промспец Консалтинг" за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 649/235/31558369 від 27.02.2012р. (а.с.106-116).

На думку перевіряючих, позивачем порушено:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Телекомпанія "Приват TV"" з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", за листопад 2010р.;

- п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9 690 грн.

07.03.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002252302 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 9 690 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами ) 2 422,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку, що висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ « Тех-агроремпоставка» та ТОВ « Промспец Консалтинг» є необґрунтованими, а тому рішення відповідача суперечить вимогам законодавства, та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачем, в якості замовника, та ТОВ "Техагроремпоставка" (виконавець) укладено угоди:

- № 01/11 від 01.11.2010 р. роботи з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів "Живе багатство України". Вартість робіт 11 478,00грн., в т.ч. ПДВ 1 913,00 грн. ;

- № 08/11 від 08.11.2010 р. роботи з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів "Телевізійна версія фестивалю "Щасливі долоні". Вартість робіт 22 956,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 826,00 грн.;

- № 12/11 від 12.11.2010 р. роботи з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів "Телевізійна версія фестивалю "Щасливі долоні". Вартість робіт 8 733,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 455,50 грн.

- № 26/11 від 26.11.2010р. на виконання робіт з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів "Секретні файли. Світ тварин". Вартість робіт 14 971,20 грн., в т.ч. ПДВ 2 495,20 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій , позивачем як до перевірки так і до суду надано первинні бухгалтерські документи, а саме договори, податкові накладні, акти виконаних робіт банківські виписки, а також ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. (а.с. 56, 64, 98, 61, 98, )

Зміст, характер, ціна робіт додатково узгоджені сторонами згідно умов договорів, на підтвердження позивачем надано протоколи узгодження (а.с. 52, 60, 66, 77, 83, 94, 136, 166-168, 178-179, 190, 195, 200, 204), калькуляції (а.с. 53, 61, 78, 95, 137) технічні завдання на роботи (а.с. 54, 62, 79, 96, 186-188).

Виконання робіт підтверджується відповідними актами приймання-передачі (здачі) робіт послуг, прав, технічних носіїв (а.с. 55, 63, 67-69, 80, 82, 84-85, 97, 103, 133, 138,1 69-170, 180-182, 191-193, 196-198, 201-203, 205-207).

Оплату проведено позивачем у безготівковий спосіб шляхом списання (перерахунку) коштів на користь контрагентів, про свідчать виписки по рахунку позивача (а.с. 57, 65, 70, 87, 99, 104-105, 130-132), платіжні доручення (а.с. 171-172, 183, 194, 199, 208).

Придбаний товар було використано позивачем в подальшій господарській діляності, шляхом передачі ліцензіатам для публічного показу на телевізійних каналах, що підтверджується копіями відповідних угод.(а.с.165-207)

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість» (далі - Закону) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку й звітності не містять недоліків форми або змісту та підтверджують реальність господарських операцій.

Податкові накладні, що є підставою для нарахування податкового кредиту, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач та його контрагенти є платниками податку на додану вартість. Сума ПДВ, сплачена позивачем у ціні послуг (робіт) віднесені до податкового кредиту належного періоду. Накладні відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають показникам декларацій з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що фактично єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, слугували висновки податкового органу щодо встановлення нікчемності угод контрагентів позивача іншими податковими органами, про що міститься посилання в актах перевірки від 30.06.2011р. та 10.03.2011р.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції актів перевірок податкових перевірок ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промспец Консалтинг", колегія суддів вважає необґрунтованими.

Судова колегія зазначає, що акти податкової перевірки не є належним доказом в підтвердження нікчемності угод, а містять судження перевіряючих про певні обставини і факти.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. скасовано наказ на проведення перевірки ТОВ « Тех-Агроремпоставка», а також визнані протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої складено акт від 30.06.2011р. (а.с.10-15).

Також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. скасовано наказ на проведення перевірки ТОВ « Промспец Консалтинг» та визнано неправомірними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої складено акт від 01.06.2011р. (а.с.127).

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини , встановлені судовими рішеннями, в адміністративній справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, акти перевірок від 01.06.0211р. та від 30.06.2011р., на які посилається відповідач , як на доказ нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами не є належним доказом.

Інших доказів, в підтвердження висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод з його контрагентами, відповідачем не надано ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Посилання апелянта на результати співставлень по ланцюгу контрагентів до винагородонабувача не є належним доказом нікчемності господарських операцій, оскільки реальність угод перевірена як судом першої , так і судом апеляційної інстанції, та підтверджена первинними документами, за угодами між позивачем та його контрагентами. Крім того, позивач не мав правовідносин з контрагентами контрагентів позивача, а тому не має нести відповідальність за порушення ними вимог податкового законодавства, оскільки відповідальність в Україні відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Крім того, не виконання податкових зобов'язань цими особами не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано доказів на обґрунтованості заперечень проти прозову, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-3780/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2012 р.