Ухвала суду № 27391411, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/2024/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача Нальотова А.О.

представника позивача Намінас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-1670/2024/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування,

ВСТАНОВИЛА:

31 травня 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000612301/40 від 03 квітня 2012 року та № 0000632301/41 від 03 квітня 2012 року визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування заявлених вимог вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "Промислова компанія ДМФ" є нікчемною в силу ст. 228 ЦК України та не створює юридичних наслідків для позивача, оскільки ТОВ "Промислова компанія ДМФ" за даними відповідача порушено вимоги чинного податкового законодавства у сфері проведення фінансово-господарської діяльності, а також встановлено, що ТОВ "Промислова компанія ДМФ" відсутнє за юридичною адресою та за даними відповідача перебуває у стані 8 - "внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", 17.11.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова компанія ДМФ".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14 липня 2008 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №648972 (а.с. 48), перебуває на податковому обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ з 15.07.2008 року, має статус платника податку на додану вартість з 24.07.2008 року (а.с. 50-51).

З 06.03.2012р. по 14.03.2012р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" по питанню взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

15.03.2012 року за результатами перевірки складено акт № 223/22-309/35713283 (а.с.10-25), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 330 грн.;

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього на 67 609 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 923 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3 626 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 60 060 грн.

03.04.2012 року на підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000612301/40, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 67 609 грн. (а.с. 44);

- №0000632301/41, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 330 грн. (а.с. 46).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем включено до складу від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року та до складу валових витрат за 2, 3, 4 квартали 2011 року кошти, сплачені за договором з ТОВ "Промислова компанія ДМФ" на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також відповідно до договору, укладеного з метою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 1998 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ТОВ "Промислова компанія ДМФ" (постачальник) було укладено договір поставки № 164/51110 від 27 квітня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Кількість, номенклатура, ціна, строки відгрузки кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами до відгрузки. (а.с. 68-71).

На підставі вказаного договору ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" у квітні, серпні та листопаді 2011 року було придбано у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" диски коліс та автошини на загальну суму 36 878,04 грн., в тому числі ПДВ 6 146,36 грн.

Позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду серпень 2011 року включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів та послуг від контрагента ТОВ "Промислова компанія ДМФ".

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договорів з ТОВ "Промислова компанія ДМФ" позивачем отримано та оплачено товари, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- копіями рахунків № 156 від 27.04.2011 року, № 470 від 22.08.2011 року, № 671 від 26.10.2011 року, № 692 від 07.11.2011 року;

- накладних № 156 від 28.04.2011 року, № 470 від 31.08.2011 року, № 671 від 24.11.2011 року, № 692 від 24.11.2011 року;

- прибуткових ордерів № 378 від 28.04.2011 року, № 811 від 31.08.2011 року, №" 1279 від 24.11.2011 року, № 1300 від 24.11.2011 року;

- подорожніх листів вантажних автомобілів № 101673 від 28.04.2011 року, № 016965 від 31.08.2011 року, № 912743 від 24.11.2011 року;

- платіжних доручень № 1960 від 04 травня 2011 року, № 3994 від 25 серпня 2011 року, № 6365 від 01.11.2011 року, №6593 від 08.11.2011 року. (а.с. 72, 74-78, 80-82, 84-90, 92-94).

ТОВ "Промислова компанія ДМФ" виписано позивачу податкові накладні № 68 від 28.04.2011 року, № 97 від 25.08.2011 року, № 1 від 01.11.2011 року, № 23 від 08.11.2011 року (а.с.73, 79, 83, 91).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Промислова компанія ДМФ" при оформленні податкових накладних на виконання договору з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період серпня 2011 року сум ПДВ, сплачених в ціні товарів за договором з ТОВ "Промислова компанія ДМФ".

Щодо тверджень відповідача про неправомірне завищення суми валових витрат за 2, 3, 4 квартали 2011 року у сумі 30731 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Промислова компанія ДМФ" договору від 27.04.2011року були оформлені всі необхідні первинні документи, а саме: товари за вказаним договором отримано та оплачено позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, накладних, подорожніх листів вантажних автомобілів (а.с. 72, 74-78, 80-82, 84-90, 92-94). ТОВ "Промислова компанія ДМФ" виписано позивачу податкові накладні (а.с.73, 79, 83, 91).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону та висновки суду, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів за договором з ТОВ "Промислова компанія ДМФ" позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт передачі товарів від продавця покупцеві, колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку факт отримання позивачем від ТОВ "Промислова компанія ДМФ" товарів підтверджується первинною бухгалтерською документацією, зокрема, накладними, подорожніми листами, податковими накладними, які наявні у матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів з позивачем ТОВ "Промислова компанія ДМФ" мало статус платника податів, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Промислова компанія ДМФ" анульованоза даними відповідача лише 17.11.2011 року, тобто у позивача не було підстав вважати недійсною укладену з контрагентом угоду.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Промислова компанія ДМФ" не має необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності, відсутнє за місцезнаходженням, що свідчить про порушення ним вимог чинного податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентом позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з таким контрагентом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-1670/2024/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: суддя Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.